Номер провадження 22-ц/821/824/19Головуючий по 1 інстанції
Справа №690/8/15-ц Категорія: 304090100 Здоровило В. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
23 грудня 2019 року м. Черкаси:
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.
секретар Попова М.В.
учасники справи:
позивач (скаржник) - ПАТ «Родовід Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу позивача на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25.05.2016 (ухвалене у залі судових засідань Ватутінського міського суду о 10 год. 00 хв., повний текст складено 01.06.2016, суддя в суді першої інстанції Здоровило В.А.) у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
13.01.2015 ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з даним позовом, яким просило, після уточнення вимог, стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №37.3/АА - 026.07.2 від 04.04.2007 у розмірі 20 306,05 доларів США та 207 396,47 гривень; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
В обґрунтування вказано на те, що на підставі кредитного договору від 04.04.2007 №37.3/АА - 026.07.2 ОСОБА_1 , як позичальнику, відкрито відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 28 881,00 доларів США строком до 04.04.2014.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язався щомісяця, в останній робочий день місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами, але не пізніше вказаного в пункті 1.1. строку цього договору сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Процентна ставка за користування кредитом становить 12,5 % річних
Внаслідок неналежного виконання позичальником умов вказаного кредитного договору, станом на 18.09.2013 у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором: за тілом кредиту у розмірі 17 909,66 доларів США, процентами за користування кредитними коштами 2 396,39 доларів США, а також пені 185 111,25 грн., трьох процентів річних у розмірі 22 285,22 грн., які нараховані за порушення строків виконання грошового зобов'язання.
Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 25.05.2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на те, що позивач не довів факт належного виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором, оскільки надані письмові докази не завірено у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав 21.06.2016 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти рішення про задоволення позовних вимог у справі. Скаржник зазначає, що позовні вимоги у справі обґрунтовано належними та допустимими доказами.
При цьому рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11.01.2017 рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25.05.2016 в цій справі скасовано та задоволено частково позовні вимоги банку.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» суму простроченої заборгованості за кредитним договором №37.3/АА-026.07.2 від 04.04.2007 - 9 288,00 доларів США, що еквівалентно 278 732,88 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір в розмірі 1 607,00 грн.
Справа розглядається апеляційний судом після скасування постановою ВС від 25.09.2019 рішення апеляційного суду Черкаської області від 11.01.2017 в частині стягнення трьох процентів річних за прострочення сплати заборгованості за тілом кредиту, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у зазначеній частині.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, предметом апеляційного перегляду в цій справі є висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення 3 відсотків річних за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
При розгляді справи встановлено, що 04.04.2007 між ПАТ «Родовід Банк» та позичальником ОСОБА_1 укладено кредитний договір №37.3/АА-026.07.2 (т.1, а.с.5-9), відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 28 881,00 доларів США (що на момент перерахування коштів на рахунок позичальника у гривневому еквіваленті становить 145 849,05 грн.), терміном до 04.04.2014, із процентною ставкою за користування кредитом 12,5 % річних.
Позичальник зобов'язався щомісячно до 10 числа кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом та нарахованими процентами.
Відповідно до умов п.1.7 кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань за цим договором є застава автомобіля SKODA Superb Classic 1.8 T згідно з договором застави від 04.04.2007 №37.3/АА-026.07.2.
Банк виконав свої зобов'язання за умовами договору, що сторонами у справ іпід сумнів не ставиться.
Водночас, відповідач систематично порушував умови кредитного договору щодо своєчасної сплати щомісячних кредитних платежів (повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом та плати за обслуговування кредиту), внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
Зокрема, позивач просить стягнути 3% річних у сумі 22 285,22 грн..
Вказані фактичні обставини у справі не оспорюються. Правовідносини, наявні між сторонами справи, мають наступне правове регулювання.
Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається ст.261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 цієї статті).
Оскільки кредитним договором встановлено окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст.1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.
Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11.01.2017, в частині, яка набрала законної сили, встановлено, що внаслідок систематичних порушень відповідачем зобов'язань в частині сплати кредитних платежів, позов в частині стягнення заборгованості за тілом кредитом підлягає задоволенню в межах трирічної позовної давності.
Одночасно ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказаною нормою права встановлено обов'язок боржника на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми заборгованості, незалежно від того, чи встановлено таку умову договором, тоді як умовами договору сторонам надано право лише змінювати розмір процентів.
При вирішенні цього питання, апеляційний суд приймає до уваги, що вказана сума обрахована стосовно кредитної заборгованості в розмірі 9288 доларів США, яку стягнуто рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11.01.2017 в межах трирічного строку позовної давності.
Позов у справі подано 13.01.2015, отже період нарахування розпочинається 14.01.2012 та закінчується 13.01.2015.
Також апеляційний суд приймає до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 15.06.2015 №СЕ2015/056, виконаний в цій справі (т.1 а.с.163) щодо визначення розміру трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в частині, яка стосується періоду часу з 27.02.2012 по 13.01.2015, який становить 6204,33 грн.
З урахуванням вищевикладеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 5319,88 грн. трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 14.01.2012 по 13.01.2015.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки помилковість висновків суду першої інстанції в цій справі про необґрунтованість позовних вимог встановлено постановою ВС від 25.09.2019 та рішенням апеляційного суду Черкаської області від 11.01.2017, апеляційний суд вважає, що рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25.05.2016 у даній справі в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання слід скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про часткове задоволення вказаних позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 5319,88 грн. трьох відсотків річних.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - задовольнити частково.
Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25.05.2016 у цивільній справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позовні вимоги ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» 5319,88 грн. трьох відсотків річних.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 24.12.2019.
Суддя-доповідач
Судді