ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/2465/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року, м. Херсон, суддя Цісельський О.В., повний текст рішення складено 16.10.2019 року
у справі № 916/2465/19
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя
до відповідача Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса
про стягнення 69 889 грн. 31 коп.,-
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В серпні 2019 року Публічне акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м.Одеса, в якій просило стягнути з Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Київ в особі регіональної філії “Одеська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця”, м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя суму штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 69 889 грн. 31 коп.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя, посилаючись на укладений між ним та відповідачем договір про надання послуг від 15.02.2018 року № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365, вказує, що ним, згідно залізничних накладних було відправлено вантаж, який доставлений до місця призначення із простроченням термінів доставки, що згідно ст.116 Статуту залізниць України є підставою для нарахування відповідачу штрафу.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі №916/2465/19 (суддя Цісельський О.В.) позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса про стягнення штрафу за прострочення доставки вантажів задоволено в повному обсязі, стягнуто з Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м.Запоріжжя штраф за прострочення доставки вантажів у розмірі 69 889 грн. 31 коп. та 1921 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем було неналежно виконано зобов'язання за договором про надання послуг від 15.02.2018 року № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365 в частині дотримання строків доставки вантажу, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя є обґрунтованими та такими, що підтверджені належними доказами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Акціонерне товариство «Укрзалізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/2465/19 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя у стягненні з Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ штрафних санкцій за несвоєчасність доставки вантажів у сумі 10 050 грн. 41 коп., вирішити питання про розподіл судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку розміру штрафу не було враховано п.п. 1.1, 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажу та ст. 116 Статуту залізниці, у зв'язку з чим здійснено розрахунок суми штрафу за окремими накладними виходячи із загальної суми сплачених відправником за здійснення відповідного перевезення коштів, визначеної в графі 34 накладної, тобто, з урахуванням окрім провізної плати також інших розрахованих залізницею зборів, що не відповідає закріпленому в ст.116 Статуту залізниці порядку нарахування штрафу, а тому є неправомірним.
Зокрема, скаржник, посилаючись на постанову Верховного суду від 05.08.2019 року у справі № 910/10848/18, зазначає, що в розрахунках, наданих позивачем, необґрунтовано завищено суми провізної плати при розрахунках сум штрафу за прострочення термінів доставки, оскільки фактично термін доставки вантажу починається з 24-ї години - дати приймання вантажу до перевезення, до - дати повідомлення вантажоодержувача.
Крім цього, на думку скаржника, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення, не було прийнято до уваги заперечення відповідача на позовні вимоги, а саме, викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої прийняте рішення, що стало наслідком порушення вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та ухвалення необґрунтованого рішення по справі.
В зв'язку з викладеним, скаржник вважає, що суму штрафних санкцій за несвоєчасність доставки вантажів належить зменшити до 59 838 грн. 90 коп., оскільки розрахунок штрафу позивачем здійснено всупереч діючому законодавству.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/2465/19, розгляд справи призначено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
04.12.2019 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач просив суд у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Одеса відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/2465/19 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві позивач зазначає, що пунктом 3.2. укладеного між сторонами договору сторони погодили більш широке поняття провізної плати, яке складається з трьох частин, в зв'язку з чим, з огляду на положення ст. 116 Статуту залізниць України, розрахунок розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу має здійснюватися виходячи із розміру плати, визначеної в п. 31, 36, 37 накладних.
Позивач також зазначає, що Правила оформлення перевізних документів не містять конкретного зазначення відносно того, які конкретно платежі заносяться до граф 31, 36, 37 накладних. Таким чином, відповідач самостійно, вносить до залізничних накладних провізну плату до трьох різних граф, що не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.
З огляду на вищевикладене позивач вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов вірного висновку щодо обчислення суми штрафу за прострочення строку доставки вантажу.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржене у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та відповіді на відзив, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Одеса підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/2465/19 підлягає скасуванню частково, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
15.02.2018 року між Публічним акціонерним товариством «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя (Замовник) та Публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (Перевізник) було укладено Договір про надання послуг № 10429/ЦТЛ-2018/20/2018/365, згідно з п. 1.1 якого предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших, послуг пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.2 Договору наведені наступні поняття:
вагон Перевізника - це вантажний вагон, яким перевізник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;
вагон залізниці іншої держави - вагон який належить залізниці іншої держави та наданий перевізником у відповідності до окремих договорів та угод;
вагон замовника - вантажний вагон, яким замовник володіє на праві власності або іншій правовій підставі;
перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року № 317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 року за № 340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 року № 873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009 року за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно;
послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику, у тому числі на підставі окремої заявки з переліку, погодженого сторонами у додатку № 1 до договору;
інструкція на повернення вагонів - порядок заповнення окремих граф перевізного документу при поверненні порожнього вагону перевізника на території України, розміщений на сайті: uz-cargo.com.
Відповідно до п. 1.3 Договору, надання послуг за цим договором може підтверджуватися залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Згідно з п. 3.1 Договору, розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів.
Пунктом 3.2 Договору сторони погодили, що розмір плати за перевезення вантажу у вагоні перевізника (крім транспортерів перевізника, проїзду бригад супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад) складається з:
- плати за перевезення навантаженого вагону перевізника, яка визначається за тарифом, визначеним у Збірнику тарифів встановленим для власного вагону перевізника;
- компенсації витрат на перевезення у порожньому стані вагону перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього договору;
- плати за використання вагону перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки.
Згідно з п. 3.2.2. Договору, при замовленні вагону Перевізника для проїзду провідників відправника (одержувача) Замовник сплачує:
- плату за проїзд провідника відправника (одержувача), встановлену Збірником Тарифів на дату відправлення вантажу;
- плату за перевезення порожнього вагону Перевізника з провідниками, яка розраховується за фактичну тарифну відстань за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника Тарифів;
- плату за використання вагону Перевізника у вантажному та порожньому рейсах за нормативний термін доставки, відповідно до п. 3.2.1;
- компенсацію витрат на перевезення у порожньому стані вагону Перевізника, яка визначається за тарифною схемою 14 Збірника тарифи з урахуванням коригуючих коефіцієнтів до тарифів Збірника тарифів за тарифну відстань перевезення вантажу, скориговану на коефіцієнт порожнього пробігу, зазначеного в додатку 3 до цього Договору.
Згідно з умовами п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень «ПАТ «Укрзалізниця».
У п. 4.13 Договору встановлено, що податкові накладні складаються в електронному вигляді Перевізником за першою подією та реєструються в ЄРПН у порядку, встановленому Податковим кодексом України. У разі коригування сум податкових зобов'язань, а також у разі виправлення помилок, складається розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в електронному вигляді та надається Замовнику для реєстрації в ЄРПН. Зареєстровані податкові накладні/розрахунки коригувань в ЄРПН доступні Замовникам в електронному вигляді.
Перевізник, відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України має право складати зведені податкові накладні.
Відповідно до п. 8.1 Договору, сторони домовились про використання електронного документообігу.
Згідно з п. 8.2 Договору для організації електронного документообігу використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС Месплан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс «Архів електронного документообігу залізничного транспорту» з комплексною системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України).
Пунктом 8.5.1 Договору сторонами узгоджено порядок оформлення, прийом та узгодження електронних перевізних документів. Замовник формує електронний перевізний документ (далі - ЕПД) та передає їх перевізнику через АС Клієнт-УЗ не пізніше часу пред'явлення вантажу для приймально-здавальних операцій відповідно до режиму роботи товарної контори станції.
Згідно з п. 8.5.2 Договору заповнення ЕПД УМВС здійснюється відповідно до вимог додатку № 1 до УМВС. ЄЦП замовника при відправленні проставляється в графі 1 ЕПД. Електронна печатка філії «ГІОЦ УЗ» «Удостоверено «ЭП ГИВЦ УЗ ‹дата наложения ЭП›» відображається в графах 1, 26, 64. Таким чином оформлений ЕПД вважається оригіналом договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Положеннями п. 12.1. Договору визначено, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЄЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 року до 31.12.2018 року. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Пунктом 13.1 Договору передбачено, що додатки є невід'ємною частиною Договору, вважаються підписаними Сторонами в момент підписання договору та не потребують окремого підписання.
У відповідності до вказаного договору позивачем в період січень-лютий 2019 року на адресу адміністрації Одеського морського порту на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними № 45638608, № 45660990, №45756053, № 45756004, № 45756905, № 45932167, № 45948601, № 45964590, № 45964517, № 45969813, № 45969870, № 45969912, № 45990710, № 45995495, № 45995545, № 46006292, № 46009098, які надійшли на станцію призначення із затриманням.
За прострочення термінів доставки вантажу позивачем, як вбачається з наданого розрахунку, нараховано відповідачеві штраф в сумі 69 889 грн. 31 коп.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції частково погодився з аргументами, викладеними скаржником у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
У відповідності до приписів ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно положень ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною 1 ст. 919 Цивільного кодексу України закріплено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 затверджено Статут залізниць України, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту, поміж іншого, передбачено, що накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 п. 23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до п. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1., 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 (із змінами та доповненнями) (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4. наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).
Згідно з п. 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Статтею 23 Закону України “Про залізничний транспорт” встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п. 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
- 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
- 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
- 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
З матеріалів справи вбачається, що у період з січня по лютий 2019 року Позивачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕТАЛ СТИВІДОРІНГ КОМПАНІ” на станцію Одеса-Порт Одеської залізниці було відправлено вантажі за залізничними накладними: №45638608, №45660990, №45756053, №45756004, №457556905, №45932167, №45948601, №45964590, №45964517, №45969813, №45969870, №45969912, №45990710, №45995495, №45995545, №46006292, №46009098, які містять відомості, зокрема: дату відправлення, дату прибуття та дату видачі вантажу (п.п.56,51,52); розмір провізної плати (п.31), відстань перевезення вантажу (п.30). На зворотній стороні накладних міститься переуступний напис вантажоодержувача, яким останній здійснив передачу права на пред'явлення претензій і позовів за зазначеними перевізними документами вантажовідправнику, тобто Позивачу.
Так, за накладною:
- № 45638608 дата відправлення вантажу 31.01.2019 року, прибуття до станції призначення - 16.02.2019 року, провізна плата - 18221,00 грн;
- № 45660990 дата відправлення вантажу - 01.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 15.02.2019 року, провізна плата - 18221,00 грн;
- № 45756053 дата відправлення вантажу - 05.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 16.02.2019 року, провізна плата - 18221,00 грн;
- № 45756004 дата відправлення вантажу - 05.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 16.02.2019 року, провізна плата - 18482,00 грн;
- № 45756905 дата відправлення вантажу - 05.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 16.02.2019 року, провізна плата - 17696,00 грн;
- № 45932167 дата відправлення вантажу - 11.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 20.02.2019 року, провізна плата - 18482,00 грн;
- № 45948601 дата відправлення вантажу - 11.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 22.02.2019 року, провізна плата - 18221,00 грн;
- № 45964590 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 20.02.2019 року, провізна плата - 17957,00 грн;
- № 45964517 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 20.02.2019 року, провізна плата - 18221 грн., додаткова плата за п. 36 - 7371,00 грн, додаткова плата за п. 37 - 3081грн. 10 коп.;
- № 45969813 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 20.02.2019 року, провізна плата - 17957,00 грн;
- № 45969870 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 20.02.2019 року, провізна плата - 17957 грн;
- № 45969912 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 20.02.2019 року, провізна плата - 18221,00 грн;
- № 45990710 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 22.02.2019 року, провізна плата - 18482,00 грн;
- № 45995495 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 22.02.2019 року, провізна плата - 17696,00 грн;
- № 45995545 дата відправлення вантажу - 12.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 22.02.2019 року, провізна плата - 17696,00 грн;
- № 46006292 дата відправлення вантажу - 13.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 22.02.2019 року, провізна плата - 17696,00 грн;
- № 46009098 дата відправлення вантажу - 13.02.2019 року, прибуття до станції призначення - 22.02.2019 року, провізна плата - 18482,00 грн.
Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановлено, що по всім зазначеним вище накладним відстань перевезення вантажу складає 743 км, а отже, виходячи зі змісту Правил обчислення термінів доставки вантажів (ст. 41, 116 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, нормативний строк доставки вантажу по вищевказаним накладним складає: норма доставки: 4 доби (вагонна відправка на відстань 730 км) + 1 доба (п. 2.4 Правил - на операції, пов'язані з відправленням-прибуттям) = 5 діб.
Тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком Господарського суду Одеської області щодо наявності у позивача правових підстав для стягнення із відповідача штрафу за порушення термінів доставки вантажів залізничним транспортом.
Натомість, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розміру такого штрафу, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з апеляційної скарги, поданої відповідачем, останній вважає, що в розрахунках, наданих позивачем, необгрунтовано завищено суми проїзної плати при розрахунках сум штрафу за прострочення термінів доставки. Крім цього, відповідач, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначає про необґрунтоване вирахування штрафу за накладною № 45964517 не з суми лише провізної плати, а з суми, обрахованої шляхом включення також інших платежів.
Як встановлено судом з розрахунку суми позову (а.с. 56), нарахування суми штрафу по накладній № 45964517 позивачем було зроблено, виходячи із загальної суми всіх платежів, вказаних у п. 31, 36 та 37 залізничної накладної, яка включає в себе, в тому числі додаткові збори, та яка підлягала сплаті за надані послуги перевезення.
Як вже було раніше зазначено колегією суддів апеляційної інстанції, положеннями ст. 116 Статуту залізниць України унормовано розмір штрафу у відсотковому співвідношенні від провізної плати.
Водночас і термін доставки вантажу, у відповідності до Правил перевезення вантажу, визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
У відповідності до додатку № 3 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України, в якому наведено пояснення щодо заповнення залізничної накладної, у графі № 31 вказується провізна плата, у графі № 36 та № 37 вказуються інші платежі на станції відправлення.
При цьому судова колегія відзначає, що можливість стягнення штрафних санкцій є засобом розумного стимулювання боржника виконувати своє зобов'язання, при цьому не може бути підставою для збагачення, зокрема, шляхом включення до чітко визначених сум провізної плати і інших погоджених сторонами платежів.
Фактично позивачем по спірній накладній нараховано штраф, виходячи не з провізної плати, визначеної у графі 31 накладної, а із загальної суми платежу за надані послуги перевезення, яка включає в себе в тому числі додаткові збори, що не відповідає положенням ст. 116 Статуту залізниць України, виходячи з системного аналізу положень вказаної статті, а також Правилам перевезення вантажу та Правилам оформлення перевізних документів, виданих на підставі Статуту. Посилання суду першої інстанції та позивача на те, що інший розмір провізної плати встанолений ними в договорі, судовою колегією не прийняті до уваги, оскільки в даному випадку на правовідносини сторін не розповсюджується дія норм цивільного законодавства України стосовно «свободи логовору» з причини застосування норм спеціального транспортного законодавства України, яке в даному випадку має пріоритетне застосування перед загальними нормами права.
За таких обставин, за підрахунком суду апеляційної інстанції, вірною сумою штрафу по накладній № 45964517 є 1822 грн. 10 коп., тобто десять відсотків від провізної плати, зазначеної у графі 31 спірної накладної.
Аналогічна позиція щодо обчислення суми штрафу, виходячи виключно із суми провізної плати, викладена у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 року при розгляді справи № 910/10848/18.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги відповідача, зазначені в апеляційній скарзі лише в частині про зменшення суми штрафу на 1822 грн. 10 коп.
Що стосується посилань відповідача у апеляційній скарзі на те, що в деяких випадках позивачем необгрунтовано завищено суми проїзної плати при розрахунках сум штрафу за прострочення термінів доставки, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині частково, а саме, вважає розрахунок, наданий позивачем вірним по наступним накладним: №45638608, № 45660990, № 45932167, № 45948601, № 45964590, № 45964517, № 45969813, № 45969870, № 45969912, № 45990710, № 45995495, № 45995545, № 46006292, № 46009098. По накладним № 45756053, № 45756004, № 45756905 дійсно мало місце прострочення доставки вантажу не на 5 діб, а на 4 доби, що на розмір відсотків від проїзної плати не впливає згідно норм спеціального транспортного законодавства України в цій частині.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що заявлені вимоги в апеляційній скарзі є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/2465/19 частково не відповідає обставинам справи та вимогам закону і є достатні правові підстави для його часткового скасування у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу за несвоєчасність доставки вантажів по накладній № 45964517 у розмірі 1822 грн.10 коп., а відтак, сума штрафу за прострочення доставки вантажів, яка підлягає до стягнення, становить 68 844 грн. 10 коп.
Що стосується позиції відповідача щодо викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, чим, на думку скаржника порушуються вимоги щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі регіональної філії «Одеська залізниця», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/2465/19 підлягає задоволенню частково, а рішення суду - частковому скасуванню, з прийняттям нового рішення про стягнення з Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса на користь Публічного Акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м.Запоріжжя 68 844 грн. 10 коп. штрафу за прострочення доставки вантажів.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі №916/2465/19 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 у справі № 916/2465/19 - скасувати частково.
Позовні вимоги Публічного Акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м.Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса про стягнення суми штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 69 889 грн. 31 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Публічного Акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, код ЄДРПОУ 00191230) штраф за прострочення доставки вантажів у розмірі 68 844 грн. 10 коп., судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 892 грн. 19 коп.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного Акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, м. Запоріжжя до Акціонерного товариства «Укрзалізниця», м. Київ в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Одеса про стягнення суми штрафу за прострочення доставки вантажів у розмірі 1 045 грн. 21 коп.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош