ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.12.2019Справа № 910/7300/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго»
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
про стягнення 1.922.968,83 грн
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Кимлик Ю.В.
За участю представників сторін:
від позивача Драгомирецький І.М., ордер серії ІФ № 079102 від 21.05.2019
від відповідача не з'явився
04.06.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про стягнення 1.922.968,83 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами публічного договору про надання послуг від 19.12.2018, позивачем надано відповідачу доступ до електричних мереж на території Івано-Франківської області. Умовами договору встановлено, що відповідач зобов'язаний здійснювати 100% передоплату вартості послуг з розподілу електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому. У зв'язку з тим, що відповідач в період з січня 2019 року по березень 2019 року не виконував взяті на себе зобов'язання за договором, у останнього виникла заборгованість у розмірі 1.556.261,54 грн. Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 058/1836 від 25.03.2019 з пропозицією вирішити питання заборгованості в позасудовому порядку, на яку відповідачем надано відповідь № 44/22-438 від 08.04.2019, в якій останній відмовився сплатити заборгованість. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 1.922.968,83 грн, з яких 1.556.261,54 грн основного боргу, 161.750,43 грн пені, 35.748,47 грн інфляційних втрат, 13.582,24 грн 3% річних та 155.626,15 грн штраф у розмірі 10%.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7300/19 від 10.06.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено семиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
24.06.2018 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/7300/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 31.07.2019.
18.07.2019 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Відповідач вважає, що договір має дискримінаційний характер та явно обтяжливі умови для відповідача та на думку відповідача є таким, що не відповідає вимогам законодавства Вважає, що пункти 3.3 та 3.4 договору в частині оплати послуг з розподілу електричної енергії здійснюється постачальником у формі 100% попередньої оплати до 25 числа місяця, що передує розрахунковому на поточний рахунок, що не відповідає вимогам додатка 4 до Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ). Вважає, що позивачем не доведено обставини, що викладені в позовній заяві: посилається на договорі та додатки до нього, але не зрозуміло до якого договору вони додаються, адже вони не підписані ні однією з сторін, і не можливо встановити до якого публічного договору відповідач приєднався в грудні 2018 року. Не зрозуміло який договір був викладений на сайті позивача на момент приєднання 19.12.2018. Вказує на те, що позивачем не надано доказів своєчасного відправлення відповідачу рахунків на оплату. Також вважає необґрунтованою та значно завищеною суму в 20.000,00 грн оплати за правничу допомогу.
29.07.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що умови п. 3.4 договору визначають, що оплата послуг з розподілу здійснюється плановими авансовими платежами, тобто в тому ж порядку, що визначений в ПРРЕЕ. Позивач вважає необґрунтованими твердження відповідача про факт приєднання відповідача до договору в редакції, яка додана до позовної заяви, оскільки договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання. Відповідач на підставі заяви-приєднання від 19.12.2018 приєднався до умов публічного договору про надання послуг з розподілу та отримав доступ до електричних мереж позивача на території Івано-Франківської області. Публічний договір приєднання був розміщений на сайті позивача, а отже відповідач мав можливість ознайомитися з його умовами. Окрім того, з моменту приєднання відповідача до договору жодних змін до договору та додатків не вносилося. Позивач зазначає, що всі рахунки направлялися відповідачу засобами поштового зв'язку та на електронну пошту. Водночас повідомляє, що відповідачем було підписано акти приймання-передачі наданих послуг № 2019/0341 від 31.01.2019, № 2-019/0727 від 28.02.2019, № 2019/1038 від 31.03.2019 тим самим підтверджено надання послуг. відповідач жодного разу не звертався до позивача із зауваженнями чи пропозиціями щодо наданих послуг з розподілу електричної енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7300/19 від 29.07.2019 підготовче засідання призначено на 11.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7300/19 від 16.09.2019 підготовче засідання призначено на 25.09.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/7300/19 та підготовче засідання відкладено на 02.10.2019.
Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 за № 05-23/2438 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ (у зв'язку з призначенням судді Блажівської О.Є членом Вищої ради правосуддя), призначено проведення повторного автоматизованого розподілу даної судової справи.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2019 для розгляду справи визначено суддю Сівакову В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2019 прийнято справу № 910/7300/19 до провадження; суд дійшов висновку про необхідність повторного проведення підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 05.11.2019.
31.10.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити повноважного представника в засідання суду, який має приймати участь в іншому судовому процесі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7300/19 від 09.10.2019, у зв'язку з нез'явленням представників сторін, підготовче засідання відкладено на 19.11.2019.
В підготовчому засіданні 19.11.2019 судом постановлено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати відповідно до ст. ст. 182, 185 Господарського процесуального кодексу України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.12.2019.
Позивач в судовому засіданні 10.12.2019 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судове засідання 10.12.2019 не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки
Ухвалу суду від 19.11.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103052338160 за адресою: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача..
Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відповідач ухвалу суду від 19.11.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 25.11.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103052338160.
В судовому засіданні 10.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1023-р від 12.12.2018 Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (відповідач) визначено постачальником «останньої надії» на період з 01.01.2019 до 01.01.2020.
Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу, яким зокрема є Приватне акціонерне товариство «Прикарпаттяобленерго» (позивач), надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 Цивільного кодексу України).
З метою виконання вищезазначених вимог законодавства на офіційному сайті позивача був розміщений публічний договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідно до п. 1.1 якого цей договір електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - договір) є публічним договором приєднання, який встановлює Порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам електропостачальника як послуги оператора системи розподілу. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання електропостачальника до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1 договору на підставі цього договору оператор системи розподілу забезпечує недискримінаційний доступ електропостачальника до мереж оператора системи розподілу з метою реалізації електропостачальником як суб'єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов'язків та функцій електропостачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж оператора системи розподілу на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи розподілу.
На підставі заяви-приєднання від 19.12.2018 до публічного договору електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, розміщеного на сайті оператора системи розподілу, відповідач отримав доступ до електричних мереж позивача.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов договору своєчасно оплату наданих послуг не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1.556.261,54 грн та позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано 161.750,43 грн пені, 155.626,15 грн штрафу, 35.748,47 грн інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 13.582,24 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2.2 договору електропостачальник здійснює оплату послуг з розподілу згідно з умовами глави 3 цього договору та інші послуги оператора системи розподілу згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до цього договору.
Згідно з п.п. 3.3, 3.4 договору розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць. Оплата послуг з розподілу здійснюється електропостачальником плановими авансовими платежами.
Відповідно до п. 5 додатку 1 до договору електропостачальник здійснює 100% передплату вартості послуг з розподілу електричної енергії до 25 числа місяця, що передує розрахунковому на поточний рахунок оператора системи розподілу відповідно до виставленого рахунку-фактури.
Отже виходячи з умов даного пункту договору відповідач має здійснювати попередню оплату за надані у січні 2019 року послуги до 25.12.2018, за надані у лютому 2019 року послуги до 25.01.2018, за надані у березні 2019 року до 25.02.2019 на підставі завчасно виставлених рахунків позивача.
В матеріалах справи наявні наступні рахунки-фактури
№ 19480600-1/2019 від 15.01.2019 на суму 959.413,63 грн (передплата послуг з розподілу електричної енергії на січень 2019 року);
№ 19480600-2/2019 від 28.01.2019 на суму 866.358,79 грн (передплата послуг з розподілу електричної енергії на лютий 2019 року);
№ 19480600-3/2019 від 25.02.2019 на суму 1.219.648,85 грн (передплата послуг з розподілу електричної енергії на березень 2019 року);
Належних доказів в підтвердження надіслання або вручення зазначених рахунків-фактур відповідачу позивачем не подано. Слід зазначити, що вказані рахунки навіть датовані пізніше ніж відповідач мав здійснити попередню оплату за ними.
Пунктом 10 додатку 1 до договору визначено, що електропостачальник здійснює остаточний розрахунок з оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом двох банківських днів з дня отримання рахунку-фактури.
В матеріалах справи наявні наступні рахунки-фактури
№ 6500166300 від 31.01.2019 на суму 750.841,33 грн (фактичне надання послуг за січень 2019 року);
№ 6500168593 від 28.02.2019 на суму 1.127.356,68 грн (фактичне надання послуг за лютий 2019 року);
№ 6500170953 від 31.03.2019 на суму 637.476,95 грн (фактичне надання послуг за березень 2019 року).
Належних доказів в підтвердження надіслання або вручення вказаних рахунків-фактур відповідачу позивачем не подано.
Подані позивачем фіскальні чеки та списки відправлених рекомендованих листів не приймаються судом в якості належних доказів направлення відповідачу зазначених рахунків-фактур на попередню оплату послуг та фактичну вартість наданих послуг, оскільки не підтверджують зміст відправлення. Подані позивачем копії скріншотів з переліком адресатів та тем відправлень надісланих електронною поштою також не підтверджують зміст відправлення.
Разом з цим, в матеріалах справи наявні наступні акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 1.556.261,54 грн, які підписано та скріплено печатками обох сторін:
№ 2019/0341 від 31.01.2019 на суму 750.841,33 грн,
№ 2019/0727 від 28.02.2019 на суму 1.127.356,88 грн,
№ 2019/1038 від 31.03.2019 на суму 637.476,96 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами договору не встановлено фіксований розмір оплати наданих послуг, тому підставою для сплати попередньої оплати та фактичної вартості наданих послуг є відповідні рахунки-фактури позивача, доказів виставлення яких відповідачу відсутні.
Проте, оскільки відповідач підписав акти приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) він був обізнаний про розмір наданих послуг, які він має оплатити, тому суд вважає, що строк прострочення виконання зобов'язань відповідача слід обраховувати після спливу двох днів з моменту підписання вказаних актів (остаточний розрахунок).
Згідно з п. 4.2 договору електропостачальник зобов'язався здійснювати оплату послуг з розподілу електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов'язання по сплаті наданих послуг у повному обсязі, в результаті чого наявна заборгованість перед позивачем, яка становить 1.556.261,54 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості наданих послуг в розмірі 1.556.261,54 грн.
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 6.6 договору визначено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених порядком розрахунків, електропостачальник сплачує оператору системи розподілу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання електропостачальником своїх зобов'язань. За прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 10% від суми сплаченого платежу крім того, оператор системи розподілу має право застосувати до електропостачальник санкції, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції та 3% річних).
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг.
Як вбачається з розрахунку, що наведений у позовній заяві, позивачем при здійсненні нарахуванні пені визначено періоди прострочення з наступного дня після дати рахунків-фактур, що є неправомірним.
За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) розмір пені становить 104.860,31 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Оскільки прострочення з внесення платежів мало місце понад 30 днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 155.626,15 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками).
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення зі сплати за надані послуги, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 35.748,47 грн інфляційних втрат та 13.582,24 грн - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
За розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) 3% річних складають 8.841,44 грн - 3% річних та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті «Бизнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга».
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, що вміщено в інформаційно-пошуковій системі «Ліга» якщо внесенням оплати є з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число відповідного місяця то розрахунок індексації починається з наступного місяця.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.
За результатами здійснення судом власного перерахунку (знаходиться в матеріалах справи) інфляційні втрати складають 34.834,44 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України, а саме невірно визначено період прострочення виконання зобов'язання.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) на користь Приватного акціонерного товариства «Прикарпаттяобленерго» (76014, м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34, код ЄДРПОУ 00131564) 1.556.261 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят шість тисяч двісті шістдесят одна) грн 54 коп. основного боргу, 104.860 (сто чотири тисячі вісімсот шістдесят) грн 31 коп. пені, 155.626 (сто п'ятдесят п'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн 15 коп. штрафу, 34.834 (тридцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири) грн 44 коп. інфляційних втрат, 8.841 (вісім тисяч вісімсот сорок одна) грн 40 коп. - 3% річних, 27.906 (двадцять сім тисяч дев'ятсот шість) грн 36 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 23.12.2019.
Суддя В.В.Сівакова