Провадження № 11-кп/821/360/19Головуючий по 1 інстанції: ОСОБА_1
ЄУНСС № 702/493/18 Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
17 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого-суддіОСОБА_2 ,
суддів з участю:ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судових засідань прокурора обвинуваченого захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження № 12016250220000381 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 та представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Монастирище Черкаської області, громадянин України, українець, був особою з інвалідністю ІІІ групи та інвалідом війни (посвідчення серія НОМЕР_1 дійсне до 01.01.2018, інших даний, які б могли поновити вказаний статус, сторона захисту не надала), учасник бойових дій, одружений, маючий на утриманні малолітню дитину, зареєстрований в с. Аврамівка Монастирищенського району Черкаської області, до затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою проживав: АДРЕСА_1 ,
засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на 14 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 визначено рахувати з 22.02.2018.
Зараховано у строк покарання термін попереднього ув'язнення з 22.02.2018 по день ухвалення вироку з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Ухвалено стягнути зі ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в сумі 5354,66 грн.
Вирішена доля речових доказів відповідно до ст. 100 КПК України.
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 05 листопада 2016 року, близько 22 години 30 хвилин, діючи умисно та цілеспрямовано, маючи намір на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 , усвідомлюючи протиправність своїх дій і бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, направлених на позбавлення життя останнього, знаходячись на території колишнього аеродрому, що розташований по АДРЕСА_2 , з пістолета марки «ПМ» здійснив три постріли, два з яких в голову ОСОБА_12 , в результаті чого останній отримав вогнепальні кульові поранення голови з переломами кісток основи та склепіння черепа з розтрощенням головного мозку, від яких настала смерть останнього.
Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій, вважаючи вирок суду незаконним, просив його скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції .
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що при постановленні вироку судом першої інстанції допущено порушення вимог ст.ст. 20,22,87-89,91,92,94,291,370,374 КПК України.
Вирок суду побудований на показаннях свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , та ОСОБА_15 , наданих в ході досудового розслідування та судового слідства При цьому судом не взято до уваги та не надано оцінки показанням та діям вказаних свідків, оскільки вони на думку захисника є учасниками та безпосередніми виконавцями злочину щодо заподіяння смерті ОСОБА_12 ..
Вказує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення, та обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.. 291 КПК України.
Також порушено вимоги ст. 22 КПК України щодо змагальності сторін. Прокурором надано суду процесуальні документи без їх оголошення та визначення, що саме вони доводять.
Судом першої інстанції порушено право на захист обвинуваченого ОСОБА_7 оскільки відмовлено в проведенні комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.
Вважає, що докази, надані стороною обвинувачення, не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_11 , не оспорюючи призначене ОСОБА_7 покарання, просив змінити вирок в частині встановлених фактичних обставин і правильності правової кваліфікації діянь обвинуваченого. Вважає, що дії ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 115 КК України.
Судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в допиті понятих та додатковому допиті свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , оскільки їх показання містять суперечності між собою та показаннями інших свідків.
З показань вказаних свідків вбачається, що вони брали участь у вчиненні злочину та вчиняли його разом зі ОСОБА_7 , та кожен виконував відведену йому роль. Своїми показаннями вони підтвердили свою участь у вчиненому злочині.
Також в діянні обвинуваченого та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 149, 127, 146, 396, 162 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити, вирок суду скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, в задоволенні апеляційної скарги представника потерпілих - відмовити; думку прокурора ОСОБА_6 , яка заперечила проти задоволення апеляійних скарг захисника та представника потерпілих, вважаючи вирок суду законним та обгрунтованим, просила залишити його без змін; вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга представника потерпілих - залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом, згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по даному кримінальному провадженню вказані вимоги закону були дотримані не в повному обсязі.
Так, висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке він засуджений, відповідають фактичним обставинам справи, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, яким суд дав обґрунтовану і правильну правову оцінку, відповідно до ст. 94 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 115 КК України судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Незважаючи на невизнання ОСОБА_7 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин наведених у вироку суду першої інстанції, його винуватість підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції і наведеними у вироку доказами.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_13 суду показав, що 05.11.2016 до нього зателефонувала мати, та в ході розмови з нею він почув, що вітчим - ОСОБА_12 говорив з матір'ю на підвищених тонах. Після чого він зателефонував ОСОБА_16 та ОСОБА_7 , щоб залучити їх для «виховної розмови» з вітчимом, аби той не вчиняв домашнє насильство відносно матері. Він, ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 поїхали на автомобілі ВАЗ в с. Долинка, де проживає його мати. Із ОСОБА_12 розмовляли ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , він в цей час був із матір'ю, а ОСОБА_19 залишився біля автомобіля. Потім хтось із хлопців наказав ОСОБА_12 одягатись і їхати з ними. Він вважав, що хлопці хотіли таким чином провчити останнього, а саме : вивезти за село, щоб вертався пішки. ОСОБА_12 сідав в автомобіль добровільно і вони всі разом, у п'ятьох, поїхали до території аеропорту в м. Монастирище. Коли вийшли з автомобіля - хтось з хлопців наказав ОСОБА_12 копати лопатою яму, яку той копав близько години. В цей час він разом із ОСОБА_20 їздили в м. Монастирище за горілкою, яку пили всі. Потім ОСОБА_7 після фрази: чи «гайда», чи «валім» двічі вистрелив із пістолета, який був у нього, в голову ОСОБА_12 .. ОСОБА_7 наказав всім заспокоїтись, дав їм зрозуміти, що з ними може бути те ж саме. Тіло ОСОБА_12 замотали в одіяло, погрузили до автомобіля та поїхали на «Голубе озеро» в с.Терлиця, де вигрузити тіло потерпілого, ОСОБА_7 зв'язав руки трупа за спиною мотузкою, прив'язали камінь та ОСОБА_7 зіштовхнув труп ОСОБА_12 в озеро з обриву. Після чого всі повернулись до м. Монастирище. Пили горілку в парку «Подольський». Шквира наказав, щоб всі мовчали і нікому про події не розповідали, інакше погрожував вбити. В парку спалили одіяло, лопату. Про те, що у ОСОБА_7 був пістолет, йому відомо не було.
Свідок ОСОБА_16 в суді першої інстанції дав аналогічні показання та також показав, що, перебуваючи на території аеропорту в м. Монастирище, саме ОСОБА_17 дістав з автомобіля лопату та наказав ОСОБА_12 копати яму. Після фрази «валім» ОСОБА_17 здійснив два постріли з пістолета в голову ОСОБА_12 .. Тіло в автомобіль грузили ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .. Підтвердив, що ОСОБА_17 наказував всім мовчати. Також повідомив, що на другий день вони всі разом їздили на «Голубе озеро» перевірити, чи не спливло тіло.
Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_15 показав, що 05.11.2016 він перебував у ОСОБА_21 вдома, близько 19-00 години до нього хтось зателефонував. Коли вийшов з дому - побачив біля автомобіля ОСОБА_21 двох хлопців - ОСОБА_13 та ОСОБА_22 , з якими він познайомився в автомобілі. ОСОБА_23 повідомив, що вони їдуть в с. Долинка навідати вітчима, який ображає його матір. Потерпілого ОСОБА_24 вони вивезли до аеропорту в м. Монастирище. ОСОБА_17 дістав із автомобіля лопату і наказав ОСОБА_12 копати. Через деякий час після слів: «гайда» ОСОБА_17 двічі вистрелив потерпілому в голову. Щодо подій, які відбувались на «Голубому озері» дав аналогічні показання, як і свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_16 ..
Показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , дані в суді першої інстанції, повністю узгоджуються з показаннями, даними ними в ході проведення слідчих експериментів за їх участі, зафіксованими у відповідних протоколах слідчого експерименту від 13.11.2016, 15.11.2016, 16.11.2016 (т. 3 а.м. 71-76, 77-81, 82-86).
Також винуватість ОСОБА_7 доводиться наступними доказами:
даними протоколу огляду місця події від 12.11.2016 та протоколу додаткового огляду місця події від 13.11.2016, згідно яких було оглянуто автомобіль ВАЗ -2109, р.н. НОМЕР_2 , білого кольору, в багажнику якого виявлено та вилучено плями бурого кольору, а на передніх та задніх сидіннях відсутні чохли (т. 3 а.м. 38-41,42-50);
даними протоколу обшуку від 13.11.2016, проведеного в домоволодінні по АДРЕСА_3 , де проживав та зареєстрований обвинувачений ОСОБА_7 , згідно даних якого, на подвір'ї виявлено та вилучено чотири чохли з сидінь автомобіля, два з яких - в сухому стані, а два чохли замочені у рідині із запахом бензину (т. 3 а.м. 53-57);
даними протоколу огляду місця події від 13.11.2016, проведеного на території парку «Подольський» в м. Монастирище, де на сцені виявлено шлак від згорання багаття (т. 3 а.м 58-59);
даними висновку експерта №63/17-34 від 07.11.2017 згідно якого на залишках шлаку (пожежне сміття), який був вилучений під час огляду території парку «Подольський» в м. Монастирище, виявлені залишки термічно зміненого бензину (т.3 а.с. 113-115);
даними протоколу огляду місця події від 15.11.2016, згідно яких на території аеропорту біля м. Монастирище (с.Лечитівка) було виявлено та вилучено три стріляні гільзи, які відповідно до висновку експерта №1/1946 від 28.11.2016, є частинами пістолетних патронів до нарізної вогнепальної зброї калібру 9х18мм (ПМ). (т.3а.м.66-70,106-108);
даними протоколу огляду місця події від 18.04.2017, згідно яких у водоймищі «Голубого озера» в с. Терлиця виявлено труп потерпілого ОСОБА_12 (т.3 а.м. 116-117);
даними протоколу огляду трупа ОСОБА_24 від 19.04.2017, згідно якого, в ході проведення огляду, з поміж іншого виявлено та вилучено предмет схожий на кулю, яка відповідно до висновку експерта №1/2891 від 18.12.2017 є частиною боєприпасу до нарізної вогнепальної зброї - оболонковою кулею 9мм патрону до пістолету конструкції Макарова промислового виробництва. (т. 3 а.м. 133-135, 161-163);
даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 № 05-7-02/161 від 19.04.2017, згідно якого смерть ОСОБА_12 настала в результаті вогнепальних поранень голови з переламами кісток основи та склепіння черепа з розтрощенням головного мозку. Дані тілесні ушкодження утворились від дії вогнепальних кульових поранень, цілком можливо в час і при обставинах, які описані в обвинуваченні ОСОБА_7 , і носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя. При цьому на шкіряному клапані з потиличної ділянки виявлено два наскрізних ушкодження, які є вихідними вогнепальними. На фрагменті склепіння черепа виявлено два ушкодження у вигляді дефектів кісткової тканини, які є вхідними вогнепальними та спричинені одиночними вогнепальними снарядами діаметр близько 9мм. Таким чином виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження могли бути спричинені не менш як двома пострілами з пістолета в ділянку його голови. (т. 3 а.м. 120-128)
Вказані висновки експерта узгоджуються як з показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які зазначали про два постріли здійснені ОСОБА_7 в голову ОСОБА_12 , а також узгоджуються із висновками експерта №1/1946 від 28.11.2016 (оцінені судом вище), за якими гільзи, які були вилучені на території поля аеропорту, є частинами пістолетних патронів до нарізної вогнепальної зброї калібру 9х18мм (ПМ).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №121 від 21.06.2018 ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час також не страждає. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_7 у теперішній час також може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т.3 а.с. 171-174).
Аналіз наведених доказів в їх сукупності з доказами, на які маються посилання у вироку суду, свідчить про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вбивства, тобто умисному протиправному заподіянні смерті потерпілому ОСОБА_12 і його дії за ч.1 ст. 115 КК України судом першої інстанції кваліфіковано правильно.
Колегія суддів вважає, що показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які вони безпосередньо давали в судовому засіданні є чіткими, послідовними, узгоджуються з протоколами слідчих експериментів за їх участю, протоколами оглядів місця подій, висновками експертів №63/17-34 від 07.11.2017, № 05-7-02/161 від 19.04.2017та іншими доказами по справі, є об'єктивними та достовірними і викривають злочинні дії обвинуваченого щодо вбивства потерпілого ОСОБА_12 , тому суд першої інстанції , давши їм належну правову оцінку, вірно поклав в основу вироку.
Доводи захисника ОСОБА_8 про невідповідність обвинувального акта вимогам ст.. 291 КПК України, оскільки в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, та положення закону, якими керувався суд.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження районний суд, ухвалюючи вирок відповідно до положень ст. 374 КПК України, встановив, що обвинувальний акт в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, у ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, вказані дані про час, місце, спосіб вчинення злочину, форму вини, вид і розмір завданої кримінальним правопорушенням шкоди, розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, та достатньо повно сформульовано обвинувачення відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 115 КК України.
Твердження захисника ОСОБА_25 про порушення судом першої інстанції права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист, оскільки було відмовлено в проведенні комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, в матеріалах кримінального провадження наявний висновок судово-психіатричного експерта № 121 від 21.06.2018, згідно якого ОСОБА_7 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і в теперішній час також не страждає. Під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. У теперішній час ОСОБА_7 також може усвідомлювати свої дії та керувати ними та застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Даний висновок експерта містить докладний опис проведеного дослідження та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, в тому числі й з урахуванням обставин та документів, на які звертав увагу захисник ОСОБА_8 , як на підставу для проведення комплексної експертизи. Експертам було достеменно відомо, що ОСОБА_7 переніс чотири контузії, з цього приводу лікувався, є особою з ІІІ групою інвалідності. Крім того, було відомо про епізодичні запої обвинуваченого - до тижня. Така інформація була отримана як від самого обвинуваченого ОСОБА_7 , так і з медичної документації. Надавалась оцінка стану пам'яті, твердженням обвинуваченого з приводу галюцинацій, розмов із собою, не пам'ятання того, що він робить.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_25 про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи, оскільки на питання, які порушувались захисником надано відповіді у висновку судово-психіатричного експерта № 121 від 21.06.2018, висновки якого є чіткими та зрозумілими, не містять жодних обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність чи суперечливість матеріалам кримінального провадження.
Доводи представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 про необхідність зміни вироку в частині встановлених фактичних обставин та кваліфікації діянь обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 115 КК України, є такими, що суперечать вимогам кримінального процесуального закону.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування в діянні ОСОБА_7 вставлено наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, тобто умисного вбивства без обтяжуючих обставин, які визначені в пунктах 1-13 ч. 2 ст. 115 КК України. Пред'явлене обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України знайшло своє об'єктивне підтвердження в ході судового розгляду та як наслідок судом першої інстанції ухвалено обвинувальний вирок, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_11 на те, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 149, 127, 146, 396, 162 КК України, є неспроможними, так як суд апеляційної інстанції позбавлений можливості в даному кримінальному провадженні перевірити наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 ознак злочинів, передбачених ст.ст. 149, 127, 146, 396, 162 КК України, оскільки органом досудового розслідування вказаним особам вчинення даних злочинів не інкримінувалось, а розгляд судом кримінального провадження проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення , та в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Твердження захисника ОСОБА_8 про ненадання судом першої інстанції оцінки показанням та діям свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , оскільки вони на думку захисника є учасниками та безпосередніми виконавцями злочину щодо заподіяння смерті ОСОБА_12 , є необгрунтованими, оскільки судовий розгляд проводиться лише щодо особи, якій висунуте обвинувачення і в лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Покази вказаних свідків отримано в порядку, визначеному законом, вони є конкретними, узгоджуються з іншими зібраними доказами, зокрема з даними, отриманими в ході слідчих експериментів. Під час судового розгляду судом першої інстанції не встановлено будь-якої особистої зацікавленості цих свідків при безпосередньому даванні показань суду першої інстанції. При цьому вказані свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань і підстав для визнання їх показань неправдивими колегія суддів не вбачає.
З огляду на вказане покази свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , є належними та допустимими доказами, в силу положень ст.ст. 84, 85, 86 КПК України, і суд першої інстанції надав їм відповідну юридичну оцінку під час ухвалення вироку, з якою погоджується і колегія суддів.
Також під час апеляційного розгляду не знайшло свого обґрунтованого підтвердження твердження захисника ОСОБА_8 про те, що свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 обмовили обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що суд першої інстанції вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, оскільки вказав, що ОСОБА_7 характеризується жорстокістю, підвищеною збудливістю, неповажним ставленням до людей, є неприйнятними. Колегія суддів вважає, що вказані обставини судом першої інстанції були враховані при призначенні покарання, як обставини, що характеризують особу ОСОБА_7 і жодним чином не впливають на кваліфікацію дій останнього.
За результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень вимог ст.ст. 22,94 370, 374 КПК України, як про це зазначає захисник в своїй апеляційній скарзі, оскільки вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, надано оцінку всім зібраним доказам та обставинам кримінального провадження, з точки зору належності допустимості та взаємозв'язку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону органом досудового розслідування та судом першої інстанції при розгляді даного кримінального провадження, які б слугували підставами для скасування чи зміни вироку суду, колегією суддів не встановлено.
З врахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних вимог захисника ОСОБА_8 про скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, так як істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які відповідно до ст. 415 КПК України є підставами для скасування вироку суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, обвинуваченим та захисником в апеляційній скарзі не наведено та апеляційним судом не встановлено.
Стосовно призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
При призначенні ОСОБА_7 покарання відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України суд першої інстанції, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, його вік, те що він раніше не судимий, однак схильний до скоєння тяжких злочинів і є особою, яка має високий рівень небезпеки для суспільства, невизнання вини, спосіб вчинення злочину, те, що він приймав участь у бойових діях та має травми, пов'язані із захистом Батьківщини, є батьком малолітньої дитини, за відсутності пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, призначив ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк - 14 років позбавлення волі.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність пом'якшуючих покарання обставин, з чим не погоджується колегія суддів.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 приймав участь у бойових діях у зоні АТО, має травми, пов'язані з захистом Батьківщини, на його утриманні перебуває малолітня дитина, ОСОБА_26 ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказані обставини хоча і були враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, однак колегія суддів вважає їх такими, що пом'якшують покарання.
Також судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано дані про стан здоров'я обвинуваченого, а саме те , що він мав інвалідність третьої групи та визнаний інвалідом війни і хоча посвідчення серії НОМЕР_1 дійсне до 01.01.2018 ( т.3 а.с.236) і даних про поновлення вказаного статусу на даний час стороною захисту не надано, колегія суддів вважає дану обставину також такою, що пом'якшує покарання.
Зазначені обставини колегія суддів визнає пом'якшуючими покарання ОСОБА_7 обставинами і при їх наявності, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, його молодий вік, наявність у нього державних нагород за захист Батьківщини (т.3 а.м.240-241), за відсутності обтяжуючих покарання обставин, вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання, зменшивши його, в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України, - до 12 років позбавлення волі, яке на думку колегії суддів буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Покарання у виді 12 років позбавлення волі є співмірним протиправному діянню,відповідає принципу індивідуалізації призначення покарання та вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, і є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та досягнення мети покарання.Тому, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 408 КПК України вирок суду в частині призначеного обвинуваченому покарання слід змінити, пом'якшивши ОСОБА_7 покарання до 12 років позбавлення волі.
Також на підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_7 слід зарахувати у строк відбування покарання у виді позбавлення волі, термін з 29.07.2019 по 17.12.2019 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті - вирок суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, ч.1 п.2 ст. 407, ст. 418, ст. 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 липня 2019 року щодо ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.
Пом'якшити ОСОБА_7 покарання з 14 років позбавлення волі до 12 років позбавлення волі.
Апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 - залишити без задоволення.
Зарахувати ОСОБА_7 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання у виді позбавлення волі, термін з 29.07.2019 по 17.12.2019 включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті - вирок суду залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий
Судді