24 грудня 2019 р. Справа № 440/2397/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калитки О. М.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Мельнікової Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, місце складання м. Полтава, повний текст складено 30.07.19 року по справі № 440/2397/19
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області
про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- скасувати рішення від 28.12.2018 №240;
- зобов'язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення за призначенням пенсії, провести з вказаної дати відповідні виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона постійно проживала у зоні гарантованого добровільного відселення, та станом на 01.01.1993 прожила в цій зоні не менше трьох років; досягла необхідного віку для призначення пенсії зі зменшенням віку; подала всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували відсутність необхідних умов для призначення цієї пенсії.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 520/2397/19 відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 628 від 22.08.2018 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Частиною. 1 ст. 52 КАС України передбачено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача у справі з Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 є громадянкою України, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 20.04.1993 (а.с. 15).
28.09.2018 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.49).
Рішенням від 28.12.2018 за №240 (а.с.47) Полтавським ОУПФ відмовлено у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю підтвердженої в установленому законодавством порядку тривалості періоду роботи або проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Так, в рішенні відповідач зазначив, що аналіз документів гр. ОСОБА_1 для призначення дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зокрема:
- посвідчення громадянки, яка постійно працювала чи працює або постраждала чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) гарантованого добровільного відселення (категорії 3) серія Б № 111726, виданого Полтавською обласною державною адміністрацією 20.04.1993 року;
- архівної довідки № ВП-2428 від 23.03.1993 року, виданої Житомирською обласною державною адміністрацією про те, що гр. ОСОБА_1 на 1 січня 1993 проживала на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років у м. Коростені, але не зазначено період проживання на даній території;
- довідки №121 від 12.08.201, виданої ПАТ Коростенський завод шляхових машин "Жовтнева кузня", про роботу з 21.11.1985 по 31.5.1991 не містить інформації щодо постійної роботи на території гарантованого добровільного відселення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів постійного проживання чи праці позивача у зоні гарантованого добровільного відселення терміну не менше 3 років, окрім 3 років такого проживання чи праці до 01.01.1993.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія судді взазначає наступне.
Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Згідно ч. 3, 4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
На підтвердження наявності підтсав для призначення дострокової пенсії за віком згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачем надано копію довідки, виданої Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством № 1, про те, що громадянка ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована в м. Коростені Житомирської області з 14.07.1987 року по 11.01.1990 року (а.с. 24); копію довідки ПАТ Коростенський завод шляхових машин "Жовтнева кузня" від 12.08.2016 №121, про те, що громадянка ОСОБА_1 працювала на Коростенському заводі шляхових машин "Жовтнева кузня" у період з 21.11.1985 року по 31.05.1991 року (а.с. 21).
Крім того, в матеріалах справи міститься копія посвідчення позивача “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 3) серії НОМЕР_1 . (а.с.15)
Відповідно до абз. 5 п. 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 № 551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” (категорія 3) серії Б зеленого кольору.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач станом на 01.01.1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення постійно проживав або постійно працював або постійно навчався не менше трьох років, що надає йому право на зменшення віку виходу на пенсію на три роки.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність рішення від 28.12.2018 за №240 Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області є протиправним та підлягає скасуванню.
Разом з тим, щодо відмови в зобов'язанні призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту звернення за призначенням пенсії, провести з вказаної дати відповідні виплати, колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено умови зменшення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зонах безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний вік для позивача становить 60 років.
З урахуванням можливого зменшення пенсійного віку на підставі абзацу 5 частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - 57 роки.
При цьому, вказаним положенням врегульовано умови додаткового зменшення пенсійного віку за кожний рік проживання, роботи.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії орган Пенсійного фонду України повинен прийняти одне з таких рішень: призначити пенсію або відмовити у її призначенні.
Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Таким чином, колегія суддів вказує, що питання призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та на підставі матеріалів пенсійної справи належить до дискреційних повноважень відповідача.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
При цьому щодо ефективності обраного способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначала, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідача повторно розглянути відповідну заяву позивача та за результатами її розгляду, прийняти відповідне рішення, оскільки обставинами справи не підтверджено, що відповідачем здійснена повна перевірка наявності чи відсутності підстав для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.
При цьому, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, про наявність підстав для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 у справі № 520/2397/19, та прийняття нового рішення про визнання протиправним та скасування рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 28.12.2018 за №240; зобов'язання повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2018 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 по справі № 440/2397/19 - скасувати.
Прийняти в цій частині постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 28.12.2018 за №240.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2018 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка
Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова Л.В. Мельнікова