24 грудня 2019 року справа №360/4754/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Арабей Т.Г, Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Тішевський В.В.,
за участю:
позивач - не з'явився,
представника позивача - Колосар М.Є., ордер серії КВ № 208834, від 29.10.2019 року,
представник відповідача - не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Колосар Максима Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року у справі № 360/4754/19 (головуючий І інстанції Петросян К.Є.) за позовом адвоката Колосар Максима Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
4 листопада 2019 року адвокат Колосар Максима Євгеновича (далі-представник позивача), який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області (далі-відповідач, міграційна служба), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 29.03.2013 року, яким скасовано рішення управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 20.11.2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 .
Представником позивача 08.11.2019 року, подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення Управління державної міграційної служби України у Луганській області від 29.03.2013 року, яким скасовано рішення УДМС у Луганській області від 20.11.2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 , оскільки позивача затримано до надходження запиту про його видачу від компетентних органів іншої держави, в якій він підозрюється у скоєнні злочинів. Наголошує на очевидній протиправності оскарженого рішення.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви (а.с. 1-2).
Представник позивача з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву позивача про забезпечення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що за час розгляду справи судом першої інстанції по суті та набуття законної сили судовим рішенням, права ОСОБА_1 можуть бути непоправно порушені в результаті видачі на запит Російської Федерації, що призведе до неможливості подальшого ефективного захисту порушених прав позивача (а.с. 18-21).
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Вважає, що представником позивача в апеляційній скарзі не наведено жодного доказу на підтвердження своїх вимог, не доказано існування загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та відсутні жодні обґрунтування щодо забезпечення позову, доводи, які викладені в апеляційній скарзі є надуманими та безпідставними (а.с. 35-41).
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, вказує, що на теперішній час до позивача, як громадянина іноземної держави, застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам іноземної держави.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явились, про час дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Суд, заслухав суддю - доповідача, представника позивача перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає що апеляційна скарга заявника підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Предметом розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 є правомірність рішення відповідача від 29.03.2013 року, яким скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України в Луганській області від 20.11.2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 .
Заява про забезпечення позову від 08.11.2019 року мотивована тим, що невжиття заходів до забезпечення позову може унеможливити ефективний захист або відновлення порушених прав ОСОБА_1 та очевидною протиправністю оскарженого рішення.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям обґрунтованості, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу.
Згідно частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з частиною третьою цієї статті не допускається забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
З аналізу наведених норм слідує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, проте не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ, розглядаючи заяву про забезпечення позову», суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є правовою державою.
Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції України).
Приписами статті 25 Конституції України визначено, що громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про зупинення дії рішення Управління державної міграційної служби України у Луганській області від 29.03.2013 року, яким скасовано рішення УДМС у Луганській області від 20.11.2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 існує ризик того, що позивач не зможе скористатися правами гарантованими ст. 25 Конституції та ст. 589 КПК України після ухвалення рішення по суті спору, оскільки приписи рішення суб'єкта владних повноважень реалізуються до їх скасування судом. Тобто, існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд апеляційної інстанції вважає, що саме в цьому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі як громадянина України, а не громадянина іноземної держави.
Доводи представника позивача, наведені в заяві про забезпечення позову та настання негативних наслідків для позивача підтверджено належними доказами.
Апеляційний суд вважає, що забезпечення позову таким способом не підмінює собою судове рішення у справі та не вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом, оскільки фактично спір стосується позбавлення громадянства України позивача та ще до вирішення спору позбавляє прав, які гарантує як Конституція України, так і закони держави Україна.
Щодо очевидної протиправності оскарженого рішення, на чому наполягає представник позивача, то суд апеляційної інстанції наголошує на наступному.
Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази зазначеного доводу представника позивача, то апеляційний суд вважає вказану підставу недоведеною.
Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивач є громадянином іноземної держави, який підозрюється у скоєнні тяжких злочинів в цій іноземній державі та у такий спосіб намагається уникнути відповідальності, то суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України та відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Аналізуючи встановлені обставини та норми права, які врегульовує спірне питання, апеляційний суд приходить до висновку, що захід забезпечення позову про який просить представник позивача є співрозмірним з позовними вимогами та відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову та не несе майнових наслідків заборони відповідачу
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання щодо забезпечення позову, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Колосар Максима Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року у справі № 360/4754/19 за позовом адвоката Колосар Максима Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2019 року у справі № 360/4754/19 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Заяву адвоката Колосар Максима Євгеновича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 360/4754/19 - задовольнити.
Зупинити дію рішення Управління державної міграційної служби України у Луганській області від 29.03.2013 року, яким скасовано рішення УДМС у Луганській області від 20.11.2012 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі.
Повний текст постанови буде складений та підписаний 24 грудня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова