Справа № 201/11869/19
Провадження № 2/201/3537/2019
Іменем України
23 грудня 2019 року м. Дніпро
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», про зобов'язання надати запитувану інформацію, відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
22.10.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Ощадбанк»), філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», про зобов'язання надати запитувану інформацію, відшкодування матеріальної і моральної шкоди (а.с. 1).
Ухвалою судді від 23.10.2019р. позов прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін до положень ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. 12-13).
Ухвалою судді від 23.10.2019р. за заявою позивача витребувано докази у ПАТ «Ощадбанк» - заяву ОСОБА_1 до АТ «Ощадбанк» від 12.09.2019р. і договір № 30 від 17.05.2018р. між Головним Управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області і АТ «Ощадбанк» (а.с. 14-15).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24.12.2015р. він уклав з ПАТ «Ощадбанк» договір про відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) №1044129 шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затвердженого постановою правління AT «Ощадбанк» № 694 від 05.08.2015р. Заява була оформлена у відділенні AT «Ощадбанк» - ТВБВ III типу №10003/0439 філії-Дніпропетровське обласне управління «Ощадбанк» за адресою: м. Дніпро, пров. Крушельницької, буд.6, прим. 3. На підставі договору позивачеві відкрито у 2015 році поточний рахунок за тарифним пакетом «Пенсійний» (у т.ч. «Арсенал»), операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.
14.08.2019р. банком за власною ініціативою здійснено переказ 20 грн. з поточного рахунку позивача на свій рахунок як комісію за обслуговування так званого відповідачем «неактивного» карткового рахунку, чим заподіяно позивачеві шкоду.
Посилався на те, що законом передбачено укладання Пенсійним фондом України договорів з уповноваженим банком - переможцем конкурсу на право виплати пенсій. 17.05.2018р. такий договір № 30 був між ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і AT «Ощадбанк», умовами якого передбачені питання встановлення AT «Ощадбанк» тарифів на обслуговування поточних рахунків з виплати пенсій.
12.09.2019р. позивач звернувся до AT «Ощадбанк» із заявою, в якій просив повідомити у письмовій формі інформацію про те, якими умовами Договору №30 він керувався, коли 14.08.2019р. здійснив за власної ініціативи переказ у 20 грн., всупереч тому, що законом плата за обслуговування поточних рахунків з виплати пенсії не передбачена. До того ж позивач кожного місяця отримував інформацію по рахунку у банкоматах ОЩАД 24/7.
До цього часу позивач не одержав відповіді на заяву від 12.09.2019р., а відповідач 17.09.2019р. повторно здійснив переказ з його поточного рахунку на свій рахунок як комісію за обслуговування «неактивного» карткового рахунку.
На підставі викладеного, посилаючись на положення Законів України «Про звернення громадян», «Про інформацію», «Про захист прав споживачів», ст.ст. 23, 1167, ЦК України, умови договору про відкриття і обслуговування банківського рахунку, просить суд зобов'язати відповідача надати інформацію, запитувану у заяві від 12 вересня 2019 року, відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну відповідачем неправомірними діями та бездіяльністю у розмірі 40 грн., відшкодувати у розмірі, визначеному на розсуд суду моральну шкоду.
Відповідач АТ «Ощадбанк» правом на надання відзиву на позов не скористався. Судом відповідачам була направлена ухвала про відкриття провадження з позовом, а також ухвала про витребування доказів від 23.10.2019р., які отримані 28.10.2019р. (філією банка) і 29.10.2019р. (АТ «Ощадбанк») (а.с. 17, 19). У зв'язку із ненаданням відзиву і невиконанням вимоги суду про витребування доказів, судом 02.12.2019р. було направлене відповідачам нагадування про виконання ухвал (а.с. 20).
Після чого, на вимогу суду про надання доказів представник відповідача АТ «Ощадбанк» - Тихонов В.В. (діє на підставі довіреності від 02.08.2019р. - а.с. 27) надав відповідні докази і клопотання (а.с. 25-38), в якому зазначив, що суд витребуванням доказів порушив права відповідача, інтереси ГУ ПФУ, не забезпечив справедливий, неупереджений розгляд справи, не забезпечив права на оскарженим судового рішення в апеляційному порядку, розглянув питання про витребування доказів без участі відповідача. При цьому, не врахував наявність або відсутність банківської таємниці або інформації з обмеженим доступом. Витребуванням доказів, суд фактично розглянув справу по суті, витребував договір , у якому позивач не є стороною.
Крім того, посилався на те, що філія банку не може бути відповідачем у справі, оскільки не є юридичною особою, і позивач пред'явив вимоги лише до AT «Ощадбанк», а суд помилково визначив Дніпропетровське обласне управління AT «Ощадбанк» відповідачем по справі.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011р. за № 502 внесене зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2003р. № 261 «Деякі питання діяльності відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», відповідно до якої, Банк утворений відповідно до розпорядження Президента України від 20.05.1999р. № 106, постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1999р. № 876 шляхом перетворення Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», тип якого, відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» змінено на Публічне акціонерне товариство.
Згідно зі Статутом AT «Ощадбанк», затвердженим Постановою КМУ від 25.02.2003р. № 261 (у редакції постанови КМУ від 05.06.2019р.№ 568) Банк є юридичною особою приватного права, утвореною згідно із законодавством; Банк має право від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, у тому числі вчиняти правочини (договори, контракти), бути учасником судового процесу (позивачем, відповідачем) в судах, третейських судах, Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України та міжнародних судових організаціях.
Згідно з п. 7 Статуту AT «Ощадбанк» місцезнаходженням Банку є: Україна, м. Київ, вул. Госпітальна, 12Г.
Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить про можливе порушення принципу змагальності, оскільки судом фактично розглянуто та вирішено інтерес і вимогу позивача (отримати доступ до договору №30, стороною якого він не є) до вирішення спору та прийняття рішення у справі. Надання банком копії цього Договору свідчить про відсутність спору в частині вимоги про зобов'язати відповідача надати позивачеві інформацію, яку позивач запитував у заяві від 12.09.2019р.
Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши позиції сторін, оцінивши зібрані докази по справі за принципами ст. 89 ЦПК України та у сукупності з нормами законодавства, вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.09.2019р. ОСОБА_1 звернувся до ПАТ Ощадбанк» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління ТВБВ ІІІ типу №10003/0439, із заявою (вх. № П-1027зв), в якій запитував інформацію про таке:
-якими умовами договору з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №30 від 17.05.2018р. керувався банк, коли 14.08.2019р. здійснив з власної ініціативи переказ 20 грн. з його поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ТВБВ ІІІ типу №10003/0439 ОПЧ м. Дніпро, пров. Крушельницької, буд. 6, прим. 3, філії-Дніпропетровське обласне управління AT "Ощадбанк", на рахунок Банку , як комісію за обслуговування неактивного карткового рахунку;
- на підставі якого правового акта та тарифних умов банка банком здійснено 12.04.2019р. транзакцію 003: запит балансу по картковому рахунку та списали 5 грн. комісії з його поточного рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у ТВБВ ІІІ типу №10003/0439 ОПЧ м. Дніпро, пров. Крушельницької, буд. 6, прим. 3, філії-Дніпропетровське обласне управління AT “Ощадбанк".
Просив видати через ТВБВ III типу №10003/0439 копію договору з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №30 від 17.05.2018р. про зарахування і виплату пенсій через AT «Ощадбанк».
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам.
Згідно зі ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію» кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 45 Закону України «Про інформацію» ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт права на інформацію може вимагати усунення будь-яких порушень його права.
Також, згідно зі ст. статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт має право доступу до інформації щодо діяльності банку. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію: 1) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; 2) перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; 3) перелік послуг, що надаються банком; 4) ціну банківських послуг; 5) іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; 6) щодо кількості акцій (паїв) банку, які знаходяться у власності членів виконавчого органу банку, та інформацію в обсязі, визначеному Національним банком України, про осіб, частки яких у статутному капіталі банку перевищують 5 відсотків.
Банк зобов'язаний мати власний веб-сайт та розміщувати на ньому інформацію, визначену законами, нормативно-правовими актами Національного банку України, а також нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Банк несе відповідальність за актуальність та достовірність інформації, розміщеної на його веб-сайті.
Представник відповідача не надав суду жодних доказів того, що на заяву позивача від 12.09.2019р. за вх. № П-1027зв була надана будь-яка відповідь.
Таким чином, вирішуючи спір, доходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки банк неправомірно проігнорував зазначене звернення позивача та знехтував обов'язком, покладеним переліченими вище нормами Закону щодо надання інформації, не направивши на адресу ОСОБА_1 належним чином оформленого вмотивованого письмового листа з відповідною інформацією.
При цьому АТ «Ощадбанк» не було направлено копії відповідної вмотивованої постанови, згідно статті 19 Закону України «Про звернення громадян», складеної у разі прийняття рішення про обмеження доступу позивача до відповідної інформації при розгляді її заяви.
Банк письмово не повідомив ОСОБА_1 про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення, а у випадку визнання її заяви необґрунтованою, не роз'яснив порядок оскарження прийнятого за такою заявою рішення; не запропонував з'явитися до відділення банку для ідентифікації особи за документами для отримання запитуваної інформації.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховим Судом у постанові від 30.05.2018р. по справі № 205/990/15-ц (провадження № 61-15179св18).
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що предметом розгляду у цій цивільній справі є зобов'язання вчинити певну дію, а саме надати відповідь на заяву від 12.09.2019р. і надати запитувану в цьому зверненні інформацію в тій формі і у той спосіб, як того просить позивач. При цьому, з огляду на те, що позивач наполягає на тому, що відповідь відповідача, на момент розгляду справи, судом він так і не отримав та вимог щодо неналежного розгляду його заяви відповідачем суду не заявляється, у зв'язку з чим та згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд вирішує питання лише щодо зобов'язання відповідача надати позивачу відповідь на подану ним заяву.
З урахуванням викладеного, підлягають задоволенню вимоги позивача до ПАТ «Ощадбанк» надати відповідь на його заяву від 12 вересня 2019 року, яка була зареєстрована 12 вересня 2019 року за вх. № П-1027зв.
Оцінюючи доводи відповідача про те, що філія банку не є належним відповідачем суд зазначає, що відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВСУ від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК (у редакції до 15.12.2017р.). У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. ЦПК (у редакції до 15.12.2017р.) не передбачає можливості заміни позивача за ініціативою суду.
Нині діючий ЦПК України також не передбачає відмову у відкритті провадження у справі, залишення заяви без руху або закриття провадження пред'явлення позову до неналежного відповідача.
Оскільки провадження у справі відкрите в межах позовних вимог до відповідачів - до ПАТ «Ощадбанк» і до філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», але останнє не є юридичною особою, а тому з урахуванням приписів ч. 2 ст. 48 ЦПК України не може бути відповідачем у справі, що має наслідком відмови позивачеві позові до неналежного відповідача - філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк».
Однак, оскільки позов пред'явлений і до належного відповідача - ПАТ «Ощадбанк», підстав для здійснення заміни сторони у справі немає. Крім того, представництво ПАТ «Ощадбанк» у справі здійснюється саме представником ПАТ «Ощадбанк» Тихоновим В.В., який діє на підставі довіреності від 02.08.2019р., виданої головою правління ПАТ «Ощадбанк» (а.с. 27), з чого слідує, що участь у справі приймає належний відповідач.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - ПАТ «Ощадбанк» на користь позивача матеріальної шкоди в сумі 40 грн., суд виходить з такого.
У заяві від 12.09.2019р. з вх. № П-1027зв позивач просив надати інформацію про те, якими умовами договору з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №30 від 17.05.2018р. керувався банк, коли 14.08.2019р. здійснив з власної ініціативи переказ 20 грн. з його поточного пенсійного рахунку позивача на рахунок Банку, як комісію за обслуговування неактивного карткового рахунку; а також про те, на підставі якого правового акта та тарифних умов банк здійснив 12.04.2019р. списання 5 грн. комісії з його поточного рахунку позивача.
У позові позивач вказував, що 14.08.2019р. і 17.09.2019р. банк за власною ініціативою здійснив перекази по 20 грн. з його поточного рахунку на свій рахунок AT «Ощадбанк» як комісію за обслуговування «неактивного» карткового рахунку.
Вважав, що таке перерахування передбачено умовами договору № 30 від 17.05.2018р., укладеного між ГУ ПФУ в Дніпропетровській області і AT «Ощадбанк», який регулює у т.ч. питання встановлення AT «Ощадбанк» тарифів на обслуговування поточних рахунків з виплати пенсій. Натомість за законом плата за обслуговування поточних рахунків з виплати пенсії не передбачена, а позивач самостійно отримує інформацію по своєму рахунку в банкоматах ОЩАД 24/7.
З наданого на вимогу суду договору копії договору № 30 від 17.05.2018р. про зарахування і виплату пенсій через АТ «Ощадбанк», укладеного між АТ «Ощадбанк» і ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (а.с. 29-32), видно, що його предметом є виконання банком функцій з виплати пенсії відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомога через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою КМУ від 30.08.1999р. № 1596 (у редакції постанови КМУ від 22.08.2016р. № 662), за місцем фактичного проживання одержувачів пенсії в населених пунктах у межах Дніпропетровській області, в яких функціонує Банк, його відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо) (надалі - установи Банку).
Виплата пенсій шляхом їх зарахування на поточні рахунки одержувачів у Банку здійснюється на підставі договору, що укладається між Банком та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке здійснює нарахування та фінансування пенсій відповідно до цього Договору.
Договором передбачений обов'язок банка забезпечення безоплатного здійснення операцій з виплати пенсій, а також безоплатна видача пенсійних платіжних карток. Умовами вказаного договору не передбачено питання встановлення AT «Ощадбанк» тарифів на обслуговування поточних рахунків клієнтів з виплати пенсій.
Постановою Правління НБУ від 05.11.2014р. № 705 затверджене Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, яке встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків (далі - банки) електронних платіжних засобів і визначає порядок здійснення операцій з їх використанням.
На підставі вказаного Положення банк має право здійснювати емісію електронних платіжних засобів та/або еквайринг на підставі внутрішньобанківських правил, розроблених відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку і правил платіжних систем. Внутрішньобанківські правила затверджує орган управління банку, уповноважений на це згідно зі статутом (п. 7).
Внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити, серед іншого, порядок здійснення платіжних операцій, операцій за допомогою платіжного застосунку, нарахування комісійної винагороди та процентів за користування емітентом коштами користувача (п. 8).
Як вказував позивач, 24.12.2015р. він уклав з АТ «Ощадбанк» договір № 1044129 на відкриття і обслуговування поточного рахунку за тарифним пакетом «Пенсійний» (у т.ч. «Арсенал»), шляхом підписання заяви про приєднання, на підставі якого йому був відкритий пенсійний рахунок.
З представлених позивачем виписок по картковому рахунку видно, що 14.08.2019р. і 17.09.2019р. здійснені транзакції на суми «-20,00 грн.» як «переказ на рахунок: Client Account - Bank Account за обслуговування неактивного карткового рахунку» (а.с. 2-3).
З установлених судом обставин видно, що спірні взаємовідносини між позивачем і виникли з договору про відкриття та обслуговування поточного рахунку, а тому ці відносини регулюються самим договором, а також чинним законодавством України.
Так, згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відносини за договором банківського рахунку регулюють положення Глави 72 ЦК України (статті 1066-1076).
Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір (Постанова Верховного суду України від 03.12.2014 р. по справі 6-183цс14).
Вирішуючи спір у межах позовних вимог, з урахуванням установлених обставин, суд вважає, що позивачем не доведений факта заподіяння йому шкоди діями (бездіяльністю) відповідача, які полягають у невиконанні або не належному виконанні договору обслуговування банківського рахунку, що мало б наслідком відшкодування шкоди, внаслідок чого позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 40 грн. не підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - ПАТ «Ощадбанк» на користь позивача моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його права як споживача, суд доходить висновку про безпідставність такої вимоги, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяною небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Оскільки в судовому засіданні не встановлено наявності підстав для відшкодування маральної шкоди, завданої позивачеві як споживачу, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів», позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди також задоволенню не підлягають.
Стосовно посилань відповідача про те, що судом при розгляді справи ухвалою про витребування доказів порушені норми матеріального і процесуального права, суд вважає за необхідне роз'яснити, що ухвала про витребування доказів дійсно не підлягає окремому оскарженню, проте заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 253 ЦПК України).
Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позовні вимоги позивача були задоволені частково, а позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 305,20 грн. (3 позовні вимоги по 768,40 грн. кожна) компенсуються таким чином: 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача - ПАТ «Ощадбанк» на користь держави, інші 1 536,80 грн. (2 вимоги майнового характеру) слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, ч.7 ст. 141, 259, 263 - 265, ч. 1 ст. 274, ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суддя,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», про зобов'язання надати запитувану інформацію, відшкодування матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надати (направити або вручити) ОСОБА_1 відповідь на його заяву від 12 вересня 2019 року, яка була зареєстрована 12 вересня 2019 року за вх. № П-1027зв.
В задоволенні позовних вимого до філії - Дніпропетровського обласного управління ПАТ «Ощадбанк», а також позовних вимог - про відшкодування матеріальної і моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. на користь держави.
Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 536,80 грн. компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Наумова О.С.