24 грудня 2019 р. Справа № 520/8241/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калитки О. М. , Мінаєвої О.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, по справі № 520/8241/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нереалізації права на перерахунок пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а саме не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94 протиправною;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 28.07.2008 р. №377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду України від 13.09.2019 року вказаний адміністративний позов задоволено.
Визнано бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не реалізації права на перерахунок пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а саме не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94 протиправною.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Харківській області перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 28.07.2008 р. №377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 розрахував її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під'їзд, 2-й поверх) протягом 30 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, подати звіт про його виконання.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 13.09.2019 року по справі №520/8241/19 та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що рішення інших органів, окрім Кабінету Міністрів України не можуть братися управліннями Пенсійного фонду як підстава для перерахунку, зокрема накази Міністерства оборони України. Зазначає, що накази Міністерства оборони України від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008, від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 та від 14.02.2017 № 94 на підставі яких позивач просить провести перерахунок пенсії є нечинними. Також зазначає, що позовні вимоги в частині нарахуванням і виплати компенсації втрати частини доходу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати” є передчасними, оскільки виплата заборгованості проведено не було, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача на виплату такої компенсації у відповідності до ст. 4 вищевказаного Закону буде порушено. Крім того, вказує, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав для подання звіт про виконання рішення протягом 30 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що правовідносинам, які розглядаються у даній справі передували ті, відносно яких були встановлені обставини у справі № 520/261/19, в якій ухвалено рішення, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так у справі № 520/261/19 судом було встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України на посаді старшого викладача кафедри (аерокосмічної розвідки та комплексів авіаційного обладнання) факультету (авіаційного) Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба та був звільнений в запас.
Позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
У періоді, який охоплений позовними вимогами, позивачу було проведено декілька перерахунків пенсії, у тому числі, на підставі Постанов КМУ від 07.11.2007р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".
Міністерством оборони України у зазначений період було прийнято наказ від 28.07.2008 року № 377 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України ", наказ від 27.11.2013 року № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України", наказ від 14.02.2017 року № 94 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України".
Спірні правовідносини, які були предметом розгляду справи № 520/261/19, виникли внаслідок того, що Пенсійним Фондом України не було повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про необхідність підготовки списків стосовно позивача в зв'язку з набуттям чинності вказаних наказів.
Рішенням у справі № 520/261/19 від 13.09.2019 року, яке набрало законної сили, було зобов'язано Пенсійний фонд України надати повідомлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області про підстави для проведення перерахунку пенсії та про необхідність підготовки списку для перерахунку пенсії стосовно ОСОБА_1 в зв'язку з набуттям чинності наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814, та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94.
На виконання вказаного рішення Пенсійний фонд України листом від 19.03.2019 року № 7899/02-23 повідомив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області про підстави для проведення перерахунку пенсії та про необхідність підготовки списку для перерахунку пенсії стосовно ОСОБА_1 в зв'язку з набуттям чинності наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814, та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94.
Головне управління ПФУ в Харківській області склало та направило до Харківського обласного військового комісаріату список осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, який містить в собі ім'я позивача.
Харківський обласний військовий комісаріат склав та направив до ГУ ПФУ в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку розміру пенсії з 01.09.2008 р., з 01.01.2014 р., та з 01.05.2017 року з урахуванням підвищення посадового окладу згідно наказів Міноборони від 28.07.2008 № 377, від 27.11.2013 № 814, від 14.02.2017 № 94.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ в Харківській області з питання проведення відповідного перерахунку пенсії та отримав усну відмову у зазначеному з тих підстав, що рішенням у справі № 520/261/19 від 13.09.2019 року відповідних зобов'язань на нього не покладено.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з урахуванням посадового окладу в розмірі відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 №377 з 01.09.2008, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94. Також суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-XII від 09.04.1992 року (в редакції, чинній з 01.01.2017 року, далі по тексту - Закон № 2262-XII,) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Вказаною нормою, в редакції, чинній до 01.01.2017 року, було передбачено, що усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до положень п. 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку з введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (п.2 Порядку № 45).
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
Отже, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (чинною до 01.03.2018 року) були затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців у розмірах згідно з додатками, а пунктом 5 цієї постанови керівникам державних органів надано право в межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 і 30-32 за аналогічними посадами.
На виконання пункту 12 частини другої постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294, з метою впорядкування розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України Міністром Оборони України було видано Наказ від 29.07.2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України", який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.08.2008 року за № 761/15452 (далі по тексту - Наказ № 377), та Наказ від 27.11.2013 р. № 814 "Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України", який було зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.12.2013 р. за № 2100/24632 (далі по тексту - Наказ № 814), та від 14.02.2017 року № 94.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що вищезазначені накази прийняті на реалізацію повноважень, наданих постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та встановлювали розміри посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що оскільки Кабінетом Міністрів України делеговано своє право визначати розміри посадових окладів, у тому числі, й Міністру оборони України, то накази останнього № 377 від 28.07.2008 р., № 814 від 27.11.2013 р., № 94 від 14.02.2017 р. про встановлення нових розмірів посадових окладів були належною підставою для проведення перерахунку пенсій військовослужбовців військових навчальних закладів, в даному випадку, позивача.
Вказана правова позиція узгоджується з судовою практикою Верховного Суду України яка неодноразово висловлена, зокрема, у постановах від 24.04.2012 року, 16.01.2013 року та 01.07.2014 року (№ 21-84а12, №21-416а12, №21-252а14 відповідно).
Зазначеними наказами Міністра оборони України № 377 від 28.07.2008 р., № 814 від 27.11.2013 р., № 94 від 14.02.2017 р. затверджено Схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами керівного та наукового складу офіцерів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України, а також Схему розмірів посадових окладів за основними типовими посадами військовослужбовців із числа науково-педагогічного (педагогічного) складу військових навчальних закладів Збройних Сил України (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України).
Згідно п. 24 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2007 р. за № 135/13402) про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії. Органи, що призначають пенсії, протягом п'яти робочих днів після надходження такого повідомлення подають до відповідних уповноважених структурних підрозділів списки осіб, яким необхідно провести перерахунок пенсії (додаток 5).Після одержання списків осіб уповноважені структурні підрозділи зазначають у них зміни розмірів грошового забезпечення для перерахунку раніше призначених пенсій і в п'ятиденний строк після надходження передають їх до відповідних органів, що призначають пенсії.
Згідно п.4 Порядку №45, перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії ( ч.2 ст. 51 Закону № 2262-XII).
Відтак, відповідач після отримання довідок про розмір грошового забезпечення, повинен був провести перерахунок та виплату пенсії позивача враховуючи існування наказів Міноборони від 28.07.2008 № 377, від 27.11.2013 № 814, від 14.02.2017 № 94.
Відповідні дії відповідачем вчинено не було.
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не реалізації права на перерахунок пенсії з дати виникнення права на нього без обмеження строком, а саме не перерахунку, не нарахуванні та не виплаті пенсії ОСОБА_1 з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу в розмірі відповідно наказу Міноборони від 28.07.2008 № 377 з 01.09.2008, наказу Міноборони від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94 та зобов'язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити позивачу пенсію, розмір якої обчислений з усіх складових грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу відповідно до наказу Міноборони від 28.07.2008 р. №377, наказу Міноборони від 27.11.2013 №814 та наказу Міноборони від 14.02.2017 № 94, здійснити виплату суми перерахунку однією сумою починаючи з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача, що у зв'язку із втратою чинності наказів Міноборони від 28.07.2008 № 377, від 27.11.2013 №814, від 14.02.2017 № 94 відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону № 2262-ХІІ у редакції, яка діє з 01.01.2016 року перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Отже, оскільки позивач мав право на проведення перерахунку його пенсії у зв'язку з набуттям чинності наказів Міноборони України від 28.07.2008 року № 377, від 27.11.2013 року №814, від 14.02.2017 року та від 14.02.2017 року № 94, проте, вказаний перерахунок проведено не було саме з вини органів Пенсійного фонду України, право позивача на зазначений перерахунок не обмежено строком.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, виходячи з наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 2 Закон № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
У той же час, п. 2 Порядку № 159 встановлено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
За змістом п. 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
При цьому, слід враховувати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої положеннями зазначеного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація.
Зважаючи на ті обставини, що пенсійні виплати, заявлені в позовних вимогах Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Полтавській області на час звернення позивача до суду нараховані не були та у зв'язку з чим право позивача на нарахування та виплату компенсації втрати частин доходів відповідачем порушено не було, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
При цьому, посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 18.07.2018 року №185/515/16-а, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки у вищевказаній справі пенсія була нарахована і виплачена, а тому обставини у цій є іншими ніж у справі №185/515/16-а.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, суд при ухваленні рішення має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення подати звіт про його виконання.
У Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 травня 2002 року у справі “Бурдов проти Росії” визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі “Горнсбі проти Греції” суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п.40).
Суд акцентує увагу, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.
Враховуючи, що право позивача на виплату належної йому суми пенсії у зв'язку з прийняттям наказів Міноборони від 28.07.2008 № 377, від 27.11.2013 № 814 з 01.01.2014 та від 14.02.2017 № 94 вже тривалий час порушено, а також обставини, встановлені під час розгляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості підстав вважати, що відповідач може ухилятись від виконання рішення, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача протягом 30 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, подати звіт про його виконання.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності в позовній заяві прохання позивача про зобов'язання відповідача подати звіт, оскільки зі змісту позовної заяви колегією суддів встановлено про його наявність.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що через неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати” з прийняттям в цій частині постанови про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог, та відповідно до часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 по справі №520/8241/19 - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу з 01.09.2008, з 01.01.2014 та з 01.05.2017 розрахувавши її розмір за методикою відповідно ст. 3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку їх виплати”, та прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду України від 13.09.2019 року по справі № 520/8241/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка О.М. Мінаєва