24 грудня 2019 р.Справа № 643/16648/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Довготько Т.М., пр. 50 річчя ВЛКСМ, 38е, м. Харків, Харківська, 61153, повний текст складено 29.11.19 року по справі № 643/16648/19
за позовом ОСОБА_1
до Заступника начальника Московського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області Золотової Наталії Денисівни, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до заступника начальника Московського районного відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області Золотової Наталії Денісівни (далі - відповідач), третя особа - Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просив скасувати постанову від 01.10.2019 ПН МХК 126401 Московського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700,00грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що він, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Камерун, маючи обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування у країні походження та через побоювання загальнопоширеного насильства і систематичного порушення прав людини, залишив Камерун та прибув 25.07.2018 до України. 10.01.2019 року він звернувся разом із перекладачем до відділу по роботі біженців ГУ ДМС України в Харківській області. 23.09.2019 року та 30.09.2019 року він звертався із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту до відділу по роботі з біженцями ГУ ДМС України в Харківській області за адресою м.Харків, вул. 23 Серпня,13А, але його заяву не прийняли, мотивуючи тим, що спочатку він повинен сплатити штраф за порушення порядку перебування іноземців на території України. 01.10.2019 року він звернувся до Московського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області з метою притягнення його до адміністративної відповідальності. Співробітником зазначеного відділу складений протокол про адміністративне правопорушення ПР МХК 126401 від 01.10.2019року про те, що «01.10.2019 року о 10-00 год. в м.Харкові був виявлений гр. ОСОБА_2 ОСОБА_1 , який мешкає в Україні з порушенням, перевищив термін перебування, ст. 9 ЗУ «Про правовий статус іноземців та ОЮГ» від 22.09.2011 зі змінами». На підставі вказаного протоколу, винесена постанова ПН МХК 126401 від 01.10.2019 про накладення адміністративного стягнення, якою на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. 03.10.2019 року він втретє звернувся із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту до відділу по роботі з біженцями ГУ ДМС України в Харківській області, та отримав довідку про звернення за захистом в Україні. Вважає постанову Московського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській необґрунтованою, незаконною, та такою шо підлягає скасуванню. Так, посадовою особою не було досліджено обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема, не було досліджено та враховано, що він намагався подати заяву про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту до ГУ ДМС України в Харківській області. Він є шукачем притулку в Україні, із України не виїхав через певні побоювання за своє життя та свободу в країні-походження, а також перебував у складному матеріальному становищі, однак ці пом'якшуючі обставини не були враховані під час розгляду справи. У нього був відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення. Крім того, під час притягнення його до адміністративної відповідальності, він не був забезпечений перекладачем на українську мову.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не з'ясування всіх обставин у справі, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, Московським районним відділом у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області позбавлено можливості позивача розуміти наслідки дій суб'єкта владних повноважень щодо вирішення його питання правомірності притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки позивач не володіє українською мовою.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Камерун.
01.10.2019 року головним спеціалістом Московського районного відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області Улановською Л.В. складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МХК № 126401 щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП, а саме порушення правил перебування в Україні - перевищив термін перебування в Україні.
На підставі зазначеного протоколу заступником начальника Московського районного відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області Золотовою Н.Д. винесена постанова від 01.10.2019 р. ПН МХК № 126401 про накладення на позивача адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП у сумі 1700 грн., а саме за порушення іноземцем правил перебування в Україні, мешкання без документів на право проживання в Україні, перевищення терміну перебування з 30.12.2018року.
Вказана постанова отримана позивачем 01.10.2019 року, про що свідчить підпис останнього.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно, в порядку та в межах законодавства притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення частини першої статті 203 КУпАП.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Правовідносини щодо продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Положеннями ст. 9 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дія цієї статті не поширюється на випадки, коли іноземці чи особи без громадянства з наміром отримати притулок чи бути визнаними в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, під час в'їзду в Україну незаконно перетнули державний кордон України і перебувають на території України протягом часу, необхідного для звернення із заявою про надання притулку чи заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». (ч. 3 ст. 203 КУпАП)
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п. 2.6 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої Наказом МВС України 28.08.2013 № 825, у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача.
Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження у справі про адміністративне правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою жестової мови (для спілкування з особами з вадами слуху).
Перекладачами також можуть бути залучені особи, відомості про яких унесено до Довідково-інформаційного реєстру перекладачів відповідно до Порядку ведення Державною міграційною службою України Довідково-інформаційного реєстру перекладачів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 березня 2013 року № 228, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 травня 2013 року за № 801/23333.
За правилами ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до вимог ст.274 КУпАП перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Системний аналіз наведених вище правових норм надає підстави стверджувати, що правовий статус іноземця передбачає обов'язок суб'єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв'язку з правом знати за що він притягається до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право іноземця на допомогу перекладача регламентовано не тільки внутрішніми нормативно-правовими актами України, а й пунктом 1 статті 5 Декларації про права людини у відношенні осіб, що не є громадянами країни, в якій вони проживають, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 13.12.1985 р. на виконання Міжнародних пактів про права людини, що ратифіковані Україною, а також на важливості забезпечення права особи на перекладача неодноразово наголошувалось в рішеннях Європейського суду з прав людини (рішення від 28.11.1978 р. у справі «Лудіке, Белкасем і Коч проти ФРН», від 19.12.1989 р. у справі «Камазінскі проти Австрії», від 30.05.1980 р. у справі «Артіко проти Італії»).
Отже, лише дотримання права іноземця на перекладача при прийнятті суб'єктом владних повноважень постанови про накладення штрафу відносно нього є достатньою і необхідною правовою підставою вважати, що він обізнаний з його змістом і сутністю, а отже, знає або повинен знати про втручання в його права.
Проте, в матеріалах адміністративної справи жодних доказів, які б підтверджували що при складанні протоколу чи винесенні постанови був залучений перекладач, не міститься. При цьому позивач наполягає на тому, що не володіє українською мовою, у зв'язку з чим не розумів зміст дій та рішень, що приймалися відносно нього службовими особами ДМС.
Отже, враховуючи те, що позивач є іноземцем - громадянином Республіки Камерун та не розуміє української мови, що не спростовано в ході судового розгляду справи, а відповідачем не було залучено до участі у справі перекладача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач, в даному випадку, фактично був позбавлений можливості подавати докази своєї невинуватості, заявляти клопотання та користуватись іншими правами, передбаченими ч.1 ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.
Крім того, приписами ч.2 ст.77 КАС України чітко визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача Московським РВ у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області позбавлено можливості позивача внаслідок неволодіння українською мовою розуміти наслідки дій суб'єкта владних повноважень щодо вирішення його питання правомірності перебування на Україні.
Порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності є безумовною підставою для скасування постанови Московського районного відділу у місті Харкові ГУ ДМС України в Харківській області від 01.10.2019 ПН МХК 126401.
Відповідно до вимог ч.3 ст.286 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Оскільки підставою скасування оскарженої постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а не відсутність події та складу у діях позивача адміністративного правопорушення, то з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення у відношенні позивача на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи), а саме: начальнику Московського районного відділу у м. Харкова Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права, про які зазначено вище, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 29.11.2019 року по справі № 643/16648/19 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову Московського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 01.10.2019 ПН МХК 126401 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП направити на новий розгляд до Московського районного відділу у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)А.О. Бегунц
Судді(підпис) (підпис) В.В. Старостін С.С. Рєзнікова
Повний текст постанови складено 24.12.2019 року