24 грудня 2019 р.Справа № 524/6678/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.11.2019 року (головуючий суддя І інстанції: Андрієць Д.Д.) по справі № 524/6678/19
за позовом ОСОБА_1
до інспектора роти № 2 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Шубрата Василя Вікторовича, третя особа: Департамент патрульної поліції Національної поліції України в особі територіального підрозділу,
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ДП18 №496207 від 06.09.2019 року інспектора роти №2 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Шубрата Василя Вікторовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП;
- закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.11.2019 року позов залишено без задоволення.
ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Стверджує, що надані відповідачем докази - фото з приладу Тrucam та відеозапис з нагрудної камери поліцейського протирічать один одному, оскільки по різному фіксують хвилини вчинення правопорушення; також в постанові відповідач зазначає про застосування пристрою ТС:000963 Тrucam, проте докази надає щодо приладу Тrucam LTI 20/20; зазначає, що судом безпідставно взято до уваги в якості належного доказу фото, оскільки час зафіксований на ньому не відповідає часу зупинки автомобіля, фото зроблено не в момент фіксації швидкості, а під час зупинки автомобіля, швидкість на ньому зафіксована на відставні 157, 8 м. до появи автомобіля, надані докази не дають можливості достовірно ідентифікувати автомобіль (цифрові та буквені символи).
Інспектор роти №2 Батальйону патрульної поліції в м.Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Шубрат В.В. (далі - відповідач) подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Департаментом патрульної поліції Національної поліції України в особі територіального підрозділу (далі - третя особа) не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 06.09.2019 року інспектором роти №2 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП Шубратом В.В. винесено постанову серії ДП18 № 496207, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 255 грн. (а.с. 4).
Постановою від 06.09.2019 року встановлено, що о 09:08 год., у м. Кременчук по проспекту Лесі Українки 92/8 водій, керуючи транспортним засобом Kia Ceed, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалась за допомогою технічного пристрою TruCam TC:000693(а.с.5).
Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що справа розглянута відповідачем з дотриманням процедури, факт вчинення правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
В пункті 1.3 ПДР зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно вимог п.12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Відповідно до ч.1 статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозаписуючих засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно ст.31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи, зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судовим розглядом встановлено, що факт вчинення правопорушення зафіксовано на прилад TruCam LTI 20/20 ТС000693, розгляд справи про адміністративне правопорушення фіксувався за допомогою службової нагрудної відеокамери, яка розміщена та одязі поліцейських. Під час з'ясування фактичних обставин справи, водія було ознайомлено з фото/відеозаписом зафіксованим на прилад TruCam ТС000693.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені докази є належними та такими, що підтверджують факт вчинення правопорушення позивачем, оскільки лазерний прилад було зареєстровано в Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, містить сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки, повірений, що підтверджується сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, виданого 29.08.2012 року, свідоцтвом про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/13554 від 14.12.2018 року(чинним до 14.12.2019р.). Можливість використання виробу також підтверджується експертним висновком № 04/02/03-3008 від 27.09.2018 р. виданим Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, який підтверджує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ISO/ IES 18033-362015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.(а.с. 24-26)
Так, лазерний вимірювач швидкості TruCam LT1 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону.
Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі, прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості.
При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.
Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.
Отже, зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного врахування судом першої інстанції в якості доказу відеозапис лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів, який використано відповідачем, ТС: 000693 Trucam, з підстав, що сертифікати , висновок експерта надано щодо приладу Trucam LTI 20/20 колегія суддів вважає помилковими.
Колегія суддів зауважує, що лише у разі відсутності в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис/фіксування правопорушення, подальше посилання відповідачів на наявність таких та надання їх як доказів суду не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративних правопорушень.
Натомість, колегія суддів вважає, що постанова містить зазначення технічного приладу, який застосовувався із посиланням на його назву та номер, проте без зазначення типу приладу, а отже дає змогу ідентифікувати такий та не викликає неоднозначного розуміння.
Надані відповідачем документи складені стосовно типу вимірювальної техніки Trucam LTI 20/20
Щодо посилання позивача на розбіжність даних в відеозапису з нагрудної камери та відеозапису з приладу Trucam, які фіксують різні хвилини вчинення правопорушення ( 9 год 05 хв. 49 сек. та 9 год 08 хв.53 сек), колегія суддів зазначає, що зазначене не спростовує факту порушення позивачем правил дорожнього руху саме 06.09.2019р. та розгляд справи про адміністративне правопорушення із винесенням відповідної постанови стосовно позивача.
Крім того, факт вчинення порушення фіксує саме відеозапис з приладу Trucam, а отже зазначення інших хвилин часу відеокамері поліцейського, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення, не може бути оцінена судом як підстава для скасування обґрунтованого рішення інспектора про притягнення особи до адміністративної відповідальності та не може бути підставою для звільнення позивача від адміністративної відповідальності за умови допущення такого порушення.
Доводи апеляційної скарги щодо фіксації швидкості на приладі на позначці 77 км/год ще до появи автомобіля позивача, та фіксація швидкості автомобіля на значно більшій відстані, а саме 157,8 м., колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду, оскільки прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
При цьому, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема, що він не знаходився на даному відрізку дороги в цей день та час, рухався зі швидкістю не більше 50 км/год , а лише висловлено суб'єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.
Посилання апелянта щодо фіксації правопорушення в несприятливих погодних умовах, у зв'язку з чим неможливо встановити, що саме транспортний засіб, яким керував позивач, перевищив швидкість, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки відеозапис та фото чітко відображають державний номер транспортного засобу, його цифрові та буквені символи, а отже дають можливість його ідентифікувати.
Наразі, колегія суддів зауважує, що посилання позивача на окремі недоліки доказів, не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення і, як наслідок, його скасування.
Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Вказані позивачем недоліки не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).
Системний аналіз вищевказаних норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення від 06 вересня 2019 року відповідає вимогам Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що під час встановлення адміністративного правопорушення, а також накладення адміністративного стягнення на позивача, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП підтверджено належними доказами, а отже постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 06.09.2019 є правомірною.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Керуючись ст. ст. 272, 286, 310, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.11.2019 року по справі № 524/6678/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій