вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" грудня 2019 р. Справа№ 920/951/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 про відмову в забезпечені позову
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан"
у справі № 920/951/19 (суддя Заєць С.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРО"
про стягнення 662 589 грн 56 коп.
за участю представників учасників справи:
від позивача: Косьяненко Д.С. (приймав участь в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Сумської області)
від відповідача: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФАРО" про стягнення 662 589 грн 56 коп. попередньої оплати.
07.11.2019 позивачем подано заяву про забезпечення позову у вигляді арешту (заборони відчуження) нежилого приміщення, реєстраційний номер майна 27320183, яке знаходиться за адресою: Сумська область , м . Cуми, вул. Ковпака, буд. 4/2, та яке належить на праві приватної спільної часткової власності (частка власності 47/100), Товариству з обмеженою відповідальністю "Сафаро".
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 у справі № 920/951/19 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" про забезпечення позову - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 у справі № 920/951/19 та прийняти нове рішення яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Одночасно скаржником порушено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Сумської області від 08.11.2019.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні усіх обставин справи. Так, апелянт зазначає що у відповідності до ч. 3 ст. 140 ГПК України суд може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень, однак, суд не вичерпав всі наявні процесуальні можливості для з'ясування обставин необхідності забезпечення позову і на наступний день після звернення заявника із заявою постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Також апелянт вказує на те, що після подання заяви про забезпечення позову позивач з'ясував, що згідно відомостей Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідач 17.07.2019 передав рухоме майно в заставу банківській установі, тобто після направлення йому 04.07.2019 вимоги про повернення попередньої оплати відповідачем вчинено дії, що можуть свідчити про ухилення від виконання рішення суду. За доводами апелянта, незначний розмір статутного капіталу товариства недостатній для гарантування інтересів позивача у разі задоволення позову, а тому виконання будь-якого рішення може бути неможливим. Апелянт також зазначає, що судом не було враховано того, що в матеріалах справи відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи в підтвердження поставки товару на суму попередньої оплати, що є предметом позову у даній справі. Крім того, апелянт посилається на те, що відповідач може намагатися вчинити дії щодо переведення фінансових потоків на інше підприємство з метою уникнення виконання рішення суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019, справа № 920/951/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Мартюк А.І., Зубець Л.П.
22.11.2019 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ "Агрофірма Лан" надійшла заява про долучення додаткових документів до апеляційної скарги, а саме: ордер серія ВМ №1002324, витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р 16948 та платіжне доручення № 3299 на суму 1921 грн. 00 коп.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2019 року поновлено ТОВ "Агрофірма Лан" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали суду; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрофірма Лан" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 у справі № 920/951/19; розгляд справи призначено на 24.12.2019; встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань.
16.12.2019 від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції. У зазначеному клопотанні вказано найменування та місцезнаходження найближчого суду, до якого можуть прибути уповноважені представники (Господарський суд Сумської області, пр-т ім. Т.Шевченка,18/1, м. Суми, 40011).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 задоволено клопотання позивача про участь його представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції; доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/951/19 в режимі відеоконференції в приміщенні вказаного суду 24.12.2019 року.
19.12.2019 від ТОВ "СОФАРО" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 у справі № 920/951/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач зазначає, що позивач не надав належних доказів в обґрунтування підстав для накладення арешту на нерухоме майно відповідача. Також відповідач зазначає, що товариством укладено дилерські та дистриб'юторські угоди щодо продажу будівельних матеріалів, а тому посилання позивача на те, що відповідач у разі задоволення позову може ухилятися від виконання рішення суду є необґрунтованими.
Представник відповідача в судове засідання 24.12.2019 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, враховуючи те, що явка представників учасників процесу судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на подане відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його представника, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
Представник позивача, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти нове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.
Згідно ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Предметом позову у даній справі є вимога ТОВ "Агрофірма Лан" про стягнення з ТОВ "СОФАРО" 662 589 грн 56 коп. попередньої оплати за будівельні матеріали згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Агрофірма Лан" посилається на те, що оскільки у встановлений законом семиденний строк з моменту пред'явлення вимоги про поставку товару відповідач свого зобов'язання не виконав, то сплачені позивачем в якості попередньої оплати кошти в означеній сумі підлягають поверненню Товариством з обмеженою відповідальність "СОФАРО".
Подаючи заяву про застосування заходів забезпечення позову ТОВ "Агрофірма Лан" вказувало на наявність підстав вважати, що рішення у даній справі може бути не виконано без вжиття заходів забезпечення позову. Так позивач, зокрема, посилався на те, що за даними відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб основним видом діяльності відповідача є неспеціалізована оптова торгівля; основний дохід відповідача від перепродажу будівельних матеріалів, придбання яких здійснюється за рахунок коштів отриманих в рахунок попередньої оплати; статутний капітал товариства складає 65 500,00 грн; згідно інформаційної довідки № 186470555 від 25.10.2019 у приватній спільній частковій власності ТОВ "СОФАРО" перебувають нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 4/2, інше нерухоме майно у відповідача відсутнє; відповідач може намагатися вчиняти дії щодо переведення фінансових потоків на інше підприємство з метою уникнення виконання рішення суду.
У зв'язку з викладеним позивач просив накласти арешт (заборону відчуження) на нежитлове приміщення, реєстраційний номер майна 27320183, яке знаходиться за адресою: Сумська область, м. Cуми, вул. Ковпака, буд. 4/2, та яке належить на праві приватної спільної часткової власності (частка власності 47/100), Товариству з обмеженою відповідальністю "Сафаро".
Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що заявником належними засобами доказування не доведено обставин здійснення відповідачами дій, які б могли призвести до дійсного ускладнення та/або неможливості виконання судового рішення по справі.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Заява про забезпечення позову розглядається судом на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 140 ГПК України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Правовий аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Проте особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, зокрема як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому арештовані кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).
Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника про необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, або коли, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином, заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в підтвердження обставин необхідності застосування заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно заявником до суду першої інстанції надано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 186470555 від 25.10.2019, згідно якої у приватній спільній частковій власності ТОВ "СОФАРО" перебувають нежитлові приміщення за адресою: м. Суми, вул. Ковпака, 4/2. Також надано роздруківку з сайту оголошень, розміщених ТОВ "СОФАРО" щодо видів діяльності товариства (реклама товарів/послуг). Тобто надані позивачем докази, фактично, підтверджують те, що відповідач здійснює діяльність, пов'язану з його статутними завданнями та спрямована на отримання прибутку, а також перебування у частковій власності нерухомого майна. Інших доказів до заяви про забезпечення позову заявником не подано.
Отже, жодних документів щодо здійснення саме відповідачем дій, які б могли свідчити про ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду позивачем, в порядку ст. 74 ГПК України, Господарському суду Сумської області не подано.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що викладені в заяві про забезпечення позову доводи позивача є необґрунтованими, оскільки не доводять факту неможливості у майбутньому виконати судове рішення через неправомірні дії відповідача. При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача та інших осіб у майбутньому.
Доводи апеляційної скарги щодо передачі відповідачем в заставу рухомого майна після пред'явлення йому вимоги про повернення попередньої оплати не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки даними обставинами позивачем не обґрунтовувалась заява про забезпечення позову в суді першої інстанції, відповідні докази суду не подавались. Відтак, в силу приписів ч. 3 ст. 269 ГПК України, Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р16948 від 20.11.2019 про передачу відповідачем в заставу автомобіля не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції на стадії перегляду справи в апеляційному порядку, оскільки позивачем жодними доводами та доказами не було обґрунтовано неможливість подання вищенаведеного доказу в суді першої інстанції, виключності випадку прийняття нових доказів не встановлено. Крім того, даний документ був сформований вже після постановлення оскаржуваної ухвали.
Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції його не було викликано для надання пояснень стосовно поданої заяви про забезпечення позову відхиляються судовою колегією з підстав того, що ч. 3 ст. 140 ГПК України встановлює право суду, а не обов'язок здійснювати виклик сторони. Натомість, у відповідності до положень чинного процесуального закону на особу, яка посилається на наявність тих чи інших обставини, покладено обов'язок з їх доведення належними засобами доказування, а суд, у відповідності до ст. ст. 14, 74 ГПК України, не може збирати докази, що стосуються предмета доказування.
Викладені в апеляційній скарзі доводи щодо можливості вчинення відповідачем дій із виведення грошових потоків на інше підприємство також не є достатньо переконливими, оскільки документально не підтверджені. При цьому, саме лише посилання в заяві на неможливість виконання судового рішення у разі вчинення відповідачем вищенаведених дій не може свідчити про належне та достатнє обґрунтування необхідності застосування відповідного заходу забезпечення.
Щодо посилань апелянта на незначний розмір статутного капіталу судова колегія зазначає, що оскільки позивачем в порядку ст. 74 ГПК України не було доведено факту вчинення відповідачем реальних дій, які б могли свідчити про ухилення від виконання судового рішення, то розмір статутного капіталу у даному випадку не має визначального значення.
Також апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що вказані заявником обставини невиконання відповідачем зобов'язань та відсутність в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів в підтвердження факту поставки товару не підлягають оцінці та встановленню при розгляді заяви про забезпечення позову, оскільки входять до предмета доказування в межах вирішення спору по суті. Відтак, доводи апелянта щодо залишення судом поза увагою вищенаведених аргументів заявника відхиляються судом апеляційної інстанції за їх необґрунтованістю.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача грошових коштів, а вимог щодо нерухомого майна, на яке позивач просив накласти арешт, не заявлялось. Тобто забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не є співмірним та адекватним заявленому позову.
З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, вважає, що місцевим господарським судом цілком правомірно було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем належними і допустимими доказами в розумінні приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків Господарського суду Сумської області.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвала Господарського суду Сумської області від 08.11.2019, відповідає загальним вимогам, встановленим статтями 136, 137, 234 ГПК України, а тому правових підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 підлягає залишенню без задоволення.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 271, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Лан" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 у справі № 920/951/19 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 08.11.2019 у справі № 920/951/19 залишити без змін.
3. Справу № 920/951/19 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк
Повний текст складено 24.12.2019