Справа № 203/4665/17
Провадження № 2/175/1595/18
02 грудня 2019 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретарі - Сотник Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за витребуване нерухоме майно,
Позивач звернулася до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів за витребуване нерухоме майно.
У ході розгляду справи позивачем позовні вимоги уточнено.
У судовому засіданні 24.04.2018 року представник позивача уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 346 335 гр.19 коп. яка складається з суми основного зобов'язання 70 623 гривні індексу інфляції за 4- роки та 3% річних за чотири роки починаючи з 2015 по 2018 роки. Просила справу розглянути без її участі. 02.12.2019 року представник позивача не з'явилась.
Відповідно до довідки з адресно-довідкового підрозділу ДМС УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 зареєстрованим або знятим з реєстрації не значиться.
З матеріалів справи вбачається, що останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується заявою самого відповідача, де зазначено його місце проживання (а.с. 49).
Відповідач у судове засідання не з'явися, повідомлений належним чином, причину неявки у судове засідання суду не повідомив.
У справі судом було винесено заочне рішення 01 серпня 2018 року.
Ухвалою суду від 07 грудня 2018 року заочне рішення було скасоване та розгляд справи було призначено у загальному порядку.
Враховуючи вимоги ст. 128 ЦПК України, ОСОБА_2 є таким, що належним чином повідомлений про слухання справи, та у наданий судом строк відзив на позов не подав, заперечення щодо розгляду справи подано не було, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 21 червня 2013 року за договором купівлі-продажу між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_3 остання придбала у власність квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 29.3 кв.м .
Зазначений договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Літаш І.П. якою одночасно було здійснено і його державну реєстрацію, на підставі чого ОСОБА_3 отримано Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію належного їй права власності на вказану квартиру.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 21.06.2013р. державним реєстратором-нотаріусом у п.1.3 зазначено: «Відчужувана квартира належить ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва, виданого приватним нотаріусом ДМНО Петрушенською І.Р. 18.06.2013р. за реєстровим номером 2686 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 18.06.2013р., номер об'єкта нерухомого майна 8545512101.
У п.1.4 договору зазначено: «Продавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказана вище квартира нікому не продана, не подарована, іншим способом не відчужена... щодо неї не ведуться судові спори...»
Оскільки відповідальність за викладене у договорі купівлі-продажу покладається на продавця - відповідача у даній справі ОСОБА_2 та на державного реєстратора - нотаріуса, який зобов'язаний здійснювати перевірку документів на їх відповідність вимогам закону, у позивача не було сумнівів щодо законності здійснення вказаного договору купівлі-продажу і тому, вона сплатила ОСОБА_2 гроші в сумі 70 623 грн., яка була погоджена між сторонами угоди.
В той же час, починаючи з листопада 2013 року по вказаній квартирі відбулися судові процеси внаслідок яких: рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2013 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу стосовно спірної квартири укладений на прилюдних торгах, а пізніше іншим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2015 року визнано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 (попередній власник)та витребувано від позивача - ОСОБА_1 квартиру на користь ОСОБА_4 .
Вказане судове рішення, не зважаючи на його оскарження, набрало законної сили з 15.07.2015 р., з якого вбачається, що суд не визнав ОСОБА_1 недобросовісним набувачем, але прийняв рішення про витребування у неї квартири, в той же час питання про повернення сплачених позивачем коштів суд не вирішив, внаслідок чого позивач позбавлена як нерухомого майна (квартири) так і своїх сплачених грошей, що змусило ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом порушеного права.
Відповідно до п.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв'язку із цим, вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Якщо повернення в натурі отриманого за правочином, що є недійсним, неможливо, то підлягає відшкодуванню вартість того, що одержано. Оцінка розміру відшкодування проводиться не за тими цінами, що існували на момент укладення правочину, і не тими, що існують на момент подання позову. Якщо відшкодування проводиться на підставі рішення суду, ціни визначаються на момент виконання судового рішення про відшкодування одержаного за правочином, який визнаний судом недійсним.
Не зважаючи на тривалий час який пройшов після прийняття судом рішення, продавець спірної квартири - відповідач по даній справі ОСОБА_2 не повернув позивачу гроші за квартиру і тому позивач змушена звернутися до суду з цім позовом.
При здійснені розрахунку з «продавцем» ОСОБА_1 було сплачено йому 70 623 грн., що підтверджується зазначеним у договорі купівлі-продажу від 21.06.2013 р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до ст.. 216 ЦК України, зазначену суму необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки з часу сплати позивачем відповідачу суми вартості квартири ця сума зазнала знецінення, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення сплаченої суми з урахуванням фактичного індексу інфляції за періоди 2015-2018 роки.
Разом із цим, суд приходить до висновку, що позивачем неправильно враховано індекс інфляції.
Індекс інфляції, або, (індекс споживчих цін) - показник, що характеризує зміни загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Так, за даними Державної служби статистики України ( http://www.ukrstat.gov.ua) індекс інфляції становив : у 2015 році - 143,3 % ; 2016 рік - 112,4 % ; 2017 рік - 113,7 % ; 2018 рік - 109,8 %. При цьому значення індексу інфляції надаються у відсотках відносно попереднього року.
Тому, з урахуванням наведеного сума, що була сплачена позивачем підлягає індексації з урахуванням індексу інфляції з 2015-2018 року, тобто збільшенню на 79,2 %
Проте, суд вважає, що позивачем інфляційні витрати значно завищені через неправильне нарахування.
Так, судом встановлено, що:
Індекс інфляції по відношенню до вартості квартири у 2015 р. становить (70 623гр. х 43.3%):100 = 30579 грн.76 коп.
Індекс інфляції по відношенню до вартості квартири у 2016 році становить (70 623гр.х12.4%): 100= 8757 грн.25 коп.
Індекс інфляції по відношенню до вартості квартири у 2017 році становить (70 623гр. х 13.7%) :100= 9675 грн.35 коп.
Індекс інфляції по відношенню до вартості квартири у 2018 році становить (70 623гр. х 9.8%) :100= 6921грн.05 коп.
Також з урахуванням положень ст. 625 ЦК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних від загальної суми реституції (70623 гривень) починаючи з 2015 року по 2018 рік, що становить 12% на загальну суму 8474,76 гривень.
Таким чином, сума яку належить стягнути з відповідача на користь позивача становить (70623 - вартість квартири, сума отримана відповідачем) + (30579,76 інфляційна складова 2015 рік) + (8757,25-інфляційна складова 2016 рік) + (9675,35 інфляційна складова 2017 рік) + (6921,05 інфляційна складова 2018 рік) + (8474,76 гривень - 3% річних за 2015-2018 роки)= 135 031 грн. 17 коп.
Відповідно до вимог ст.ст. 141,142 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 710 грн. сплачений нею при подачі позову.
Крім того, з відповідача на користь держави підлягає стягненню недоплачений при подачі уточненого позову судовий збір у сумі 640 грн. 31 коп.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 18, 19, 23, 28, 48, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 128, 133, 141, 142, 177, 209, 229, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 430 ЦПК України, ст.ст. 5, 15, 16, 23, 203, 215, 216, 625 ЦК України, суд -
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 02 40, адреса: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 95, адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів за витребуване нерухоме майно - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 95, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 40, адреса: АДРЕСА_3 ) суму у розмірі 135 031 грн. 17 коп
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 95, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 40, адреса: АДРЕСА_3 ) сплачений позивачем при подачі позову судовий збір в сумі 710 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 95, адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави недоплачений при подачі уточненого позову судовий збір у сумі 640 грн. 31 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Бойко
Повний текст рішення складено 10.12.2019 року