№ 207/4469/18
№ 2-а/207/19/19
21 лютого 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді: Юрченко І.М.
при секретарі: Сівачук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського Запорізького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Мележко Андрія Миколайовича, третя особа: Запорізький ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що він, ОСОБА_1 , 09.12.2018 року приблизно о 20 год. 00 хв. керував транспортним засобом «Сканія», д/н НОМЕР_1 у м. Запоріжжя. Автомобіль було зупинено працівниками патрульної поліції з тих підстав, що на автомобілі не освітлювався державний номерний знак, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП у зв'язку із чим було складено постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване, не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 915391 від 09.12.2018 року підлягає скасуванню з наступних підстав.
Інспектор поліції не роз'яснив йому права і обов'язки визначені ст. 63 Конституції України, 307, 308, 268, 287-289 КУпАП. Крім того, відмовив у розгляді його клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його необхідністю скористуватися юридичною допомогою, інспектором не надано йому можливість користуватись допомогою адвоката та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення, адвоката. Тобто, в супереч вимогам ст. 268 КУпАП відповідач, протиправно позбавив його такого права. А відповідно до ст. 59 Конституції України «Кожен має право на правову допомогу» та відповідно до ст. 268 КУпАП: «Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права».
Винесена відповідачем постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 915391 від 09.12.2018 року не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення. До матеріалів справи не долучено відеозапис з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які здійснювали оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Вважає, що працівник патрульної поліції не мав права притягти його до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення і посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами, навіть якщо це відеозапис нагрудної камери інспектора. У разі відмови поліцейського надати водію для ознайомлення такий відеозапис, можна вважати, що такого доказу це існує.
Тобто, відповідачем не зафіксовано порушення ним правил дорожнього руху, яке б доводило його вину, також при розгляді справи не були дослідженні інші докази по справі. Будь-яких інших доказів його вини не надано.
Він є пильним, уважним та обережним водієм, чітко дотримуючись правил дорожнього руху, тому розпочинаючи рух на своєму автомобілі перевірив технічну справність основних елементів авто: коліс, шин, гальмівної системи, рульового керування, двигуна та світлових приладів. Всі вузли та агрегати на момент перевірки були у справному робочому стані. Технічний стан автомобіля відповідав вимогам стандартів, правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та ін. документам. Розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків не змінював, додаткових позначень не наносив та не закривав їх, номер був чистий. А також врахував дорожні умови, наявність перешкод на даній ділянці дороги, інтенсивність та рівень організації дорожнього руху, крім того, врахувавши всі фактори вважає, що не порушував Правил дорожнього руху, перешкод у здійснені права керування іншим особам не доставляв.
При вирішенні справи поліцейський не врахував, що сталося так не з його вини, в дорозі виникли несправності, а саме на транспортному засобі відійшла контактна група і не спрацювала підсвітка номерного знаку, та оскільки він самостійно не може усунути дану неполадку і враховуючи, що до місця прибуття залишилося 0,7 метрів, він попросив інспектора відпустити його і пообіцяв інспектору рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки включивши аварійну сигналізацію, тобто, скористатися п. 31.5 ПДР України, відповідно до якого у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.
Також поліцейський не взяв до уваги його пояснення, в яких він зазначив, що дане правопорушення є незначної тяжкості і просив застосувати попередження і відпустити за малозначністю.
Отже, при розгляді справи поліцейський не роз'яснив йому його права та обов'язки, не повідомив його про можливість відкладення справи для того, щоб скористатися правовою допомогою, порушивши його права на звернення за правовою допомогою, також, не виявив обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого при винесенні постанови поліцейським не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.
Жодних інших доказів по справі, крім постанови, наприклад пояснення свідків, показань технічних приладів чи технічних засобів, чи інших доказів по справі, на момент розгляду адміністративної справи, не було.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, на заявлених вимогах наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, свого представника в судове засідання не направив, відзиву на адміністративний позов, заперечень та доказів на заперечення позовних вимог суду не надав.
За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вивчивши доводи позивача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і обєктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення від 09.12.2018 року зазначено, що позивач 09.12.2018 року приблизно о 20 год. 00 хв. у м. Запоріжжя керував транспортним засобом в темний час доби, на якому не освітлювався державний номерний знак, чим порушив п. 31.4.3 ПДР, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340грн.
Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП відповідальність за цією статтею настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
При вирішенні спору, суд враховує, що згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Натомість відповідач в судове засідання не з'явився, жодних доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови суду не надав. Зазначені позивачем обставини не були спростовані відповідачем письмовими запереченнями, тобто суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.251 КУпАП, відповідачем на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121 КУпАП не надано, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Ніяких доводів на підтвердження правомірності своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови та доказів на їх підтвердження відповідачем не надано, а отже доводи наведені позивачем, щодо належного виконання ним правил дорожнього руху, нічим не спростовано, та відповідно до ст.77 КАС України, суд вважає їх доведеними.
З урахуванням чого суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо відсутності у справі будь-яких передбачених законом доказів на підтвердження наявності обставин, які зазначено відповідачем як підставу для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, з оскаржуваної постанови випливає, що при вирішенні відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не були предметом відповідної оцінки ствердження позивача щодо його не згоди з наявністю адміністративного правопорушення, а отже, в супереч вимогам ст.280 КУпАП відповідачем не було з'ясовано обставини на підтвердження винності позивача у правопорушенні, та інші обставин, що мають значення для справи.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до правової позиції КАС Верховного Суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17,яка є обов'язковою для першої інстанції, зазначено, що ВС визнав вірними висновки суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний суд вказав, що у даному випадку для підтвердження порушення позивачем відповідного пункту Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки тощо.
Крім того, Верховний суд зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, підстави вважати, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем було дотримано вимоги діючого законодавства та встановлено докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП відсутні.
Враховуючи вищевикладені обставин, суд приходить до висновку про необхідність скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДПО18 №915391 від 09 грудня 2018 року про накладення на ОСОБА_1 , адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. за ч. 1 ст.121 КпАП України.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 10, 11, 14, 73, 74, 77, 122, 241-246, 250, 293, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до поліцейського Запорізького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Мележко Андрія Миколайовича, місцезнаходження за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шушинська, 12-б, третя особа: Запорізький ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Шушинська, 12-б, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову поліцейського Запорізького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області Мележко Андрія Миколайовича від 09.12.2018 року серії ДПО18 № 915391 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн., провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Юрченко