24 грудня 2019 року справа №200/9562/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
представника відповідача Груєнка С.Є.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерелектро-2010» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №200/9562/19-а (головуючий І інстанції Череповський Є.В.) за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерелектро-2010» про стягнення податкового боргу,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ «Інтерелектро-2010» податковий борг на загальну суму 80775,61 грн.
В обґрунтування позову зазначив, що відповідач не сплатив у визначений законодавством строк податковий борг, який виник внаслідок не cплати узгоджених грошових зобов'язань - донарахованих штрафних санкцій та пені.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з рахунків у банківських установах, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерелектро-2010», кошти в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 80775,61 грн.
Не погодившись з судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати рішення, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
1.В матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували отримання відповідачем податкових повідомлень-рішень, за якими виник податковий борг.
Надані позивачем рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення не містять інформації, що податкова направляла саме податкові повідомлення-рішення.
Також відсутні докази, що позивач направляв відповідачу акти перевірки, за висновками яких прийняті податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг.
Оскільки відповідачу не вручено податкових повідомлень-рішень та актів перевірок, у нього не розпочався строк їх адміністративного оскарження, встановлений п.56.3 ст.56 ПК України, отже сума податкового боргу не є узгодженою.
2. Податкова вимога відповідачу не надсилалася, тому стягнення коштів відповідно до п.95.2 ст.95 ПК України є неможливим.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки представником відповідача не надано жодного доказу в підтвердження зайнятості в іншому судовому процесі.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, суд встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерелектро-2010» (ідентифікаційний код 36962838) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис, в стані припинення не перебуває.
17 лютого 2010 року Центральною ДПI (Центральний р-н м. Маріуполь) Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області відповідач був взятий на податковий облік за номером 20.
Відповідно до відомостей інтегрованих карток за позивачем обліковується борг:
з податку на додану вартість (14010100) у розмірі 76695,61 грн.,
з адміністративних штрафів та інших санкцій (21081103) у розмірі 4080,00 грн. (а.с.29-31)
Податковий борг виник наступним чином.
11.05.2018 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0038164603 про збільшення грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 340 грн. ( а.с.13)
Рішення направлено на адресу відповідача та вручено особисто 05.06.2018 року (а.с.14)
Акт перевірки від 21.03.2018 року повернуто за закінченням строку (а.с.14 зворот), про що складено акт від 27.04.3018 року (а.с.15, 16)
11.05.2018 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0044364603 про збільшення грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 75255,88 грн. (а.с.17)
Рішення направлено на адресу відповідача та вручено 05.06.2018 року (а.с.18)
Акт перевірки від 21.03.2018 року повернуто за закінченням строку зберігання (а.с.21 зворот), про що складено акт від 27.04.2018 року (а.с.19-21)
19.12.2018 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0293374603 про збільшення грошових зобов'язань за платежем адмін. штрафи та інші санкції на суму 3060 грн. (а.с.26)
Рішення направлено на адресу відповідача та повернуто за закінченням строку зберігання 22.01.2019 року (а.с.26 зворот)
Акт перевірки від 16.11.2018 року направлено на адресу відповідача та вручено 06.12.2018 року (а.с.28 зворот)
25.02.2019 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0045424603 про збільшення грошових зобов'язань за платежем адмін. штрафи та інші санкції на суму 1020 грн. (а.с.22)
Рішення направлено на адресу відповідача та вручено 20.03.2019 року (а.с.22 зворот, 25)
Акт перевірки від 30.01.2019 повернуто за закінченням строку зберігання (а.с.24 зворот),
Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано.
23.01.2018 ГУ ДФС у Донецькій області сформовано податкову вимогу № 967-46 на суму 15947,94 грн (а.с.12)
Вимога надіслана на адресу відповідача та отримана ним 13.03.2018 року (а.с.12)
В матеріалах справи наявні банківські рахунки, відкриті відповідачем (а.с.10-11)
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг не оскаржувались відповідачем в адміністративному чи судовому порядку, отже визначені в них зобов'язання є узгодженими, а строки їх сплати сплили. Тому наявні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу.
Оцінка суду.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними з підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
На підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення від 11.05.2018 року №0038164603, від 11.05.2018 року № 0044364603, від 19.12.2018 року №0293374603, від 25.02.2019 року №0045424603 надсилалися відповідачу за адресою: м. Маріуполь, вул.. Миколаївська, буд.66, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, та зазначена відповідачем в апеляційній скарзі.
З вказаних рішень повернулося з відміткою про невручення тільки податкове повідомлення-рішення від 19.12.2018 року №0293374603 (а.с.26 зворот)
Інші податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу, про що свідчить відмітка на рекомендованих повідомленнях (а.с.14, 18,22,25)
Згідно з п.42.2 документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до пункту 58.3. статті 58 Податкового кодексу України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Таким чином, суд вважає неприйнятними доводи відповідача про його необізнаність з наявністю вказаних рішень податкового органу, оскільки останні направлялися платнику податків у встановленому законом порядку та були вручені відповідачу, а також вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Також суд не приймає доводи апелянта, що рекомендовані повідомлення не містять інформації, що відправлялися саме податкові повідомлення-рішення, оскільки податковий кодекс не містить вимоги про обов'язкове складання опису при направленні платнику податків податкових повідомлень-рішень.
З аналогічних причин суд не приймає доводи відповідача про необізнаність з актами перевірки, за результатами яких прийняті вищезазначені податкові повідомлення-рішення з огляду на приписи п.42.4 ст.42 ПК України, відповідно до яких у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 57.3. статті 57 ПУ України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідачем не оскаржувалися податкові повідомлення-рішення, за якими виник податковий борг в адміністративному чи судовому порядку, отже визначені у них зобов'язання є узгодженими.
На підставі підпункту 14.1.175 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
За правилами пункту 59.1 статті 59 ПК України порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали справи позивачем 23.01.2018 року сформовано податкову вимогу № 967-46 на суму 15947,94 грн, яка направлена на адресу відповідача рекомендованим повідомленням з зазначенням «недоїмка» та вручена 13.03.2018 року (а.с.12)
Пунктом 59.5. статті 59 ПК України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відтак надіслана платнику податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому податковим законодавством не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.
Тобто, якщо податковим органом направлено податкову вимогу щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.
У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг з урахуванням новоствореного податкового боргу.
Таким чином, право на звернення до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих такого платника податків виникло у податкового органу 23.03.2018 року в 00:00 год.
З огляду на вищевикладене суд не приймає доводи відповідача, що податкова вимога йому не надсилалася, оскільки ці доводи спростовуються наявними в матеріалах справи доказами надіслання відповідачу та отримання ним податкової вимоги від 23.01.2018 року.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків (…) здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Сума боргу відповідача підтверджується даними інтегрованої картки (а.с.29-31) та складає 80775,61 грн.
В матеріалах справи наявні рахунки відповідача в банках, які обслуговують ТОВ «Інтерелектро-2010» (а.с.10-11)
Підсумовуючи викладене та враховуючи, що на час розгляду справи відповідачем не погашено суму податкового боргу у розмірі 80775,61 грн, суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення коштів з рахунків в банківських установах, які обслуговують ТОВ «Інтерелектро-2010» в рахунок погашення зазначеного податкового боргу.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення в цій частині є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерелектро-2010» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №200/9562/19-а - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі №200/9562/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 24 грудня 2019 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді Е.Г. Казначеєв
Л.В. Ястребова