Справа № 175/523/19
Провадження № 2-а/175/6/19
Рішення
Іменем України
10 жовтня 2019 року смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Бойка О.М.,
при секретарі - Сотник Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Колісниченка А.В., третя особа Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Колісниченка А.В., третя особа Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позивач надав суду письмову заяву про можливий розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та пред'явлені вимоги просив задовольнити у повному обсязі, визнавши дії відповідача протиправними та скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення від 22.01.2019 року.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, надавши відповідний письмовий відзив у якому повністю заперечував проти пред'явленого позову та просив у його задоволенні відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання надав відповідний письмовий відзив у якому повністю заперечував проти пред'явленого позову та просив у його задоволенні відмовити.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в постанові по справі про адміністративне правопорушення інспектором зазначено, що водій ОСОБА_1 22.01.2019 року, приблизно о 15.20 годині, рухаючись по Запорізькому шосе м. Дніпро, керуючи автомобілем «ВАЗ 210990» д/н НОМЕР_1 проїхав регульоване перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофору, або миготливий, або два червоних миг, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 122 прим. КУпАП, у зв'язку із чим було складено постанову та накладено адміністративний штраф в розмірі 425,00 гривень.
Проте, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 прим. Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконним, не обґрунтованим та недоведеним, а постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №790215 від 22.01.2019 року підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, відповідно до положень пункту 9 розділу ПІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395 чітко зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.
Пунктом 5 Розділу III Інструкції "Розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" встановлено, що поліцейський під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання чи підлягають задоволення клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Однак, в порушення даної інструкції інспектор поліції не роз'яснив позивачу права і обов'язки визначені ст.63 Конституції України 307, 308, 268, 287-289 КУпАП. Також було відмовлено у розгляді його клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з його необхідністю скористуватися юридичною допомогою, інспектором не надано можливість користуватись допомогою адвоката та не повідомлено про причини (підстави) неможливості залучення адвоката. Тобто, в супереч вимогам ст. 268 КУпАП, відповідач протиправно позбавив водія такого права. А відповідно ст. 59 Конституції України «Кожен має право на правову допомогу» та відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП.
Так, відповідно ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайта в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.
Отже, суд звертає увагу на той факт, що, винесена відповідачем постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №790215 від 22.01.2019 року не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення. До того ж, працівник патрульної поліції не мав права притягти позивача до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Звинувачення не може ґрунтуватися лише на припущеннях працівника патрульної поліції. Якщо ж поліцейський встановив докази, які вказують на вчинення правопорушення і посилається на них, водій має право ознайомитися з цими доказами, навіть якщо це відеозапис нагрудної камери інспектора. У разі відмови поліцейського надати водію для ознайомлення такий відеозапис, можна вважати, що такого доказу не існує.
Тобто, відповідачем фактично не зафіксовано порушення вимог дорожнього знаку, яке б доводило вину водія, також при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі. Також, будь-яких з вище наведених доказів вини позивача, відповідачем не надано і в поданому відзиві на адресу суду.
З цього виходить, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві у відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В даному випадку, посилання відповідача на те, що він виніс оскаржувану постанову у відповідності до вимог чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 122, 222, 245, 251, 254, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 73, 74, 77, 242, 286, 294 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Колісниченка А.В., третя особа Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії АР №790215 складену 22.01.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 прим. КУпАП та якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн., закривши провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 прим. КУпАП.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його винесення.
Суддя О.М. Бойко