Справа №127/4530/17
Провадження №1-кп/127/747/17
23 грудня 2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисника ОСОБА_11 ,
обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вінниці матеріали кримінального провадження №12015020010007105, які надійшли з Вінницької місцевої прокуратури з обвинувальним актом по обвинуваченню:
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, громадянки України, ромскої національності, без освіти, не одруженої, має на утриманні двоє малолітніх дітей, не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України,
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Загальці, Бородянського району, Київської області, громадянки України, ромскої національності, з неповною середньою освітою, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст. 89 КК України не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України,-
ОСОБА_12 , 09 жовтня 2015 року о 11:20 години, попередньої домовившись з ОСОБА_13 , перебуваючи на території Вінницького міського клінічного пологового будинку №1, що розташований по вул. Хмельницьке шосе, 98 в м. Вінниці, з метою заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, підбурювані жагою до швидкого матеріального збагачення за рахунок привласнення чужого майна, переконали ОСОБА_9 , що зможуть посприяти у вирішенні проблем у особистому житті шляхом ворожіння, яке будуть проводити з використанням, ювелірних виробів та хусточки.
ОСОБА_9 , будучи переконаною, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , виконають обіцяне, надала на їх вимогу, на території вищевказаної лікарні, золотий ланцюжок та золоту підвіску у вигляді хрестика.
Згідно висновку експерта № 3108-3111/16-21 від 06.12.2016 вартість підвіски у вигляді хрестика, виготовленої із металу - золота 585 проби, вагою 1,61 грама, складає 1 823,16 грн., вартість ланцюга виготовленого із металу - золота 582 проби, вагою 9,53 грама, складає 10 873,25 грн.
Отримані ювелірні вироби ОСОБА_12 та ОСОБА_13 привласнили та розпорядились на власний розсуд, чим завдали ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 12 696,41 грн.
Крім того, ОСОБА_12 04 квітня 2016 року близько 11:20 години, за попередньою змовою з ОСОБА_13 , перебуваючи на території Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова, що розташована по вул. Пирогова, 46 в м. Вінниці, з метою заволодіння чужим майном з корисливих мотивів, підбурювані жагою до швидкого матеріального збагачення за рахунок привласнення чужого майна, переконали ОСОБА_10 , що зможуть посприяти у вирішенні проблем у особистому житті використовуючи ворожіння, яке будуть проводити з використанням ювелірних виробів та хусточки.
ОСОБА_10 будучи переконаною, що ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , виконають обіцяне передала на їх вимогу на території вищезазначеної лікарні ювелірні вироби, а саме: золотий ланцюжок та золоту каблучку.
Згідно висновку експерта № 3108-3111/16-21 від 06.12.2016 вартість ланцюга, виготовленого із металу - золота 585 проби, вагою 3,00 грама, складає 3 727,80 грн., вартість каблучки, виготовленої із металу - золота 582 проби, вагою 2,72 грама, складає 3 231,36 грн.
Отримані ювелірні вироби ОСОБА_12 та ОСОБА_13 привласнили та розпорядились на власний розсуд, чим завдали громадянці ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 6 959,16 грн.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_12 свою вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях за обставин, викладених в обвинувальному акті визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому.
Суду пояснила, що вона з мамою ОСОБА_13 приїхали в м. Вінницю в гості.
Обвинувачена була вагітна, її стало погано і вона потрапила в лікарню на збереження вагітності. У обвинуваченої не було коштів на лікування, тоді мати обвинуваченої сказала, що вона погадає і гроші на таблетки будуть. Обвинувачена ОСОБА_12 присіла на лавочку, оскільки їй стало погано, а обвинувачена ОСОБА_13 відійшла в сторону. Через деякий час десь 10-15 хв. мати обвинуваченої покликала її і вони пішли в лікарню.
Обвинувачена підтверджує, що події були на території лікарні ім. Пирогова, точної дати не пам'ятає, можливо у квітні 2016 року, як зазначено в обвинувальному акті. Яким чином здійснювалось ворожіння обвинувачена не чула, вона лише бачила що мати зупинила потерпілу ОСОБА_10 . Коли мати покликала обвинувачену і вона підійшла до неї, почула, що потерпіла ОСОБА_10 сказала що повернеться до своєї лікарні, тоді обвинувачена з мамою пішли в лікарню де обвинувачена лежала на збереженні. Обвинувачена нічого мати не розпитувала і мама нічого не розповідала, обвинуваченій було погано, тому вона пішла до лікарні і зразу лягла.
Все майно, а саме ланцюжок і каблучку, потерпілій ОСОБА_10 повернув адвокат обвинувачених, оскільки потерпіла не хотіла з обвинуваченими зустрічатися. Адвокату майно потерпілої віддала мати обвинуваченої.
Обвинувачені не домовлялися підійти саме до потерпілої ОСОБА_10 , коли вони зайшли на територію лікарні, вони її не бачили. Вже потім обвинувачена коли сиділа на лавочці побачила як мати зупинила потерпілу і вони сіли на іншу лавочку, а потім підійшли до воріт лікарні і розійшлися.
Обвинувачена не ворожила, золото у потерпілої не брала, гроші за майно не отримала, оскільки вони його не продавали. Обвинувачена розуміла, що мати заробить кошти на лікування, ворожінням.
По епізоду потерпілої ОСОБА_9 обвинувачена вину визнала, цивільний позов визнала повністю, покази відмовилась надавати.
Однак, виступаючи в судових дебатах та промовляючи останнє слово обвинувачена ОСОБА_12 заперечила свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинах, просила суд її виправдати.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_13 свою вину в інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях за обставин, викладених в обвинувальному акті визнала повністю, щиро розкаялася у вчиненому.
Суду пояснила, що вона зі своєю донькою ОСОБА_12 приїхали в м. Вінницю, де останній стало погано, так як вона була вагітна. Дочку положили до лікарні на збереження, їй необхідні були кошти на лікування, тому обвинувачена ОСОБА_13 пішла ворожити, щоб заробити грошей.
Обвинувачена точної дати не пам'ятає, але не заперечує, що можливо події відбулися 04 квітня 2016 року на території лікарні ім. Пирогова, де вона шляхом обману, а саме ворожінням, заволоділа золотими виробами, а саме ланцюжком і каблучкою, потерпілої ОСОБА_10 , яку зустріла біля лікарні. Дочка обвинуваченої сиділа на лавочці біля лікарні, оскільки їй стало погано. Потім обвинувачена підійшла до дочки і вони пішли в лікарню, по дорозі обвинувачена все розповіла дочці.
Золоті вироби потерпіла віддала обвинуваченій ОСОБА_13 , після того, як обвинувачена їй поворожила, положивши їх на свою хустинку. Обвинувачена ОСОБА_12 ніяких дій по відношенню до потерпілої ОСОБА_10 не вчиняла, вона до неї не підходила.
Наступного дня обвинувачених було затримано, все майно (золото) вони передали своєму адвокату для повернення потерпілій, точної дати коли передали не пам'ятає. Шкоду вони повністю відшкодували, про це є відповідна розписка.
Обвинувачена просить вибачення за свої дії просить суд її суворо не карати.
По епізоду потерпілої ОСОБА_9 вину обвинувачена визнала повністю, цивільний позов визнала повністю, покази відмовилась надавати.
Однак, виступаючи в судових дебатах та промовляючи останнє слово обвинувачена ОСОБА_13 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні відносно потерпілої ОСОБА_9 не визнала, просила суд по епізоду потерпілої ОСОБА_10 суворо не карати, а по епізоду потерпілої ОСОБА_9 - виправдати.
Незважаючи на фактичне не визнання вини обвинуваченими, їх вина у вчиненні кримінальних правопорушень повністю підтверджена показаннями потерпілих та свідків, допитаних у судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 суду пояснила, що з обвинуваченими знайома в рамках кримінального провадження.
19 жовтня 2015 року вона була в лікарні Вінницького міського клінічного пологового будинку №1, що знаходиться по вул. Хмельницьке шосе, 98 в м. Вінниці на консультації. Коли вийшла з лікарні, на території лікарні вона зустріла раніше не знайому їй дівчину це була обвинувачена ОСОБА_12 , яка назвалася « ОСОБА_14 » і запитала де відділення інфекційних хворих дітей, оскільки вона їм допомагає. Потерпіла пояснила де знаходиться таке відділення. Потім обвинувачена сказала потерпілій, що у неї не все гаразд з чоловіком, повідомила що у нього була інша жінка, яка навела на нього порчу (на той час потерпіла мала намір розлучатися з чоловіком). На той час на потерпілій були всі її золоті вироби, сережки, каблучки, браслет, тоді обвинувачена запитала чи є у потерпілої хустинка і взявши потерпілу попід руку, вони почали прогулюватися по території лікарні. Потім обвинувачена запитала чи є у потерпілої хрестик і потерпіла показала їй ланцюжок та хрестик на ньому. Обвинувачена сказала, що треба хрестиком провести по щоці, але при цьому зняти його. Коли потерпіла виконала дії сказані обвинуваченою, остання провела хрестиком по щоці потерпілої і положили хрестик на хустинку. На питання потерпілої щодо повернення хрестика, обвинувачена сказала, потерпілій їхати додому, там промовити певні слова і хрестик з'явиться. Коли ще потерпіла розмовляла з обвинуваченою, до них підійшла обвинувачена ОСОБА_13 , яка звернулася до обвинуваченої ОСОБА_12 , повідомивши що їм треба їхати, на них на машині чекають і назвала два імені не слов'янського (ромского) походження, які потерпіла не запам'ятала. Тоді потерпіла почала знову вимагати свої золоті речі і на її очах обвинувачена ОСОБА_12 передала обвинуваченій ОСОБА_13 золото потерпілої, яка положила собі в карман. Потім потерпілій сказали іти додому, золото дома з'явиться, вона розвернулася і пішла, розуміючи що золото дома не з'явиться, жодного разу не обернувшись назад. Проїхавши зупинку в громадському транспорті вона зрозуміла, що її ошукали, після чого вона повернулася до лікарні і побачила двірника, який був і тоді коли потерпіла розмовляла з обвинуваченими, але на питання потерпілої чи він бачив, як потерпіла розмовляла з ромами, він відповів, що цього не пам'ятає.
На думку потерпілої, через те що обвинувачені спішили, вони не забрали усе золото.
На третій день потерпіла звернулась до органів поліції.
Була укладена угода про примирення і таким чином адвокат обвинувачених відшкодував частково завдану потерпілій шкоду в сумі 5 000 грн.
Через великий проміжок часу потерпілу було викликано до працівника карного розшуку, прізвище якого вона не пам'ятає, для проведення впізнання. Потерпілій повідомили, що затримали двох осіб по тих описах, які надала потерпіла. В коридорі, після проведення впізнання, потерпіла коли побачила обвинувачену ОСОБА_12 звернулася до неї назвавши її ОСОБА_14 , оскільки таким ім'ям вона назвалася коли зупинила потерпілу біля лікарні.
У потерпілої немає жодних сумнівів, що злочин проти неї був вчинений саме обвинуваченими ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , оскільки перед попереднім судовим засіданням вони вибачалися перед потерпілою, а особливо обвинувачена ОСОБА_13 . Крім того, саме з потерпілою було укладено угоду про примирення і повернено частину суми завданого збитку.
Цивільний позов підтримала в повному обсязі, просить стягнути солідарно з обвинувачених невідшкодовану матеріальну шкоду в сумі 7 696 грн. 41 коп.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 суду пояснила, що з обвинуваченими знайома в рамках кримінального провадження.
04 чи 05 квітня 2016 року, точної дати потерпіла не пам'ятає, потерпіла була на роботі в лікарні ім. Пирогова де зустріла обвинувачену ОСОБА_13 , яка запитала як пройти до гінекологічного відділення. Потерпіла пояснила і тоді ОСОБА_13 сказала що на потерпілу наведена порча, яку вона може зняти та навела, на думку потерпілої, гіпноз. Потерпіла після цього сама зняла усі свої ювелірні прикраси і віддала ОСОБА_13 , при цьому ОСОБА_13 сказала що коли потерпіла здійснить певні дії, усі ювелірні прикраси повернуться до потерпілої. Після того, як прикраси були зняті та віддані обвинуваченій ОСОБА_13 , підійшла обвинувачена ОСОБА_12 , яка сказала що їх чекають і їм пора іти. Обвинувачені взяли потерпілу за дві руки і довели до відділення де потерпіла працює і сказали повернутися на місце де вона зустрілася з обвинуваченими, при цьому обвинувачена ОСОБА_13 сказала, що вироби повернуться коли вона промовить якісь слова, які потерпіла не пам'ятає. Потім потерпіла повернулася на те місце, де їх зустріла, але там вже нікого не було і потерпіла звернулася до поліції.
На даний час усі ювелірні вироби потерпілій повернуто адвокатом обвинувачених у потерпілої на роботі, в присутності чоловіка потерпілої та її співробітника, про що потерпіла написала відповідну розписку, де також вказала що немає до обвинувачених ніяких претензій. Потерпілій повернуто саме її ювелірні прикраси, не якісь інші. Захисник обвинувачених зателефонував до потерпілої і вони домовились про зустріч для передачі ювелірних виробів. Раніше потерпіла сама не хотіла зустрічатися з обвинуваченими та їхнім адвокатом, оскільки ще не відійшла від дій, які були скоєні відносно неї обвинуваченими.
Потерпіла не знає де були її золоті прикраси після того як вона їх передала обвинуваченій ОСОБА_13 .
Наступного дня працівники поліції викликали потерпілу і провели впізнання, на якому потерпіла впізнала обвинувачених.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 суду пояснила, що станом на 2015 рік вона працювала лікарем акушер-гінекологом Вінницької районної лікарні.
В кінці жовтня 2015 року потерпіла ОСОБА_9 прийшла до свідка на прийом, після прийому близько 11.00 год. вона вийшла з приміщення лікарні та пішла додому.
Через кілька хвилин ОСОБА_15 побачила через вікно свого кабінету, як її пацієнтка ОСОБА_9 розмовляє з двома особами, ромської національності, одна з вказаних жінок літнього віку, повної тілобудоби, інша молодша, худорлява та висока.
Через деякий час потерпіла ОСОБА_9 зателефонувала до свідка, дізнатися про результати досліджень, свідок сама сказала що вона через вікно бачила потерпілу з жінками ромської національності, на що вона повідомила обставини які з нею сталися. Свідок на даний час не зможе впізнати жінок, які були з потерпілою.
Потерпіла ОСОБА_9 була пацієнткою свідка, вона вела її вагітність і потім протягом певного періоду оглядалася після пологів у свідка.
У свідка кабінет на другому поверсі, потерпіла з жінками була на відстані приблизно 50 м. від вікна кабінету свідка.
Коли свідок побачила жінок з якими розмовляла ОСОБА_9 , це була її здогадка що жінки ромської національності, а потім через деякий час це підтвердилось при розмові з потерпілою. Жінки були одягнуті: старша - в темну куртку, довгу спідницю та темну хустку на голові, молодша - в темну куртку та штани. Вік жінок свідок вказала приблизний.
Допитаний в судовому засіданні Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що з обвинуваченими він знайомий в рамках даного кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_10 являється його дружиною.
В квітні 2016 року близько другої години дня до свідка зателефонувала дружина і повідомила що коли вона перебуваючи на роботі в лікарні ім. Пирогова та проходячи з адміністративного корпусу до свого відділення №15 зустріла дві особи ромської національності, одна молодша друга старша, які зупинили її та запитали про місце знаходження певного відділення. Коли потерпіла зупинилася і пояснювала, зі слів дружини, що все було як в тумані, вони посиділи на лавочці і у дружини зникли золоті прикраси, а саме каблучка, ланцюжок і підвіска. Свідку невідомо яким чином потрапили золоті прикраси до жінок ромської національності, він дружину про це не питав, оскільки коли про це починалася розмова дружина починала плакати. Дружина не розповідала яку роль виконувала кожна з обвинувачених.
В подальшому вказані прикраси були повернуті адвокатом обвинувачених у відділенні лікарні де працює дружина свідка в присутності свідків, також була написана заява про примирення. Золоті речі були повернуті саме ті які були викрадені і в тому ж вигляді, які були, без псування.
Крім показань обвинувачених, потерпілих та свідків вина ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України підтверджується іншими доказами, дослідженими в ході судового розгляду:
- витягом з кримінального провадження №12015020010007105, відповідно до якого 22.10.2015 року, на підставі заяви ОСОБА_9 та 05.04.2016 року, на підставі заяви ОСОБА_10 , до ЄРДР внесенні відомості за ч.1 ст. 190 КК України;
- протоколом огляду місця події від 04.04.2016 та фототаблицями до нього, відповідно до якого в присутності понятих, потерпіла ОСОБА_10 вказує місце біля лікарні ВОКЛ ім.. Пирогова між відділеннями №15 - очне відділення та № 16 - щелепно-лицьове відділення, де вона йшла по робочих питаннях, перед тим як зустріла особу ромської національності, яка відносно неї вчинила шахрайські дії;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 05.04.2016, відповідно до якого в присутності понятих потерпіла ОСОБА_10 впізнала особу, яка знаходиться першою зліва як обвинувачену ОСОБА_13 , яка заволоділа її золотими прикрасами;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 05.03.2016, відповідно до якого в присутності понятих потерпіла ОСОБА_9 впізнала особу, яка знаходиться першою зліва як обвинувачену ОСОБА_13 , яка заволоділа її золотими прикрасами;
- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 05.04.2016, відповідно до якого в присутності понятих та захисника ОСОБА_11 потерпіла ОСОБА_9 впізнала особу, яка розташована другою зліва як обвинувачену ОСОБА_12 , яка заволоділа її золотими прикрасами;
- протоколом огляду предмету від 08.02.2017 та фото таблицями до нього, а саме ланцюжка із жовтого металу, довжиною близько 45 см., вагою близько 3 гр., який на момент огляду знаходився у чистому стані, без будь-яких подряпин та забруднень;
- висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №3108-3111/16-21 від 06.12.2016, відповідно до якого ринкова вартість, з урахуванням зносу, підвіски у вигляді хрестика, виготовленої із металу - золота 585°, вагою 1,61 грама, станом на 19.10.2015, складала: 1 823,16 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять три грн. 16 коп.). Ринкова вартість, з урахуванням зносу, ланцюга, виготовленого із металу-золота 585°, вагою 9,53 грама, станом на 19.10.2015, складала: 10 873,25 грн. (десять тисяч вісімсот сімдесят три грн. 25 кon.). Ринкова вартість, з урахуванням зносу, ланцюга, виготовленого із металу-золота 585°, вагою 3,00 грама, станом на 04.04.2016, складала: 3 727,80 грн. (три тисячі сімсот двадцять сім грн. 80 коп.). Ринкова вартість, з урахуванням зносу, каблучки, виготовленої із металу-золота 585°, вагою 2,72 грама, станом на 04.04.2016, складала: 3 231,36 грн. (три тисячі двісті тридцять одна грн. 36 коп.).
Захисник обвинувачених ОСОБА_11 заявив клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме протоколи впізнання потерпілою ОСОБА_9 обвинуваченої ОСОБА_12 від 05.04.2016 та обвинуваченої ОСОБА_13 від 05.03.2016.
Суд при вирішенні вказаного клопотання бере до уваги, що зазначені процесуальні дії проводилися слідчим, у присутності понятих, потерпілої, обвинувачених, а також що в судовому засіданні, під час надання показів суду, потерпіла впізнала обвинувачених ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , а також під час надання свідчень суду категорично стверджувала, що злочин стосовно неї був вчинений саме ними, а тому клопотання захисту не підлягає задоволенню.
Також захисник обвинувачених ОСОБА_11 просив суд визнати недопустимим доказ, а саме висновок судово-товарознавчої експертизи №3108-3111/16-21 від 06.12.2016, оскільки на думку захисту експерт не обґрунтувала, з яких міркувань вона виходила, визначаючи відсоток зносу (експлуатаційні потертості) всіх виробів: шийних ланцюгів, підвісу (хрестика), каблучки. Крім цього, до висновку експертизи не приєднано доказів уповноваження ОСОБА_17 на проведення даної експертизи, а також її кваліфікації. Також в порушення ч.3 ст.223 КГІК України експерт не був належним чином попереджений слідчим або прокурором про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Суд при вирішенні даного клопотання, аналізуючи висновок експерта, приходить до переконання що клопотання захисту задоволенню не підлягає, оскільки як зазначено у висновку ринкова вартість об'єктів визначалась порівняльним підходом за станом цін на 19.10.2015 та 04.04.2016. Назва металу, його проба, вага виробу встановлювались згідно постанови та бирки. Початкова вартість встановлювалась з урахуванням усередненої початкової вартості аналогічних за групою складності ювелірних виробів (за 1 грам у виробах), що знаходились у торгівельній мережі станом на визначений час згідно інформації джерел, вказаних у вступній частині висновку [2.1., 2.2.]. Досліджувані об'єкти відносяться до категорії товарів по яких здійснюється вільне ціноутворення (ст.11 Закону України «Про ціни та ціноутворення») [1.1.].
Що стосується повноважень експерта, то в вступній частині висновку зазначено: «Проведення експертизи доручено ОСОБА_17 - провідному судовому експерту сектору інженерно-технічних та товарознавчих досліджень, судовому експерту третього кваліфікаційного класу, яка має вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст», кваліфікацію судового експерта зі спеціальності 12-1: «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання» (свідоцтво №157-11 від 11.12.2009, видане ЕКК КНДІСЕ, дійсне до 24.12.2019), стаж експертної роботи з 2001 року.
Також у вступній частині висновку зазначено: «Відповідно до вимог ст.70 та ч.2 ст. 102 Кримінального процесуального кодексу України експерт про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. 384 та ст. 385 Кримінального кодексу Україні попереджений - підпис».
Суд не бере до уваги показання обвинувачених про непричетність обвинуваченої ОСОБА_12 до вчинення шахрайських дій відносно потерпілих, так як вони спростовуються показаннями самих потерпілих та свідка ОСОБА_16 , які підтверджують той факт що саме обвинувачені ОСОБА_12 та ОСОБА_13 переконали потерпілих що зможуть посприяти у вирішенні проблем у особистому житті використовуючи ворожіння, яке буде проводитися з використанням ювелірних виробів та хустинки.
Суд бере до уваги, що потерпіла ОСОБА_10 при проведенні впізнання впізнала обвинувачену ОСОБА_12 , як особу яка підійшла до обвинуваченої ОСОБА_13 саме після того, як потерпіла віддала свої золоті речі.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_18 та ОСОБА_13 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях відносно потерпілих знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Показання потерпілих та свідка логічні та узгоджені між собою, тоді як пояснення обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, суперечать іншим показам та фактичним обставинам справи, тому суд критично оцінює показання обвинувачених про невинність обвинуваченої ОСОБА_12 по епізодам відносно потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та невинність обвинуваченої ОСОБА_13 по епізоду відносно потерпілої ОСОБА_9 і вважає, що таким чином вони намагається ввести суд в оману та уникнути кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.
Згідно довідки комунального закладу Бородянської ЦРЛ ОСОБА_12 та ОСОБА_13 на диспансерному обліку при Бородянській ЦРЛ у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебувають.
За місцем проживання ОСОБА_12 та ОСОБА_13 характеризуються позитивно.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.
Оцінивши досліджені докази, суд вважає, що вина обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушеннях повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому суд кваліфікує їх дії за ч. 2 ст. 190 КК України:
за епізодом шахрайських дій стосовно ОСОБА_9 тобто заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, за епізодом шахрайських дій стосовно ОСОБА_10 - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_12 суд визнає добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій ОСОБА_10 та часткове відшкодування матеріального збитку потерпілій ОСОБА_9 .
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_13 суд визнає повне визнання вини обвинуваченою по епізоду потерпілої ОСОБА_10 , добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій ОСОБА_10 та часткове відшкодування матеріального збитку потерпілій ОСОБА_9 .
Обставини, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 судом не встановлені.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_12 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, особи обвинуваченої, яка раніше не судима, має на утриманні двох малолітніх дітей, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченій ОСОБА_13 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, що відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, особи обвинуваченої, яка раніше в силу ст. 89 КК України не судима, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 про стягнення на її користь з обвинувачених матеріальної шкоди в розмірі 7 696 грн. 41 коп. підлягає до задоволення.
Вирішуючи питання про стягнення матеріальної шкоди суд бере до уваги, що обвинувачені в судовому засіданні позов не визнали, однак частково його відшкодували.
Речовий доказ, а саме золотий ланцюжок - переданий на відповідальне зберігання під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_10 .
Також суд вважає, що судові витрати по проведенню експертизи слід покласти на обвинувачених, оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчинення ними кримінальних правопорушень.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_13 зазначила, що у неї на утриманні є восьмидесятилітня мати ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і просила суд, в разі визнання її винною, застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2016 році».
Статтею 1 п. «є» Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови, що в цих батьків немає інших працездатних дітей.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_12 зазначила, що у неї на утриманні є двоє малолітніх дітей: ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , материнських прав відносно яких вона не позбавлена, що підтверджується відповіддю №3-26-1765 від 16.08.2019 Бородянської районної державної адміністрації, тому просила суд, у разі визнання її винною, застосувати до неї Закон України «Про амністію у 2016 році».
Статтею 1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2016 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України осіб не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, обвинувачені підлягають звільненню від відбування призначеного їм покарання в зв'язку з актом амністії.
З урахуванням викладеного, конкретних обставин кримінального провадження, осіб обвинувачених, суд вважає, що виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не можливе без ізоляції їх від суспільства, а тому їм слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 63, 65-67 КК України 370, 371, 374 КПК України, п. «в», «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», суд, -
Визнати винною ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Відповідно до вимог пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити ОСОБА_12 від відбування призначеного їй покарання.
Визнати винною ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Відповідно до вимог пункту «є» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», звільнити ОСОБА_13 від відбування призначеного їй покарання.
Стягнути на користь ОСОБА_9 з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 солідарно матеріальну шкоду сумі 7 696 грн. 41 коп. (сім тисяч шістсот дев'яносто шість грн.) 41 коп.
Речовий доказ:золотий ланцюжок, який переданий на відповідальне зберігання під зберігальну розписку потерпілій ОСОБА_10 - залишити останній.
Стягнути на користь держави витрати за проведення експертних досліджень та експертиз в рівних частинах з ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) грн. 40 коп.
На вирок суду може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Суддя: