24 грудня 2019 року справа №360/276/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представників позивача Рибаса А.С., Сушкова М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (повне судове рішення складено 06 листопаада 2019 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/276/19 (суддя в І інстанції Секірська А.Г.) за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафу,
В січні 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Луганській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби) звернулось до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), в якому просило суд стягнути з останнього штраф за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у розмірі 1700,00 грн. та штраф у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами у розмірі 3383,00 грн. до державного бюджету.
Разом з позовною заявою позивачем надано заяву від 17.01.2019 за вх. № 2946/2019 про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що 16.08.2018 начальником ГУ Держпродспоживслужби винесено рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу № 47 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу за порушення законодавства про рекламу. 17.08.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за № 93405015855953 позивачем направлено відповідачу рішення про накладення штрафу № 47, яке отримано відповідачем особисто 27.08.2018. Станом на 12.09.2018 відповідач не сплатив у добровільному порядку накладений штраф, рішення про зупинення розповсюдження реклами не виконано. Тримісячний строк для звернення позивача до суду з позовом спливав 12.12.2018.
12.12.2018 ГУ Держпродспоживслужби звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу за порушення Закону України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) від 12.12.2018 № 01-11/5307.
22.12.2018 на адресу позивача надійшла ухвала Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі № 360/4232/18 про повернення позовної заяви.
Оскільки позовна заява подана 12.12.2018, а 22.12.2018 до ГУ Держпродспоживслужби тільки надійшла ухвала Луганського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви від 13.12.2018 у справі № 360/4232/18, тому неможливо було повторне звернення до адміністративного суду в належний строк, у зв'язку з чим позивач вважав, що зазначена обставина є поважною причиною пропущення процесуальних строків. По цьому питанню ЄСПЛ у рішенні від 25.07.2003 у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» зазначив, що враховуючи право заявника після виконання відповідної формальності по усуненню недоліків касаційної скарги знову подати касаційну скаргу, то було б надзвичайним формалізмом дорікати заявнику за невдачу його касаційної скарги та відхиляти повторну касаційну скаргу через пропущення строку її подачі.
На підставі викладеного позивач просив суд поновити процесуальний строк звернення до суду з позовом.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у задоволенні клопотання ГУ Держпродспоживслужби про поновлення строку звернення до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу - відмовлено.
Адміністративний позов ГУ Держпродспоживслужби до ФОП ОСОБА_1 про стягнення штрафу - залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цим позовом.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу місцевого суду та прийняти нове рішення, яким визнати причину пропуску строку для звернення із позовною заявою поважною та поновити строк для звернення до місцевого суду, посилаючись на порушення останнім норм процесуального права.
В обґрунтування зазначено, що висновок Луганського окружного адміністративного суду про неповажність причин пропуску строку для звернення суб'єкта владних повноважень до суду майже на місяць, що на думку місцевого суду було суттєвим та стало підставою для залишення позовної заяви без рогзгляду, є неправильним, таким, що не відповідає фактичним обставинам.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповіді на відзив представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши ухвалу місцевого суду.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Відповідач до апеляційного суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець 14.03.2016, № запису 2 383 000 0000 011819, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 27.08.2019 за № 10056822672 (а.с.110-111).
На Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 позовну заяву залишено без руху і надано строк для усунення недоліків (а.с.82).
30.01.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви, надано документ про сплату судового збору (а.с.85-87).
Ухвалою суду від 01.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання (а.с.1-2).
Ухвалою місцевого суду від 27.02.2019 зупинено провадження у справі до набрання законної сили постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 812/1234/18 (а.с. 98).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27.08.2019 було поновлено провадження у справі (а.с.109) та 12.09.2019 продовжено загальний строк підготовчого провадження на тридцять днів (а.с.123).
Ухвалою цього суду від 24.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.173).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18 дійшла висновку, що у спірних відносинах ГУ Держпродспоживслужби діє як суб'єкт владних повноважень, наділений Законом № 270/96-ВР та Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 693 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу, та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із абзацом другим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені статтею 123 КАС України, за приписами якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За приписами частини третьої цієї статті якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що рішенням ГУ Держпродспоживслужби від 16.08.2018 № 47 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накладено на суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 1700,00 грн., у зв'язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону № 270/96-ВР, накладено штраф у розмірі 3383 грн. та зобов'язано відповідача у 15-денний термін після отримання рішення сплатити у встановленому порядку штраф до державного бюджету, про що протягом 3-х днів після сплати штрафу письмово повідомити ГУ Держпродспоживслужби (а.с.60-65).
Примірник рішення від 16.08.2018 № 47 отримано особисто відповідачем 27.08.2018 (а.с.66).
Протягом 15 днів ФОП ОСОБА_1 штраф у добровільному порядку не сплатив, що визнається сторонами.
Відповідно, з 12.09.2018 почався перебіг тримісячного строку звернення ГУ Держпродспоживслуби до суду з позовом про стягнення штрафу, який сплинув 12.12.2018.
В останній день встановленого КАС України строку звернення до суду - 12.12.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ГУ Держпродспоживслужби до ФОП ОСОБА_1 про стягнення на користь держави штрафу за порушення Закону № 270/96-ВР і ухвалою місцевого суду від 13.12.2018 повернуто позовну заяву позивачеві на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки в матеріалах позовної заяви були відсутні документи, що підтверджують повноваження А.Хорошко щодо підписання позовної заяви (подання адміністративного позову за власним підписом до адміністративного суду) від імені та в інтересах ГУ Держпродспоживслужби.
Копію ухвали суду від 13.12.2018 отримано позивачем 22.12.2018 (а.с.79).
Повторно з позовом до суду позивач звернувся лише 17.01.2019 (а.с.4), тобто з пропуском встановленого КАС України строку звернення до суду, а не одразу після отримання ухвали про повернення позову, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним посилання позивача на висновки ЄСПЛ у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України".
Щодо доводів про відсутність коштів для сплати судового збору та специфіки адміністративного судочинства, яка полягає у тому, що позивачем має бути надано документ про сплату судового збору за подання конкретного адміністративного позову, а не раніше поданого, колегія суддів зазначає таке.
Відсутність коштів на сплату судового збору дійсно можна розцінити як поважну причину пропуску строку звернення до суду з позовом, проте за умови документального підтвердження такої відсутності, та у разі вжиття позивачем передбачених процесуальних законом заходів для вирішення судом питання про відстрочення чи розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.
Разом з тим, судами встановлено, що при зверненні до суду з позовом 12.12.2018 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн. платіжним дорученням від 09.11.2018 № 1197, який було повернуто за клопотанням позивача ухвалою суду від 31.01.2019 у справі № 360/4232/18.
Крім того, при зверненні до суду з зазначеним позовом повторно 17.01.2019 позивачем було додано платіжне доручення від 09.11.2018 № 1197 (а.с.3), ухвалою суду від 18.01.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків шляхом надання суду документа про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн., оскільки з січня 2019 року змінилися ставки судового збору і у справі № 360/276/19 судовий збір у визначеному законодавством порядку взагалі не сплачений, а зарахований у справі № 360/4332/18.
30.01.2019 позивачем усунуто недоліки позовної заяви та надано платіжне доручення від 28.01.2019 № 15 про сплату судового збору в розмірі 1921,00 грн. (а.с.87).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що доводи ГУ Держпродспоживслужби про відсутність коштів на сплату судового збору та неможливість своєчасного звернення з позовом є необгрунтованими.
Крім того, статтею 133 КАС України передбачено право позивача звернутися з клопотаннями про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення судових витрат, яким позивач міг скористатися з метою дотримання процесуальних строків, проте не зробив цього.
Також слід зазначити, що ненадання документа про сплату судового збору у відповідності до статті 169 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без руху та надання позивачеві строку для усунення її недоліків, а не свідчить про неможливість звернення до суду у визначені КАС України строки.
При цьому, підставою для повернення позову, поданого 12.12.2018 (останній день строку звернення до суду) стала не відсутність документа про сплату судового збору, а відсутність документів, що підтверджують повноваження А.Хорошко щодо підписання позовної заяви від імені та в інтересах ГУ Держпродспоживслужби.
Тобто, при отриманні 22.12.2018 ухвали суду від 13.12.2018 про повернення позовної заяви позивач мав можливість звернутися з тим самим позовом до суду, надавши документи на підтвердження повноважень особи, що підписала позов, одразу, а не лише 17.01.2019.
Також місцевий суд дійшов правильного висновку, що посилання позивача на святкові та вихідні дні, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду з позовом, є недоречним та не заслуговує на увагу, оскільки тривалість таких днів була значно меншою, ніж період з 23.12.2018 по 17.01.2019.
Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У рішенні від 21.02.1975 у справі «Ґолдер проти Великої Британії» ЄСПЛ закріпив правило, що пункт 1 статті 6 Конвенції стосується невід'ємного права особи на доступ до суду. Прямим порушенням права на доступ до суду є необхідність отримання спеціальних дозволів на звернення до суду.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббінгс на інші проти Великобританії», справа «Девеєр проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно - правових відносинах та стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання ними своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Визначивши у статті 122 КАС України тримісячний строк для звернення суб'єкта владних повноважень до суду, законодавець вважав цей строк достатнім для реалізації відповідних повноважень суб'єкта, і пропуск такого строку майже на місяць є, на думку суду, суттєвим. Наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем, який є суб'єктом владних повноважень, судом не встановлено, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Щодо доводів апелянта про неможливість вирішення місцевим судом питання наявності чи відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду та щодо підстав для його поновлення з посиланням на частину четверту статті 123 КАС України, апеляційний суд зазначає, що частинами третьою та четвертою статті 122 КАС України передбачено процедуру вирішення судом зазначеного питання після відкриття провадження у справі, якщо таке питання не було вирішено під час відкриття провадження.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що підстави для задоволення клопотання заявника про поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою відсутні, тому слід залишити позов ГУ Держпродспоживслужби без розгляду.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції від 05 листопада 2019 року відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.4 ст.241, ч.5 ст.250, ст.310, ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ст. 321, ч.1 ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Луганській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 360/276/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 24 грудня 2019 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів: І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук