вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" грудня 2019 р. Справа№ 910/15360/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 12.12.2019,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення
Господарського суду Київської області від 06.03.2018
у справі № 910/15360/17 (суддя Кошик А.Ю.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вакула Плюс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 2 426 473,77 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Горизонт", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Вакула Плюс", про стягнення 2 426 473,77 грн. безпідставно набутого майна в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається те, що строк дії договору №1207000325 від 11.07.2012 сплив, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, послуги не надав. Підстава для отримання відповідачем авансових платежів відпала, а тому наявні підстави для стягнення 2 378 416,72 грн. безпідставно набутого майна та 48 057,05 грн. процентів за користування чужими коштами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2018 по справі №910/15360/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні кошти сплачувались в якості оплати фактично виконаних робіт, що підтверджено підписаними сторонами актами здачі-приймання послуг, отже, відповідні платежі правомірно отримані відповідачем і відсутні підстави для їх повернення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погодившись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2018 скасувати на постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи.
Скаржник посилається на те, що враховуючи закінчення строку дії договору, відносини між сторонами трансформувались із зобов'язальних (договірних) правовідносин у відносини охоронні (позадоговірні, деліктні), які за своєю природою спрямовані на відновлення порушеного права, в тому числі, шляхом повернення майна, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст. 1212 Цивільного кодексу України). Так, позивач вважає, що внаслідок припинення дії договору та зобов'язань за таким договором, які не були виконані відповідачем, у нього відпала підстава отримання здійснених позивачем авансових платежів на загальну суму 2378416,72 грн., які на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України повинні бути повернуті позивачу як повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджено матеріалами справи, 11.07.2012 Дочірня компанія «Укртрансгаз» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (позивач), та Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Горизонт» (відповідач) уклали договір про закупівлю послуг за державні кошти №1207000325 (далі - договір), до якого в наступному були внесені зміни згідно з додатковими угодами № 1 від 09.04.2013, № 2 від 29.07.2013, № 3 від 04.11.2014, № 4 від 10.07.2015, № 5 від 29.09.2015 та № 6 від 06.07.2016, якими змінювались строки надання послуг, додаток № 2 до договору (графік надання послуг (календарний план), додаток №3 до договору (перелік земельних ділянок), додаток № 5 (калькуляція вартості послуг).
В ході розгляду спору встановлено, що 11.09.2017 в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстровано зміни до установчих документів відповідача, а саме: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна місця знаходження, зміна складу засновників та зміна керівника Товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП «Горизонт» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Вакула Плюс».
Відповідно до п. 1.1 договору відповідач зобов'язувався у 2012 - 2017 роках (в редакції додаткової угоди №6 від 06.07.2016 до договору) за завданням позивача надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз», які знаходяться на території Вінницької, Житомирської, Черкаської та Кіровоградської області, а позивач - прийняти і оплатити зазначені послуги.
Згідно з п. 1.2 договору найменування послуг: Послуги в галузі архітектури (Розробка землевпорядної документації та оформлення документів, які посвідчують право постійного користування земельними ділянками). Лот № 1 - «Послуги в галузі архітектури інші (розробка землевпорядної документації та оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками, які знаходяться на території Вінницької, Житомирської, Черкаської та Кіровоградської області)».
Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума договору становить без ПДВ - 2 385 638, 21 грн., крім того ПДВ - 477 127, 64 грн., всього з ПДВ - 2 862 765, 85 грн..
Також передбачено, що загальна сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).
Пунктом 5.1 договору в редакції додаткової угоди №6 від 06.07.2016 до договору сторони погодили, що строк надання послуг за цим договором: з дати підписання сторонами цього договору до 30.06.2017.
Відповідач зобов'язаний передати, а позивач прийняти етапи послуг та повністю завершені послуги. Послуги здаються поетапно, у строки, визначені у графіку надання послуг (календарному плані) (п. 5.3 договору).
По завершенню кожного з етапів послуг, відповідач передає позивачу акт здачі-прийманя наданих послуг у двох примірниках з доданням до нього супроводжувального листа, документів, податкової накладної, звіту про виконання цього договору (п. 5.5 договору).
Приймання та оцінка послуг здійснюється позивачем відповідно з вимогами технічного завдання, календарного плану та чинного законодавства (п. 5.6 договору).
За умовами договору відповідач зобов'язувався надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформити документи, що посвідчують право постійного користування на 259 земельних ділянок.
Відповідач зобов'язаний надати передбачені цим договором послуги відповідно до технічного завдання і передати позивачу результат у строк, встановлений розділами V, X цього договору та забезпечити надання послуг, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього договору (п.п. 6.3.1, 6.3.2 Договору).
Згідно з графіком надання послуг (календарним планом) відповідач мав оформити правовстановлюючі документи на земельні ділянки (державні акти останнього зразку на право постійного користування земельними ділянками) позивача на території Миколаївської області, згідно з переліком, наведеним у додатку № 3 до договору та передати документи позивачу в терміни, встановлені цим Договором (п. 6.3.4).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Кінцевим строком для надання послуг згідно з п. 5.1 договору та календарним планом виконання робіт був строк 30.06.2017.
Однак, відповідач, за твердженнями позивача, у кінцевий строк для надання послуг за договором - до 30.06.2017 таких послуг не надав, чим порушив п. п. 1.2, 5.1, 6.3.1, 6.3.4, 10.1 договору та вимоги ст.ст. 526, 530, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
При цьому договір 30.06.2017 припинив свою дію, що призвело до припинення зобов'язань відповідача по наданню послуг.
В той же час, позивач зазначає, що свої зобов'язання за договором виконав належним чином. З метою належного виконання умов договору позивачем на рахунок відповідача були перераховані авансові платежі на загальну суму 2 378 416,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, підставою для отримання яких був договір.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
У зв'язку з наведеним, з огляду на закінчення терміну дії договору 30.06.2017 та ненадання послуг у вказаний строк, відпали підстави для отримання відповідачем від позивача авансових платежів на загальну суму 2 378 416,72 грн. з 01.07.2017, тобто з наступного дня після припинення дії договору.
Позивач також посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Таким чином, за доводами позивача відповідач з 01.07.2017 зобов'язаний був повернути позивачу грошові кошти на загальну суму 2 378 416,72 грн., сплачені позивачем як авансові платежі за договором, оскільки правова підстава у відповідача для володіння такими грошовими коштами та для виконання умов договору на відповідну суму відпала з 01.07.2017 року - наступного дня після припинення дії договору.
Однак, відповідач не повернув позивачу грошові кошти на загальну суму 2 378 416,72 грн., які позивач вважає авансовими платежами і просить в позові стягнути з відповідача, оскільки послуги на відповідну суму не виконані в межах терміну дії договору.
Також, керуючись ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
В обґрунтування визначення розміру процентів позивач посилається на ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позивач вважає, що оскільки в даному випадку договором не встановлено конкретного розміру процентів, які боржник зобов'язаний сплачувати на підставі ст. 536 Цивільного кодексу України, то в даному випадку необхідно керуватись положеннями, передбаченими ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України.
З огляду на те, що відповідач з 01.07.2017 року не повертав позивачу майно (грошові кошти), правова підстава набуття якого відпала, позивач просить стягнути з відповідача 48057,05 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 2 378 416,72 грн. безпідставно отриманого майна (авансових коштів), 48 057,05 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем подано відзив, у якому зазначено, що відповідно до умов договору відповідач взяв на себе зобов'язання у 2012-2017 роках за завданням позивача надати послуги з розробки землевпорядної документації та оформлення документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками позивача, наведеними в додатку № 3 до договору, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити зазначені послуги. Здійснені позивачем платежі відбувались в якості оплати фактично виконаних робіт за фактами підписання відповідних актів.
Відповідач наголошував, що відповідно до розділу IV договору позивач приймає роботи за відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, які складаються за результатами кожного окремого етапу, згідно з узгодженим сторонами графіком надання послуг (календарним планом). Оплата за цим договором здійснюється протягом 30-ти робочих днів з дати підписання сторонами відповідного акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача.
Також, відповідач звертав увагу на те, що умовами договору оплата позивачем наперед авансу не передбачена. В той же час, відповідно до актів здачі-приймання наданих послуг та зазначених у позовній заяві платіжних доручень, спірні кошти були сплачені саме за виконані роботи належним чином та у строк, що відповідає умовам договору та фактичним обставинам справи. Із доданих до позовної заяви доказів, а саме актів здачі-приймання наданих послуг та платіжних доручень вбачається, що відповідач набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, за належним чином виконані послуги.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Предметом договору про закупівлю послуг за державні кошти №1207000325 є надання послуг з розробки землевпорядної документації та оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками у відповідності зокрема, Закону України «Про землеустрій».
Як визначено ст. 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі, зокрема, укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Положеннями статті 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що взаємовідносини замовників і розробників документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Як визначено в Технічному завданні до договору, метою послуг є проектно-вишукувальні роботи з розробки землевпорядної документації та оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками. За наслідками наданих послуг передбачалось розроблення документації із землеустрою (проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою).
Як визначено ст. 1 Закону України «Про землеустрій», проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Тобто договір фактично укладався на здійснення проектно-вишукувальних робіт з розробки землевпорядної документації та оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками.
З огляду на зміст ст. 901 Цивільного кодексу України послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
В той же час, розроблення документації із землеустрою передбачає передачу замовнику певного матеріального результату, тому відповідні правовідносини містять ознаки підрядних.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.
Так, відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2 - 4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Зокрема, згідно зі ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.
Розділом ІV договору врегульовано порядок здійснення оплати, п. 4.1. договору передбачено що замовник приймає послуги за відповідними актами здачі-приймання наданих послуг, які складаються за результатами виконання кожного окремого етапу згідно узгодженого сторонами графіку надання послуг.
Згідно з п. 4.2. договору оплата наданих послуг здійснюється протягом 30 робочих днів з дати підписання Сторонами відповідних актів здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.
Пунктом 5.6. договору передбачено, що приймання та оцінка послуг здійснюється замовником відповідно до вимог технічного завдання, календарного плану та чинного законодавства.
Також, п.п. 5.7., 5.8. договору визначено порядок оформлення прийняття послуг та передбачено, що в разі мотивованої відмови від прийняття послуг сторони складають акт з переліком необхідних доопрацювань усунення недоліків і термінів їх виконання.
Згідно з п. 5.11 договору у випадку розірвання цього договору замовник оплачує фактично прийняті послуги.
Як визначено календарним планом (додаток №2 до договору), роботи передбачались в декілька етапів: підготовчий, проектний, погоджувальний та затвердження документації із землеустрою та оформлення правовстановлюючих документів.
Також, у зв'язку зі змінами в законодавстві, в квітні 2013 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 09.04.2013, якою було відкориговано додаток № 1 до договору (технічне завдання), згідно якого результатом наданих послуг мали бути документація із землеустрою та правовстановлюючий документ останнього зразку на право постійного користування земельними ділянками.
В подальшому додатковими угодами сторони змінювали календарні плани. Згідно з останніми змінами за додатковою угодою № 6 від 06.07.2016 було затверджено новий календарний план, за яким передбачалось здійснення робіт підготовчого, проектного та погоджувального етапу до 31.12.2016 на суму 1803541,32 грн. Відповідні роботи мали здебільшого технічний характер. Роботи з затвердження документації із землеустрою та оформлення правовстановлюючих документів вартістю 1059224,53 грн. мали бути виконані до 30.06.2017 і саме відповідний етап, серед іншого, передбачав подання документації із землеустрою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин для внесення відомостей до Державного земельного кадастру.
В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання послуг в період з жовтня 2014 року по січень 2017 року на загальну суму 2357526,28 грн., які підписані обома сторонами без зауважень.
Акти здачі-приймання послуг були підписані і оплачені за платіжними дорученнями, які містять в призначенні платежу посилання на відповідні акти здачі-приймання послуг. Всі платежі здійснювались і платіжні доручення складались в якості оплати за розробку документації із землеустрою згідно договору з зазначенням в призначеннях платежу відповідних актів здачі-приймання послуг, за якими проводить оплата.
В той же час, судом першої інстанції встановлено, що ні умови договору, ні жодне з наданих позивачем платіжних доручень, не містять умови щодо здійснення авансових платежів.
Наведені обставини, за вірним твердженням суду першої інстанції, спростовують посилання позивача, що здійснені ним платежі відбувались в якості передплати послуг, як авансові.
Згідно зі ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.
За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Також, за загальними правилами підряду, згідно зі ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1).
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ч.2).
Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявні акти здачі-приймання послуг (фактично виконаних робіт), підписані сторонами без зауважень щодо належного і в повному обсязі виконання робіт щодо наведених в них земельних ділянок.
Водночас, позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень щодо недоліків робіт за наявними у справі актами здачі-приймання послуг, які оплачені частинами після завершення окремих етапів робіт, що відповідає умовам договору та п.1 ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України.
Також, позивачем не надано суду доказів врегулювання непорозумінь щодо відповідності виконаних робіт в порядку ст. 852 Цивільного кодексу України.
Таким чином, підписані сторонами без зауважень акти здачі-приймання послуг свідчать про виконання відповідачем певної частини робіт за договором, яка і оплачувалась позивачем. Відповідно, підставами набуття відповідачем спірних коштів було не отримання авансових платежів, а проведення розрахунків за фактично виконані роботи.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача, що спірні кошти сплачені ним в якості авансу, підстави отримання якого відпали у зв'язку з закінчення строку договору та невиконанням його умов відповідачем. Оскільки, кошти сплачувались в якості оплати фактично виконаних робіт, що підтверджено підписаними сторонами Актами здачі-приймання послуг, відповідні платежі правомірно отримані відповідачем і відсутні підстави для їх повернення.
Відсутність підстав для повернення спірних коштів, виключає прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування коштами безпідставні і задоволенню не підлягають.
Колегія суддів визнає висновок суду першої інстанції щодо відмови у позові обґрунтованим, водночас завертає увагу на таке.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторонам (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.
Отже, закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним.
Відтак, твердження позивача про те, що строк дії договору припинив свою дію 30.06.2017, що в свою чергу призвело до припинення зобов'язань відповідача по наданню послуг, є безпідставними.
Щодо вимоги про повернення безпідставно набутого майна слід зазначити наступне.
Згідно із частиною першою статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Колегією суддів не встановлено, що позивач в односторонньому порядку відмовлявся від договору або що договір був розірваний сторонами чи визнаний недійсним у судовому порядку.
Оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для стягнення перерахованих позивачем грошових коштів відповідачу за договором на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а також про відсутність підстав для стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами за порушення грошового зобов'язання, оскільки вказані вимоги є додатковими до вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 2385638,21 грн.
Викладені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2018 у справі №910/15360/17 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 267, 270, 271, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2018 у справі №910/15360/17 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 06.03.2018 у справі №910/15360/17 залишити без змін.
Матеріали справи №910/15360/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст. 288 ГПК України.
Повний текст складено: 23.12.2019.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська