17 грудня 2019 р.Справа № 480/2060/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
представника відповідача Мельник Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 08.08.19 року по справі № 480/2060/19
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Управління Держпраці у Сумській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Сумській області, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 17.04.2019 № СМ 1067/1626/АВ/ТД-ФС про накладення штрафу в розмірі 125190 грн.
В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначала, що інспектор праці Управління Держпраці у Сумській області провів інспекційне відвідування позивача, за результатами якого встановлено, що ОСОБА_1 допустила до виконання робіт 1 працівника без укладення трудового договору та без повідомлення відповідного органу про прийняття працівника на роботу, чим порушила вимоги частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України. Також встановлені порушення постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу". На підставі акта інспекційного відвідування відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу на позивача. Вважає, що відповідач не довів факт порушення позивачем частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а, отже, постанова винесена без належних на те підстав, а тому підлягає скасуванню.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Сумській області № СМ1067/1626/АВ/ТД-ФС від 17 квітня 2019 року про накладення штрафу в розмірі 125190 грн на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що на його думку, судом першої інстанції зроблено невірний висновок про те, що Управлінням ні в акті інспекційного відвідування Позивача, ні під час судового розгляду справи не наведено та не надано конкретних доказів того, що Позивач допустив до виконання роботи ОСОБА_3 без укладення трудового договору.
Так, під час інспекційного відвідування позивача, ОСОБА_3 пояснила, що проходить стажування на посаду офіціанта перший день, тобто 25.03.2019, що підтверджується матеріалами відеофіксації інспекційного відвідування.
Вищезазначене також підтвердили інші працівники позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також працівник ФОП ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , пояснення яких також зафіксовано матеріалами відеофіксації.
Безпосередньо в акті інспекційного відвідування інспекторами праці зазначені пояснення вищезазначених працівників та зроблено посилання на матеріали відеофіксації інспекційного відвідування, які надані суду.
Отже, на думку відповідача, ним зібрані та надані суду належні та достатні докази, які підтверджують факт допуску позивачем до роботи - ОСОБА_3 без укладення трудового договору, тобто порушення позивачем вимог частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України.
Відповідно до абзацу 6 пункту 11 Порядку № 295 інспектори Управління мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки.
Таким чином, Порядком 295 прямо передбачено право інспекторів фіксувати проведення інспекційного відвідування без згоди фізичних осіб, які присутні, що відповідає вимогам частини 3 статті 307 Цивільного кодексу України.
На думку відповідача, інспекторами праці здійснювалась відеофіксація інспекційного відвідування відповідно до вимог Порядку № 295 та статті 307 ЦК України, та відеозапис є належним та допустимим доказом, що підтверджує порушення позивачем вимог частини1 та 3 статті 24 КЗпП України, отже судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильних висновків, викладених у рішенні суду, які не відповідають обставинам справи і, як наслідок, рішення не відповідає нормам чинного законодавства.
Позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому серед іншого зазначив, що в апеляційні скарзі відповідач не навів жодних нових обставин, які б не були дослідження в ході розгляду справи судом першої інстанції.
В закладі «Видихай» працює 2 підприємця ОСОБА_6 , та ОСОБА_1 . В ході проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 було встановлено, що 25 березня 2019 року серед інших працівників знаходилась ОСОБА_3 , яка прийшла в цей день дізнатись про роботу, та якщо її сподобаються умови праці оформити трудові відносини з ФОП ОСОБА_1
Після співбесіді з ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_3 забажала залишитись з працівником ОСОБА_4 для того, щоб побачити як працює бармен, як він обслуговує клієнтів, та більш досконально вивчити роботу яку запропонувала ФОП ОСОБА_1
26 березня 2019 року ОСОБА_3 була прийнята на роботу, про повідомлено ДФС.
Стосовно допуску до роботи 25 березня 2019 року ОСОБА_3 , позивач зазначає, що не допускала до роботи 25 березня 2019 року ОСОБА_3 це підтверджено і відео зйомкою, яку долучив до справи відповідач. При огляді відео зафіксовано, що ОСОБА_3 не обслуговує відвідувачів кафе «Видихай», а лише спостерігає за роботою, працівника ОСОБА_4 Обслуговування клієнтів (працівників управління Держяраці здійснює ОСОБА_4 ).
Крім того, в силу ст.307 ЦК України: фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за рішенням керівника, прийнятого за результатами аналізу службової записки головного державного інспектора сектору державного контролю та нагляду у сфері трудових відносин відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Сумській області Берлет А. від 22.03.2019 (а.с. 34) начальник Управління Держпраці у Сумській області виніс наказ від 25.03.2019 № 508 про проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 (а.с. 26) та видав направлення від 25.03.2019 № 227/СМ1067 на проведення інспекційного відвідування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 Суми (а.с. 27). Направлення отримане позивачем 26.03.2019, що підтверджується підписом на примірнику направлення. Відповідно до направлення контролю підлягають питання щодо дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми.
З 25.03.2019 по 26.03.2019 інспекторами Управління Держпраці у Сумській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 Суми, заклад "Выдыхай", за результатами якого складено акт від 26.03.2019 №СМ 1067/1626/АВ (а.с. 30-33).
Перевіркою встановлені порушення частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України, постанови КМУ від 17.06.2015 № 413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття на роботу", а саме: допущення до роботи ОСОБА_3 без укладення трудового договору, оформленої наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
За результатами розгляду справи про накладення штрафу постановою від 17.04.2019 № СМ 1067/1626/АВ/ТД-ФС до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 125 190 грн за порушення позивачем вимог частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України (а.с. 12-14). Обґрунтовуючи правомірність застосування до позивача штрафу, Управління Держпраці у Сумській області зазначає про те, що позивач всупереч вимог законодавства фактично допустив до роботи ОСОБА_3 25.03.2019, однак відповідно до трудового договору, заяви та наказу про прийняття на роботу ОСОБА_3 прийнято на посаду бармена та повідомлено про це органу ДФС - 26.03.2019.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджується факт того, що позивач допустив до роботи неоформленого працівника, оскільки встановити факт здійснення ОСОБА_3 роботи саме 25.03.2019 неможливо, у тому числі й за допомогою перегляду відеофіксації, яка було надана відповідачем, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 виконувала 25.03.2019 обслуговування відвідувачів кафе "Выдыхай" відповідач не надав.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.
Згідно з частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11.02.2015 встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з підпунктом 6 пункту 4 зазначеного Положення, Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017.
Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, зокрема, інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно з п. 5, 8 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, інспекційні відвідування проводяться, окрім іншого, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Відповідно до п. 11 зазначеного Порядку, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Згідно з п. 14 зазначеного Порядку, об'єкт відвідування під час проведення інспекційного відвідування має право: 1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення; 2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку; 3) подавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження про усунення порушень до акта або припису; 4) вимагати від інспектора праці внесення запису про проведення інспекційного відвідування до відповідного журналу перевірок об'єкта відвідування (за його наявності) перед наданням акта для підпису керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником; 5) перед підписанням акта бути поінформованим про свої права та обов'язки; 6) вимагати від інспектора праці додержання вимог законодавства; 7) вимагати нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю або є конфіденційною інформацією об'єкта відвідування; 8) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора праці; 9) отримувати консультативну допомогу від інспектора праці з метою запобігання порушенням під час проведення інспекційних відвідувань, невиїзних інспектувань.
Відповідно до п. 19, 20 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і, у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Згідно з п. 21 вказаного Порядку, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
На виконання п. 22 згаданого Порядку, матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку).
Відповідно до п. 28, 29 вказаного Порядку, здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлено, що у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Втім, за використання праці неоформлених працівників, заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
З матеріалів справи вбачається, що з копій трудового договору від 25.03.2019 № 3 (а.с. 59), заяви від 25.03.2019 (а.с. 58) та наказу від 25.03.2019 № 10 "Про прийняття на роботу" (а.с. 57), які були надані позивачем під час інспекційного відвідування, ОСОБА_3 прийнята на посаду бармена 26.03.2019 та 26.03.2019 про це повідомлено орган ДФС, що підтверджується копіями повідомлення про прийняття працівника на роботу та квитанціями від 26.03.2019 № 1, № 2 (а.с. 61-62).
Згідно з копією наказу № 03/01/2019 (а.с. 55) графік роботи закладу "Видихай" на 2019 рік: початок роботи о 14-00 годині, завершення роботи о 22-00 годині, згідно з копією акту інспекційного відвідування № СМ 1067/1626/АВ (а.с. 8-14, далі по тексту - акт № СМ 1067/1626/АВ) це інспекційне відвідування розпочалося 25 березня 2019 року о 08-30 годині та закінчилося 26 березня 2019 року о 17-15 годині, тобто інспекційне відвідування почалося задовго до офіційного початку роботи закладу, і під час відвідування вже були присутніми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
В акті № СМ 1067/1626/АВ зазначено, що ОСОБА_3 проходила 25.03.19 стажування на посаду офіціанта і здійснювала приготування кави.
Однак, в який день, час і кому ОСОБА_3 готувала каву із матеріалів інспекційного відвідування встановити неможливо.
Крім того, в судовому засіданні із акту № СМ 1067/1626/АВ та матеріалів справи встановлено, що за адресою здійснення підприємницької діяльності (заклад "Видихай", вул. Харківська, 4 м. Суми) свою підприємницьку діяльність здійснюють фізичні особи-підприємці ОСОБА_8 та її чоловік ОСОБА_9 , згідно копії направлення № 226/СМ1066 (а.с. 66) відносно діяльності приватного підприємця ОСОБА_9 також в ці дня 25 і 26 березня 2019 року здійснювалось інспекційне відвідування тими самими посадовими особами відповідача - Антоненко ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Згідно з копією письмових пояснень приватного підприємця ОСОБА_12 Олексійовича від 25.03.2019 (а.с. 67) він пояснював: "... у своїй діяльності використовую діяльність двох осіб ОСОБА_5 , ОСОБА_13 . ОСОБА_4 проходить випробувальний термін 1,5 місяця на посаду офіціанта. ОСОБА_3 на випробувальному терміні один день, на посаду офіціанта. З Лебедєвою і Карпович вкладалися трудові договори."
Ці пояснення приватного підприємця ОСОБА_9 щодо працевлаштування в нього вказаних осіб відповідач ніяким чином не спростував і не навіть жодних заперечень, що ОСОБА_3 виконувала роботу офіціанта не у приватного підприємця - позивачки ОСОБА_9 , а безпосередньо у чоловіка позивачки приватного підприємця - ОСОБА_9 .
Відповідно до частин 1, 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Окрім того, в акті інспекційного відвідування Управління Держпраці у Сумській області зазначає, що під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_3 25.03.2019 проходила стажування на посаду офіціанта, тобто виконувала функції офіціанта, здійснювала приготування кави. Повідомила, що проходить стажування на посаду офіціанта перший день, роботодавець - фізична особа-підриємець ОСОБА_1 . Вищевказане також підтвердили інші працівники закладу: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . Зокрема, ОСОБА_4 здійснювала контролю за роботою ОСОБА_3 Також ОСОБА_3 повідомила, що 25.03.2019 трудовий договір не укладався. Вказане підтверджується відеофіксацією.
Відповідно до статті 307 Цивільного кодексу України: фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.
Фізична особа, яка погодилася на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, може вимагати припинення їх публічного показу в тій частині, яка стосується її особистого життя. Витрати, пов'язані з демонтажем виставки чи запису, відшкодовуються цією фізичною особою.
Знімання фізичної особи на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку, в тому числі таємне, без згоди особи може бути проведене лише у випадках, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частин 1, 2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції досліджено диск відеофіксації проведеної перевірки, цю відеофіксацію зроблено на особисті мобільні телефони осіб, що здійснювали перевірку, відеофіксації має вибірковий характер запису і складається з декількох непослідовних відеосюжетів, з неї неможливо встановити час і місце проведення відеофіксації, жодних підтверджень достовірності встановлення осіб, які дають пояснення не міститься, ніякої згоди на застосування відеофіксації у осіб перевіряючі не запитували, таким чином відеофіксація була проведена не в порядку передбаченому чинним законодавством .
Колегія суддів зауважує, що відеозапис може бути доказом в адміністративному спорі, але такі докази мають прийматися судом у тому разі, якщо вони відповідають критеріям допустимості, а також є належними. В даному випадку порушення прав фізичної особи при здійсненні відеозйомки без її згоди слідує визнати як підставу для визнання недопустимими таких доказів.
Таким чином, враховуючи наведне, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що позивач допустив до роботи неоформленого працівника, оскільки встановити факт здійснення ОСОБА_3 роботи саме 25.03.2019 неможливо, у тому числі й за допомогою перегляду відеофіксації, що міститься в матеріалах справи.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не навів та не надав конкретних доказів того, що позивач допустив до виконання роботи працівника ОСОБА_3 без укладення трудового договору та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року по справі № 480/2060/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року по справі № 480/2060/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 24.12.2019 року