номер провадження справи 9/31/19
18.12.2019 Справа № 908/402/19
м. Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінспецмаш", код ЄДРПОУ 31836817 (71708, Запорізька область, м. Токмак, вул. Гоголя, буд. 50, кв. 53)
до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Портного Миколи Івановича, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 )
до відповідача 2: Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, код ЄДРПОУ 20509272 (71701, Запорізька область, м. Токмак, вул. Центральна, 45)
до відповідача 3: Державного реєстратора Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих Віталія Віталійовича, код ЄДРПОУ 04352227 (70132, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Терсянка, вул. Карташова Євгена, 63)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Новопрокопівська сільська рада Токмацького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 04353439 (71721, Запорізька область, Токмацький район, с. Новопрокопівка, вул. Нова, буд. 21А)
про визнання недійсним договору оренди, визнання права на оренду, скасування рішення державного реєстратора та поновлення в реєстрі запису про право оренди
Колегія суддів у складі: головуючий - Боєва О.С.
судді: Зінченко Н.Г.
Федорова О.В.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Скуратов Д.В., ордер серія ЗП № 097124 від 18.02.2019;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Волошина Т.І., довіреність № 11-09/0349 від 08.07.2019;
від відповідача-3: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінспецмаш" до відповідачів: 1) Фізичної особи-підприємця Портного Миколи Івановича, 2) Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області, 3) Державного реєстратора Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих Віталій Віталійович, про:
1) визнання недійсним договору оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018 укладеного між Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ФОП Портним Миколою Івановичем;
2) скасування рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелиха Віталія Віталійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45041669 від 14.01.2019 16:47:35 та запис про інше речове право номер 29844727 (спеціальний розділ) від 10.01.2019 20:15:58 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 105,0000 га, кадастровий номер 2325283200:10:001:0005 орендаря ФОП Портний Микола Іванович;
3) визнання за ТОВ "Укрінспецмаш" право на оренду земельної ділянки площею 105,1708 га (пасовище) з кадастровим номером 2325283200:10:001:0005, розташованої на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населених пунктів), на підставі договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новопрокопівської сільської ради за № 21 від 10.10.2016;
4) поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про строкове платне право користування - оренди земельної ділянки за ТОВ "Укрінспецмаш" на підставі договору оренди не витребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новопрокопівської сільської ради за № 21 від 10.10.2016.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/402/19, присвоєний номер провадження 9/31/19, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
27.05.2019 судом ухвалено: передати справу № 908/402/19 на колегіальний розгляд.
Склад колегії неодноразово змінювався і відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2019 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Боєва О.С., судді: Зінченко Н.Г., Федорова О.В.
Ухвалою суду від 23.09.2019 справу № 908/402/19 прийнято до провадження судом у складі зазначеної колегії, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 20.11.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2019.
18.12.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позові, мотивуючи, зокрема, наступним. 23.09.2016 між Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та ТОВ "Укрінспецмаш" (орендар) був укладений договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 105,1708 гектарів, у тому числі пасовища площею 105,1708 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є єдиними масивом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області. За актом прийому-передачі від 10.10.2016 Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області передала, а ТОВ "Укрінспецмаш" прийняло об'єкт оренди. 29.12.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю.О., строкове платне право оренди земельної ділянки, згідно договору від 23.09.2016 зареєстровано за ТОВ "Укрінспецмаш". З моменту укладення договору від 23.09.2016 орендар належним чином виконував і виконує умови договору, жодних пропозицій ви вимог з боку орендодавця про внесення змін до договору чи його розірвання на адресу орендаря не надходило. В подальшому, 29.12.2018 між Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області (орендодавець) та ФОП Портний М.І. (орендар) підписано договору оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки. Об'єкт оренди за договором від 29.12.2018 є тим самим об'єктом оренди за договором від 23.09.2016. 10.01.2019 державним реєстратором виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих В.В. проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за договором від 29.12.2018. 16.01.2019 ТОВ "Укрінспецмаш" отримало інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з якої вбачається, що право оренди земельної ділянки за договором від 23.09.2016, яке зареєстровано 29.12.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю.О., за ТОВ «Укрінспецмаш» - відсутнє. Щодо підстав визнання недійним договору від 29.12.2018 позивач зазначив про наступне. По-перше, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII, що набрав чинності 01.01.2019, визначено, що право на передачу невитребуваних паїв та нерозподілених ділянок в оренду мають лише органи місцевого самоврядування - тобто, сільські, селищні, міська ради, тоді як до набрання чинності вказаним законом таким правом наділені також місцеві державні адміністрації (щодо земельних часток (паїв), що знаходяться за межами населених пунктів). Орендодавцем об'єкта оренди за договором від 29.12.2018 виступає Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області. Пунктом 15.1. договору від 29.12.2018 передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки згідно з чинним законодавством. Правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України). Державна реєстрація права оренди земельної ділянки за ФОП Портний М.І. здійснена 10.01.2019, отже, з урахуванням пунктів 3.2., 15.1 договору від 29.12.2018, останній набрав чинності 10.01.2019. Отже, строк дії спірного договору починається після набрання ним чинності, а не з моменту його підписання. Саме з моменту набрання договором чинності почали діяти права та обов'язки по договору. Таким чином, на думку позивача, Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області не наділена повноваженнями орендодавця земельної ділянки за договором від 29.12.2018, який укладено 10.01.2019. По-друге, всупереч вимогам Закону України «Про оцінку земель» не було проведено нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Для визначення розміру орендної плати на земельні ділянки, нормативна грошова оцінка земель є обов'язковою і не проведення такої оцінки є підставою для визнання такого договору недійсним у зв'язку з недодержанням сторонами в момент вчинення такого правочину встановленого законом порядку. По-третє, при укладенні договору від 29.12.2018 не було виготовлено агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки. З огляду на положення Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, який затверджено наказом Міністерства агарної політики та продовольства України 11.10.2011 № 536 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.12.2011 за № 1517/20255, виготовлення агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки при передачі в оренду землі є обов'язковим. По-четверте, об'єкт оренди за договором від 29.12.2018 є тим самим об'єктом оренди, що й за договором від 23.09.2016, укладеним за позивачем. Договір від 23.09.2016 є чинним, дія останнього не припинена, підстав для розірвання договору від 23.09.2016 не настало, ТОВ "Укрінспецмаш" належним чином виконував і виконує умови договору від 23.09.2016. В судовому порядку договір від 23.09.2016 не розірвано, договір не визнаний недійсним. В даному випадку, Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області не припинивши у встановленому законом порядку договірні відносини щодо оренди земельної ділянки з орендарем за договором від 26.09.2016 передала цей же об'єкт у користування (оренду) іншій особі, що є неприпустимим. Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора, позивач зазначив, що оскільки договір від 29.12.2018 на підставі якого зареєстровано право оренди, суперечить чинному законодавству, з підстав, які були зазначені позивачем, рішення про державну реєстрацію такої угоди повинно бути скасоване. Крім того, державним реєстратором при проведенні державної реєстрації прав порушені вимоги п. 13 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 в редакції Постанови від 23.08.2016 № 553, а саме державним реєстратором не прийнято рішення про державну реєстрацію прав щодо раніше зареєстрованого права користування ТОВ "Укрінспецмаш" на майно. За змістом ч. 1 п. 5 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор відмовляє у державній реєстрації прав та їх обтяжень у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження. Державний реєстратор Пелих В.В., який отримав від ФОП Портний М.І. документи для державної реєстрації права оренди за договором від 29.12.2018 зобов'язаний був з'ясувати наявність чинного зареєстрованого права користування іншої особи на об'єкт, з'ясувати чинність цієї угоди, що останнім зроблено не було. Щодо вимоги про визнання за ТОВ "Укрінспецмаш" права на оренду земельної ділянки на підставі договору від 23.09.2016 та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про строкове платне право користування позивач зазначив, що договір від 23.09.2016, який укладений між Токмацькою районною державно адміністрацією Запорізької області та ТОВ "Укрінспецмаш" є чинним, дія договору не припинена, в судовому порядку договір від 23.09.2016 не розірвано, і такий договір не визнано судом недійсним. Уклавши спірний договір від 29.12.2018, ФОП Портний М.І. звернувся до державного реєстратора і останнім 10.01.2019 проведена державна реєстрація права оренди земельної ділянки за договором від 29.12.2018, і на підставі цих реєстраційних дій право оренди ТОВ "Укрінспецмаш" за договором від 23.09.2016, яке було зареєстроване 29.12.2018 державним реєстратором виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю.О., відсутнє (скасоване). Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили. Оскільки Реєстр прав функціонує так, що внаслідок скасування запису про право власності попередній запис автоматично не поновлюється і позивачу треба наново надавати реєстратору правовстановлюючий документ для повторної реєстрації права власності, тому така вимога - поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запису про строкове платне право користування є ефективним способом захисту права позивача, яке порушене. Позов обґрунтовано ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України, ст.ст. 15, 16, 27 Закону України «Про оренду землі», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 93, 124, 125, 152 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України «Про оцінку земель».
Відповідач-1 у судові засідання не з'являвся, у відзиві на позов, який надійшов до суду 25.03.2019, просив розглядати справу без його участі у судових засіданнях у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, що ускладнює його прибуття до м. Запоріжжя. Також у відзиві зазначив про наступне. Відповідно дорозпорядження голови Токмацької райдержадміністрації від 28.12.2018 №639 між відповідачем-1 (ФОП Портним М.І.) та відповідачем-2 (Токмацькою райдержадміністрацією Запорізької області) укладено договір оренди землі, який оспорюється позивачем. При укладанні договору було дотримано всі вимоги законодавства та вищезазначеного розпорядження, враховано вимоги ст. 203 Цивільного кодексу України. Укладений договір містить передбачені Законом України «Про оренду землі» істотні умови, укладений із належним орендодавцем невитребуваних земельних ділянок, що перебувають в колективній власності (ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)») - райдержадміністрацією, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі нерухомого майна. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду» земельна ділянка (кадастровий № 2325283200:10:001:0005) вважається переданою відповідачу -1 з моменту державної реєстрації права оренди та яку відповідач-1 зараз використовує відповідно до умов договору, правомірність якого оспорюється позивачем. Відповідач зазначив, що позивач не надав жодного письмового підтвердження, що відповідач-1 або існування договору оренди від 29.12.2018 у будь-який спосіб зазіхають на його права щодо його договору оренди. Тому вважає претензії позивача безпідставними, як щодо визнання недійсним договору оренди так й щодо інших вимог, які є похідними від першої вимоги. На підставі викладеного, вважає позов необґрунтованим та безпідставним в повному обсязі.
Відповідач-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.12.2018, наданого позивачем: державна реєстрація щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2325283200:10:001:0005 площею 105,0000га (об'єкт оспорюваного договору) проведена 26.12.2018, тобто земельна ділянка сформована (створена як об'єкт цивільних прав) лише 26.12.2018 року, а тому в принципі не могла бути об'єктом оренди за договором, укладеним 23.09.2016. Взагалі, позивач не надав доказів, які б підтвердили, що райдержадамністрація будь-якими своїми розпорядчими актами, укладеними угодами чи в іншій спосіб надавала ТОВ "Укрінспецмаш" в оренду чи будь-яке інше користування (власність, володіння) земельну ділянку за кадастровим номером 2325283200:10:001:0005, площею 105,0000га, та, відповідно до цього, позивач міг би вважати своє право на користування саме цією земельною ділянкою порушеним та звертатись за захистом цього права до суду. Щодо доводів позивача про те, що при укладені оспорюваного договору від 29.12.2018 не було дотримано вимоги закону, відповідач зазначив про наступне. По-перше, правочин щодо надання в оренду ФОП Портний М.І. було вчинено 29.12.2018 райдержадміністрацією як належним орендодавцям в межах повноважень наданих ст. 13 Закону України «Про Порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», договір від 29.12.2018 укладено у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі», оскільки враховуючи ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Посилання позивача на ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу є недоречним, оскільки жодним актом цивільного законодавства не передбачено, а позивачем не зазначено, яке саме повинно бути передано майно або які саме повинні бути вчинені дії до моменту укладення договору оренди землі, та які саме дії (в тому числі отримати/передати певне майно тощо) райдержадміністрацією не здійснені в порушення зазначеної норми права. Натомість відповідно до ст. 6 Закону «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Тобто право оренди у орендаря вже повинно з'явитись до моменту проведення реєстраційних дій, відповідно до вчиненого правочину щодо оренди землі. Момент вчинення реєстраційної дії жодним чином не може впливати чи ставити під сумнів момент волевиявлення сторін, що досягли згоди стосовно усіх умов вже укладеного договору оренди. Отже посилання позивача на ст. 210 ЦКУ також є безпідставним, оскільки правочин щодо оренди земельної ділянки не підлягає державній реєстрації. Правочин вважається вчиненим з моменту підписання (укладення) сторонами договору оренди земельної ділянки. Терміни «момент укладання договору» та «момент набуття чинності договору» є за своїм правовим змістом різними. По-друге, доводи позивача щодо відсутності нормативної грошової оцінки при укладанні оспорюваного договору оренди спростовуються наданими ним же листом міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру від 27.12.2018 № 31-8-0.211-1677/120-18 щодо нормативної грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь (пасовища) на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, землі колишнього КСП ім. Ілліча та її розміру станом на момент укладення оспорюваного договору. До того ж, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», на яку посилається позивач, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки лише державної та комунальної власності, таких вимог щодо земель іншої форми власності не вимагається. Отже сторонами оспорюваного договору дотримано усі вимоги законодавства (ст. 15 Закону України «Про оренду землі») щодо зазначення в договорі усіх істотних умов договору, що підтверджується наданими позивачем копією договору оренди від 29.12.2018 та копією витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 152570118. Щодо другої вимоги про скасування рішення державного реєстратора, відповідач вважає цю вимогу також такою, що не підлягає задоволенню, оскільки основним доводом щодо підтримання цієї вимоги позивач визначив своє припущення щодо недійсності оспорюваного договору, не надавши доказів щодо факту порушення державним реєстратором вимог законодавства при вчиненні реєстраційної дії, спрямованих на проведення державної реєстрації права оренди щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2325283200:10:001:0005. Щодо вимог про визнання за позивачем права на оренду земельної ділянки на підставі договору від 23.09.2016 та поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запису про строкове платне право користування за позивачем, відповідач вважає ці вимоги необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач ніколи не набував право на оренду земельної ділянки, що є об'єктом оренди оспорюваного договору, договір оренди невитребуваних часток (паїв) від 23.09.2016, що укладений з ТОВ «Укрінспецмаш», є договором оренди земельних часток (паїв), ніколи не містив та не міг містити ті істотні умови, що вимагаються законом для договору оренди земельної ділянки (відсутній кадастровий номер земельної ділянки, оскільки кадастровий номер надається саме земельній ділянці, а не земельним часткам (паям) - об'єктом оренди за цим договором), не був та не міг бути зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (жодних доказів протилежного позивачем не надано), отже неможливо поновити право, якого ніколи не існувало, тим більше провести реєстраційні дії щодо поновлення запису, який не існував. Також доводимо до відома суду, що розпорядження голови райдержадміністрації від 30.05.2016 № 199 «Про передачу нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього КСП «ім. Ілліча» в оренду ТОВ «Укрінспецмаш» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області», на яке посилається позивач як на письмовий доказ, в порядку ч. 3 ст.33 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» скасоване розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 10.12.2018 №655 «Про скасування розпоряджень голови Токмацької районної державної адміністрації від 30.05.2016 №199, від 15.09.2016 № 333, від 02.06.2016 № 204, від 15.09.2016 № 332, від 15.07.2016 № 269, від 26.05.2016 № 191, від 11.01.2017 № 8». Просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідач-3 відзив на позов суду не надав, в судові засідання не з'являвся, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце судових засідань відповідача повідомлено належним чином.
Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Третя особа пояснень щодо позову або відзиву суду не надала, представник третьої особи в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про час та місце судових засідань третю особу повідомлено належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд дійшов до висновку про можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами, за відсутністю відповідача-1, відповідача-3 та третьої особи, які повідомлені належним чином про судові засідання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2, суд
Між Токмацькою районною державною адміністрацією (Орендодавець, відповідач-2 у справі) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінспецмаш" (Орендар, позивач у справі) було укладено Договір оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, згідно з пунктом 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка є єдиним масивом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставі Розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації від 30.05.2016 № 199 та Розпорядження голови Токмацької районної державної адміністрації від 15.09.2016 № 333.
Згідно з пунктами 2, 3, 5 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 105,1708 гектарів, у тому числі пасовища площею 105,1708 гектарів, ґрунти якої представлені такими агровиробничими групами: 65 Л Чорноземи звичайні слабозмиті, легкоглинисті; 66 Л Чорноземи звичайні середньозмиті, легкоглинисті; 133 Л Лучні, чорноземно-лучні ґрунти та їх слабосолонцюваті і слабоосолоділі відміни, лекгоглинисті, на площі 105,1708 гектарів та межі якої встановлені в натурі (на місцевості). На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 498346,36 грн. за загальну площу.
В пунктах 9-13 визначено оренду плату, порядок її обчислення та внесення.
Згідно з п. 8 договору його укладено до отримання власниками земельних часток (паїв) документів, що посвідчують право власності на ці земельні ділянки, але не довше ніж на 49 років.
Пунктами 33-36 договору передбачені підстави зміни умов договору і припинення його дії.
Даний договір зареєстрований 10.10.2016 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новопрокопівської сільської ради за № 21.
10.10.2016 за актом прийому-передачі Токмацька районна державна адміністрація передала, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінспецмаш" прийняло об'єкт оренди за вказаним договором.
Між Токмацькою районною державною адміністрацією (Орендодавець, відповідач-2 у справі) і Фізичною особою-підприємцем Портним Миколою Івановичем (Орендар, відповідач-1 у справі) був укладений Договір оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018 (оспорюваний у даній господарській справі договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча (за межами населеного пункту) загальною площею 105,0000 гектарів, угіддя - пасовища, (кадастровий номер 2325283200:10:001:0005), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору в оренду передається: нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка сільськогосподарського призначення із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області (за межами населеного пункту) загальною площею 105,0000 гектарів, угіддя - пасовища, (кадастровий номер 2325283200:10:001:0005), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На земельній ділянці об'єкти нерухомого майна та об'єкти інфраструктури відсутні. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладання договору згідно з листом міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмаку ГУ ДГК у Запорізькій області від 27.12.2018 № 31-8-0.211-1677/120-18 становить 497537,25 грн. за загальну площу земельної ділянки, що орендується з урахуванням коефіцієнту індексації станом на 2018 рік.
В пунктах 4.1-4.5 визначено оренду плату, порядок її обчислення та внесення.
Згідно з п. 3.1 договору його укладено на строк до державної реєстрації права власності на належні земельні ділянки власниками земельної частки (паю) по зазначеному КСП, але не довше ніж на сім років.
У пунктах 33-37 договору визначені умови та порядок зміни умов договору і припинення його дії.
10.01.2019 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди земельної ділянки за договором оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню на наступних підставах.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Приписами статей ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтвердженого належними доказами факту порушення (невизнання або оспорювання) цього права на земельну ділянку.
Відповідно до п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору.
Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. За змістом частини 3 цієї статті одним із способів захисту права особи на земельну ділянку є визнання угоди недійсною.
В силу статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.
З метою правильного вирішення спору у даній справі, насамперед, є з'ясування питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки у зв'язку з тим, що об'єкт оренди за договором від 29.12.2018 є тим самим об'єктом оренди, що й за договором від 23.09.2016, укладеним з позивачем, та наявність у зв'язку із цим правових підстав для визнання спірного договору недійсним відповідно до частини 1 статті 203, статті 215 ЦК України.
Згідно з приписами ст. 15 ЦК України, ст. 20 ГК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Згідно з приписами ст.ст. 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Разом з тим, позивачем не доведено, а судом не встановлено, що об'єкт оренди за договором від 29.12.2018 є тим самим об'єктом оренди, що й за договором від 23.09.2016, укладеним з позивачем.
Так, на підтвердження своїх вимог позивач вказує, що 29.12.2018 державним реєстратором Виконавчого комітету Гуляйпільської міської ради Запорізької області Зінченко Ю.О. за ТОВ «Укрінспецмаш» зареєстроване строкове платне право оренди земельної ділянки згідно договору від 23.09.2016, на підтвердження чого надано Витяг №151809936 від 03.01.2019 з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1 а.с.55). Згідно з цим Витягом зареєстровано право оренди ТОВ «Укрінспецмаш» на земельну ділянку кадастровий номер 2325283200:10:001:0005 площею 105 га, підстава виникнення права: договір оренди землі № 21 виданий 23.09.2016.
Відповідно до ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 ЗК України).
Частиною 2 ст. 19 Земельного кодексу України зазначено, що земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.
За змістом ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (далі - Закон).
Частиною 1 статті 2 вказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Відповідно до пункту 17 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)» від 04.02.2004 № 122, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.
На момент укладення оспорюваного правочину Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» діяв в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом № 497-VIII від 02.06.2015.
Стаття 13 вказаного Закону мала наступну редакцію: «Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження».
Отже, із змісту зазначеної норми вбачається, що в оренду можуть передаватися вже сформовані земельні ділянки власників земельних часток (паїв), які не взяли участь у розподілі, а не земельні частки (паї).
Відповідно до Розпорядження Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 28.12.2018 № 639 (т. 2 а.с. 3) зобов'язано передати в оренду для використання за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча (за межами населеного пункту), площею 105,0 гектарів, вид угідь - пасовища, кадастровий номер 2325283200:10:001:0005 строком до дня державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку, але не більше ніж на 7 років, з орендної платою в розмірі 12 % від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Рекомендувати ФОП Портному М.І. укласти з Токмацькою районною державною адміністрацією договір оренди землі та зареєструвати право оренди у відповідності до вимог чинного законодавства.
Зазначене Розпорядження було видано, зокрема, за наслідками розгляду заяви фізичної особи-підприємця Портного М.І. від 27.12.2018, та на підставі ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 17, 186 Земельного кодексу України, враховуючи витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 26.12.2018, інформаційний лист № 31-8-0.211-1677/120-18 від 27.12.2018 наданий міськрайонним управлінням у Токмацькому районі та м. Токмаку Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного види, а також усі ті умови, щодо яких заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як вже зазначалось, 29.12.2018 між Токмацькою районною державною адміністрацією (Орендодавець, відповідач-2 у справі) і Фізичною особою-підприємцем Портним Миколою Івановичем (Орендар, відповідач-1 у справі) був укладений Договір оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки (оспорюваний у даній господарській справі договір), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку сільськогосподарського призначення із земель колективної власності колишнього КСП ім. Ілліча (за межами населеного пункту) загальною площею 105,0000 гектарів, угіддя - пасовища, (кадастровий номер 2325283200:10:001:0005), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Статтями 125 та 126 земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». Статтею 17 якого встановлено, що об'єкт оренди за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (ч. 1 ст. 210 ЦК України).
Як вбачається зі змісту ч.5 ст. 6 Закон України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2019 внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2325283200:10:001:0005, площею 105,0000 га, орендар: ФОП Портний М.І., на підставі договору оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018, укладеного Токмацькою райдержадміністрацією та ФОП Портним М.І., про що свідчить Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформований 14.01.2019 за заявою ФОП Портного М.І. (т. 1 а.с.64-65).
Також з матеріалів господарської справи слідує, що вказаній реєстрації права передувала видача відповідачу-1, на підставі його заяви, Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з додатком, згідно з яким державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2325283200:10:001:0005, площею 105,0000 га, була проведена 26.12.2018 відділом у Токмацькому районі міжрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) 23.12.2018; інформація про зареєстроване право в державному земельному кадастрі відсутня (т. 1 а.с.66-68).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 10 ст. 79-1 Земельного Кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до статті 16 Закон України «Про Державний земельний кадастр» та пункту 26 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок), кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до пункту 29 Порядку кадастровий номер земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.
Частиною 8 статті 24 Закону визначено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.
Отже, із вищезазначеного вбачається, що земельна ділянка із присвоєним кадастровим номером 2325283200:10:001:0005, площею 105,0000 га, була сформована 26.12.2018, а тому не могла бути об'єктом оренди - земельною ділянкою, яка є єдиним масивом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), що передавалася позивачу за договором оренди від 23.09.2016, тобто за два роки до її формування і яка, згідно з умовами цього договору, має іншу площу, а саме: 105,1708 га.
Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладений відповідачами (Токмацькою районною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Портним Миколою Івановичем) договір оренди від 29.12.2018 порушує права ТОВ «Укрінспецмаш» щодо його договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, що позивачу чиняться будь-які перешкоди у реалізації ним своїх прав за цим договором.
Щодо наявності Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 03.01.2019 № 151809936, наданого позивачем, з якого слідує, що до реєстру було внесено запис (який в подальшому був скасований) про право оренди земельної ділянки кадастровий номер 2325283200:10:001:0005, площею 105 га, підстава виникнення права: договір оренди землі № 21 виданий 23.09.2016; суб'єкт іншого речового права: орендар ТОВ «Укрінспецмаш», то, як вже зазначалось, земельна ділянка із присвоєним кадастровим номером 2325283200:10:001:0005, площею 105,0000 га, яка була сформована 26.12.2018, не могла бути об'єктом оренди - земельною ділянкою, яка є єдиним масивом нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), що передавалася позивачу за договором оренди від 23.09.2016. Протилежного позивачем не доведено.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (Правова позиція Верховного суду України у справі № 6-605цс16 від 25.05.2016 року, постанови Великої палати Верховного Суду від 18.04.2018 року № 439/212/14-ц, № 14-75цс18, постанова Верховного Суду від 18.07.2018 року по справі № 750/2728/16-ц).
Такий висновок суду повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Тобто, договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов'язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено обґрунтованості своїх вимог щодо визнання недійсним договору, укладеного між відповідачами, через недоведеність наявності порушення цим договором законних інтересів та охоронюваних прав позивача, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів того, що невитребувана (нерозподілена) земельна ділянка, передана в оренду відповідачу-1 за оспорюваним правочином є тією ж самою ділянкою, що надана у користування позивачу за договором оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016.
Разом з тим, суд вважає за необхідне щодо інших доводів позивача, викладених у позові, зазначити про наступне.
Законом України від 10.07.2018 № 2498-III до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» були внесені зміни, якими було конкретизовано порядок використання зазначеної категорії земель та повністю виключено можливість районних державних адміністрацій розпоряджатися зазначеною категорією земель. Вказані зміни набрали чинності 01.01.2019.
Отже на момент укладення спірного договору, а саме станом: на 29.12.2018, у Токмацької районної державної адміністрації було право передавати в оренду нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки.
Щодо доводів позивача щодо відсутності нормативної грошової оцінки при укладанні спірного договору оренди, то вказане спростовуються листом міськрайонного управління у Токмацькому районі та м. Токмак Головного управління Держгеокадастру від 27.12.2018 № 31-8-0.211-1677/120-18 (т. 1 а.с. 63) щодо нормативної грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь (пасовища) на території Новопрокопівської сільської ради Токмацького району Запорізької області, землі колишнього КСП ім. Ілліча та її розміру станом на момент укладення оспорюваного правочину. До того ж, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку земель», на яку посилається позивач, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки лише державної та комунальної власності, таких вимог щодо земель іншої форми власності не вимагається.
Щодо визнання договору оренди земельної ділянки недійсним у зв'язку з не виготовленням агрохімічного паспорту, суд зазначає про наступне.
Відповідно до п. 1.6., 3.5. Наказу Мінагрополітики та продовольства України від 11.10.2011 № 536 «Про затвердження Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки» наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством. Відомості агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.
Однак чинним наказом не передбачено визнання договору оренди недійсним у випадку не виготовлення агрохімічного паспорту.
На підставі усього вищевикладеного, у задоволенні вимог про визнання недійсним договору оренди нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки від 29.12.2018, укладеного між Токмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області та ФОП Портним Миколою Івановичем, судом відмовляється.
З наведених вище підстав не підлягають задоволенню й позовні вимоги: про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінспецмаш» права на оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2325283200:10:001:0005 на підставі договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 23.09.2016, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новопрокопівської сільської ради за № 21 від 10.10.2016; про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та запису у Державному реєстрі речових прав про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем-1; про поновлення в Державному реєстрі запису про право оренди земельної ділянки за ТОВ «Укрінспецмаш», які є похідними позовними вимогами, задоволення яких залежить від задоволення основної вимоги.
На підставі викладеного, у задоволенні позову відмовляється повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2019.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.С. Боєва
Суддя Н.Г. Зінченко
Суддя О.В. Федорова