вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" грудня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/15541/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Буравльова С.І.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Пшеницькій Т.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 12.12.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017
у справі №910/15541/17 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Аеробуд"
до Національного банку України
за участі третьої особи Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про розірвання договорів
В судовому засіданні 12.12.2019 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 Приватне акціонерне товариство "Аеробуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України про розірвання договору іпотеки № 22 від 06.03.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 468 та договору іпотеки № 23 від 06.03.2015, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за № 463, укладених з Національним банком України.
Позов мотивований тим, що іпотечні договори було укладено з відповідачем в забезпечення виконання зобов'язань Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" за кредитним договором №19 від 03.03.2009, однак у зв'язку із істотною зміною обставин (націоналізація Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк") існують, на його думку, правові підстави для розірвання такого договору у відповідності до приписів ст. 652 ЦК України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15541/17 позов задоволено.
Розірвано договір іпотеки № 22 від 06.03.2015, укладений між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством "Аеробуд", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №468.
Розірвано договір іпотеки № 23 від 06.03.2015, укладений між Національним банком України та Приватним акціонерним товариством "Аеробуд", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. та зареєстрований в реєстрі за №463.
Стягнуто з Національного банку України на користь Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" 3200,00 грн. судового збору.
Рішення мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Національний банк України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована неповним встановленням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Скаржник звертає увагу, що предметом спору є розірвання договорів іпотеки, в свою чергу позивач посилається на порушення умов не договорів іпотеки, а кредитного договору, що не є предметом розгляду даної справи, а позивач не є стороною кредитного договору.
Апелянт вказує, що посилання позивача на заміну власника основного боржника не може вважатися істотною зміною обставин в розумінні ч.ч. 1, 2 ст. 652 ЦК України, оскільки дані обставини носять загальний характер та у повній мірі стосуються обох договірних сторін, а тому не можуть бути підставою для розірвання договорів застави.
Апелянт зазначає, що суд всупереч норм процесуального права не надав оцінки долученим Національним банком України випискам за кредитним договором та оборотно - сальдовим відомостям, а послався на лист Національного банку України №41-00009/14703 від 24.02.2017, що не підтверджує відмову скаржника у прийнятті платежів та не є належним та допустимим доказом.
Зауважує, що в процесі розгляду справи ні позивачем, ні судом не виявлено жодного платіжного доручення, яке б не було виконано з боку Національного банку України.
Як вказує відповідач, суд не звернув уваги на те, що позивач не надав суду належних доказів у формі платіжних доручень, меморіальних ордерів, які б достовірно свідчили про здійснення чи ініціювання здійснення переказу коштів ПАТ Комерційний банк "Приватбанк" на користь Національного банку України в належний спосіб, встановлений вищезазначеними нормативними актами та ухилення Національного банку України від прийняття чи подальшого виконання платіжних документів (платіжних доручень, меморіальних ордерів) у встановлений законом спосіб.
На переконання скаржника, у даному випадку відсутні будь - які порушення умов договорів іпотеки з боку Національного банку України, а висновки суду суперечать фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", викладені в апеляційній скарзі:
- заміна акціонера ПАТ КБ "Приватбанк" не є зміною обставин у розумінні ст. 652 ЦК України, оскільки договір укладався виключно для забезпечення виконання умов кредитного договору саме ПАТ КБ "Приватбанк", а не його акціонерами;
- відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. У свою чергу, господарська діяльність ПАТ КБ "Приватбанк" регулюється в тому числі і нормами Закону України "Про банки та банківську діяльність", в ст. 1 якого вказано, що Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. У ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";
- відповідно до ст. 4 Закону України "Про Національний банк України", а також положень статуту ПАТ КБ "Приватбанк", Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання;
- істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач, з урахуванням вимог ГПК України щодо обов'язку доказування, повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;
- посилання суду на лист заступника Голови Національного банку України №41- 00009/14703 від 24.02.2017 як доказ ухилення від прийняття виконання ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань по кредитному договору, не може бути визнано належним та допустимим доказом, оскільки цей лист не є нормативно-правовим або розпорядчим актом у розумінні ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" та не містить будь-яких заборон для здійснення платежів.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційні скарги представник позивача заперечує щодо їх задоволення, просить їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 відкрито апеляційне провадження у справі.
Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №910/15541/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 18.10.2018, справу №910/15541/17 передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Власов Ю.Л., судді: Калатай Н.Ф., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2018 справу №910/15541/17 прийнято до провадження та зупинено провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом касаційної скарги позивача у справі №910/15541/17 та повернення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.
23.11.2018 матеріали справи №910/15541/17 повернулися до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 поновлено провадження у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 розгляд справи №910/15541/17 призначено на 26.02.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 клопотання Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" про зупинення провадження у справі №910/15541/17 задоволено. Апеляційне провадження у справі №910/15541/17 зупинено до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду у справі № 910/17685/17.
Згідно останнього розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі №910/15541/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/15541/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Разіна Т.І., Михальська Ю.Б.
В процесі здійснення підготовчих дій відповідно до ст. 267 ГПК України суддею Іонніковою І.А. заявлено самовідвід від розгляду апеляційних скарг Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15541/17.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід у справі №910/15541/17 задоволено.
Матеріали справи №910/15541/17 передано на повторний автоматизований розподіл для визначення складу суду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2019 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Буравльов С.І., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2019 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційні скарги до провадження, запропоновано учасникам процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що викликали зупинення апеляційного провадження.
06.11.2019 від представника Національного банку України надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, до якого додано копію ухвали Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №910/17685/17, якою прийнято відмову ТОВ "ІММЕ" від позову, визнано нечинними постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/17685/17, закрито провадження у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 поновлено провадження у справі №910/15541/17, розгляд справи призначено на 28.11.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 оголошено перерву у справі на 12.12.2019, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи.
Явка представників сторін
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги третьої особи з підстав, викладених у них, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 підтримав доводи своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги відповідача з підстав, викладених у них, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 12.12.2019 заперечував проти задоволення апеляційних скарг відповідача та третьої особи з підстав, викладених у відзиві на апеляційні скарги, просив їх відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
03.03.2009 між Національним банком України (кредитор) та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (після зміни організаційно-правової форми - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк") (позичальник) було укладено кредитний договір №19 (далі - "Кредитний договір").
За змістом п. 1.1 Кредитного договору відповідно до Тимчасового положення про надання Національним банком України кредитів для підтримки ліквідності банків у разі реальної загрози стабільності банківської системи, затвердженого постановою Правління НБУ №459 від 25.12.2008, постанови Правління НБУ №92/БТ від 25.02.2009, кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (кредит), на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього.
Протягом 2009-2016 років сторонами неодноразово укладалися додаткові договори, а саме: №№1-81, якими, зокрема, змінювався загальний розмір кредиту, процентна ставка, графіки погашення кредитної заборгованості тощо.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору в редакції додаткових договорів №66 від 12.06.2014, №67 від 07.07.2014 за цим договором кредитор надає позичальнику кредит на загальну суму 7 714 900 000,00 грн. на строк з 03.03.2009 по 23.12.2016. Загальна сума заборгованості за Кредитним договором складається з трьох частин: 2 031 100 000,00 грн., наданих в повному обсязі до 21.02.2014, зі строком погашення по 23.12.2016; 2 968 800 000,00 грн., які будуть надані з 21.02.2014, з яких 1 662 500 000,00 грн. надаються 21.02.2014, 500 000 000,00 грн. надаються 25.02.2014, 306 300 000,00 грн. надаються 26.02.2014 зі строком погашення по 23.12.2016; 2 715 000 000,00 грн., які будуть надані з 26.05.2014, з яких 770 000 000,00 грн. надаються 26.05.2014, 1 800 000 000,00 грн. надаються 29.05.2014, 145 000 000,00 грн. надаються з 07.07.2014, зі строком погашення по 23.05.2016.
Пунктом 1.4 Кредитного договору в редакції додаткового договору №42 від 26.01.2010 визначено, що в якості забезпечення позичальником виконання всіх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпечення заставою вимоги кредитор укладає з позичальником та/або майновими поручителями іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є об'єкти нерухомого майна, що належать на праві власності позичальнику (і/або майновим поручителям), договори застави (іпотеки), предметом застави (іпотеки) за якими є інше ніж нерухомість високоліквідне забезпечення, а також договори застави майнових прав, предметом застави за якими є майнові права за наданими позичальником кредитами, у тому числі такі, що забезпечені нерухомістю і земельними ділянками.
На виконання умов Кредитного договору Національний банк України надав ПАТ КБ "Приватбанк" кредитні кошти, а ПАТ КБ "Приватбанк" частково повернув такі кошти та сплачував за їх користування проценти, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та платіжними дорученнями.
В якості забезпечення виконання грошового зобов'язання за Кредитним договором між Національним банком України та позивачем було укладено та нотаріально посвідчено Договори іпотеки № 22 від 06.03.2015 та № 23 від 06.03.2015 (далі - договори іпотеки).
Відповідно до п. 1 Договору іпотеки № 22 від 06.03.2015 він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору, із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов'язання за ним та продовжують строк користування кредитом, укладеного між іпотекодержателем та Банком.
Пунктом 5 Договору іпотеки № 22 від 06.03.2015 визначено, що в забезпечення виконання Банком зобов'язань за Кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки) згідно опису, що міститься в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, а саме адміністративно-побутовий корпус літ. А, А', загальною площею 5 803,40 кв.м., що розташований в м. Києві, вул. Пшенична, буд. 4.
Вартість предмету іпотеки за договором - 76 839 000,00 грн. (п. 9 Договору іпотеки №22 від 06.03.2015).
Відповідно до п. 1 Договору іпотеки № 23 від 06.03.2015 він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору, із майбутніми змінами та доповненнями, або новаціями, в тому числі, які збільшують розмір основного зобов'язання за ним та продовжують строк користування кредитом, укладеного між іпотекодержателем та Банком.
Пунктом 5 Договору іпотеки № 23 від 06.03.2015 визначено, що в забезпечення виконання Банком зобов'язань за Кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки) згідно опису, що міститься в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору, а саме головний виробничий корпус літ. В, загальною площею 15 668,60 кв.м., що розташований в м. Києві, вул. Пшенична, буд. 4.
Вартість предмету іпотеки за договором - 88 116 000,00 грн. (п. 9 Договору іпотеки № 23 від 06.03.2015).
За змістом п. 15.8 Договорів іпотеки з метою задоволення своїх вимог іпотекодержатель має право:
- звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених Кредитним договором, вони не будуть виконані (п. 15.8.1 п. 15.8 договорів);
- звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов'язань за Кредитним договором у випадках:
порушення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань, передбачених Кредитним договором;
порушення іпотекодавцем правил про заміну предмету іпотеки;
порушення іпотекодавцем зобов'язань за цим договором;
виявлення іпотекодержателем погіршення стану предмету іпотеки, або зменшення вартості предмету іпотеки понад нормального фізичного зносу, або фактичної часткової відсутності предмету іпотеки;
встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться в Кредитному договорі або в цьому договорі;
невиконання вимог п. 17.1 даного договору;
порушення господарським судом справи про відновлення платоспроможності
іпотекодавця або визнання його банкрутом, чи про визнання недійсним його установчих документів, чи про скасування його державної реєстрації;
прийняття власником або компетентним органом рішення про ліквідацію іпотекодавця;
ліквідації юридичної особи іпотекодавця (п. 15.8.2 п. 15.8 договорів).
18.12.2016 Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки України в економічній сфері та захисту інтересів вкладників", введене в дію Указом Президента України від 18.12.2016 №560/2016, відповідно до якого запропоновано Кабінету Міністрів України розглянути на підставі пропозицій Національного банку України питання щодо капіталізації за участю держави в установленому законодавством порядку ПАТ КБ "Приватбанк".
18.12.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №961 "Деякі питання забезпечення стабільності фінансової системи", відповідно до якої, зокрема, постановлено: прийняти пропозицію Національного банку щодо участі держави в особі Міністерства фінансів у виведенні з ринку ПАТ КБ "Приватбанк" у спосіб, визначений пунктом 5 частини другої статті 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; установити, що держава в особі Міністерства фінансів придбає акції ПАТ КБ "Приватбанк" у повному обсязі за одну гривню.
Згідно листа заступника Голови НБУ №41-00009/14703 від 24.02.2017, надісланого в якості відповіді про наміри Банку здійснити планове погашення заборгованості, висловлено позицію НБУ щодо неприпустимості зменшення обсягу відповідальності фінансового та майнових поручителів за рахунок наданої Банку державної підтримки шляхом погашення утвореної заборгованості.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 17.08.2017 Національний банк України звернувся до позивача з вимогою №41-0009/57138 від 17.08.2017 щодо усунення порушень за Кредитним договором, відповідно до якої вимагав сплати заборгованості за Кредитним договором в загальній сумі 4 406 807 568,50 грн. у тридцятиденний строк та повідомив, що у випадку невиконання даних вимог він буде змушений звернути стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно з метою погашення заборгованості за Кредитним договором в примусовому порядку.
08.09.2017 листом № 78 позивач звернувся до Національного банку України з пропозицією розірвати договори іпотеки № 22 та № 23 від 06.03.2015, з огляду на істотну зміну обставин, що пов'язані з переходом ПАТ КБ "Приватбанк" у державну власність, та істотним порушенням умов такого договору, на який відповідачем у листі № 41-0009/66047 від 26.09.2017 було надано відповідь про відсутність підстав для розірвання договору, оскільки зобов'язання за кредитним договором, належне виконання яких забезпечує іпотечний договір ПАТ КБ "Приватбанк", не виконані.
Як встановлено судом першої інстанції, спір у даній справі стосується наявності правових підстав для розірвання Договорів іпотеки № 22 від 06.03.2015 та № 23 від 06.03.2015.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з доведеності наявності всіх умов істотної зміни обставин, за яких положення ч. 2 ст. 652 ЦК України передбачають можливість розірвання спірних договорів в судовому порядку.
Суд зазначив, що за наслідками націоналізації ПАТ КБ "Приватбанк" мало місце не лише об'єднання власників боржника і кредитора за Кредитним договором, але й фактична зміна поведінки цих осіб щодо виконання основного зобов'язання.
Одночасно суд встановив грубе порушення Національним банком України та ПАТ КБ "Приватбанк" закріплених в ст.ст. 13, 14 ЦК України принципів реалізації особою наданих їй прав та набутих обов'язків по відношенню до позивача.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
За загальним правилом, передбаченим ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання його сторонами, а цивільні права, які випливають із договору, захищаються у тій самій мірі та у той самий спосіб, що і права, які прямо чи опосередковано передбачені актами цивільного законодавства.
Стабільність та обов'язковість договірних відносин втілена також у положеннях ст. 651 ЦК України, якими не допускається одностороння зміна або розірвання договору, крім випадків, коли це передбачено законом або самим договором.
Зокрема, відповідно до частини першої ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що, якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
Відповідно до частини другої ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Таким чином, закон пов'язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
Застосування ст. 652 ЦК України є відображенням дії у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, водночас вона полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.
Позивач наголошує, що, приймаючи рішення про укладення іпотечних договорів щодо забезпечення зобов'язання ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором, ПрАТ «Аеробуд» виходило із обставин, які існували на той час, і не могло передбачити, що до моменту виконання ПАТ КБ «Приватбанк» своїх зобов'язань за кредитним договором може статися зміна власників банку, з особами яких позивач пов'язував належне виконання ПАТ КБ «Приватбанк» за наведеним кредитним договором. Таким чином, за доводами позивача, визнання ПАТ КБ «Приватбанк» неплатоспроможним та його перехід у державну власність/його націоналізація є обставинами, які істотно змінилися.
Колегія суддів зазначає, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).
За визначенням, наданим у ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Укладаючи договори іпотеки, позивач шляхом вільного волевиявлення приймав на себе саме ризик невиконання позичальником умов кредитного договору № 19 від 03.03.2019 та настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання основного зобов'язання боржником, зокрема й у разі визнання позичальника неплатоспроможним.
З огляду на положення зазначених вище норм закону, а також положення іпотечних договорів, при їх укладенні позивач як іпотекодавець (майновий поручитель) зобов'язався за рахунок переданого в іпотеку майна забезпечити та виконати зобов'язання боржника, якщо такого виконання не відбудеться, незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання боржником умов кредитного договору.
Доводи позивача про те, що, укладаючи іпотечні договори, він виходив з того, що не настане обставина, яка зумовить необхідність виконання ним зобов'язання позичальника, суперечить правовій природі забезпечувального зобов'язання та змісту укладених договорів.
До того ж, укладаючи іпотечні договори, позивач забезпечував повернення ПАТ КБ «Приватбанк» стабілізаційного кредиту, який надається НБУ з метою забезпечення безпеки та стабільності банківської системи (так, за п. 2 Положення, заборгованість банків за стабілізаційними кредитами, наданими НБУ для підтримки ліквідності у разі реальної загрози стабільності роботи банків, підлягає поверненню відповідно до умов кредитних договорів), що спростовує вище вказані доводи позивача щодо ненастання обставин необхідності виконання умов іпотечних договорів.
Стосовно доводів позивача про зміну власників ПАТ КБ «Приватбанк» слід зазначити, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, чинній станом на момент укладення іпотечних договорів, акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання одним акціонером усіх акцій товариства. Порядок зміни акціонера товариства передбачено ст. 7 зазначеного Закону у вказаній редакції.
На час укладення між сторонами у справі договорів іпотеки існувала законодавчо закріплена можливість зміни акціонера товариства, чинне на момент укладення іпотечних договорів законодавство не передбачало заборону відчуження акцій акціонерного товариства, у тому числі викупу 100 % акцій товариства однією особою, зокрема державою.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при укладанні спірного договору у сторін не було об'єктивних підстав виходити саме з того, що зміна складу акціонерів третьої особи у будь-якому випадку не настане.
Крім того, ст. 41-1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на момент укладення іпотечних договорів, було передбачено порядок виведення неплатоспроможного банку з ринку за участю уповноважених на вчинення таких дій органів державної влади, який у тому числі передбачав продаж акцій неплатоспроможного банку Міністерству фінансів України у повному обсязі за одну гривню.
За змістом ст. 7 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, установлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. Держава здійснює і реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку. Кабінет Міністрів України здійснює управління державним банком у випадках, встановлених цим Законом, іншими законами і статутом державного банку. Органами управління державного банку є наглядова рада і правління банку. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам і захисту інтересів держави як акціонера державного банку, а також здійснює інші функції, визначені цим Законом. До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України, Президентом України і Кабінетом Міністрів України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити представники органів виконавчої влади та інші особи, які відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Термін повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.
Сам по собі факт зміни власників корпоративних прав боржника, в тому числі набуття їх державою, не може бути підставою для висновків про істотність зміни обставин у правовідносинах між кредитором і майновим поручителем, оскільки зміна складу акціонерів третьої особи (ПАТ КБ «Приватбанк») не призвела до зміни обсягу прав і обов'язків сторін за іпотечними договорами.
Відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.
За положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у кожній справі, в якій ідеться про порушення права власності, суд перевіряє дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання оцінки поведінки держави в контексті вимог, зокрема, ст. 41 Конституції України, яка фактично відображає зміст ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи положення зазначених вище норм закону, при укладенні іпотечних договорів позивач як іпотекодавець (майновий поручитель) забезпечив виконання зобов'язання боржника за рахунок переданого в іпотеку майна незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання боржником умов кредитного договору. Таким чином, позивач добровільно обмежив своє право власності на предмет іпотеки у встановлений чинним законодавством спосіб та прийняв на себе в тому числі ризик настання відповідних несприятливих для нього наслідків у вигляді невиконання основного зобов'язання боржником (через недобросовісність, зміну складу акціонерів боржника чи з інших причин).
У зв'язку з цим відсутні підстави для висновку про свавільне втручання держави в мирне володіння позивачем своїм майном, а відтак і порушення положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про порушення НБУ ст. 73 Закону України «Про Національний банк України», п. 5.3 Положення, який відмовився від прийняття виконання ПАТ КБ «Приватбанк» взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором від третьої особи, а також не вчинив дій, спрямованих на реалізацію своїх прав щодо безспірного списання з ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за Кредитним договором після його націоналізації.
Так, згідно зі ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» НБУ має переважне і безумовне право задовольняти будь-яку засновану на здійсненому рефінансуванні банку вимогу, оформлену у встановленому законом порядку, за якою настав строк погашення. Це право реалізується НБУ шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що перебуває у заставі як забезпечення вимог НБУ, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх відчуження.
Пунктом 5.3 Положення передбачено, що НБУ має право реалізувати своє переважне і безумовне право відповідно до ст. 73 Закону України «Про Національний банк України» шляхом списання у безспірному порядку заборгованості з рахунків банку і відчуження майна, що перебуває в заставі/іпотеці як забезпечення вимог НБУ, та задоволення вимог за рахунок чистого доходу від їх відчуження, та/або вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором за наявності викладених у цьому пункті фактів.
Питання додержання відповідачем положень наведених вище приписів законодавства та умов кредитного договору під час реалізації ним своїх прав як іпотекодержателя не є предметом дослідження судом під час вирішення спору про розірвання іпотечних договорів на підставі ст. 652 ЦК України з огляду на істотну зміну обставин справи.
Також, посилаючись на наявність підстав розірвання іпотечних договорів з огляду на приписи ч. 2 ст. 651 ЦК України, позивач об'єднав у позові вимоги, які заявляються за різних підстав, не навівши при цьому обставин, які б підтверджували істотне порушення іпотечних договорів Національним банком України.
З огляду на викладене відсутні умови для розірвання спірних договорів, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України.
Доводи позивача як іпотекодавця про недобросовісність поведінки сторін кредитного договору, яка загрожує його праву власності на майно, можуть бути перевірені судом під час вирішення спору про звернення стягнення на майно позивача як іпотекодавця.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Місцевий господарський суд не дослідив всі обставини справи у їх сукупності, не звернув уваги на вищезазначені норми чинного законодавства та дійшов помилкових висновків про задоволення позову.
Доводи апелянтів знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, натомість заперечення ПрАТ "Аеробуд", викладені у відзиві на апеляційні скарги, спростовуються матеріалами справи та положеннями чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що було зроблено скаржниками та не спростовано позивачем.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та Національного банку України з підстав, викладених в ній, підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15541/17, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв'язку з відмовою в позові, судові витрати за розгляд позовної заяви покладаються на позивача, а у зв'язку із задоволенням апеляційних скарг з позивача на користь відповідача та третьої особи підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" та Національного банку України на рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15541/17 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 у справі №910/15541/17 скасувати.
3. Прийняти нове рішення про відмову в позові.
4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4, код ЄДРПОУ 21598792) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9, код ЄДРПОУ 00032106) 4 800,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Аеробуд" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 4, код ЄДРПОУ 21598792) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) 4 800,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.
7. Матеріали справи №910/15541/17 повернути до Господарському суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 24.12.2019.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.І. Буравльов
А.І. Тищенко