24 грудня 2019 року справа №263/6852/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 р. у справі № 263/6852/19 (головуючий І інстанції Шевченко О.А., повний текст складено 05.07.2019 року в м.Маріуполь Донецької області ) за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Донецькій області (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1110227 від 29.04.2019 року, винесену поліцейським батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції в Донецькій області сержантом поліції Снігуром Олександром Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. (а.с. 1-6).
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що постановою від 29 квітня 2019 року серії ЕАВ № 1110227 він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Відповідно до вказаної постанови позивач порушив п. 11.9 ПДР України, а саме: виїхав на трамвайну колію зустрічного напрямку. Позивач зазначає, що не порушував п. 11.9 ПДР України, оскільки докази вчиненого правопорушення йому надані не були, змусили відчинити багажник автомобіля та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. При цьому працівник поліції не повідомив його про початок розгляду адміністративної справи, не роз'яснив прав та обов'язків, право на юридичну допомогу, не вручив копію постанови про накладення адміністративного стягнення. Про винесення постанови позивач дізнався лише згодом, коли у поштовому відділенні 08 травня 2019 року отримав оспорювань постанову.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 року у задоволенні позову було відмовлено (а.с. 30-31).
Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, вважає рішення незаконним, нормативно необґрунтованим, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що уповноважена посадова особа поліції не надала позивачу можливості скористатися своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі, в тому числі правом при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката. Наголошує на тому, що оскаржувана постанова не відповідає обов'язковим вимогам, встановленим ст.283 КУпАП, зокрема ч.3 щодо відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Крім того, суд не звернув уваги, що наданий відповідачем відеозапис низької якості і не дає можливості ідентифікувати державний номерний знак транспортного засобу, на якому скоєно правопорушення, особу, яка їм керувала та визначення межі трамвайної колії зустрічного напрямку (а.с. 33-37).
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 29 квітня 2019 року серії ЕАВ № 1110227 ОСОБА_1 29 квітня 2019 року о 18:26 год. керував транспортним засобом марки «HYUNDAI Accent», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив виїзд на трамвайні колії зустрічного напрямку, чим порушив п. 11.9 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, наявність події та складу адміністративного правопорушення відповідачем підтверджена.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За приписами ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частинами 2, 4 вказаної статті визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 статті 74 КАС України встановлено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановлено законом.
Крім того, за приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В матеріалах справи міститься диск з відеозаписом, наданий Управлінням патрульної поліції Донецької області на підтвердження здійснення ОСОБА_1 правопорушення.
Апелянт зазначає, що в постанові відсутні відомості про те, яким технічним засобом здійснено фото-або відеозапис, відомості щодо напрямку руху автомобіля, відповідачем взагалі не наведено посилання на докази, яким обґрунтовується рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Таким чином, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
З цього приводу суд зазначає, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП.
У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення від 29.04.2019 року серії ЕАВ №1110227 посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надані відповідачем відеофайли не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 02 грудня 2019 року №766/16904/16-а, від 24 січня 2019 року у справі №428/2769/17, від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а.
Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення та відповідні докази. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи викладене, суд вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З урахуванням вищезазначеного, суд зробив висновок щодо необхідності задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 268-272, 286, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 р. у справі № 263/6852/19 - задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 01 липня 2019 р. у справі № 263/6852/19 - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову серії ЕАВ №1110227 від 29.04.2019 року, винесену поліцейським батальйону №1 роти №1 Управління патрульної поліції в Донецькій області сержантом поліції Снігуром Олександром Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.- скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 24 грудня 2019 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення - 24.12.2019 року.
Головуючий суддя Л.В. Ястребова
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць