Справа № 146/1662/19
"24" грудня 2019 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Скаковської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Слободянюк Т.М.,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду у смт. Томашпіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Марківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, -
29 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Антопіль Томашпільського району помер його дід ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка для ведення товарного сільсьокгосподарського виробництва площею 2,66 га, що розташована на території Марківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, посвідчену державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ - ВН № 062200, виданого 31 січня 2002 року Марківською сільською радою Томашпільського району Вінницької області.
Позивач є спадкоємцем за заповітом.
Коли він звернувся з заявою до нотаріальної контори про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, то нотаріусом йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на нерухомість, а тому з даним позовом він вимушений звернутися до суду, який просить ухвалити рішення про визнання за ним права власності на вищевказане спадкове майно.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, однак, надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи провести у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, судові витрати просить залишити за ним.
Представник відповідача Марківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області в судове засідання не з'явився, однак голова сільської ради надіслав до суду заяву, згідно якої, просить справу розглянути за відсутності представника сільської ради, не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, прийшов до висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Антопіль Томашпільського району Вінницької області помер ОСОБА_2 (а.с. 7).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно.
Згідно заповіту від 11 березня 2008 року ОСОБА_2 заповів земельну ділянку, розташовану на території Марківської сільської ради належну йому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ - ВН № 062200 виданого Марківською сільською радою 31.01.2002 року заповів ОСОБА_1 (а.с.8).
Як видно з довідки № 424 від 29 жовтня 2019 року, виданої виконавчим комітетом Марківської сільської ради Томашпільського району після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилось спадкове майно, яке складється з земельної ділянки, посвідченої державним актом серії ІІ - ВН № 062200, виданого Марківською сільською радою Томашпільського району Вінницької області, належної померлому на підставі державного акту на право приватної власності на землю ІІ - ВН № 062200. Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем за заповітом залишився ОСОБА_1 (а.с. 10).
З державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ - ВН № 062200 видно, що ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 2,66 гектарів розташована на території Марківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (а.с.9).
Згідно довідки, виданої Томашпільською районною державною нотаріальною конторою № 371/02-31 від 16 листопада 2019 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 відмовлено, у зв'язку відсутністю правовстановлюючого документа на нерухомість (а.с. 11).
Згідно повідомлення державного нотаріуса Тульчинської державної нотаріальної контори № 683/01 - 16 від 14 грудня 2019 року спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилась (а.с.17).
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За змістом книги шостої Цивільного кодексу України, прийняття спадщини - це акт, який поширюється на всі об'єкти спадкування водночас і свідчить про бажання скористатися правом на спадщину. До спадкоємця в момент виникнення правонаступництва переходять і ті права, які в цей час ще не були відомі.
Згідно абзацу 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясовування і дослідження інших обставин справи.
Згідно ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до положень ч.3 статті 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За наведених обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 1216-1218, ч. 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221, ч. 1 ст. 1222, 1223, ч. 1-3, 5 ст. 1268, 1276 ЦК України, статтями 12,13,76,78, 95, 200, 263-265, 354 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті діда ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Антопіль Томашпільського району Вінницької області на земельну ділянку площею 2,66 га, розташовану на території Марківської сільської ради Томашпільського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчену державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ - ВН № 062200, виданого Марківською сільською радою 31 січня 2002 року.
Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області, відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, який передбачає, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: І. В. Скаковська