вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2019 р. Справа№ 910/29116/14
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Скрипки І.М.
Михальської Ю.Б.
при секретарі: Бендюг І.В.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.12.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рогнера - Штефана
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 13.12.2018 (повний текст складено 17.12.2018)
у справі № 910/29116/14 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Умиг мьюзік" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Мун рекордс" в особі організації, яка звертається за захистом порушених прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав - Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"
до Фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана
про стягнення 24 360 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав
Короткий зміст позовних вимог
Організація в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзік" та ТОВ "Мун Рекордс" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) 223 380 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 15, 32, 50, 52 Закону України 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним (без надання відповідного дозволу) використанням відповідачем у приміщенні ресторану "Capo di Monte" за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського/Горького, 33-35/28, музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_3) та "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_2).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанов апеляційної, касаційної інстанцій
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2015 у справі № 910/29116/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана на користь позивачів 12180,00 грн. компенсації за порушення авторського права. У решті позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з відповідача на користь позивача-1 913,50 грн. та позивача-2 913,50 судового збору.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 рішення місцевого господарського суду від 23.02.2015 у справі № 910/29116/14 змінено в частині стягнення судового збору, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача-1 456,75 грн. та позивача-2 456,75 грн. судового збору. В решті згадане рішення суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.08.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 у справі № 910/29116/14 залишено без змін, а касаційну скаргу приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі по тексту Організація) без задоволення.
Постановою Верховного Суду України від 11.11.2015 по справі № 910/29116/14 заяву Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015, постанови Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015 задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2015, постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 та постанову Вищого господарського суду України від 04.08.2015 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
31.10.2018 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат за кожен музичний твір, що складає 111 690,00 грн., а всього 223 380,00 грн.
Вказана заява була прийнята судом першої інстанції до розгляду та розглянуто спір у даній справі виходячи з нової ціни позову.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 (суддя Мандриченко О.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана на користь ТОВ "УМИГ Мьюзік" в особі Організації 17 620,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 264,46 грн. судового збору; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана на користь ТОВ "Мун Рекордс" в особі Організації 17 620,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав та 264,46 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване тим, що публічне виконання спірних музичних творів відбулося без отримання відповідних дозволів на їх використання та без виплати авторської винагороди.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову; у скасованій частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Стягнуто з Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" на користь Фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана 4322,25 грн. судового збору.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано недоведенням наявності у позивачів майнових авторських прав на спірні музичні твори, відповідно, й наявності в Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" повноважень управляти майновими авторськими правами на такі музичні твори.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.08.2019 касаційну скаргу Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 зі справи № 910/29116/14 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що апеляційний суд у разі сумнівів щодо наявності у позивачів майнових авторських прав на спірні музичні твори, які задекларовані останніми з посиланням на договір про надання виключної ліцензії від 01.01.2014 № НМИсуб-01/14-укр, укладений ТОВ "УМИГ Мьюзік" з ТОВ "Національне музичне видавництво" та договір від 27.04.2012 № 10/27-04-12, укладений ТОВ "Мун Рекордс" з ОСОБА_2 (відповідно, й наявності в Організацією повноважень управляти майновими авторськими правами на такі музичні твори), не був позбавлений можливості та мав право витребувати такі докази в Організації, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішеням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильної оцінки доказів, наявник в матеріалах спраив, порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апелянт важає, що судом першої інстанції не встановлено, а Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" не доведено всупереч ст. 74 ГПК України наявність у позивачів майнових авторських прав на спірні музичні твори.
Відповідач стверджує, що висновок суду першої інстанції про доведеність Організацією фактичних обставин незаконного використання відповідачем спірних музичних творів є помилковим, оскільки акт фіксації правопорушення від 10.01.2014 не складався в приміщенні закладу громадського харчування, а з відеозапис фіксації не може підтверджувати вчинення правопорушення, оскільки не є належним, допустимим та достовірним доказом.
На думку апелянта, суд першої інстанції не встановив належного відповідача у справі, оскільки не встановив особу, яка використовує приміщення закладу громадського харчування у своїй господарській діяльності, що знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Саксаганського, 33-35/28 та у якому відбулось публічне виконання спірних творів.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
18.10.2019 представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" надіслав заперечення на апеляційну скаргу, просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Одночасно до заперечень, відповідно до висновків постанови Верховного Суду від 07.08.2019 у даній справі, додано копію договору № НМИ суб01/14-укр від 01.01.2014, укладеного з ООО «Национальное музыкальное издательство», копію виписки із катологу до зазначеного договору щодо передання музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автор - ОСОБА_7, виконавець - ІНФОРМАЦІЯ_3), що підтверджує відповідно до ст.ст. 7, 15, 31 Закону України «Про авторське право і суміжні права» ту обставину, що позивач-1 є належним суб'єктом майнових авторських прав. Також надано додатки 2-6 до договору АУ00ЗК від 01.01.2014.
Крім того, надано також копію договору про передачу авторських і суміжних прав № 10/72-04-12 від 27.04.2012 укладеного з громадянином України ОСОБА_2 . Додатком № 2 від 27.04.2012 до зазначеного договору підтверджується факт передачі позивачу-2 конкретно визначеного і заявленого в позові музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор - ОСОБА_2, виконавець ОСОБА_2). Також надано додатки 10,14,17,19, 20 до договору 17052012/01 від 17.05.2012.
Інші учасники справи не надали відзиви на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Явка учасників у судове засідання
У судове засідання представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" не з'явився, через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю повноважних преставників в судових засдіаннях в Господарському суду Київської області та в Господарському суді Черкаської області.
Представники позивачів в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч. 3 ст. 202 ГПК України).
Застосовуючи згідно статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення клопотання представника Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", оскільки останнім не надано відповідних доказів участі повноважних представників в судовому засіданні Господарському суду Київської області та в Господарському суді Черкаської області.
Враховуючи строки розгляду справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників сторін, які повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, однак не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі по тексту Організація) є організацією колективного управління, що підтверджується свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011№ 18/2011, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України;
01.01.2014 Організацією і ТОВ "УМИГ Мьюзік" (видавник) укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № 1), умовами якого передбачено, що видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на Твори та Субвидані твори, що належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти використання об'єктів авторського права третіми особами відповідно до умов цього договору (п.2.1 договору).
Надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (пункт 2.2. договору № 1);
Відповідно до п.2.4 укладеного договору Організація здійснює колективне управління відповідно до договору № 1 на території України.
Видавник зобов'язується декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень Статуту (пункт 3.1 договору № 1);
Згідно з пунктом 8.1 договору № 1 Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим договором;
Відповідно до пункту 8.3 договору № 1, у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії - як для захисту прав видавника, так і для реалізації своїх повноважень по управлінню цими правами;
Договір № 1 вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2014 п.11.1 договору).
На виконання пункту 3.1 договору № 1 ТОВ "УМИГ Мьюзік" надало декларацію від 01.01.2014 № 4, у якій повідомило Організацію про наявність у Товариства майнових авторських прав на публічне виконання щодо переданого в управління музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_3; автор музики та тексту ОСОБА_7; частка видавника щодо публічного виконання - 50%, частка видавника щодо публічного сповіщення - 50%);
ТОВ "УМИГ Мьюзік" наявність майнових авторських прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" задекларувало з посиланням на договір про надання виключної ліцензії від 01.01.2014 № НМИсуб-01/14-укр, укладений ТОВ "УМИГ Мьюзік" з ТОВ "Національне музичне видавництво" ( мовою оригіналу Общество с ограниченой ответственностью «Национальное музыкальное издательство»)
Як вбачається із змісту договору № НМИсуб-01/14-укр від 01.01.2014, а саме пунктом 2.1 передбачено отримання ТОВ «УМИГ МЬЮЗІК» виключних майнових прав, в тому числі щодо публічного виконання, а також право звернення до суду за захистом порушених прав (п. 3.3.), територію на якій діють права - Україна (п. 1.8.).
Строк дії договору відповідно до п.1.9 закінчується 31 грудня 2014 року.
В свою чергу ТОВ "Національне музичне видавництво" на підтвердження факту передачі прав позивачу-1 надано виписку із каталогу музичних творів щодо конкретно визначеного і заявленого в позові музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_2» (автор - ОСОБА_7, автор музики та тексту ОСОБА_7 виконавець ІНФОРМАЦІЯ_3) відповідно до договору НМИсуб-01/14-укр від 01.01.2014.
17.05.2012 Організацією і ТОВ "Мун Рекордс" (видавник) укладено договір № 17052012/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № 2), умовами якого передбачено, що видавник доручає Організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на Твори, перелік яких додається до цього договору, а саме дозволяти від імені видавника використання творів користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання способами, передбаченими пунктом 2.2 цього договору.
Відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 договору № 2 у разі виявлення порушень майнових прав видавник надає Організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді, а саме: фіксація фактів порушення вищезазначених прав і (або) неправомірного використання творів з каталогу; попереднє досудове врегулювання порушень майнових прав видавника; здійснення представництва інтересів видавника у суді, а також, за необхідності в апеляційній чи касаційній інстанції, Верховному Суді України при розгляді справи за позовними заявами, для чого видавник наділяє Організацію всіма правами, передбаченими чинним законодавством України для позивача в процесі.
Видавник зобов'язаний декларувати відповідно до правил Організації твори з каталогу, права на які передаються в управління Організації за формою, наведеною в додатку № 1 до договору (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 договору № 2);
Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012, а в частині зобов'язань про надання звітів, розподілу та виплати зібраної винагороди - до їх повного виконання сторонами (пункт 9.1 договору № 2).
Організація та ТОВ "Мун Рекордс" уклали додаткові угоди від 04.12.2012 № 6 та від 12.12.2013 № 10, за умовами яких продовжено строк дії договору № 2 - до 31.12.2013 (пункт 1 додаткової угоди від 04.12.2012 № 6 до договору № 2) та - до 31.12.2014 (пункт 1 додаткової угоди від 12.12.2013 № 10 до договору № 2);
На виконання підпункту 4.1.2 пункту 4.1 договору № 2 ТОВ "Мун Рекордс" надало декларацію музичних творів від 17.05.2012 № 11, у якій повідомило Організацію про наявність у Товариства майнових авторських прав на публічне виконання щодо переданого в управління музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_2; автор музики та тексту ОСОБА_2 ; частка видавника щодо публічного виконання - 100 %; частка видавника щодо публічного сповіщення - 100 %);
ТОВ "Мун Рекордс" наявність майнових авторських прав на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_1" задекларувало з посиланням на договір від 27.04.2012 № 10/27-04-12, укладений ТОВ "Мун Рекордс" з ОСОБА_2 .
Договором № 10/27-04-12 від 27.04.2012, а саме підпунктами 1.1., 1.2. п.1 отримання ТОВ "Мун Рекордс" виключних майнових прав, в тому числі щодо публічного виконання, а також право звернення до суду за захистом порушених прав (п. 4) і територію, на якій діють права - Україна (п.1 договору і п.2 Додатку 2 до нього).
Додатком 2 від 27.04.2012 р. до договору підтверджений факт передачі позивачу- 2 конкретно визначеного і заявленого в позові музичного твору «ІНФОРМАЦІЯ_1» (автор слів ОСОБА_2, автор музики ОСОБА_2, виконавець ОСОБА_2).
Договір укладений в письмовій формі, згідно наданих додатків чинний з 27.04.2012 р. до 27.04.2019 р. відповідно до п.1 договору і п.3 додатку 2 до договору.
На підтвердження використання відповідачем музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець ІНФОРМАЦІЯ_3) та "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець ОСОБА_2) Організація надала суду акт фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 10.01.2014 № ЧЕ-01/01/14, складений представником Організації ОСОБА_6., диск з відеофіксацією та копію фіскального чека від 10.01.2014 № 12078.
Актом фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань від 10.01.2014 № ЧЕ-01/01/14, диском з відеофіксацією та копією фіскального чека доведено використання відповідачем об'єктів авторського права.
Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження правомірності використання ним спірних музичних творів.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частиною 2 ст. 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом
Згідно ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до ст. 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Статтею 441 ЦК України встановлено, що використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.
Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторські та суміжні права (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Закон ) публічне виконання - подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.
Суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права (ст. 7 Закону).
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 15 Закону виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти публічне виконання і публічне сповіщення творів.
Частиною першою статті 31 Закону встановлено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору (частина 2 статті 32 Закону).
Частиною 1,2, 8 статті 33 Закону встановлено:
- договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо);
- договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди);
- усі майнові права на використання твору, які передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як передані суб'єктом авторського права, вважаються такими, що не передані, і зберігаються за ним;
Згідно ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління.
Відповідно до пункту "г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.
Відповідно до пункту "а" статті 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав;
За захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції (пункт "г" частини першої статті 52 Закону).
У разі порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
10.01.2014 представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами ОСОБА_6 складено акт № Че-01/01/14 фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, відповідно до якого в ресторані "Capo di Monte" (ФОП Рогнер Штефан, м. Київ, вул. Саксаганського/Горького, б. 33-35/28) було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, зокрема, таких творів: під назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2" у виконанні ІНФОРМАЦІЯ_3; "ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні ОСОБА_2; актом зафіксовано, що публічне виконання музичних творів для фонового озвучення приміщення закладу здійснюється за допомогою наявного в закладі обладнання.
Перебування ОСОБА_6 в ресторані "Capo di Monte" підтверджується також фіскальним чеком від 10.01.2014 № 12078; факт публічного виконання спірного музичного твору засвідчується також відеозаписом на DVD-диску, яким підтверджено час і місце використання саме у закладі ФОП Рогнера Штефана таких музичних творів: "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_1".
Отже, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що виключні майнові авторські права на музичні твори "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_1" належать позивачам; відповідач не надав доказів укладення ФОП Рогнером Штефаном угод із правовласниками, які б дозволяли публічне виконання вказаних творів; використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.
Пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" ч. 2 ст. 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний.
Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.
В абз. 9 ч. 2 ст. 52 України "Про авторське право і суміжні права" зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пп. "г" п. 2 ст. 52 Закону № 3792-XII межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. України "Про авторське право і суміжні права", об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.
Як зазначено у постанові Верховний Суду України від 11.11.2015 у даній справі, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" розмір мінімальної заробітної плати з січня 2018 року становить 3723 грн. 00 коп.
Відвпоідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
Отже, при визначені розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року (з 1 січня 2018 року 1762 грн.)
Враховуючи мінімальний розмір компенсації відповідно до ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду першої інсанції про те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт використання відповідачем вказаних музичних творів без дозволу позивачів та сплати відповідної винагороди.
На підставі вищевикладеного, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності позовні вимоги про стягненя з відповідача компенсації підлгають частковому задоволенню у загальному розмірі 35 240,00 грн., тобто у розмірі мінімальної компенсації (17 620,00 грн.) за використання кожного твору.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Рогнера - Штефана на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/29116/14 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/29116/14 слід залишити без змін.
З урахуванням часткового задоволення позовних ввимог слід здійснити перерозподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України, а саме стягнути з відповідача витрати Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 267, 270, 275, 276, 281- 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рогнера - Штефана на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/29116/14 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 у справі № 910/29116/14 залишити без змін.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рогнера Штефана ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ідентифікаційний код 37396151; п/р НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313) витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішення Гсподарського суду м. Києва від 23 лютого 2015, постанови Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2015 та постанови Вищого господарського суду України від 04.08.2015 у розмірі 1187,55 та за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2019 у розмірі 3352, 70 грн.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Матеріали справи № 910/29116/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст складено та підписано 24.12.2019.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді І.М. Скрипка
Ю.Б. Михальська