24 грудня 2019 р.Справа № 591/5846/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Бабича Івана Ярославовича на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Сидоренко А.П., м. Суми по справі № 591/5846/19
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бабича І.Я.
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) в особі представника адвоката Бидюкова Д.В. звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бабича Івана Ярославовича (далі по тексту - інспектор БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області Бабич І.Я., відповідач), в якому просив суд скасувати постанову інспектора БПП у м. Бориспіль УПП у Київській області Бабича І.Я. серії ЕАК № 1501972 від 09.09.2019 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, оскаржувана постанова винесена відповідачем з порушенням встановленої законом процедури, а відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 27.11.2019 позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано постанову, винесену поліцейським взводу №1 роти № 1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль УПП в Київській області Бабичем Іваном Ярославовичем (місцезнаходження: 08301, м. Бориспіль, вул. Кошового,4) про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1501972 від 09 вересня 2019 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп. та закрито справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, ненадання належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, просить суд апеляційної інстанції рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.11.2019 року по справі № 591/5846/19 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що оскаржувану постанову про притягнення до дисциплінарної відповідальності винесено у зв'язку з тим, що позивач 09.09.2019 о 03 год. 28 хв. рухався у лівій смузі при вільній правій, не маючи наміру повернути ліворуч чи на розворот, чим порушив п. 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 122 КУпАП. Стверджує, що невнесення до оскаржуваної постанови відомостей про технічний засіб, яким здійснено відеозапис, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Вказує, що позивачу були надані для ознайомлення докази вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме відеозапис з нагрудної камери поліцейського, а тому твердження позивача про ненадання таких доказів є безпідставними. Вважає, що вказаним відеозаписом повністю підтверджено факт руху позивача у крайній лівій смузі, крім того, позивач цього не заперечував. Враховуючи викладене, наполягає на тому, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення від 09 вересня 2019 року, винесеною інспектором 1 роти 1 батальйону м. Бориспіль Бабичем І.Я., на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як зазначено в оскаржуваній постанові, 09 вересня 2019 року о 03 год. 28 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом AUDI Q7 державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався у крайній лівій смузі при вільній правій, не маючи наміру повернути ліворуч чи на розворот, чим порушив п. 11.5 ПДР, та скоїв правопорушення, передбачене ч.2 ст. 122 КУпАП (а.с. 5).
Не погодившись із вказаною постановою у справі про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з даним позовом про її скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а також з невідповідності оскаржуваної постанови вимогам ст.283 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до п.11.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі по тексту - ПДР) на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Пунктом 11.5 ПДР встановлено, що на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Виходячи зі змісту частини 2 статті 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Cтаттею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, перевiрка документiв особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технiчних приладiв i технiчних засобiв, що мають функцiї фото- i кiнозйомки, вiдеозапису, засобiв фото- i кiнозйомки, вiдеозапису.
Статтею 40 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положеннями цього Закону надано право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.
Відповідачем на підтвердження факту скоєння позивачем вищевказаного правопорушення долучено до матеріалів справи відеозапис з нагрудної камери поліцейського, який було досліджено судами першої та апеляційної інстанцій.
Однак, з наданого відповідачем відеозапису неможливо встановити подію правопорушення, вчинення якого інкримінується позивачу, оскільки з відео неможливо ідентифікувати транспортний засіб, рух якого простежується на відеозаписі. Крім того, вказаний відеозапис фіксує рух транспортного засобу протягом нетривалого проміжку часу перед зупинкою його працівниками поліції, і не відображає дорожньої обстановки, що передувала зупинці автомобіля.
Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні беззаперечні підстави для висновку, що ОСОБА_1 було вчинене адміністративне правопорушення пп.11.5 ПДР, у зв'язку з чим, з огляду на норми ч.2 ст.77 КАС України, неможливо стверджувати про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП.
Інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 порушення п.11.5 ПДР відповідачем не надано.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 під час спілкування з поліцейським не заперечував факту керування автомобілем у крайній лівій смузі, спростовуються дослідженим відеозаписом події, оскільки позивач на відеозаписі заявив про свою незгоду з висновком відповідача про порушення ПДР та з винесеною постановою.
Крім того, такі доводи не підтверджують вчинення саме ОСОБА_1 правопорушення.
Також, слід вказати, що відповідно до ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема, про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, інспектор поліції в порушення вимог ст. 283 КУпАП не зазначив у постанові технічний засіб, яким ним було здійснено відеозапис, що виключає можливість прийняття його у якості належного доказу по справі.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 24.01.2019 по справі № 592/5576/17, від 11.12.2019 по справі № 761/41786/16-а, яка є обов'язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивач заперечив вчинення правопорушення, тоді як відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень у спірних відносинах, не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.11.5 ПДР.
Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК №1501972 від 09.09.2019 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Бабича Івана Ярославовича залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 27.11.2019 року по справі № 591/5846/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає оскарженню в силу приписів ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій