ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
23 грудня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1738/19
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Діброви Г.І.
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
секретар судового засідання: Клименко О. В.
за участю представників учасників судового процесу:
від Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса - Балан В.І. за довіреністю від 12.08.2019 року № б/н;
від Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса - не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року, м. Одеса, суддя ГутС.Ф., повний текст рішення складено 25.10.2019 року
у справі № 916/1738/19
за позовом Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса
до відповідача Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса
про зобов'язання вчинити певні дії,-
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
В червні 2019 року Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, м.Одеса звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса, в якій просила суд зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса усунути перешкоди Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в акті фіксації № 008448/18 від 26.11.2018 року та приписі про усунення порушень № 01-20/7359 від 04.12.2018 року шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 18-А, а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч ст. 16 Закону України «Про рекламу», п. 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 та п. 6.1. Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції, затверджених Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 року № 434, відповідач самовільно розмістив рекламний засіб без виданого в установленому порядку дозволу на розміщення зовнішньої реклами та вчинив перешкоди у реалізації Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса демонтажу рекламної конструкції, розташованої на даху будинку № 18 А по вул. Маршала Малиновського у м. Одеса.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі №916/1738/19 (суддя Гут С.Ф.) позов Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м.Одеса про зобов'язання вчинити певні дії задоволено у повному обсязі, зобов'язано Обслуговуючий кооператив «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса усунути перешкоди Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в Акті фіксації № 008448/18 від 26.11.2018 року та приписі про усунення порушень № 01-20/7359 від 04.12.2018 року шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул АДРЕСА_1 Маршала Малиновського, буд АДРЕСА_2 , вирішено питання про відшкодування позивачу судових витрат.
Рішення суду мотивоване тим, що дії Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса по самовільному розміщенню зовнішньої реклами без відповідного на те дозволу, грубо порушили встановлені законодавством вимоги щодо порядку розміщення зовнішньої реклами. Крім цього, невиконання відповідачем вимог припису та вчинення перешкод під час виконання повноважень Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса по демонтажу рекламної конструкції, унеможливлює реалізацію позивачем наданих йому повноважень у сфері розміщення зовнішньої реклами.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Обслуговуючий кооператив «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/1738/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з'ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначив, що рішення Господарського суду Одеської області не відповідає чинному законодавству та обставинам справи, оскільки Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса не уповноважена на здійснення заходів щодо дотримання розміщення елементів зовнішньої реклами в місті Одеса та контролю на виконання приписів, а тому, на думку відповідача, позивач вийшов за межі своїх повноважень та діє не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.
Крім цього, апелянт звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності контролюючих повноважень позивача за дотриманням норм у сфері реклами. А саме, як зазначає Обслуговуючий кооператив «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса в апеляційній скарзі, посилаючись на ст. 26 Закону України «Про рекламу», контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами. Таким чином, на думку скаржника, Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса, у даному випадку також вийшла за межі своїх повноважень щодо здійснення контролю за законодавством про рекламу, оскільки, у відповідності до ст. 26, 27 Закону України «Про рекламу» та постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 саме Держпродспоживслужба в Одеській області під час розгляду питання про порушення чи відсутність порушення законодавства про рекламу приймає відповідне рішення.
Разом з тим, скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 21-126а14 та ст. 250 Господарського кодексу України, наголошує, що позивачем неправомірно було подано позовну заяву до Господарського суду Одеської області, оскільки з часу складання Управлянням реклами Одеської міської ради припису про усунення порушень минуло більше шести місяців, натомість для застосування санкцій повинні бути дотримані дві умови щодо строку притягнення: як щодо часу виявлення правопорушення, так і щодо часу вчинення правопорушення.
Крім цього, Обслуговуючий кооператив «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса зазначає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було надано оцінку аргументам, наведеним відповідачем щодо належності металево-пластикової конструкції до об'єктів зовнішньої реклами. А саме, відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.02.2018 року у справі №323/1767/17, вказує, що конструкція, яка розташована на даху будинку з сюжетом «KADORR з поруч розташованим голубом миру» не містить елементів індивідуалізації, закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг, не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товарупослуг, що поставляєтьсянадається підприємцем, а тому не є рекламою та не потребує спеціального дозволу на розміщення об'єкту зовнішньої реклами.
Також, у апеляційній скарзі скаржник звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду на те, що у відповідача не було можливості скористатися правом на оскарження припису від 04.12.2018 року № 01-20/7359, оскільки його не було отримано Обслуговуючим кооперативом «Жемчужина на Малиновського», м.Одеса.
Відповідач також наголошує в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.11.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/1738/19, справу призначено до судового розгляду.
10.12.2019 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м.Одеса надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд в задоволенні апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м.Одеса відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі №916/1738/19 залишити без змін. Судовою колегією відзив було долучено до матеріалів справи.
У відзиві позивач зазначає, що скаржник помилково та необґрунтовано ототожнює завдання та функції позивача з демонтажу протиправно розміщених рекламних засобів з повноваженнями Управління реклами Одеської міської ради щодо здійснення контролю за додержанням вимог Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції, затверджених рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 434 від 22.04.2008 року (із змінами та доповненнями), щодо звернення до суб'єкта господарювання з приписами про усунення порушень та контролю виконання цих приписів, оскільки позивач є установою, що створена для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами (п. 1.5. Правил), виконання завдань та функцій, визначених Правилами, керуючись п. 4.1. Правил та Статутом здійснює, за направленням управління реклами, обстеження місць розміщення рекламних засобів щодо дотримання вимог Правил та надає робочому органу матеріали фіксації відповідних порушень. Крім того, виключно за направленням робочого органу, позивач організовує та/або здійснює демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів у випадку ігнорування суб'єктом господарювання вимог припису управління реклами.
Також позивач вважає неправильним висновок відповідача, що тільки спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів має право здійснювати контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, оскільки Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, на підставі ст. 26 Закону України «Про рекламу», здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу на території міста Одеси та Одеської області у межах своїх повноважень - щодо захисту прав споживачів реклами, що підтверджується й повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області вих-6717/05.3/25-19 від 04.09.2019 року (надавалось відповідачем та міститься в матеріалах справи). Таким чином, даний державний орган виконує контрольні функції лише у своїй галузі, а не щодо перевірки дотримання законодавства про рекламу в цілому.
В свою чергу, на підставі п. 46 Типових правил у разі невиконання вимоги про усунення порушень орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. На цій підставі робочий орган направив до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області матеріали про порушення Обслуговуючим кооперативом «Жемчужина на Малиновского» законодавства про рекламу для розгляду в межах компетенції. Вищезазначені дії відносяться до компетенції робочого органу та здійснювались управлінням реклами Одеської міської ради, а не Комунальною установою «Одесреклама», отже доводи відповідача про те, що позивач вийшов за межі своїх повноважень, не знаходять підтвердження доказами.
Безпідставним на думку позивача також є посилання відповідача на ст. 250 Господарського кодексу України та постанову Верховного Суду України від 27.05.2014 року у справі № 21-126а14 щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, оскільки ані Господарським кодексом України, ані будь-яким іншим законом України демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів не визначено як вид адміністративно-господарських санкцій. Демонтаж рекламних конструкцій, як засіб усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами та захисту прав територіальної громади, застосовується у зв'язку з порушенням Обслуговуючи кооперативом «Жемчужина на Малиновского» приписів рекламного законодавства та не пов'язане з веденням останнім господарської діяльності, так з наданої відповідачем виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (є в матеріалах справи) вбачається, що основним видом економічної діяльності Кооперативу є комплексне обслуговування об'єктів.
Також безпідставними, за твердженням позивача, є доводи щодо неналежності металево-пластикової конструкції до зовнішньої реклами, так як встановлення належності або неналежності конструкції до зовнішньої реклами не є предметом розгляду даної господарської справи. А факт, що дахова конструкція з написом «KADORR» та зображенням голуба є рекламним засобом, був встановлений робочим органом - управлінням реклами у приписі про усунення порушень на підставі розглянутих матеріалів фіксації порушення. Відповідачу було відомо, що управлінням реклами Одеської міської ради було винесено припис про усунення порушень як на момент виїзду співробітників КУ «Одесреклама» за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18а для здійснення примусового демонтажу рекламного засобу (керівник Кооперативу Мокрицький С.М. був присутній при складанні акта недопуску до об'єкта демонтажу), так і на момент розгляду справи про зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач мав можливість звернутися до адміністративного суду с позовом про визнання протиправним та скасування припису та обґрунтувати свою позицію щодо неналежності конструкції до зовнішньої реклами та повноважень управління реклами. Проте, відповідачем не був оскаржений зазначений припис ні на момент винесення припису, ні на момент виїзду Комунальної установи «Одесреклама» на демонтаж, ні на момент розгляду цієї справи. Таким чином, відповідачем було визнано правомірність винесення припису, а сам припис є діючим та винесеним у відповідності до вимог чинного законодавства України.
При цьому, в позовній заяві позивач зазначав та судом було встановлено, що управління реклами вжило необхідних заходів для належного вручення припису про усунення порушень шляхом направлення припису рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача, але Обслуговуючий кооператив «Жемчужина на Малиновского» внаслідок власної бездіяльності не скористався своїм правом на отримання припису та надання відповіді на припис або його оскарження. Отже, відповідач не отримав припис не з вини суб'єкта владних повноважень.
Крім того, як зазначалось вище, на момент складання акту недопуску до об'єкта демонтажу (15.05.2019 року) керівник Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновского» - Мокрицький С.М. був обізнаний про винесення припису № 01-20/7359 від 04.12.2018 року, але не вжив жодних заходів щодо захисту прав кооперативу, якщо вважав їх порушеними.
У відзиві позивач також просив суд розгляд справи № 916/1738/19 проводити за відсутності представника позивача. Судовою колегією зазначене клопотання розглянуто та задоволено.
В судовому засіданні, яке відкладалось, представник скаржника підтримав свої доводи щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса в судове засідання не з'явився, про дату та час про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчать наявна у матеріалах справи роздруківка з сайту Укрпошти про вручення ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду відкладення розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційних скарг, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/1738/19 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.
Предметом спору у даній справі є вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні демонтажу розміщеної дахової рекламної конструкції, розташованої на даху будинку 18А по вул. Маршала Малиновського у місті Одеса.
25.04.2016 року між директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Діана плюс» та головою Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновского» було складено акт приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс житлового комплексу, розташованого за адресою: м. Одеса, вул АДРЕСА_1 Маршала Малиновського АДРЕСА_3 буд АДРЕСА_4 А, загальною площею забудови 3550 м. кв.
01.11.2018 року Управління реклами Одеської міської ради видало старшому інспектору відділу інспекційної роботи Комунальної установи «Одесреклама» Гороховській Оксані Юріївні направлення на проведення інвентаризації № 116/01-19 на проведення перевіркиінвентаризації правомірності розташування зовнішньої реклами та вивісок у Суворовському, Приморському, Київському та Малиновському районах міста Одеса, строком до 30 листопада 2018 року.
26.11.2018 року, старшим інспектором відділу інспекційної роботи Комунальної установи «Одесреклама», м. Одеса, Гороховською О.Ю. було складено Акт фіксації недотримання вимог Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Одеса, Порядку розміщення вивісок на території м. Одеса, яким зафіксовано, що по вул. Маршала Малиновського, 18А у м.Одеса знаходиться зовнішня реклама у вигляді дахової конструкції розміром 15х3х1(т=0,30) без наявних дозвільних документів.
В подальшому, 04.12.2018 року Управлінням реклами Одеської міської ради на ім'я Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса було винесено припис № 01-20/7359 про усунення порушень, встановлених Актом фіксації від 26.11.2018 року з вимогою здійснити демонтаж конструкції протягом п'яти днів з моменту отримання даного припису. При цьому, зазначено, що у разі невиконання припису, конструкція буде демонтована силами Комунальної установи «Одесреклама».
Вищевказаний Припис від 04.12.2018 року № 01-20/7359 було надіслано на юридичну адресу Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, яке було повернуто відправнику з відміткою «у зв'язку з закінченням строку зберігання».
В зв'язку з нездійсненням Обслуговуючим кооперативом «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса демонтажу вищевказаної «рекламної конструкції», 08.05.2019 року Управлінням реклами Одеської міської ради було видано направлення на проведення демонтажу № 181/01-21, яким начальника технічного відділу Дабкевича Є.В., заступника начальника технічного відділу Яворського Ю.М., головного спеціаліста технічного відділу Юрковського В.Ю., Попаз П.П. було направлено на проведення демонтажу, без визначення об'єктів, за адресою, зокрема, «ОК «Жемчужина на Малиновского» (11 Жемчужина) М. Малиновського, 18 А».
15.05.2019 року посадовими особами Комунальної установи «Одесреклама», м.Одеса, під час виконання направлення Управління реклами Одеської міської ради на проведення демонтажу від 08.05.2019 року № 181/01-21, було складено акт про недопуск до об'єкта демонтажу - дахової конструкції, розміром 15мх3мх1 сторона (т=0,30), у кількості 1 шт., що розташований за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, 18А та належить Обслуговуючому кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса. При цьому, у даному акті зазначено, що відмовлено у допуску до об'єкта демонтажу з міркувань дотримання техніки безпеки.
Відповідно до п. 2.1. статуту Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса, основною метою Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради є задоволення міських, суспільних потреб шляхом реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування в галузі формування сучасного міського дизайну, у тому числі у сфері зовнішньої реклами.
Пунктом 2.2.2, 2.2.7. Статуту визначено завдання Установи, зокрема, здійснення за дорученням уповноваженого органу організаційних заходів, спрямованих на забезпечення дотримання встановленого порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами та вивісок, формування естетичного міського середовища; демонтаж у встановленому порядку засобів зовнішньої реклами та вивісок.
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Обслуговуючий кооператив «Жемчужина на Малиновского», м. Одеса як юридичну особу було створено 25.04.2016 року. При цьому, видом економічної діяльності даної юридичної особи є комплексне обслуговування об'єктів.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви прийняття аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Заінтересованість повинна мати об'єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.
Так, звертаючись із відповідним позовом до суду з вимогою про зобов'язання усунути перешкоди Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в Акті фіксації № 008448/18 від 26.11.2018 року та приписі про усунення порушень № 01-20/7359 від 04.12.2018 року шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. АДРЕСА_2 , в обґрунтування позову позивачем було покладено обставини порушення відповідачем правил розміщення та експлуатації об'єктів зовнішньої реклами.
Правовідносини, пов'язані із розміщенням та експлуатацією об'єктів зовнішньої реклами й інформації, врегульовано Законом України «Про рекламу», Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (далі - Типові правила).
Згідно із ст. 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, та на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 (далі - Типові правила) передбачено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
У відповідності до наведених вимог Закону України «Про рекламу» та на підставі наведених Типових правил розроблені Правила розміщення зовнішньої реклами у місті Одесі, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 року № 434 (далі - Правила № 434 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин та звернення до суду із відповідним позовом).
Згідно п. 6.1 Правил № 434 розміщення зовнішньої реклами в межах міста провадиться на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі відповідного рішення виконавчого комітету Одеської міської ради.
Згідно з п. 45 Типових правил контроль за їх додержанням здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад та інші органи відповідно до законодавства, уповноважені особи яких відповідно до п. 46 Типових правил у разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами звертаються до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган).
У разі порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами уповноважена особа органу, який здійснює контроль за додержанням цих Правил, звертається до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк. У разі невиконання цієї вимоги орган, який здійснює контроль, подає інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 46 Типових правил).
Для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган) (п. 5 Типових правил).
Разом з цим, за п. 1.5 Правил № 434 визначено, що робочий орган - це управління реклами Одеської міської ради, яке уповноважене регулювати діяльність з розміщення зовнішньої реклами у межах міста Одеси.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що таким робочим органом у м. Одесі є Управління реклами Одеської міської ради.
Відповідно до п. 3 Правил № 434 робочий орган надає фізичним та юридичним особам обов'язкові до виконання приписи про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами, а також Правил благоустрою території міста Одеси в частині утримання і забезпечення належного технічного стану та зовнішнього вигляду рекламних засобів; контролює виконання цих приписів.
Згідно з п. 13.1. Правил № 434, демонтаж рекламних засобів здійснюється Комунальною установою «Одесреклами» Одеської міської ради за направленням робочого органу.
Відповідно до Правил № 434, демонтаж - комплекс заходів, які передбачають відокремлення рекламного засобу разом з основою від місця його розміщення, включаючи подальше транспортування на місце зберігання. Демонтаж провадиться згідно з розділом 13 «Підстави та порядок демонтажу рекламних засобів» даних Правил.
Демонтаж рекламного засобу, у відповідності до п. 13.3 Правил № 434, повинен бути проведений власником за приписом робочого органу у термін, визначений приписом. У разі невиконання самостійного демонтажу, у встановлений робочим органом термін, демонтаж рекламного засобу здійснюється Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса.
Правила є обов'язковими до виконання всіма суб'єктами, що вступають у правовідносини з питань розміщення зовнішньої реклами у межах території міста Одеси.
З аналізу вказаних вище законодавчих приписів, вбачається, що Правилами № 434 чітко передбачені повноваження саме робочих органів, яким, як вже зазначалось є Управління реклами Одеської міської ради, здійснювати контроль за додержанням цих Правил (у тому числі контроль щодо самовільного розміщення реклами) та звертатися до розповсюджувача зовнішньої реклами з вимогою усунення порушень у визначений строк, а також надавати приписи щодо здійснення демонтажу таких об'єктів, що за своєю правовою природою є адміністративними повноваженнями відповідного органу.
Разом з тим, Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса, яка на момент винесення відповідного припису, направлення та звернення до суду, згідно з положеннями Правил № 434, створена для реалізації господарської компетенції органів місцевого самоврядування у сфері зовнішньої реклами, виконання інших завдань та функцій, визначених цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови (п. 1.5. Правил № 434).
Відповідно до п. 4.1. Правил № 434 Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради:
- забезпечує економічно ефективне використання місць, що перебувають у комунальній власності, для розміщення зовнішньої реклами;
- забезпечує повноту надходжень до бюджету міста Одеси плати за користування вказаними місцями;
- укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у випадках, передбачених цими Правилами;
- за направленням робочого органу перевіряє додержання фізичними та юридичними особами вимог цих Правил та надає робочому органу матеріали щодо виявлених порушень;
- за направленням робочого органу проводить перевірки дотримання фізичними та юридичними особами вимог цих Правил;
- на підставі направлення робочого органу організовує та/або здійснює власними силами у встановленому порядку демонтаж протиправно розміщених рекламних засобів;
- надає платні послуги фізичним та юридичним особам у сфері розміщення зовнішньої реклами відповідно до чинного законодавства;
- забезпечує виготовлення та/або розміщення соціальної реклами та інформації соціальної спрямованості;
- виконує інші завдання та функції, передбачені актами законодавства, цими Правилами, іншими актами органів місцевого самоврядування та міського голови.
Таким чином, Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса за своєю організаційно-правовою формою є комунальним підприємством і не наділена владно-управлінськими функціями (зокрема, щодо зобов'язання будь-кого вчиняти дії), оскільки функції з контролю за дотриманням правил розміщення зовнішньої реклами є управлінськими і здійснюються суб'єктами владних повноважень, а саме, Управлінням реклами Одеської міської ради, у порядку, визначеному чинним законодавством України, а тому відсутнє право Позивача на звернення до суду, яке полягає у примусовому зобов'язанні відповідача усунути перешкоди при реалізації демонтажу конструкції.
При цьому, судова колегія зазначає, що цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Виокремлюють також матеріальний і процесуальний аспекти захисту цивільних прав та інтересів.
Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
При цьому слід виходити з положень ст. 11 Цивільного кодексу України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов'язків. Відповідно до них цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, наприклад, договори та інші правочини, створення речей, творча діяльність, результатом якої є об'єкти права інтелектуальної власності, завдання майнової (матеріальної та моральної) шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених згаданими актами або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.
Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ст. 12 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
З урахуванням наведеного надзвичайно важливого значення набуває необхідність належного з'ясування судом питання щодо того, про захист яких саме прав особи йдеться.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.
За таких обставин, для того щоб в судовому порядку захистити порушене право або законний інтерес особи, яка звертається за захистом такого права до суду, по-перше, право такої особи має бути порушено, по-друге, особа має довести, що саме діями відповідача порушуються її права (законні інтереси), а по-третє, обраний позивачем спосіб захисту має поновити порушені права (законні інтереси) позивача.
Таким чином, з огляду на відсутність у Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса будь-яких повноважень, окрім виконання розпоряджень, які надає їй Управління реклами Одеської міської ради, як орган наділений функціями з контролю за дотриманням правил розміщення зовнішньої реклами, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, яким саме чином відповідачем було порушено оспорюване право і законні інтереси саме Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса при невиконанні вимог Припису від 04.12.2018 року № 01-20/7339, позов в даному випадку не підлягає задоволенню.
Крім того, судова колегія зазначає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковими для неї. Виконання цивільного обов'язку забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, яка встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 522/19532/14а зазначено: «звертаючись з вимогою (приписом) до розповсюджувача реклами, відповідач (у цій справі - Управління реклами Одеської міської ради) хоч і не здійснював заходи державного нагляду (контролю), однак діяв в межах повноважень та компетенції, визначеній постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067, якою затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами.
Водночас, як за змістом Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про рекламу» відповідачі (Управління реклами Одеської міської ради та Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради) не належать до числа органів, уповноважених на здійснення заходів державного контролю.
Відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами від 29.12.2003 року №2067 передбачено, що в разі невиконання у визначений строк вимог про усунення порушень, виконавчі органи міських рад подають інформацію спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, в разі виявлення невиконання вимоги щодо маркування рекламних засобів, відповідач, діючи в межах визначеної законом компетенції вправі був звернутись до уповноваженого органу державного нагляду (контролю).
Положення Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі від 22.04.2008 року №434 в цій частині суперечать вимогам норм нормативно-правових актів вищої юридичної сили і не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що видаючи направлення на демонтаж рекламних конструкцій і здійснюючи такий демонтаж, відповідачі діяли за межами визначеної законом компетенції, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, однак з наведених вище мотивів».
З огляду на вищезазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в даному випадку як Управління реклами Одеської міської ради, так і Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради вийшли за межі визначених законом повноважень, оскільки питання демонтажу незаконно встановлених рекламних конструкції має вирішуватись саме спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким в Одеській області є Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області.
При цьому, матеріали справи містять лист Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на адресу відповідача від 19.09.2019 року № 19, яким Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області повідомило відповідача про те, що останньому 23.04.2019 року було передано матеріали перевірки за винесеним Управлінням реклами Одеської міської ради приписом про усунення порушень від 04.12.2018 року № 01-20/7359 для вжиття заходів реагування відповідно до законодавства про рекламу, а також повідомлено відповідача про призначення відповідного засідання щодо розгляду вищезазначених матеріалів.
З огляду на зазначене, до моменту розгляду уповноваженим органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та прийняття ним відповідних заходів реагування, звернення із позовом до суду в даному випадку взагалі є передчасним.
Таким чином, судом першої інстанції не досліджено належність особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), не встановлено, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також не визначено, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Разом з тим, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення у справі №916/1738/19 зосередив свою увагу лише на аналізі норм, викладених у Законі України «Про рекламу», не надавши при цьому правової оцінки належності дахової конструкції до елементів зовнішньої реклами.
Як убачається з матеріалів справи, актом фіксації недотримання вимог Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі від 26.11.2018 року зафіксовано, що Обслуговуючим кооперативом «Жемчужина на Малиновского» без наявних дозвільних документів було встановлено дахову конструкцію з підключенням до електромереж, розміром 15х3х1 (т=,30), яка відноситься до елементів зовнішньої реклами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" рекламою є інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.
Зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Частиною 7 ст. 8 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України "Про рекламу" вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.
Відповідно до п. 2 Типових правил спеціальні конструкції - це тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами; вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою (вказані зміни до частини другої Типових правил прийняті на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року).
За приписами п. 6.26 Правил № 434 визначено, що вивіска чи табличка, як елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу до такого приміщення, який не є рекламою та розміщується відповідно до порядку розміщення вивісок на території міста Одеси.
Як вбачається з акту фіксації від 26.11.2018 року, на даху будинку № 18А, розташованого по вул. Маршала Малиновського у місті Одеса, мається металево-пластикова конструкція, яка містить у своєму сюжеті напис: «KADORR» та поруч розташованого голуба з гілкою у дзьобі та за своїм змістом носить суто інформативний характер без надання спеціальної інформації про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим посилання апелянта на те, що суд першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення безпідставно задовольнив позов, при цьому доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що заслуговують на увагу, узгоджуються з матеріалами справи та відповідають нормам чинного законодавства.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.
Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов'язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.
І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов'язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Одеської області не відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі № 916/1738/19 не відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому існують достатні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м.Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі №916/1738/19 задовольнити.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.10.2019 року у справі №916/1738/19 скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса до Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса про зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Жемчужина на Малиновського», м. Одеса усунути перешкоди Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської ради, м. Одеса у здійсненні демонтажу протиправно розміщеної дахової рекламної конструкції, зазначеної в акті фіксації № 008448/18 від 26.11.2018 року та приписі про усунення порушень № 01-20/7359 від 04.12.2018 року шляхом надання доступу на дах будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. АДРЕСА_2 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.
Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 23.12.2019 року.
Повний текст постанови складено 24 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Г.І. Діброва
Судді Н.М. Принцевська
А.І. Ярош