61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
19.12.2019 Справа №905/1991/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, ЄДРПОУ 31018149,
до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 00191678,
про стягнення 167723,39 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №б/н від 23.10.2019 до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 167723,39 грн., що складається із:
- 137264,76 грн. заборгованість на підставі договору про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008;
- 24 336,01 грн. пені на підставі п.4.2.1 договору про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008;
- сума інфляційних витрат в розмірі 2990,24 грн., на підставі ст.625 Цивільного кодексу України;
- сума 3% річних в розмірі 3132,38 грн., на підставі ст.625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою суду від 08.11.2019 прийнято позовну заяву №б/н від 23.10.2019 до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1991/19; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 03.12.2019; встановлено строк позивачу для надання відповідно до ст.ст.166, 251 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив у строк до 03.12.2019; встановлено строк відповідачу для надання відповідно до ст.ст.165, 251 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову у строк до 26.11.2019, але не пізніше 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку судового засідання.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладання з відповідачем договору про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008, несплату останнім вартості активної електричної енергії в повному обсязі за листопад-грудень 2018 року., внаслідок чого утворилась заборгованість і виникли підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав розрахунок позовних вимог, а також у копіях: договір про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008 разом з додатками до нього, додаткову угоду №4 від 03.01.2014, рахунок №31/20032000 від 30.11.2018, акт про обсяги та вартість активної електроенергії від 30.11.2018, рахунок за активну ЕЕ 203200 від 02.01.2019, акт прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2018 року, розпорядження АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» №32 від 30.10.2018, документи, що підтверджують правовий статут підприємства позивача, довіреність №396 від 20.08.2019, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр. Єжовій Анастасії Олександрівні серії ДН №5595 від 28.08.2019.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує п.1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричної енергії», ч.1, ч.7 ст.ст.193, 202 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526, 530, 599, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.162-164, 171 Господарського процесуального кодексу України.
У заяві №б/н від 04.11.2019 про усунення недоліків позовної заяви позивачем пояснено, що відповідно до положень додаткової угоди №8 від 01.09.2015 до договору про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008 сторони узгодили використання сервісу «Особистий кабінет», зокрема для надання постачальником споживачу рахунків та актів, наявність яких передбачена договором, відповідно до п.11 додаткової угоди підписантом споживача є Панченко Сергій Анатолійович, враховуючи таке рахунок за листопад 2018 та відповідний акт про обсяги та вартість електричної енергії підписано через сервіс уповноваженою особою споживача без зауважень, про що міститься електронний цифровий підпис останнього на документах.
До заяви додано копію додаткової угоди №8 від 01.09.2015 до договору про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008 із додатками №16-18.
Документи долучено до матеріалів справи.
22.11.2019 на електронну та 03.12.2019 на поштову адресу суду відповідачем представлено відзив №0.03.01/1894 від 22.11.2019 на позовну заяву, за змістом якого останній визнає суму основного боргу 137264,76 грн. та повідомляє суд про сплату боргу за спірними правовідносинами у повному обсязі; вважає нарахування пені безпідставним, з огляду на приписи п.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавці/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси»; приводить висновки Верховного Суду у постановах від 13.06.2019 у справі №905/297/18, від 04.04.2018 у справі №905/3308/16, від 15.05.2019 у справі №905/1308/18, від 18.01.2019 у справі №913/66/18.
До відзиву додано у копіях: платіжне доручення №2413 від 14.11.2019 на суму 137264,76 грн., документи на підтвердження правового статусу підприємства відповідача, розпорядження від 26.06.2019 №49/7-19-рк, довіреність на представника відповідача.
Документи долучено до матеріалів спарви.
Згідно приписів ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалось перерва з 03.12.2019 по 19.12.2019.
17.12.2019 від позивача отримано відповідь №б/н від 17.12.2019 на відзив до позовної заяви, у якій посилання відповідача на ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавці/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» вважає безпідставними, адже дана норма Закону в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 є недіючою, тобто на час виникнення спірних зобов'язань з оплати; зазначає, що даний нормативний акт є неприйнятним при розгляді цієї справи.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо такого.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
29.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (нині - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» та далі - постачальник) та Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» в особі Маріупольського регіонального виробничого управління Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №2 0032 000.
Згідно п.1.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з визначеною приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.9.4 цей договір набирає чинності з 01.10.2009 за умови підписання сторонами всіх, перелічених у п.9.1 договору, додатків, і укладається на термін по 31.12.2009 включно. Договір вважається щорічно продовжено на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляду його умов.
Як вбачається з матеріалів справи, у період, за який виник спір, сторони перебували у договірних відносинах.
За умовами вказаного договору, постачальник зокрема зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до «Правил улаштування електропристроїв (далі-ПУЕ) та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатками «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»; із дотриманням на межі балансової належності електромереж в точках продажу електричної енергії граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, дотримання яких залежить від постачальника; забезпечити отримання споживачем на рівні дозволеної потужності (п.2.2.2 договору), а споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, знімати та надавати постачальнику відомості про показання розрахункових приладів обліку згідно додатків «Порядок розрахунків» та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії споживача» (п.2.3.3 договору), а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з Додатками «Порядок розрахунку вартості послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії», «Порядок розрахунків» (п.2.3.4 договору).
Згідно п.п.3.2 п.3 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату отриманих від постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зокрема, до 10 числа щомісячно сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.
При цьому, п.п.3.4 п.3 наведеного додатку передбачено, при оформленні платіжного доручення у графі «призначення платежу» споживач повинен вказати період, за який здійснюється оплата, та підставу для оплати, тобто № договору, № та дату рахунку. У разі відсутності у платіжному документі посилань на період, за який здійснюється оплата, постачальник має право зарахувати перераховану споживачем суму, як погашення існуючої заборгованості споживача (за винятком заборгованості за попередні розрахункові періоди, погашення якої здійснюється за графіком, узгодженим сторонами відповідним договором реструктуризації заборгованості), починаючи з заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення. Суму, що залишилась після погашення існуючої заборгованості, постачальник зараховує у першу чергу, як сплату електроенергії, спожитої в поточному місяці, залишок суми - на попередню (авансову) оплату на наступний розрахунковий період.
Додатковою угодою №8 від 01.09.2015 до договору про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008 сторони погодили використання сервісу «Особистий кабінет» - інформаційна система, яка призначена для надання споживачу розширених можливостей обміну інформацією між постачальником та споживачем по каналам зв'язку та дозволяє надавати/отримувати документи з використанням електронного цифрового підпису, для: надання постачальником споживачу рахунків, наявність яких передбачена договором; оформлення з накладанням електронного цифрового підпису у терміни, обумовлені договором, таких електронних документів, зокрема, акт про обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ «ДТЕК високовольтні мережі» і спожитої споживачем у розрахунковому періоді, рахунки передбачені умовами договору.
Пункт 4 цієї додаткової угоди визначає, з моменту укладання угоди сторони використовують можливості сервісу, визначені п.2 угоди. Сторони підтверджують, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням електронного цифрового підпису та переданий за допомогою сервісу) має однакову юридичну силу з аналогічним документом, створеним на папері.
Підписантом (уповноваженою особою) з боку споживача вказано ОСОБА_1 (п.11 додаткової угоди №8 від 01.09.2015).
Матеріали справи містить акт про обсяг та вартості активної електроенергії за листопад 2018 року та акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2018 року.
Згідно вказаних актів обсяги спожитої відповідачем електроенергії наступні:
у листопаді 2018 року активна електроенергія - 32517 кВт/год на суму 64837,86 грн.;
у грудні 2018 року активна електроенергія - 36323 кВт/год на суму 72426,90 грн.
Загалом становить вартість у розмірі 137264,76грн.
З представлених суду доказів, з урахуванням положень додаткової угоди №8 від 01.09.2015, вбачається, що позивачем відповідачу виставлені рахунки №31/20032000 (в електронній формі), №203200 (у паперовій формі) за спожиту ним енергію відповідно до договору про постачання електричної енергії №2 0032 000 від 29.12.2008 за визначений спірний період на вказану суму.
Дані обставини відповідачем не заперечуються.
Відповідно до ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч.ч.6, 7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
З огляду на приписи ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.58 Закону України «Про ринок електричних послуг» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
За умовами п.4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.
Як свідчать фактичні обставини справи, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачеві за листопад-грудень 2018 року активну електричну енергію у загальному обсязі 68840 кВт/год на загальну суму 137264,76 грн., а відповідач її прийняв без заперечень, що підтверджується відповідним актом про обсяг та вартості активної електроенергії за листопад 2018 року та акт приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за грудень 2018 року.
Рахунки на оплату:
- спожитої у листопаді 2018 року активної електричної енергії на суму 64837,86 грн. виставлено відповідачу в електронній формі 30.11.2018 №31/20032000;
- спожитої у грудні 2018 року активної електричної енергії на суму 72426,90 грн. отримано 02.01.2019 №203200, про що свідчить відмітка на вказаному документі.
Доказів протилежного суду не надано.
Як було зазначено вище, відповідно до п.п.3.2 п.3 додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору споживач до 10 числа щомісячно сплачує суму остаточного рахунку за попередній розрахунковий період.
Тобто, сплата за зобов'язанням листопада 2018 року повинна бути здійснена не пізніше 10.12.2018; грудня 2018 року - не пізніше 10.01.2019.
Проте, відповідач розрахунки за спожиту активну електроенергію у визначений спірний період не здійснив, у зв'язку з чим порушив строки обумовлені сторонами у договорі.
Таким чином, на час подання позовної заяви існувала сума боргу у сумі 137264,76 грн.
Погашення заборгованості у розмірі 137264,76 грн. згідно платіжного доручення №2413 від 14.11.2019 за зобов'язання листопада-грудня 2018 року відбулось після порушення провадження по справі №905/1991/19 (ухвала відкриття провадження у справі від 08.11.2019), і таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює закриття провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення суми основного боргу.
Враховуючи, що на момент порушення провадження по справі оплата вищенаведеного боргу не була здійснена, беручи до уваги підстави закриття провадження по справі, в порядку, передбаченому ст.231 Господарського процесуального кодексу України, наявність винних дій на день подання позову та порушення права і охоронюваного законом інтересу позивача, судові витрати у цій частині, згідно ст.ст.129, 130 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
За приписами ст.625 Цивільного кодексу України прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми за весь час несвоєчасного виконання обов'язку щодо сплати відповідних сум, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком позивача загальна сума інфляційних витрат за прострочення основного зобов'язання становить 2990,24 грн. (на суму 64837,86 грн. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електричної енергії за листопад 2018 року фактично здійснено нарахування з січня 2019 року по серпень 2019 року (включно)), на суму 72426,90грн. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електричної енергії за грудень 2018 року фактично здійснено нарахування з лютого 2019 року по серпень 2019 року (включно)).
3% річних 3132,38 грн. (нарахування здійснено: з 11.12.2018 по 30.09.2019 на суму 64837,86 грн. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електричної енергії зобов'язання за листопад 2018 року, з 11.01.2019 по 30.09.2019 на суму 72426,90 грн. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електричної енергії зобов'язання за грудень 2018 року).
Перевіривши підстави та арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми «Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЗАКОН», суд дійшов висновку про їх правомірність, внаслідок чого позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених умовами цього договору, з порушеннями термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається окремим розрахунковим документом.
За розрахунком позивача загальна сума пені за прострочення основного зобов'язання становить 24336,01 грн. (нарахування здійснено: з 11.12.2018 по 10.06.2019 на суму 64837,86 грн. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електричної енергії за листопад 2018 року, з 11.01.2019 по 10.07.2019 на суму 72426,90 грн. за невиконання грошових зобов'язань по оплаті активної електричної енергії за грудень 2018 року).
Законом України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015 у статті 2 встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
За визначеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.
Як свідчать статутні документи відповідача, останній є підприємством, як цілісний господарчий суб'єкт, створений з метою отримання прибутку, централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води, надання послуг водовідведення тощо.
Відповідач здійснює свою господарську діяльність на території м.Маріуполь Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р..
Отже, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» - підприємство - виконавець/виробник житлово-комунальних послуг, які надає на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що є суб'єктом, на якого розповсюджуються вищенаведені приписи ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ від 13.01.2015.
В свою чергу, за видом господарської діяльності, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» є енергопостачальною компанією.
Відтак, у спірних господарських правовідносинах між позивачем та відповідачем встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції.
З огляду на таке, суд відхиляє твердження позивача у цій частині.
Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» №85-VІІІ прийнято 13.01.2015.
Статтею 3 цього Закону передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Офіційне опублікування відбулось у офіційному виданні газета «Голос України» №21 від 06.02.2015.
Отже, початком строку дії означеного нормативного акту є 07.02.2015.
Таким чином, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015.
Позивач говорить про зупинення дії статті 1 вказаного Закону, внаслідок чого норма ст.2 Закону в період з 01.01.2016 по 31.12.2018 є недіючою, а отже, беручи до уваги період виникнення заборгованості як листопад, грудень 2018, не застосовується.
Проте, суд не може погодитись з таким твердженням позивача, оскільки.
Із зупиненням дії ст.1 Закон України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» не втрачено чинність нормативним актом в цілому.
Метою даного Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси, яка застережена у самій його назві.
Сферою застосування даного нормативного акту є субєктний та обєктний склад, географічне (територіальне) його розповсюдження.
Здійснивши аналіз Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» та мету його запровадження, суд дійшов висновку про поширення його дії на відносини із врегулювання наслідків несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції та кінцевим споживачем яких є населення.
А відтак, за наявності складових застосування означеного Закону, зокрема стаття 2, його дія розповсюджується на спірні відносини та виключає підстави для нарахування заявленої до стягнення пені.
З огляду на таке, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 24336,01 грн.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, п.2 ч.1 ст.231, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 167723,39 грн., у тому числі 137264,76 грн. основного боргу, 24336,01 грн. пені, 2990,24 грн. інфляційних витрат, 3132,38грн. 3% річних, задовольнити частково.
2. Закрити провадження по справі №905/1991/19 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ Донецької області, до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь Донецької області, в частині стягнення 137264,76 грн. суми основного боргу.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, м.Маріуполь Донецької області, Жовтневий район, вул. К.Лібкнехта, б. 177 А, код ЄДРПОУ 00191678, п/р26000301796023 у філії ГУ ПІБ України у Донецькій області м.Донецьк, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Комерційна, б.8, код ЄДРПОУ 31018149, банківські реквізити не вказано) 6122,62 грн., у тому числі 2990,24 грн. інфляційних витрат, 3132,38 грн. 3% річних, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 2150,81 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
6. Рішення ухвалено в судовому засіданні 19.12.2019.
7. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня ухвалення судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
8. Повний текст рішення складено 19.12.2019.
Суддя О.В. Кротінова