79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" грудня 2019 р. Справа №909/781/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Желік М.Б.
суддів Орищин Г.В.
Галушко Н.А.
секретар судового засідання Гунька О.П.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/н та дати (вх.ЗАГС №01-05/3912/19 від 04.11.2019)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 (повний текст рішення виготовлено та підписано 04.10.2019, суддя Фрич М.М.)
у справі № 909/781/19
за позовом: Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Карпенко Дімітрія Вахтанговича
про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 132 317,98 грн., з яких: 69 888,86 грн. - заборгованість за кредитом; 62 429,12 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом
за участю представників сторін: не з'явилися
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 по справі №909/781/19 задоволено частково позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Карпенко Дімітрія Вахтанговича про стягнення заборгованості в розмірі 132 317, 98 грн., з яких: 69 888, 86 грн. - заборгованість за кредитом, 62 429, 12 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Карпенко Дімітрія Вахтанговича на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитом в розмірі 69 888, 86 грн. (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят вісім гривень 86 к.) та судовий збір в розмірі 1048,33 грн. (одна тисяча сорок вісім гривень 33 к.).
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 в частині відмовлених позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволити, в іншій частині рішення залишити без змін та розглянути справу за участі представника Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з викликом його у судове засідання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 909/781/19 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2019, відкрито апеляційне провадження, за клопотанням апелянта справу призначено до розгляду з викликом сторін на 27.11.2019.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 розгляд справи відкладено на 18.12.2019 у зв'язку з неявкою сторін.
18.12.2019 учасники апеляційного провадження в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення Карпенку Д.В. , а також списком згрупованих рекомендованих поштових відправлень та інформацією з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта» за результатами відстеження поштових відправлень за трек-номерами 7901010707237 та 7901010707229, відповідно до якої поштові відправлення, адресовані АТ КБ «Приватбанк» за юридичною адресою та адресою для листування, отримано представником за довіреністю 10.12.2019 та 12.12.2019.
Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду зазначає, що неявка в судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Врахувавши те, що учасники справи не скористалися своїм правом взяти участь у судовому засіданні колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.
Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" подало позов до Фізичної особи-підприємця Карпенко Дімітрія Вахтанговича про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 132 317,98 грн., з яких: 69888,86 грн. - заборгованість за кредитом; 62 429,12 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 01.10.2019.
Вимоги позовної заяві мотивовано тим, що в порушення умов договору банківського обслуговування б/н від 07.03.2013, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін в розмірі 69 888, 86 грн та не сплатив в повному обсязі процентів за користування кредитом в розмірі 62 429, 12 грн.
Відповідач будь-яких заперечень та відзиву на позовну заяву суду першої інстанції не подав.
Оскарженим рішенням позовні вимоги задоволено частково, а саме в частині основної заборгованості, та відмовлено у стягненні на користь позивача заборгованості за відсотками за користування кредитом.
При винесенні рішення місцевий господарський суд керувався тим, що відповідно до виписки по рахунку за період з 26.05.2017 по 05.07.2019 заборгованість відповідача по кредиту становить 69 888, 86 грн., в частині основної заборгованості в розмірі 69 888, 86 грн, позовні вимоги підлягають до задоволення. Щодо відсотків за користування кредитом в розмірі 62 429,12 грн., то зважаючи на відсутність в заяві про приєднання умов про сплату відповідачем відсотків за користування кредитним коштами - є всі підстави вважати, що подані позивачем документи не підтверджують наведених в позовній заяві обставин щодо наявності підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами, відтак відсутні підстави вважати поданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" складовою частиною кредитного договору, з огляду на те, що такі Умови не містять типових ознак такого договору. При цьому судом також враховано правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача вказану заборгованість в розмірі 62429,12 грн. та наводить наступні аргументи. На переконання скаржника, підпис відповідача за анкеті-заяві свідчить про повну згоду з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах. Позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові №342/180/17 від 03.07.2019, та яку врахував суд при ухваленні рішення, стосується цивільних справ, а саме споживчих кредитів, наданих фізичним особам, у цьому ж спорі відповідачем є фізична особа-підприємець, який несе ризики своєї підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 49 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, а оплатою за користування кредитом є сплата відсотків, тому встановивши, що банк надав кредит, а позичальник його не повернув, суд не мав права відмовляти у стягненні відсотків. Скаржник зазначає, що рішення суперечить правовим нормам, що регулюють функціонування кредитних відносин та банківського сектору економіки.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Із матеріалів справи вбачаються наступні фактичні обставини справи.
07.03.2013 фізичною особою-підприємцем Карпенком Дімітрієм Вахтанговичем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно із якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет та на сайті банку, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 07.03.2013.
Відповідно до вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг".
Відповідно до п.3.18.1.16. Умов - при укладенні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угодив системі клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Відповідно до п.3.18.1.1. Умов - кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до п.3.18.1.3. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.
Відповідно до п.3.18.1.8. Умов - проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системі клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі).
Відповідно до п.3.18.1.6. Умов зазначає, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до розділу Умов 3.18.4., яким затверджено порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебельтового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
Порядок розрахунку відсотків: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо додати обнулення дебетового сальдо з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1. Умов).
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.3.).
Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця.
Відповідно до п.3.18.2.3.4. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до довідки про розміри встановлених кредитних лімітів, відповідачу в період з 07.03.2013 по 10.02.2017 було встановлено ліміт кредитних коштів на суми: 15 200 грн, 21 000 грн, 38 000 грн, 38 000 грн, 26 212, 26 грн, 200 000 грн, 200 000 грн, 70 000 грн, 70 000 грн.
Відповідно розрахунку суми заборгованості, заборгованість за кредитом становить 69 888, 86 грн, заборгованість за відсотками - 62 429, 12 грн.
Відповідно до виписки по рахунку відповідача за період з 26.05.2017 по 05.07.2019 - залишок заборгованості за кредитом становить 69 888, 86 грн.
Місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основної заборгованості зі сплати кредитних коштів в розмірі 69 888, 86 грн., в цій частині рішення апелянтом не оскаржується.
Щодо позовної вимоги про стягнення 62 429,12 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом, тобто оскаржуваної частини рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що особливому правовому захисту у договорах про надання споживчого кредиту підлягають правовідносини зі споживачами, тобто фізичними особами. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а відповідно до пункту 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У спірних правовідносинах відповідачем є фізична особа-підприємець, про що також зазначено у заяві-анкеті про приєднання до умов договору, підписаної відповідачем 07.03.2013.
Проте, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що в матеріалах справи відсутні підтвердження, що саме подані позивачем документи, а саме - витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" відповідач розумів та погодився з ними при підписанні заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 07.03.2013, а також матеріали справи не містять підтверджень того, що вказані документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме в тих розмірах та порядку нарахування, що вказані позивачем.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.pb.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (березень 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (липні 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого дог
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до ст.10561 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Із матеріалів справи вбачається, що судом встановлено відсутність підтвердження, що саме з поданими позивачем документами, а саме - витягом з "Умов та правил надання банківських послуг" відповідач погодився при підписанні заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг від 07.03.2013, а також матеріали справи не містять підтверджень того, що вказані документи містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами саме в тих розмірах та порядку нарахування, що вказані позивачем.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами в розмірі 62 429, 12 грн.
Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржуване рішення вказаним вимогам відповідає.
Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід залишити за скаржником.
Відповідно до положень ч.5 ст.240 ГПК України, суд зазначає, що датою прийняття постанови у даній справі є дата складення повного тексту додаткової постанови.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" б/н та дати (вх.ЗАГС №01-05/3912/19 від 04.11.2019) на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 01.10.2019 - відмовити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2019 у справі №909/781/19 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Матеріали справи №909/781/19 повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено та підписано 23.12.2019.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.
суддя Галушко Н.А.