Справа № 183/6324/19
№ 2/183/3433/19
23 грудня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.
секретаря Пащенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з 02 грудня 2003 року з відповідачем перебуває у шлюбі. Від даного шлюбу сторони мають двох повнолітнього сина. Шлюбні відносини між ними припинені, причиною розпаду сім'ї є відсутність порозуміння, різні погляди на сімейне життя, несхожість характерів, що призвело до втрати почуття любові та поваги між ними.
Ухвалою судді від 07 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі.
В судове засідання позивач не з'явилася, але звернулася до суду з заявою в якій просить цивільну справу за її позовом розглянути без неї, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Не заперечувала проти винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлена належним чином, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, вирішив заочно розглядати справу на підставі доказів, що є у справі.
Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного.
Згідно свідоцтва про шлюб, сторони знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 02 грудня 2003 року (а.с.5).
Від даного шлюбу сторони мають повнолітнього сина.
Згідно зі ст.. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відмічено, що зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст.. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує його добровільний характер.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки відповідачка при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право залишити його після розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
В судовому засіданні встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали, а тому суд у відповідності до ст.112 СК України, прийшов до висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263, 265, 280 ЦПК України, 110, 112 СК України, суд, -
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Зареєстрований шлюб 02 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Новомосковського міського управління юстиції за актовим записом № 518, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвати.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд в тридцяти денний термін з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Суддя Сорока О.В.