Справа № 211/2844/19
Провадження № 2/211/1515/19
іменем України
24 грудня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Ніколенко Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «ПУМБ») звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 та просив стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № 26251028215200 від 12.08.2014 р. в сумі 59396,84 грн., яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, а саме: 6879,50 грн. - заборгованість за кредитом; 4990,40 грн. - заборгованість за процентами; 47526,94 грн. - штрафні санкції, посилаючись на укладення вказаного договору між відповідачем та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», яке 19.07.2016 р. припинилось шляхом приєднання до позивача.
Ухвалою суду від 11 червня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 02 вересня 2019 року витребувано з Акціонерного товариства комерційний банк «Перший Український Міжнародний Банк» для приєднання до матеріалів справи: належним чином завірену копію кредитного договору № 26251028215200 від 12.08.2014 р.; докази отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 , розрахунки заборгованості; та виписки з рахунку відповідача, які б доводили витрачання коштів.
В судове засідання сторони не з'явилися.
До суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні вимог наполягає з підстав, викладених в тексті позову.
Представник відповідача ОСОБА_3 надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача, в задоволенні позову просить відмовити.
В обґрунтування відзиву на позов (а.с. 28-30) зазначено, що наданий до суду розрахунок не відповідає тексту позову, оскільки не відомо, яким пунктом договору або нормативного акту передбачено нарахування строкової заборгованості за сумою кредиту та при чому тут сума плати за вчинення стягувачем виконавчого напису. Не надано докази звернення відповідача за кредитом та доказів надання такого кредиту. До позовної заяви не додано жодного графіку погашення заборгованості, доказів зняття коштів позивачем. Також не зрозумілий період, за який нараховано неустойку, коли було здійснено останній платіж позичальником, що має суттєве значення для вирішення даної справи. зазначила про право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків, оскільки в даному випадку при сумі боргу 2163,43 грн. сума неустойки 47526,94 грн. До того ж позивачем не надано жодного розрахунку з обґрунтування такої суми неустойки. До того ж оскільки позивачем не додано до матеріалів справи доказів зняття коштів відповідачем з наведенням відповідних дат, відлік строку позовної давності вважає з дати укладення договору карткового рахунку та просить на підставі ст. 258 ЦК України, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду з позовом та відмовити в задоволенні позову.
В обгрунтування додаткових пояснень ОСОБА_1 зазначено, що за виконавчим написом № 1005 з неї стягнуто суму в розмірі 22495,53 грн. Рішенням суду від 12 березня 2019 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, тому вважає, що по даній справі кошти стягуються повторно. За наслідками визнання виконавчого напису недійсним грошові кошти, які були з неї стягнуті, не повернуто, подано позов до суду про стягнення даних коштів.
Враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України та надані учасниками справи заяви, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як встановлено судом, відповідно до укладеного між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ОСОБА_1 договору № 26251028215200 від 12 серпня 2014 р. остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 10000,00 грн., з базовою сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки 24 місяці (а.с. 7 - копія пропозиції).
Договір між сторонами був укладений відповідно до вимог статті 634 ЦК України.
Відповідач не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також інших витрат відповідно до умов договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу ( частина перша статті 1050 ЦК України).
Положеннями статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Судом встановлено факт невиконання належним чином відповідачем зобов'язань по поверненню кредитних коштів позивачу.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за укладеним договором, відповідач ОСОБА_1 станом на 22 квітня 2019 року, має заборгованість в сумі 11609,80 грн., з яких: 6879,50 грн. - заборгованість за кредитом; 4730,30 грн. - заборгованість за процентами (а.с. 11 - виписка).
Вимога в частині стягнення строкової заборгованості по процентам в розмірі 260,10 грн. та суми плати, що здійснена стягувачем за вчинення виконавчого напису, задоволенню не підлягає з підстав недоведеності - плата за вчинення виконавчого напису підлягає стягненню в порядку виконання виконавчого напису, а платежі в цій частині позивачем не розділені.
До того ж з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 березня 2019 р. виконавчий напис № 1005 від 01 березня 2018 р. визнано таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту та відсотків, стягнути й інші складові його повної вартості, зокрема штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на наявні між сторонами погоджені Загальні умови кредитування, відкриття та ведення рахунків (п. 6.2.), на які йдеться посилання у Пропозиції укласти договори (оферта).
Однак в матеріалах справи відсутні вказані Загальні умови кредитування, що позбавляє суд можливості вирішити питання як про ознайомлення відповідача з ними, про що свідчитиме підпис ОСОБА_1 , як позичальника, так і питання обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення штрафів, оскільки ця сума є значною, порівняно з тілом кредиту.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зазначила, що оскільки у заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, то відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ «ПУМБ» дотрималось вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
А отже враховуючи викладене, вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 47526,94 грн. задоволенню не підлягають.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 11609,80 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1921,00 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1), тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням зазначеного вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати в сумі 375,48 грн. (11609,80 грн. (сума боргу, стягнута судом) * 1921,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 59396,84 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення).
Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, суму заборгованості за договором № 26251028215200 від 12.08.2014 р., що виникла станом на 22.04.2019 р., в сумі 11609 (одинадцять тисяч шістсот дев'ять) гривень 80 коп., з яких: 6879 (шість тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) гривень 50 коп. - заборгованість за кредитом; 4730 (чотири тисячі сімсот тридцять) гривень 30 коп. - заборгованість за процентами; та судовий збір в сумі 375 (триста сімдесят п'ять) гривень 48 коп.
В задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24 грудня 2019 р.
Суддя Д.М.Ніколенко