ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
24 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1872/19
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Ярош А.І.
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Молодов В.С.
представники учасників справи:
Від позивача - Булгаров О.О., довіреність № 1200, дата видачі : 06.11.18; Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича;
Від відповідача - Домущі В.С., довіреність № 0116/15, дата видачі : 10.09.19; Департаменту комунальної власності Одеської міської ради;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Цісельський О.В.)
у справі № 916/1872/19
за позовом: Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м.Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595)
про зобов'язання вчинити певні дії,
ухвалене суддею Цісельським О.В. 08.10.2019р., о 12-04 год. у приміщенні Господарського суду Одеської області, м. Одеса, повний текст складено 18.10.2019р.,
В судовому засіданні 24.12.2019 року згідно з ст. 233 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Фізична особа-підприємець Назаров Олександр Сергійович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якій просить зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської передати не пізніше 7-ми робочих днів ФОП Назарову О.С. за актом приймання-передачі нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, відповідно до умов договору оренди № 22-15-Ш від 06.11.2015 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що за результатами конкурсу отримав право укладання договору оренди об'єкту комунальної власності, зокрема нежилої, окремо розташованої будівлі площею 30,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2, 06.11.2015 року між ФОП Назаровим Олександром Сергійовичем та КП "Парки Одеси" було укладено договір оренди № 22-15-III, проте попередній орендар, а саме МПП "ДРУГ" відмовилось звільняти приміщення, у зв'язку з чим у позивача відсутня можливість користуватися орендованим приміщенням.
ФОП Назаров О.С. 15 червня 2017 року звернувся до директора КП "Парки Одеси" Овсова С.А. з листом про підписання Актів приймання-передачі, які були додатком до листа, але Акти приймання-передачі до теперішнього часу не були підписані.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Цісельський О.В.) у справі № 916/1872/19 в задоволенні позову - відмовлено.
Приймаючи рішення, судом встановлено, що 06.11.2015 року складено та підписано акт прийому - передачі нежитлового приміщення між КП „Парки Одеси" та Назаровим Олександром Сергійовичем про передачу нежилої окремо розташованої будівлі загальною площею 30,2 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі протоколу засідання комісії з проведення конкурсів на право укладання договору оренди будівель (споруд, приміщень), які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, що відбулося 06.11.2015 року та затвердженого головою комісії з проведення конкурсів на право укладання договорів оренди будівель, які є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, та наказу в.о. директора КП „Парки Одеси" від 06.11.2015 року № 160.
Проте, також судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази повернення позивачем ФОП Назаровим О.С. вищезазначеного нежитлового приміщення за актом прийому-передачі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
11.11.2019 року до суду надійшла апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року (суддя Цісельський О.В.) у справі № 916/1872/19, в якій апелянт просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 08.10.2019 року у справі №916/1572/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ФОП Назаров О.С. повністю, стягнути з витрати по сплаті судового збору з відповідача.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
Так, апелянт зазначає, що висновок суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що ФОП Назаров О.С. отримав за Договором оренди № 22-15-Ш від 06.11.2015 року об'єкт оренди та користувався ним - не відповідає обставинам справи.
Апелянт наголошує, що КП "Парки Одеси", передаючи приміщення новому орендарю не пересвідчилося, що зазначене приміщення вільне, у зв'язку з чим у позивача відсутня можливість користуватися орендованим приміщенням відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди № 22-15-ІІІ від 06.11.2015р.
Рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2017 року у справі №916/3042/16, яке залишене без змін Одеським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України було встановлено, що орендоване приміщення 06.11.2015 року не були передані Орендарю за актом прийому-передачі, але суд першої інстанції у цій справі прийшов до висновку, що передані.
На виконання рішення господарського суду Одеської області від 10.01.2017 року у справі № 916/3042/16 МПП "ДРУГ" було виселено з приміщення за адресою АДРЕСА_2.
ФОП Назаров О.С. 15 червня 2017 року звернувся до директора КП «Парки Одеси» Овсова С.А. з листом про підписання Актів приймання-передачі, які були додатком до листа, але Акти приймання-передачі так і не були підписані.
ФОП Назаров О.С. сплачував орендну плату за Договором оренди № 22-12-ІІІ від 06.11.2015 року до 28.09.2018 року при цьому фактично не користувався приміщення за адресою АДРЕСА_2, про що було відомо позивачу.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що нібито приміщення 06.11.2015 року були передані Орендарю за актом прийому-передачі, чим фактично спростовує висновки судів у справі 916/3042/16, які є преюдиційними у цій справі.
Таким чином, суд першої інстанції прийняв рішення про виселення ФОП Назаров О.С. з приміщення, яке йому так і не було передане у користування за договором оренди.
Крім того, на думку апелянта, суд дійшов хибного висновку про те, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради відповідно до умов Договору оренди № 22-12-ІІІ від 06.11.2015 року повідомив відповідача у місячний строк, що договір оренди закінчує свою дію 06.10.2018р. та на новий строк продовжуватися не буде, а також запропонував у добровільному порядку повернути орендоване майно.
Доказів укладення договору про надання послуги поштового зв'язку матеріали справи не містять. Відповідно до Єдиного державного реєстру операторів поштового зв'язку, який розміщено на сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, ТОВ «Двадцять п'ять годин» не є оператором поштового зв'язку.
Таким чином, скаржник вважає, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради не виконав умови Договору оренди як в частині передачі об'єкта оренди орендарю, так і не виконав п. 7.9 цього Договору - нібито направив повідомлення ФОП Назаров О.С. не у спосіб передбачений договором, тому договір оренди № 22-12-ПІ від 06.11.2015 року, на підставі п. 7.9 Договору та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Крім того, апелянт зауважує, що відповідно до Договору оренди № 22-12-ІІІ від 06.11.2015 року орендодавцем є комунальне підприємство «Парки Одеси», яке є самостійною юридичною особою і яке взяло на себе зобов'язання за договором, однак попередження про припинення договору направлено Департаментом комунальної власності Одеської міської ради , який не є стороною договору.
Отже, апелянт зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не надав мотивованої оцінки кожного аргументу позивача, а саме:
1. Орендодавець не передав Орендарю приміщення, що встановлено рішеннями господарських судів у справі № 916/3042/16;
2. Орендодавець не повідомляв Орендаря про припинення договору у належний спосіб, передбачений договором, а сам доказ про такий факт не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки викликає сумніви у його достовірності (лист нібито відправлено оператором поштового зв'язку, що не відповідає дійсності, а також відсутні докази про сплату послуг поштового зв'язку).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2018 року відкрито апеляційне провадження по справі за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/1872/19.
У відзиві на апеляційну скаргу від 03.12.19 Департамент комунальної власності Одеської міської ради заперечує проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін.
Відповідач зазначає, що Приморським ВДВС було відкрито виконавче провадження щодо виселення МПП «Друг» , в подальшому провадження закінчено, згідно постанови від 19.06.2017 року МПП «Друг» усунуто перешкоди у користування приміщеннями шляхом звільнення безпідставно зайнятих приміщень.
На виконання рішення ОМР від 26.07.2017 №2284-VII визначено, що Департамент комунальної власності ОМР є орендодавцем майна комунальної власності, 23.03.18 між КП «Парки Одеси» та Департаментом комунальної власності ОМР складено акт приймання передачі орендної справи. Додатковий договір про зміну орендодавця орендарем не було підписано.
06.10.18 припинив свою дію договір оренди і Департаментом було повідомлено про необхідність повернення майна.
Зазначає, що договором не передбачено надсилання листів орендарю лише за допомогою операторів поштового зв'язку.
В судовому засіданні 17.12.2019 та в заяві, що надійшла до суду 23.12.2019 року, представник апелянта підтримує апеляційну скаргу частково, та просить скасувати рішення суду першої інстанції частково або змінити мотивувальну частину рішення шляхом виключення з нього висновків суду про те, що позивач отримав за актом приймання-передачі спірне приміщення та не повернув його, а також про закінчення строку дії договору оренди.
21.12.2019 від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 17.08.2017р. та акту державного виконавця від 15.06.2017р..
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції
За таких обставин, судова колегія вважає за доцільне залишити без розгляду вищезазначені заяву представника апелянта та заяву представника відповідача, оскільки дані заяви подані в порушення ст. ст. 266, 269 ГПК України, а саме з порушенням строку їх подання та за відсутності зазначення поважності причин неподання в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, на підставі наказу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, який є уповноваженим органом з питань проведення конкурсу з передачі в оренду нерухомого майна, від 25.09.2015р. №138 було визначено провести конкурс на право укладання договорів оренди нежитлових будівель, споруд та приміщень, які є суб'єктами комунальної власності, зокрема нежилої, окремо розташованої будівлі площею 30,2кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Наказом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради №160 від 06.11.2015р. затверджено протокол №7-15/4 від 06.11.2015р. та результати конкурсу на право укладання договору оренди об'єкту комунальної власності, зокрема нежилої, окремо розташованої будівлі площею 30,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 з переможцем ФОП Назаровим О.С., який отримав право на укладання договору оренди об'єкта.
06.11.2015 року між Фізичною особою-підприємцем Назаровим Олександром Сергійовичем та Комунальним підприємством „Парки Одеси" було укладено договір оренди № 22-15-Ш, згідно якого позивач приймає у строкове платне користування нежилу окремо розташовану будівлю загальною площею 30,2 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (п. 1.1. Договору).
Згідно п. 1.3. договору оренди № 22-15-Ш від 06.11.2015р. термін дії договору становить два роки одинадцять місяців, а саме з 06.11.2015 року до 06.10.2018 року.
Відповідно до п. 7.8. зазначеного договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами; складено у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони цього договору (п. 1.17. Договору).
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму
Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 763, 764 ЦК України).
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Як вбачається зі змісту ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Також, законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.
Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.
Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.
Наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків, що регулюється ст.ст. 765-766 ЦК України.
06.11.2015 року між КП „Парки Одеси" та ФОП Назаровим О.С. складено та підписано акт приймання передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого орендареві передано вищезазначене приміщення у задовільному стані.
Проте, звертаючись до суду, ФОП Назаров О.С. зазначає, що у нього наразі відсутня можливість користуватися орендованим приміщенням та просить зобов'язати Департамент комунальної власності Одеської міської передати не пізніше 7-ми робочих днів ФОП Назарову О.С. за актом приймання-передачі нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2, відповідно до умов договору оренди № 22-15-Ш від 06.11.2015 року.
Судова колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині, щодо недоведеності позовних вимог по суті, та звертає увагу на наступне.
Як зазначено вище, договір оренди № 22-15-Ш від 06.11.2015 року було укладено між Фізичною особою-підприємцем Назаровим Олександром Сергійовичем та Комунальним підприємством „Парки Одеси" , акт приймання-передачі приміщення також складено між зазначеними сторонами.
Проте, позивач звернувся до суду з вимогами про передачу приміщення до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, посилаючись на невиконання ним умов Договору оренди як в частині передачі об'єкта оренди орендарю, так і п. 7.9 цього Договору.
Судова колегія зауважує, що відповідно до Договору оренди № 22-12-ІІІ від 06.11.2015 року орендодавцем є комунальне підприємство «Парки Одеси», яке є самостійною юридичною особою і яке взяло на себе зобов'язання за договором.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.
Частиною 2 статті 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, заміна відповідача у справі може бути здійснена виключно за клопотанням позивача у справі, в той час як суд позбавлений можливості здійснити заміну відповідача за власною ініціативою (навіть якщо суд встановить, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом).
Позивачем в обґрунтування позовних вимог здійснено посилання в позові на статтю 765 ЦК України, якою передбачено, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Однак, судова колегія зазначає, що Департамент комунальної власності Одеської міської ради не є стороною по договору, не є орендодавцем по договору , отже, не може бути зобов'язаною особою з приводу виконання зобов'язань за договором щодо передачі спірного приміщення.
Тому судова колегія доходить висновку про те, що позивачем було неналежно визначено суб'єктний склад сторін, звернувшись до неналежного відповідача у справі, на що помилково не зазначено судом першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що попередження про припинення договору направлено Департаментом комунальної власності Одеської міської ради, судовою колегією відхиляються, оскільки, між сторонами договору не було внесено зміни до договору щодо зміни орендодавця, тому направлення попередження Департаментом комунальної власності не має правового значення та не свідчить про наявність будь-яких зобов'язань у особи, яка не є стороною договору.
Відповідно до приписів ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є, зокрема, остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.
Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Тобто, колегія суддів зазначає, що перед тим, як перейти до розгляду справи по суті, суд повинен пересвідчитись, чи відповідає суб'єктний склад, підстави та предмет позову вимогам процесуального законодавства, однак у даному випадку суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що позовні вимоги направлені не на зобов'язання орендодавця за договором, а зобов'язання іншої особи, яка не є стороною по договору.
За таких обставин, судова колегія зауважує, що суд першої інстанції передчасно та помилково надав оцінку обставинам справи, безпідставно дійшовши висновку про те, що 06.11.2015 року ОСОБА_1 отримав спірне приміщення за актом прийому - передачі нежитлового приміщення та в матеріалах справи відсутні належні докази повернення позивачем ФОП Назаровим О.С. вищезазначеного нежитлового приміщення, та про закінчення строку дії договору оренди.
Водночас, пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі.
За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц).
За таких обставин, суд першої інстанції хоча і невірно кваліфікував суб'єктний склад, визначений позивачем та помилково розглянув справу по суті, однак дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому рішення господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року у справі №916/1872/19 підлягає зміні, з викладенням мотивувальної частини в редакції даної постанови Південно-західного апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п.2 ч.1 ст.275, ч.4 ст. 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Назарова Олександра Сергійовича задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2019 року у справі №916/1872/19 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписаний 24.12.2019 року.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Н.М. Принцевська