24 грудня 2019 р. Справа № 440/3990/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Мельнікової Л.В. , Рєзнікової С.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, місце складання м. Полтава, повний текст складено 04.11.19 року по справі № 440/3990/19
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Полтавській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії, а саме, яка була нарахована та виплачена йому на підставі постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 04.04.2011 року у справі №2-а-2363/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011 (справа №1604/2а-2363/11), за період з 13.01.2011 по 31.10.2011, та яка визначається як різниця між розміром пенсії, яка була нарахована та виплачена йому 28.11.2017 на підставі вказаної постанови суду та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 13.01.2011 по день фактичної виплати пенсії, тобто по 28.11.2017.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 440/3990/19 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернути позивачеві.
Позивач не погодився із ухвалою суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвалу суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана після закінчення строку передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 чт. 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
З матеріалі справи встановлено, що 28.11.2017 на виконання постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 04.04.2011 року у справі №2-а-2363/11, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2011, ОСОБА_1 було виплачено 41071,15 грн.
Отже, 28.11.2017 Управлінням Пенсійного фонду України в Глобинському районі Полтавської області (відповідач у справі №1604/2а-2363/11) було виконано судове рішення.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою щодо надання інформації щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, яка була нарахована та виплачена йому на підставі постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 04.04.2011 року у справі №2-а-2363/11.
За фактом отримання листа відповідача вих.№4368/М-02 від 30.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до суду (16.10.2019).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом з доказами поважності причин пропуску строку або доказів на підтвердження факту дотримання такого строку.
31 жовтня 2019 року до суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 22 жовтня 2019 року. ОСОБА_1 вважає що ним не пропущено строк звернення до суду, оскільки в разі здійснення невірного розрахунку пенсії з вини органу пенсійного фонду її перерахунок здійснюється без обмежень будь-яким строком (постанова ВС №646/6250/17 від 24.04.2018). Також зазначив, що про порушене право дізнався з листа відповідача вих.№4368/М-02 від 30.08.2019.
Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Вказана норма про необмежений строк стосується сум пенсії, не виплаченої з вини пенсійного органу, в свою чергу, до нарахування та виплати компенсації за затримку такої виплати має застосовуватись шестимісячний строк, передбачений статтею 122 КАС України.
Так, аналіз цих норм статей 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та статей 51, 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, а деяких інших осіб" та статті 122 КАС дає підстави для висновку про те, що за минулий час без обмеження будь-яким строком виплачуються суми пенсії нараховані пенсіонеру, проте не отримані ним з вини органу, що призначає і виплачує пенсію. Отже, існують дві умови за яких невиплачені пенсіонерові суми пенсії виплачуються без обмеження будь-яким строком: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини цього пенсійного органу.
Аналогічні правові висновки викладені в окремій думці судді Верховного суду від 02.04.2019 року у справі №510/1286/16-а.
Зі змісту позовної заяви та вказаних у ній позовних вимог вбачається, що суми заборгованості із виплати пенсії Головним управлінням позивачу не нараховані, а відтак, з огляду на вищевикладене, є спірними.
Таким чином, позивач пропустив передбачений законом строк для звернення за судовим захистом свого порушеного права та не вказав поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм процесуального права - неправильним.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми процесуального права, тому підстави для скасування ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі № 440/3990/19 відсутні.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 по справі № 440/3990/19 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) Л.В. Мельнікова С.С. Рєзнікова