Справа № 175/1897/18
Провадження № 2/175/616/18
09 грудня 2019 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді Озерянської Ж.М.
з участю секретаря Іщенко Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей, Центр надання адміністративних послуг Слобожанської селищної об'єднаної територіальної громади Дніпровського району про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок недійсним, скасування державної реєстрації,-
В травні 2018 року позивачі звернулися до суду з позовом, який у вересні 2019 року уточнили та просили суд постановити рішення, яким визнати Договір купівлі-продажу земельних ділянок від 03.02.2016 року зареєстрований в реєстрі за №118 (№120) серії НАС 038471 - недійсним на земельні ділянки: площею 0,1000 га передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер земельної ділянки 1221411000:02:035:0048, площею 0,1073 га передану для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер земельної ділянки 1221411000:02:035:0049, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03.02.2016 року внаслідок недійсності Договору купівлі-продажу земельних ділянок, зареєстрованого в реєстрі за №118 (№120) серії НАС 038471.
Адвокат позивачів ОСОБА_6 Т ОСОБА_7 та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позові.
Представник відповідача ОСОБА_5 за довіреністю ОСОБА_9 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні, надала суду письмові заперечення, просила справу розглянути у її відсутність (а.с.127-129).
Представник третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надав суду лист про розгляд справи без участі представника служби у справах дітей у зв'язку з великою завантаженістю (а.с.33).
Представник третьої особи Центр надання адміністративних послуг Слобожанської селищної об'єднаної територіальної громади Дніпровського району надав суду лист про розгляд справи без участі представника виконкому (а.с.34).
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Встановлено, що 03 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений Договір купівлі-продажу земельних ділянок: площею 0,1000 га передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 1221411000:02:035:0048 та площею 0,1073 га передану для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 1221411000:02:035:0049, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65). У встановленому законом порядку, вищевказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за №118 (бланк НАС 038471). Того ж дня, 03 лютого 2016 року матір відповідача ОСОБА_9 надала ОСОБА_4 , написану від свого імені розписку в якій зазначила, що винна ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу будинку від 03 лютого 2016 року грошові кошти у розмірі 170 000 грн., які зобов'язалася повернути після продажу будинку по АДРЕСА_1 (а.с.56). Окрім цього, 10 липня 2017 року матір відповідача ОСОБА_9 надала ОСОБА_4 розписку в якій вказала, що придбала у ОСОБА_4 на ім'я сина ОСОБА_5 будинок АДРЕСА_1 за який винна 180 000 грн., які зобов'язалася повернути ОСОБА_4 від продажу будинку, але не менше половини вартості всього домоволодіння з врахування земельної ділянки (а.с.55).
Статтею 655 ЦК України, передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Окрім цього встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2018 року, яке 16 березня 2018 року набрало законної сили, визнано недійсним Договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , житловою площею 22,2 кв.м., загальною площею 47,4 кв.м., укладений 03 лютого 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А., зареєстрованого в реєстрі за №115 (а.с.149-151).
Згідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так вищевказаним рішенням суду встановлено, що житловий будинок належав ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 квітня 2015 року. ОСОБА_4 (матір ОСОБА_1 ) достеменно знаючи, що в будинку зареєстровані та мешкають малолітні діти, про свої наміри щодо відчуження будинку ОСОБА_1 не повідомляла, в свою чергу до органів опіки та піклування не зверталась та не пропонувала ОСОБА_1 звернутися до цього органу з метою отримання дозволу на відчуження нерухомого майна. Отже, рішенням суду встановлено, що разом з ОСОБА_1 в спірному житловому будинку, на момент продажу, проживали малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Порушення прав малолітніх дітей, слугувало підставою для визнання Договору купівлі-продажу житлового будинку недійсним.
Статтею 41 Конституції України, встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути його протиправно позбавлений.
Згідно ст. 317, 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності.
У Постанові Судової колегії у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі за № 6-605цс16 (щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу) висловлена правова позиція, згідно із якою: «правом оспорювання правочину і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб, «як заінтересовані особи» (ст. 25, 216 ЦК України). З огляду на зазначені приписи, правила ст. 15, 16 ЦК України, а також ст. 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язків елемент конкретного суб'єктивного права як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права...», «Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою своїх прав».
Згідно із ч. 3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами ст. 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.
Сторонами оспорюваного правочину, як продавцем так і покупцем не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання правочину. Позивачі постійно використовують будинок та земельні ділянки для власних потреб та потреб членів їх сімей, проживають в будинку та здійснюють догляд за земельними ділянками.
Отже, на підставі встановлених судом обставини справи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, під час перереєстрації права власності на спірні земельні ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно були внесені відомості щодо ОСОБА_5 , як власника спірних земельних ділянок (а.с.66,67).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.
Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Відповідно до листа Верховного Суду України «Аналіз практики застосування судами ст. 16 ЦК України» від 01 квітня 2014 року у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України за позовом про скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Якщо запис у Державному реєстрі здійснено внаслідок укладення договору, дійсність якого оспорюється, спосіб захисту прав осіб встановлено п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України за позовом про визнання договору недійсним і скасування запису в Державному реєстрі, внесеного за заявою набувача.
Враховуючи недійсність Договору купівлі-продажу земельних ділянок від 03 лютого 2016 року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне скасувати відповідні записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис) індексний номер 28068029 від 03 лютого 2016 року (запис про право власності №13109573) та індексний номер 28068366 від 03 лютого 2016 року (запис про право власності №13109831) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на вищевказані спірні земельні ділянки кадастровий номер 1221411000:02:035:0048 та кадастровий номер 1221411000:02:035:0049, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , проведені приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Ю.А.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків,встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. по справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Суд вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_4 повинно бути стягнуто сплачений позивачами судовий збір кожному окремо по 704,80 грн.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 317, 321 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 263-265 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , треті особи: Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей, Центр надання адміністративних послуг Слобожанської селищної об'єднаної територіальної громади Дніпровського району про визнання договору купівлі-продажу земельних ділянок недійсним, скасування державної реєстрації - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу земельних ділянок (площею 0,1000 га передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 1221411000:02:035:0048 та площею 0,1073 га передану для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 1221411000:02:035:0049, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) укладений 03 лютого 2016 року між ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та зареєстрований в реєстрі за №118 (бланк НАС 038471) - недійсним.
Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис) індексний номер 28068029 від 03 лютого 2016 року, номер запису про право власності №13109573 (дата та час державної реєстрації 03.02.2016 року 17:47:58), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №620055812214 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку загальною площею 0,1000 га передану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівельних споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 1221411000:02:035:0048, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власник нерухомого майна ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серія та номер: АН854531 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 08 січня 2010 року), яка проведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Юрієм Антоновичем.
Скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень (запис) індексний номер 28068366 від 03 лютого 2016 року, номер запису про право власності №13109831 (дата та час державної реєстрації 03.02.2016 року 18:21:47), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №620086012214 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку загальною площею 0,1073 га передану для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 1221411000:02:035:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , власник нерухомого майна ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ; паспорт громадянина України серія та номер: НОМЕР_3 виданий Амур-Нижньодніпровським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 08 січня 2010 року), яка проведена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якуба Юрієм Антоновичем.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 704 грн.80 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.
Повний текст рішення суду виготовлено 20 грудня 2019 року.