ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.12.2019Справа № 910/14336/19
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, ПРОЇЗД ІНДУСТРІАЛЬНИЙ, будинок 1)
до проАкціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) стягнення штрафу у розмірі 17 543 грн. 01 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі також - «Відповідач») про стягнення збитків у розмірі 17 236 грн. 95 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані недотримання Відповідачем терміну доставки вантажу, у зв'язку з чим заявлено вимоги про стягнення збитків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 року відкрито провадження у справі № 910/14336/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
01.11.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
19.11.2019 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Позивач підтримав позовні вимоги.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2019 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення 21.10.2019 року та 22.10.2019 року поштового відправлення уповноваженим особам сторін.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
06.12.2017 року між Приватним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод" (Продавець) та Компанією «Mertrade spol. S.R.O.» (Покупець) було укладено Контракт №862/17, за яким Продавець погоджується поставляти, а Покупець погоджується прийняти й оплатити бензол сирий к/у марки БС й марки БС-1, найменування, якість та умови поставки якого визначені в даному Контракті та Специфікаціях до нього. (а.с.12-18)
Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2019 року Позивач відправив залізницею зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Вояни 076 72 Словацької республіки вантаж (бензол) у вагоні №50213487, що оформлено залізничною накладною №48381347. (а.с.10-11)
16.04.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №11/08/72 з вимогою сплатити штраф у розмірі 17 543 грн. 01 коп. на підставі ст. 45 УМВС (а.с.19-20), що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.04.2019 року та фіскальним чеком від 16.04.2019 року. (а.с.24-25)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем порушено терміни доставки вантажів за вказаною накладною, визначені ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у зв'язку із чим просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 17 236 грн. 95 коп. на підставі ст. 45 УМВС.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію, яка отримана 23.04.2019 р., а тому Відповідач повинен був розглянути її у строк по 20.10.2019 р. За таких підстав, станом на момент подачі позовної заяви 08.10.2019 р. строк для розгляду претензії не спив, у Позивача було відсутнє право на звернення до суду. Крім того, Відповідач вказує, що Позивачем безпідставно покладено на відповідача відповідальність за перевищення термінів доставки вантажу на 1 добу територією Польщі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2019 року Позивач відправив залізницею зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію призначення Вояни 076 72 Словацької республіки вантаж (бензол) у вагоні №50213487, що оформлено залізничною накладною №48381347. (а.с.10-11)
Частиною 6 ст.315 Господарського кодексу України встановлено, що спори пов'язані з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
У п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01.11.1996 №9 роз'яснено, що виходячи з положення ст.9 Конституції України про те, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, суд не може застосувати закон, який регулює правовідносини, що розглядаються, інакше як міжнародний договір. У той же час міжнародні договори застосовуються, якщо вони не суперечать Конституції України.
До такого законодавства належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
Згідно з § 1 ст. 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. (§ 1 ст. 14 УМВС)
Статтею 24 УМВС визначено, що якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 добу на кожну почату 150 км;
- для інших відправок - 1 добу на кожну почату 200 км.
Для вантажів, що вимагають обмеження швидкості за своїми технічними характеристиками, негабаритних і наступних в спеціальних поїздах з окремим локомотивом, терміни доставки встановлюються перевізником.
Для вантажів, що перевозяться в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні, термін доставки на водному ділянці шляху встановлює перевізник, який здійснює перевезення на даній ділянці шляху.
Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
Термін доставки вантажу збільшується на 2 доби:
- на кожну перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії;
- на кожну перестановку вагонів, вантажу на своїх осях на візки іншої ширини колії;
- при перевезенні вантажу в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
Термін доставки вантажу продовжується на весь час затримки під час перевезення з причин, не залежних від перевізника.
Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повні.
В разі поділу вантажу в процесі перевезення термін доставки обчислюється з тієї частини вантажу, яка прибула за накладною.
Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомляє одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу в розпорядження одержувача. Порядок повідомлення одержувача визначається національним законодавством, чинним в місці видачі вантажу.
У § 1, 2 статті 45 УМВС передбачено, що якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладній, доданій до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС).
При зверненні до суду з вказаним позовом Позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф за прострочення доставки вантажу у розмірі 17 236 грн. 95 коп.
В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію, яка отримана 23.04.2019 р., а тому Відповідач повинен був розглянути її у строк по 20.10.2019 р. За таких підстав, станом на момент подачі позовної заяви 08.10.2019 р. строк для розгляду претензії не спив, у Позивача було відсутнє право на звернення до суду.
Частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 137 Статуту залізниць України встановлено шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Згідно з частиною 2 статті 137 Статуту залізниць України зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Проте, у п.2.12 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що строки, встановлені статтею 315 ГК України та статтею 136 Статуту, не поширюються на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, які регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенцією про міжнародні залізничні перевезення.
Стаття 58 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) строк позовної давності для позовів, що ґрунтуються на договорі перевезення, встановлює в один рік, а в передбачених у цій статті випадках - 2 роки, які призупиняються на час розгляду залізницею заявленої до неї претензії. Припинене за давністю право на пред'явлення позову не може бути реалізоване шляхом зустрічного позову або заперечення.
Дев'ятимісячний строк позовної давності, встановлений у статті 31 СМГС, призупиняється на час розгляду залізницею ("Укрзалізницею") заявленої до неї претензії, але не більше, ніж на 180 днів; цей строк згідно з параграфом 4 статті 31 Угоди не підлягає поновленню судом навіть за поважних причин його пропуску.
Статтею 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються:
1) про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців;
2) за іншими підставами - протягом 9 місяців.
Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається.
Пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Повторне пред'явлення претензії на тій самій підставі не зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Пропуск строків давності є підставою для відхилення вимог.
Суд зазначає, що 03.02.2019 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» було доставлено вантаж на адресу вантажоотримувача, що підтверджується календарним штемпелем на залізничній накладній.
16.04.2019 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію №11/08/72 з вимогою сплатити штраф у розмірі 17 543 грн. 00 коп. на підставі ст. 45 УМВС (а.с.19-20), яка була отримана уповноваженою особою підприємства Відповідача 23.04.2019 року, що підтверджується відповідним штампом. (а.с.48-55)
Таким чином, Суд зазначає, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» повинно було розглянути претензію Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» у строк по 20.10.2019 року, проте оскільки вказаний день припадає на вихідний день, а відповідно до ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, строк розгляду переноситься на наступний робочий день 21.10.2019 р.
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до суду з вказаним позовом 11.10.2019 року, що підтверджується відповідним календарним штемпелем на поштовому конверті.
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо відсутності права Позивача на звернення до суду з вказаним позовом до розгляду претензії, оскільки пред'явлення претензії є правом, а не обов'язком Позивача з урахуванням того, що пред'явлення претензії лише зупиняє перебіг строків позовної давності. Крім того, станом на момент розгляду даної справи Акціонерним товариством «Українська залізниця» не повідомлено Позивача про повне або часткове відхилення його претензії, а тому право Позивача на стягнення штрафу настало.
Крім того, судом відхиляються заперечення Відповідача щодо безпідставності покладення на відповідача відповідальності за перевищення термінів доставки вантажу на 1 добу територією Польщі, як необґрунтовані, враховуючи визначення поняття «Перевізник» за Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення, яким у спірних правовідносинах є саме Відповідач.
Як вбачається з залізничної накладної №48381347, вантаж був відправлений 16.02.2019 р., а тому з 17.02.2019 року розпочинається перебіг терміну доставки вантажу, загальна відстань становить 1591 км + ЖСР 10 км = 1601 км, та складає 1 добу на кожну почату 200 км. Таким чином, термін доставки вантажу становить 10 діб (9 діб + 1 доба на операції, пов'язані з відправленням вантажу).
Суд, перевіривши розрахунок Позивача про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажу у загальному розмірі 17 236 грн. 95 коп., приходить до висновку про його обґрунтованість.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки Відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу, Суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено норми ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), а тому позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення штрафу у розмірі 17 236 грн. 95 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 17 236 грн. 95 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Тверська, 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (86065, Донецька обл., місто Авдіївка, ПРОЇЗД ІНДУСТРІАЛЬНИЙ, будинок 1, Ідентифікаційний код юридичної особи 00191075) штраф у розмірі 17 236 (сімнадцять тисяч двісті тридцять шість три) грн. 95 (дев'яносто п'ять) коп. та судовий збір в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Чинчин