Справа № 175/3174/19
Провадження № 2/175/871/19
(З А О Ч Н Е)
06 листопада 2019 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретарі - Сотник Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суд з позовом про стягнення суми боргу до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача борг в сумі 416 000,00 грн., мотивуючи тим, що 24.10.2017 року він передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 16000,00 доларів США за виготовлення апарату по заготовці цигаркових гільз. Строк виготовлення апарату до середини лютого 2018 року.
На підтвердження передачі та отримання грошей, відповідач, в присутності свідків, власноруч написав йому відповідну розписку.
Однак відповідач свої зобов'язання по вказаній в борговій розписці строки не виконав, а неодноразові звертання до нього з вимогою повернення грошей, останній ігнорує та гроші йому не повертає, у зв'язку з чим, він змушений звернутися за захистом порушеного права до суду.
Позивач у судове засідання надав письмову заяву у якій повністю підтримав пред'явлений позов, просив вимоги задовольнити, а справу розглядати без його участі та проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач повторно не з'явився в судове засідання; був повідомлений належним чином, відзив на позов не подав. Від відповідача також не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, і він не повідомив про причини неявки. Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, прийшов до висновку про можливий розгляд справи у заочному порядку, що відповідає вимогам ст. 223 та ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що 24.10.2017 року позивач ОСОБА_1 передав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 16000,00 доларів США за виготовлення апарату по заготовці цигаркових гільз. Строком виготовлення такого апарату, сторонами було визначено до середини лютого 2018 року.
Так, на підтвердження вищевказаних обставин, а також факту передачі та отримання грошей, відповідач, в присутності свідків, власноруч написав позивачу відповідну розписку.
Однак, як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання, по вказаній розписці не виконав, у визначений строк станок не виготовив, а неодноразові звертання до нього позивача з вимогою повернення грошей, він ігнорує та гроші не повертає, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 змушений звернутися за захистом порушеного права до суду.
Так, згідно ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Згідно ст. 626 ЦКУ - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 638 ЦКУ - договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 1046 ЦКУ визначено , - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦКУ - договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. Згідно ч.2 ст.1047 ЦКУ - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦКУ - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 525 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
На підтвердження наявності між сторонами даного боргового зобов'язання, позивач в судовому засіданні надав суду оригінал розписки відповідача, яка повністю відповідає змісту долученої до матеріалів справи копії даної розписки та сумі позики, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Розписка написано власноручно позичальником - відповідачем, тобто факт укладення договору і отримання позичальником коштів за договором підтверджено належним (письмовим) доказом. Таким чином, позивач довів факт укладення договору і факт передачі ним коштів позичальнику на вказаних у розписці умовах, тобто виконання ним умов договору .
Таким чином, ОСОБА_2 не спростовано розписку позичальника, яка у сенсі положень частини 2 статті 1047 ЦК України посвідчує передання йому визначеної у розписці грошової суми.
Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Згідно статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, передбачено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Одними з загальних засад цивільного законодавства є, зокрема, справедливість та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин (абзаци перший та другий частини першої статті 7 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
З наведеного вбачається, що доказом повернення позики є факт передачі позикодавцем оригінала боргового документа позичальникові, або зазначення кредитором відомостей у розписці про повернення боргу щодо неможливості повернення боргового документа. Дані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 25 квітня 2012 року, справа № 6-24ц12.
Таким чином, встановлено, що відповідач свої договірні зобов'язання за договором не виконав, та отримані грошові кошти позивачу не повернув, тому сума позики (згідно з розпискою розмір якої становить 16 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 416 000,00 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному розмірі.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ДЕРЖАВИ підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4160,00 грн.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 205, 207, 208, 218, 526, 1046, 1047,1049 ЦК України, ст.ст. 133, 137, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) суму боргу за розпискою від 24.10.2017 року у розмірі 416 000,00 гривень.
Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Держави суму судового збору розмірі 4160 гривень за позовом майнового характеру.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.М.Бойко