№ 207/299/19
№ 2-а/207/22/19
31 травня 2019 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Юрченко І.М.
при секретарі: Сівачук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області Чайка Олексія Леонідовича, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, площа Троїцька, 2а, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що 22 січня 2019 року інспектором ВБДР УПП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Чайка О.Л. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 879755 у відношенні нього - ОСОБА_1 , згідно якої на нього, за порушення вимог п. 21.1 Правил дорожнього руху України, було накладено штраф у розмірі 170 грн.
У постанові зазначено, що 22 січня 2019 року о 08 год. 35 хв. в м. Дніпрі по вул. Набережній Перемоги біля буд. 100 водій ОСОБА_1 керуючи вказаним транспортним засобом, що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, перевозив пасажирів більше ніж зазначено у реєстраційних документах, чим порушив п. 21.1 Правил дорожнього руху України.
Вищезазначена постанова була ним отримана 22 січня 2019 року, з якою не погоджується, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням чинного законодавства в результаті чого підлягає скасуванню.
Так, 22 січня 2019 року о 08 год. 35 хв., виконуючи обов'язки з перевезення пасажирів по міському автобусному маршруті регулярних перевезень, який працює у режимі маршрутного таксі № 157А (ж/м Сокіл - пр. Петровського), він керував транспортним засобом Mersedes-Benz реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 та в м. Дніпро по вул. Набережній Перемоги біля буд. 100 був зупинений відповідачем, оглянувши вищезазначений транспортний засіб, не вияв ніяких порушень, дозволив продовжити маршрут. Після цього, здійснивши круг по маршруту, на кінцевій зупинці маршруту № 157А (ж/м Сокіл, бульвар Слави, буд.25) на нього чекав відповідач та почав складати у відношенні нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 879755, згідно якої на нього, за порушення вимог п. 21.1 Правил дорожнього руху України, було накладено штраф у розмірі 170 грн.
При складанні оскаржуваної постанови, він надавав інспектору поліції пояснення, що допустиму кількість перевезення пасажирів не перевищував, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу передбачено стоячі місця для пасажирів. Також, відповідач не рахував кількість пасажирів, які знаходилися в салоні транспортного засобу, не встановив анкетні дані пасажирів, не відібрав у них пояснення.
Таким чином, його пояснення, які були надані відповідачу залишені без уваги.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , виданого 04 грудня 2013 року Центром ДАІ 1202 вбачається, що кількість сидячих місць становить - 18, кількість стоячих місць - 5.
Отже, перевезення стоячих пасажирів у кількості 5 осіб на міському маршруті № 157А у вищезазначеному транспортному засобі дозволяється.
У зв'язку з цим постанова серії АР № 879755 від 22 січня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-2 КУпАП не відповідає вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки у ній не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення, так як відсутності порівняльні вказівки загальної пасажиромісткості транспортного засобу згідно його технічних характеристик та реєстраційних документів, фактичної кількості пасажирів в автобусі, та безпосереднього значення перевищення кількості пасажирів, не зазначено мотиви відхилення висловлених ним доводів.
Більш того, в постанові, відсутні докази, які могли би бути здійснені за допомогою технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, які би підтверджували факт перевищення кількості пасажирів в результаті чого відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів його вини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, а саме: п. 21.1. ПДР, тобто перевезення пасажирів більше ніж дозволено технічною характеристикою транспортного засобу.
Крім того, відповідач повинен був винести оскаржувану постанову на місці вчинення адміністративного правопорушення, а саме за адресою: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 100, але, з невідомих причин, відповідачем було складено дану постанову через деякий час на кінцевій зупинці № 157А м. Дніпро бульвар Слави, буд. №25. Таким чином, Відповідач діяв у порушення повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена без дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП та Інструкцією.
Також відповідачем при зупиненні транспортного засобу не було проінформовано його про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію».
В судове засідання позивач не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності, на заявлених вимогах наполягав.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Направив в суд відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , посилаючись на те, що позов необґрунтований та такий, що не підлягає задоволенню, справу просив розглянути без його участі.
За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників процесу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вивчивши доводи позивача, дослідивши письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, що визначено ст. 245 КУпАП.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення від 22.01.2019 року зазначено, що позивач 22 січня 2019 року о 08 год. 35 хв. в м. Дніпрі по вул. Набережній Перемоги біля буд. 100 керуючи транспортним засобом, що використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, перевозив пасажирів більше ніж зазначено у реєстраційних документах, чим порушив п. 21.1 Правил дорожнього руху України, у зв'язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-2 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 170 грн.
Згідно ч. 1 ст. 121-2 КУпАП відповідальність за цією статтею настає за перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
При вирішенні спору, суд враховує, що згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею ст. 251 КУпАПпередбачено, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на думку суду, винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП.
При складанні вказаної вище постанови Відповідач жодних свідків, або інших доказів вини Позивача не вказав, хоча згідно ст.251 КУпАП пояснення потерпілих, свідків, фото- та відео-зйомка, відеозапис є доказами у справі.
Натомість відповідач в судове засідання не з'явився, жодних доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови суду не надав. Зазначені позивачем обставини не були спростовані відповідачем письмовими запереченнями, до відзиву не надано жодних доказів правомірності оскаржувальної постанови, тобто суду не було представлено доказів в підтвердження обставин, викладених в постанові по справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, що жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.251 КУпАП, відповідачем на підтвердження існування підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.121-2 КУпАП не надано, а тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача.
Ніяких доводів на підтвердження правомірності своїх дій щодо винесення оскаржуваної постанови та доказів на їх підтвердження відповідачем не надано, а отже доводи наведені позивачем, щодо належного виконання ним правил дорожнього руху, нічим не спростовано, та відповідно до ст.77 КАС України, суд вважає їх доведеними.
З урахуванням чого суд доходить висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо відсутності у справі будь-яких передбачених законом доказів на підтвердження наявності обставин, які зазначено відповідачем як підставу для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
При цьому, з оскаржуваної постанови випливає, що при вирішенні відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не були предметом відповідної оцінки ствердження позивача щодо його не згоди з наявністю адміністративного правопорушення, а отже, в супереч вимогам ст.280 КУпАП відповідачем не було з'ясовано обставини на підтвердження винності позивача у правопорушенні, та інші обставин, що мають значення для справи.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У відповідності до правової позиції КАС Верховного Суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17,яка є обов'язковою для першої інстанції, зазначено, що ВС визнав вірними висновки суду першої інстанції, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Верховний суд вказав, що у даному випадку для підтвердження порушення позивачем відповідного пункту Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки тощо.
Крім того, Верховний суд зазначив, що саме по собі описання адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція), відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
У Рішенні від 20.10.2011 у справі "Rysovskyy v. Ukraine" Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб ("Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", "Moskal v. Poland").
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Lelas v. Croatia" і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Oneryildiz v. Turkey", та "Beyeler v. Italy").
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskalv. Poland), п. 73).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelasv. Croatia), п. 74).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pincv. The Czech Republic), п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgov. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року, також Рішення у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, п.71).
Таким чином, підстави вважати, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем було дотримано вимоги діючого законодавства та встановлено докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-2 КУпАП відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 8, 9, 10, 11, 14, 73, 74, 77, 122, 241-246, 250, 293, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області Чайка Олексія Леонідовича, місцезнаходження за адресою: м. Дніпро, площа Троїцька, 2а, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову інспектора ВБДР УПП в Дніпропетровській області Чайка Олексія Леонідовича від 22.01.2019 року серії АР № 879755 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху щодо ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 170,00 грн., провадження у справі закрити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М.Юрченко