17 грудня 2019 р.Справа № 520/6032/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 12.08.19 року по справі № 520/6032/19
за позовом ОСОБА_1
до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку
про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з у рахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні однією сумою.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку (далі - Миколаївський ЗВВСП) розрахував розмір одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди (далі ЩДГВ), яка виплачувалася позивачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №899 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Миколаївсього зонального відділу військової служби правопорядку про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії (бездіяльність) Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язано Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
Зобов'язано Миколаївський зональний відділ військової служби правопорядку здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з у рахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
В іншій частині позовних вимог слід відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначав, що в наказі командира військової частини НОМЕР_1 вад 07.12.2017 року №273 чітко визначений розмір виплати грошової допомоги по звільненню "Виплатити одноразову грошову допомогу що звільненню за 25 календарних років в сумі 103746 (сто три тисячі сімсот сорок шість) гривень 88 копійок", тобто в сумі, вирахуваній без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Наказ від 07.12.2017 року №273 видано саме командиром військової частини НОМЕР_1 , оскільки Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку структурно підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 та входить до її складу.
Тобто, відповідач вважажє, оскільки Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку структурно підпорядковується військовій частині НОМЕР_1 та входить до її складу, для начальника Миколаївського зонального відділу єдиним безпосереднім начальником є командир військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закову України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять одноразові додаткові види грошового забезпечення. ;
Пунктом 4 статті 9 Закону України: "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони У країни.
Пунктами 2, 7, 8 Розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 встановлено: до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать допомоги; в наказах про виключення зі списків особового складу обов'язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення; грошове забезпечення командиру військової частини (начальнику Миколаївського зонального відділу) виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідач зазначає, що виключно на підставі наказу командира військовій, частини НОМЕР_1 №273 від 07.12.2017 року в якому чітко зазначено: "Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню за 25 календарних років в сумі 103746 (сто три тисячі сімсот сорок шість) гривень 88 копійок", тобто в сумі, вирахуваній без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, начальником фінансового органу Миколаївського зонального відділу було проведено виплату позивачу одноразової грошової допомоги по звільненню виключно в сумі, визначеній в наказі командира військової частини НОМЕР_1 №273 від 07.12.2017 року, тобто в сумі, вирахуваній без врахування щомісячної' додаткової грошової винагороди.
Таким чином, на думку відповідача, Миколаївський зональний відділ не має прав та повноважень для прийняття рішень щодо сум (розміру) виплати одноразової грошової допомоги по звільненню саме позивачу, та дії Миколаївського зонального відділу повністю відповідають встановленим та зазначеним вище нормам законодавства, а тому не є протиправними.
Позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому серед іншого зазначено, що наказ Міноборони «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» від 07.06.2018 р. № 260 - набрав чинності з 20.07.2018р., а позивач із списків частини був виключений з 07.12.2017р., отже норми наказу Міноборони №260 від 07.06.2018 р. не можуть поширюватися на позивача.
На момент служби позивача був чинним наказ Міноборони під таким же номером №260 але який був підписаний 11.06.2008 р. і який втратив чинність від 20.07.2018р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» і в якому не було норми що :«Грошове забезпечення командиру військової частини (начальнику Миколаївського зонального відділу) виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю». Тим більше позивач з 07.12.2017р. не є начальником Миколаївського ЗВВСП а є пенсіонером та немає ніякої необхідності скасовувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2017 року №273 де було наказано виплатити позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню в сумі 103746 грн.
У даному позові позивача мова йде про виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги при звільненні.
Таким чином, позивач вважає посилання Миколаївського ЗВВСП на наказ Міноборони від 07.06.2018 р. № 260 є безпідставним.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - ОСОБА_1 , з 01.08.1992 р. по 07.12.2017 р. проходив військову службу в Збройних силах України в Миколаївському ЗВВСП де отримав грошове забезпечення відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011-ХІІ, постановиКМУ від 07.11.2007 року № 1294 "про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та п. 1.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України та деяким іншим особам яка затверджена наказом Міноборони від 11.06.2008р. № 260 та зареєстрована в Мінюсті 14.07.2008 р. за № 638/15329 де зазначено що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення, (які були чинними на момент звільнення).
Позивач є ветераном війни - учасником бойових дій і пенсіонером Міністерства оборони України.
04.10.2017р. наказом Міністра оборони України № 703 позивача звільнено у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) відповідно частини 6 статті 26 Закону України « Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті.
07.12.2017р. позивача наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 273 від 07.12.2017р. було виключено із списків частини у якому зазначено, виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню за 25 календарних років в сумі 103746,88 грн., яка в подальшому була отримана позивачем.
З 08.12.2017р. позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до ст. 13 Закону України №2262-ХП «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримує пенсію по лінії Міноборони в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, номер пенсійної справи - 2001024314.
При обчисленні пенсії позивачу ГУ ПФУ в Харківській області врахувало грошове забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років 68%, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці. Таким чином, для обчислення пенсії позивача за основу розрахунку бралася сума грошового забезпечення - 8280 грн.56 коп.
Відповідно до довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача, виданої Миколаївським ЗВВСП від 12.12.2017 р. за № 5519 фес, і спрямованої в подальшому в Харківський обласний військовий комісаріат і далі спрямована Харківським ОВК до ГУ ПФУ в Харківській області до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для обчислення пенсії не було включено ЩДГВ, а до одноразових додаткових видів грошового забезпечення не були включені: грошова допомога на оздоровлення за 2016, 2017 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 роки, винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, грошова премії до дня Збройних сил України за 2016 рік, грошова премія за підсумками 2015, 2016 роки, винагорода за тривалість безперервної військової служби за 25 років з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне сграхування.
Позивач отримав за останні 24 місяці перед звільненням з лав ЗС України під час служби у Миколаївському ЗВВСП, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ЩДГВ яка є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення за 2016,2017 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015,2016, 2017 роки, винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, грошову премію до дня Збройних сил України за 2016 рік, грошову премії за підсумками 2015, 2016 роки, винагороду за тривалість безперервної військової служби за 25 років які є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення .
Позивач вважаючи такі дії Миколаївського ЗВВСП про не включення у довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача ЩДГВ від 12.12.2017 р. за № 5519 фес протиправними, звернувся до суду.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена рішенням Уряду України, виплачувалася позивачу щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його з військової служби, тобто мала постійний характер, отже в силу положень ст. 9 Закону № 2011-XII щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Положеннями ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Також відповідно до п.1 Постанови КМУ № 1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою КМУ від 13.03.2013 № 161 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889" для військовослужбовців, зокрема, Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 пункту 1 цієї постанови, та військовослужбовців строкової військової служби) запроваджений новий вид забезпечення - щомісячна додаткова грошова винагорода у таких розмірах: з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримував щомісячну винагороду.
Враховуючи те, що зазначеною вище постановою Кабінету Міністрів України передбачено виплату вказаним у ній категоріям військовослужбовців, щомісячної додаткової грошової винагороди, яка має постійний щомісячний характер та у відповідності до положень ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII включається до складу грошового забезпечення даних осіб.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 24.10.2018 у справі № 820/3211/17.
Доводи Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку, що останній не має прав та повноважень для прийняття рішень щодо сум (розміру) виплати одноразової грошової допомоги, а таке право належить виключно командиру військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів не бере до уваги, зважаючи на наступне.
Дійсно, в абзаці третьому п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зазначено, що грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Зазначений нормативно - правовий акт - набрав чинності з 20.07.2018р., а позивач із списків частини був виключений з 07.12.2017р. Таким чином норми наказу Міноборони №260 від 07.06.2018 р. не поширюються на позивача.
Проте, на момент служби позивача був чинним наказ Міноборони №260 від 11.06.2008 р. «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», абзац другий п. 1.9, якого передбачав, що грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Отже, зазначене норма, є фактично тотожною з абзацом третім п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та передбачає отримання військовослужбовцем грошового забезпечення безпосередньо за місцем перебування на службі.
Таким чином, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача, що Миколаївський зональний відділ Військової служби правопорядку, не має прав та повноважень для прийняття рішень щодо розміру виплати одноразової грошової допомоги - безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в силу положень ст. 9 Закону № 2011-XII щомісячна додаткова грошова винагорода є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні, отже позовні вимоги про визнання протиправними дії (бездіяльність) Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби, зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКП НОМЕР_4 ) отримував під час проходження військової служби та зобовязання Миколаївського зонального відділу військової служби правопорядку (ідентифікаційний код СДРПОУ 08220847) здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер ОКПІ1 НОМЕР_4 ) одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з у рахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення 520/6032/19 окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року по справі № 520/6032/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 229, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 року по справі № 520/6032/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 24.12.2019 року