Справа № 524/1874/19
Провадження №2/524/1537/19
10.12.2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі:
головуючого судді - Предоляк О.С.,
при секретарі судового засідання - Яковлєвій К.В.,
за участю позивача-відповідача ОСОБА_1 , відповідача-позивача ОСОБА_2 , його представника ОСОБА_3 ,
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Автозаводський відділ державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та звільнення від сплати заборгованості по аліментам,
18 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог, зазначає, що з 19.02.2011 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м.Полтава від 13.05.2013 року шлюб між ними розірвано. 11.06.2013 року рішенням Ленінського районного суду м.Полтава з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі ј частини заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13.05.2013 року і до досягнення дитиною повноліття. У вересні 2013 року вони з відповідачем вирішили проживати як єдина сім'я, вести спільне господарство та 24.03.2015 року зареєстрували шлюб в Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кремнчуцького МУЮ у Полтавській області. 27.04.2015 року вона подала заяву до Автозаводського ВДВС про повернення виконавчого документу та постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС виконавче провадження закрито, виконавчий документ про стягнення аліментів з ОСОБА_2 повернуто стягувачу. Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.12.2017 року шлюб між ними розірвано. 28.08.2017 року вона повторно звернулась до Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ в Полтавській областіз заявою про прийняття до виконання виконавчого листа № 553/1952/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 з 01.05.2015 року.
Станом на 01.02.2019 року відповідно до довідки розрахунку Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ в Полтавській області заборгованість по сплаті аліментів відповідачем становить 18091,06 грн.
Просить суд стягнути з відповідача на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 13 560,23 грн.
Ухвалою суду від 05.04.2019 року відкрито спрощенепозовне провадження у справі.
08 червня 2017 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву. Зазначає, що дійсно з 19.02.2011 року ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .. Від шлюбних відносин мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду м.Полтава від 13.05.2013 року шлюб між ними розірвано. На початку вересня 2013 року сімейні стосунки вілновлені і почали проживати разом однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Поставною державного виконавця Автозаводського ВДВС 18.02.2014 року відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 553/1952/13-ц, виданого 11.06.2013 року Ленінським районним судом м.Полтава про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 . 24.03.2015 року повторно зареєстрували шлюб у Крюківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кремнчуцького МУЮ у Полтавській області. Постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС від 27.04.2015 року виконавчий лист про стягнення аліментів повернуто стягувачу ОСОБА_1 за її заявою. 28.08.2017 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Автозаводського ВДВС м.Кременчук із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 553/1952/13-ц та у своїй заяві зазначила, що просить нараховувати аліменти з 01.08.2017 року. 26.09.2017 року звернулась до виконавчої служби із заявою про перерахунок боргу за виконавчим листом за період з 01.05.2015 року по 31.07.2017 року включно, тобто за той період, коли вони проживали однією сім'єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.12.2017 року шлюб між ними розірвано.
З урахуванням зазначеного, просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2013 року по 24 березня 2015 року, звільнити його від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом № 553/1952/13-ц, у період з 24.03.2015 року по 30.06.2017 року.
Ухвалою суду від 26.06.2019 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до спільного розгляду з первісним позовом та постановлено розглядати зазначену цивільну справу у загальному позовному провадженні.
04.07.2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Зазначає, що після розірвання шлюбу 13.05.2013 року з відповідачем звернулася до Ленінського районного суду з позовом про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , оскільки ОСОБА_2 фінансової допомоги на утримання сина не надавав. У вересні 2013 року ОСОБА_2 запропонував відновити стосунки. Незважаючи на те, що вони почали проживати однією сім'єю, спільне господарство та спільний бюджет не вели. ОСОБА_2 посилався на скрутне матеріальне становище та просив зачекати з його участю у витратах. У вересні 2019 року її здоров'я погіршилось та вона запропонувала ОСОБА_2 укласти фіктивний шлюб, а він висунув зустрічні вимоги про відкликання виконавчого листа. Після реєстрації шлюбу 24.03.2015 року, вона звернулася з заявою про повернення виконавчого листа. У період з травня 2015 року до березня 2017 року ведення домашнього господарства і вирішення матеріальних питань здійснювала самостійно. З березня 2017 року до кінця червня 2017 року ОСОБА_2 знаходився в зоні антитерористичної операції та одразу після повернення повідомив про намір розірвати шлюб. Матеріальної допомоги на утримання сина не надавав, у зв'язку з чим у серпні 2017 року вона повторно звернулася до виконавчої служби з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 553/1952/13-ц від 11.06.2013 року. Вважає, що заборгованість у ОСОБА_2 є законною. Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.
16.07.2019 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано відповідь на відзив. Зазначає, що з вересня 2013 року, після відновлення сімейних стосунків, сторони проживати разом однією сім'єю, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Твердження відповідача за зустрічним позовом, що ОСОБА_6 не надавав коштів на утримання сім'ї є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 не мала фінансової змоги утримувати їх сім'ю одноособово. Також, є безпідставними твердження відповідача, що укладений між сторонами 24.03.2015 року шлюб був фіктивним.
23.07.2019 року ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив. Вказує, що посилання ОСОБА_2 про її неможливість одноособово утримувати сім'ю не підтверджуються жодними доказами та носять характер припущень. Крім того, позивачем за зустрічним позовом не надано жодних доказів, що вона користувалася його зарплатною карткою.
Ухвалою суду від 30.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі, з встановленням порядку дослідженням доказів.
У судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , який кожен окремо, пояснюв щодо відомвих фактів спільного проживання подружжя, зі слів. Щодо допиту інших свідків, заявлених у клопотанні під час проведення підготовчого судового засідання, то сторонами не забезпечено їх явку, та не наполягали на їх виклику та допиті.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, викладених у позові, у задоволенні зустрічного позову відмовити через необґрунтованість.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, задовольнивши зустрічний позов.
Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та його представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що з 19.02.2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Ленінського районного суду м.Полтава від 13.05.2013 року шлюб між ними розірвано.
05 липня 2013 року Ленінським районним судом м.Полтава видано виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 в розмірі ј частини з усіх видів його заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 13 травня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
24.03.2015 року Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кременчуцького МУЮ у Полтавській області між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб.
27.04.2015 року ОСОБА_12 звернулася до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про повернення виконавчого листа.
Постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС від 27.04.2015 року виконавчий лист про стягнення аліментів повернуто стягувачу ОСОБА_1
28.08.2017 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Автозаводського ВДВС м.Кременчук із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 553/1952/13-ц та у своїй заяві зазначила, що просить нараховувати аліменти з 01.08.2017 року.
Постановою головного державного виконавця Автозаводського ВДВС м.Кременчук ГТУЮ у Полтавській області від 28.08.2017 року відкрито виконавче провадження ВП № 54585129 з виконання виконавчого листа № 553/1952/13-ц, виданого 05.07.2013 року Ленінським районним судом м.Полтава.
26.09.2017 року ОСОБА_1 звернулась до виконавчої служби із заявою про перерахунок боргу за виконавчим листом № 553/1952/13-ц за період з 01.05.2015 року по 31.07.2017 року включно.
Відповідно до довідки розрахунку заборгованості, зробленого державним виконавцем в рамках виконавчого провадженнястаном на 01.02.2019 року заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини становить 18091,06 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 05.12.2017 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Що стосується обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за період з 24.03.2015 року по 30.06.2017 року, суд зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст. 194 СК України аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше як за десять років, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання.
У відповідності до ст. 195 СК України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.
Крім того, ч.2 ст. 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
У відповідності до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до п. 22 постанови пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року суд, у випадках передбачених ст. 197 СК України, може частково або повністю звільнити платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам. З аналізу зазначеної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 24.03.2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб.
27.04.2015 року ОСОБА_12 звернулася до Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ про повернення виконавчого листа.
Постановою державного виконавця Автозаводського ВДВС від 27.04.2015 року виконавчий лист про стягнення аліментів повернуто стягувачу ОСОБА_1
З липня 2017 року сторони припинили шлюбні відносини.
28.08.2017 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Автозаводського ВДВС м.Кременчук із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа № 553/1952/13-ц та у своїй заяві зазначила, що просить нараховувати аліменти з 01.08.2017 року.
Враховуючи викладене, те що сторони перебували з 24.03.2015 року у зареєстрованому шлюбі, проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, мали свільний бюджет, фактично припинили шлюбні відносини з липня 2017 року, ОСОБА_1 була не позбавлена права звернутися до відділу виконавчої служби з заявою про примусове виконання виконавчого листа про стягнення аліментів, але з вказаною заявою звернулася 28.08.2017 року, суд. враховуючи показання допитаних свідків, як зі сторони відповідача - ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , так і зі сторони позивача ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які повідомили у судовому засіданні щодо проживання подружжя Ільченків у Кременчуці, вважає, що вказані обставини є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам за період з24.03.2015 року по 30.06.2017 року.
Позивач ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, посилається на наявність у відповідача заборгованості по виплаті аліментів станом на 01.02.2019 року у розмірі 18091,06 грн. за період з травня 2015 року по лютий 2019 року.
Відповідно ст. 198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Згідно ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Із ч. ч. 1 та 2 ст. 196 СК України постає, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Під ухиленням від сплати аліментів закон розуміє як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне або часткове ухилення від сплати аліментів; приховання особою дійсного розміру свого заробітку (доходу); зміну роботи або місця проживання з метою запобігання сплати аліментів; приховання свого місцезнаходження; інші дії, що свідчать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утримання.
Одночасно слід зазначити, що вина є одним з елементів суб'єктивної сторони будь-якого правопорушення, а тому юридична відповідальність за загальним правилом можлива лише при винному вчиненні забороненого діяння.
Крім того, Верховний Суд у складі суддів Великої Палати у постановах від 25 квітня 2018 року по справі за № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі за № 333/6020/16 (14-616цс18) висловив та встановив правову позицію щодо того, що у статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Як встановлено під час розгляду справи, враховуючи та співставляючи обставини виникнення боргу по аліментам, суд констатує, що вина відповідача у розумінні ст. 196 СК України у виникненні боргу по аліментам за період з травня 2015 року по 30.06.2017 року (часу припинення шлюбних відносин) відсутня, за висновком суду відповідач ОСОБА_2 звільняється від сплати заборгованості по аліментам, починаючи з 24.03.2015 року і по 30.06.2017 року, а отже не зобов'язаний згідно ч.1 ст. 196 СК України сплачувати неустойку на користь позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою аліментів внаслідок відсутності як заборгованості та к і його вини у виникненні заборгованості по аліментам за цей період.
З урахуванням викладеного, враховуючи розрахунок заборгованості від 15.05.2019 року зробленого старшим державним виконавцем Акіменко Е.В.,відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню по сплаті аліментів за період з липня 2017 року по лютий 2019 року у розмірі 3596,80 грн. (липень 2017 року 2061,61х1%х31 = 639,10 грн.; серпень 2017 року 2053,41х1%31=636,56 грн.; жовтень 2018 року 2307,75х1%31=715,40 грн.; листопад 2018 року 2307,75х1%30=692,33 грн.; грудень 2018 року 638,75х1%х31=198,01 грн.; січень 2019 року 2307,75х1%х31=715,40 грн.).
Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, суд вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено, що цей факт має для нього юридичне значення та з якою метою його необхідно встановити. Як вбачається з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом просить встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у період з 01 вересня 2013 року по 24 березня 2015 року, натомість заборгованість по аліментам згідно розрахунку державного виконавця у боржника з травня 2015 року.
Судові витрати розподіляються згідно ст. 142 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196-197 СК України, ст.ст.10,11,12,81,141,258,263,264,265,273,354, ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з липня 2017 року по лютий 2019 року у розмірі 3596 (три тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 80 коп.
В іншій частині вимог відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Автозаводський відділ державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавської області про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та звільнення від сплати заборгованості по аліментам задовольнити частково
Звільнити ОСОБА_2 від сплати заборгованості по аліментах на користь ОСОБА_1 за виконавчим листом № 553/1952/13-ц, виданого 11.06.2013 року Ленінським районним судом м.Полтава у період з 24.03.2015 року по 30.06.2017 року.
В іншій частині вимог відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.С. Предоляк