24 грудня 2019 року справа №200/10934/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),
суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,
за участю секретаря судового засідання Сухова М.Є.,
представника відповідача Сенникова А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №200/10934/19-а (головуючий І інстанції Хохленков О.В.) за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбассу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 13.05.2019 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкову вимогу від 13.05.2019 року № 45608-42 на суму штрафу 2040,00 гривень.
В обґрунтування позову зазначив, що вимога є протиправною та такою, що суперечить приписам Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким визначено, що у разі настання обставин непереборної сили підприємству не нараховуються штрафні санкції.
Сертифікатами Торгово - промислової палати України засвідчено настання обставин непереборної сили, тому відповідачем безпідставно нараховані штрафні санкції за порушення зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року позов задоволено.
Скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області від 13.05.2019 року № 45608-42 на суму 2040,00 гривень.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтування апеляційної скарги.
За даними ITC «Податковий блок», станом на 12.05.2019 року у позивача з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення обліковувався податковий борг у сумі 2040,00 гривень.
У зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України позивачем сформовано і направлено платнику підприємству зазначену податкову вимогу.
Податковий борг виник внаслідок несплати позивачем грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 22.04.2019 №0018424207, яке вручено платнику податків поштою 26.04.2019 року.
На теперішній час відсутня інформація про оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку.
Тому податковим органом правомірно прийнято податкову вимогу про сплату боргу та підстави її відкликання, визначені ст.60 ПК України відсутні.
Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення, прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, встановив наступне.
Фактичні обставини справи.
Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є юридичною особою зареєстровано в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 00191678.
13 травня 2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № 45608-42 про сплату Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» податкового боргу за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення в розмірі 2040,00 гривень (а.с.7)
Відповідно до відомостей інтегрованих карток за позивачем обліковується борг на суму 2040 грн.
Податковий борг виник внаслідок несплати у гранічний термін грошових зобов'язань , визначених податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 22.04.2019 року №0018424207 на суму 2040 грн, яке вручено позивачу поштою 26.04.2019 року.
05 липня 2019 року Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» на адресу Державної фіскальної служби України було направлено скаргу на вимогу № 45608-42.
Рішенням Державної фіскальної служби від 19.08.2019 року № 39743/6/99-99-17-05-15 скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» залишено без задоволення (а.с.13)
Позивачем надано сертифікати (висновки) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили:
- №1735 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів (а.с. 16-17);
- №1736 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкових декларацій (а.с. 18-19).
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що з огляду на наявність у позивача сертифікатів про настання обставин непереборної сили, він є звільненим від відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків, передбачених податковим законодавством, відповідно до ст.10 Закону №1669 до закінчення антитерористичної операції.
Оцінка суду.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними з підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як свідчать матеріали справи податкова вимога від 13.05.2019 року сформована внаслідок несплати позивачем у граничний термін грошових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням ГУ ДФС у Донецькій області від 22.04.2019 року №0018424207 на суму 2040 грн, яке вручено поштою 26.04.2019 року.
Позивачем не надано доказів оскарження в адміністративному чи судовому порядку податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 22.04.2019 року №0018424207 на суму 2040 грн.
На підставі підпункту 14.1.175 статті 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом є податковим боргом.
Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу.
За даними інтегрованої картки платника податків за позивачем рахується податковий борг на суму 2040 грн, який до теперішнього часу не сплачений.
На підставі пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На підставі пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Відповідно до пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
З огляду на викладене, відповідачем в зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу відповідачем правомірно сформовано податкову вимогу від 13.05.2019 року №45608-42 на суму 2040 грн.
Щодо протиправності прийняття податковим органом податкової вимоги з огляду на наявність дії обставин непереборної сили суд зазначає наступне.
Безпідставність нарахування відповідачем за податковою вимогою штрафних санкцій за порушення зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення позивач обґрунтовує наявністю сертифікатів, які підтверджують настання обставин непереборної сили для підприємства та відповідно до ст.10 Закону №1669 є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань.
Крім того позивач зазначає, що в зв'язку з проведенням антитерористичної операції для платника склалася несприятлива ситуація, що позбавила можливості виконати зобов'язання, оскільки об'єкти підприємства було пошкоджено під час військових дій. Багато міст, сіл та селищ Донецької області, починаючи з червня 2014 року залишилося без централізованого водопостачання, що стало причиною значного зменшення обсягів надходження коштів на рахунки підприємств від споживачів, що призвело до фінансової кризи підприємства. Наслідком цього є затримка по сплаті загальнообов'язкових державних виплат.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначав тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім п. 4 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після її завершення.
Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до положень статті 10 Закону № 1669-VII, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
За положеннями статті першої цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Пунктом 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 жовтня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 року № 405/2014 у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1079-р, яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та від 05 листопада 2014 року № 1079-р.
Так, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р м. Маріуполь Донецької обл. включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Матеріалами справи підтверджено, що комунальне підприємствоа "Компанія "Вода Донбасу зареєстровано за адресою: Донецька область, місто Маріуполь, вул. К. Лібкнехта, 177а.
Позивачем надано Сертифікати (виснововки) Торгово-промислової палати, якими позивачу засвідчено настання обставин непереборної сили, а саме:
- № 1735 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п.п. 100.4, 100.5 статті 100 Податкового кодексу України КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів;
- №1736 від 25 листопада 2014 року, яким відповідно до п. 102.6-102.7 ст. 102 ПК України КП «Компанія «Вода Донбасу» засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014 року при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкових декларацій;
Статтею 14 -1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» (в редакції від 02.09.2014) визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Частиною першою статті 14 вказаного вище Закону визначено, що Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який набрав чинності з 18.12.2014 та чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 6.1. вказаного Регламенту передбачено, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» в редакції від 02.09.2014, а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів (стаття 6.2.)
Якщо сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для наступних висновків:
- на час виникнення спірних правовідносин (2019 рік - прийняття податкової вимоги) діяв Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) визначений Регламентом, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44(5), який і має застосовуватись до спірних правовідносин;
- Порядком передбачено, що засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання якого настало згідно нормативно - правових актів проте таке виконання стало неможливим через наявність зазначених обставин;
- Сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє. У разі якщо сертифікат про форс-мажорні обставини виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник, після закінчення дії таких обставин, має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату до дня їх закінчення.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 року у справі №805/385/17-а, який суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Таким чином наданий позивачем Сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати №1735 від 25 листопада 2014 року не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили на час прийняття податкової вимоги від 13.05.2019 року, оскільки він виданий, більше ані ж за рік до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 до моменту його видачі - 25.11.2014 року.
Крім того, як вбачається з вказаного Сертифікату він стосується пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України та про спірні правовідносини в ньому не йдється.
Не є належним доказом, який посвідчує обставини непереборної сили на час прийняття податкової вимоги від 13.05.2019 року і наданий позивачем Сертифікат №1736 від 25 листопада 2014 року, оскільки він виданий, більше ані ж за рік до спірних правовідносин, і фактично засвідчує обставини непереборної сили у період з 10.06.2014 до моменту його видачі - 25.11.2014 року.
Крім того, він стосується настання обставин непереборної сили при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України для продовження граничного строку подання податкових декларацій.
Підсумовуючи вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкової вимоги від 13.05.2019 року № 45608-42 на суму штрафу 2040,00 гривень.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №200/10934/19-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року у справі №200/10934/19-а - скасувати.
В задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбассу» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги від 13.05.2019 року - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 24 грудня 2019 року.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 24 грудня 2019 року.
Головуючий суддя І.Д. Компанієць
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв