79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" грудня 2019 р. Справа № 914/1029/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді: Данко Л.С.,
суддів: Мирутенка О.Л.,
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання: Харів М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» б/н від 15.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3809/19 від 24.10.2019) та Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» № 14/4-760 від 17.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3812/19 від 24.10.2019),
на рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 24.09.2019, м. Львів, суддя Крупник Р.В.)
у справі № 914/1029/19
порушеній за позовом
позивача: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго», м. Стрий Львівської області
про стягнення 310643,37 грн, з яких: 136281,50 грн пені, 52183,29 грн 3% річних та 122178,58 грн інфляційних втрат,
за участю представників:
від апелянта-1/відповідача: адвокат Сливка В.В. (ордер серії ВС № 1004982 від 11.11.2019),
від апелянта-2/позивача: адвокат Конопліцький І.В. (довіреність № 14-325 від 09.08.2019),
На розгляд Господарського суду Львівської області 28.05.2019 за вх. № 1080 надійшла позовна заява АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до КП “Стрийтеплоенерго” про стягнення 310 643,37 грн. у тому числі: 136 281,50 грн. пені, 52 183,29 грн. 3% річних та 122 178,58 грн. інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
За наслідками розгляду даної справи місцевим господарським судом 19.09.2019 року ухвалено судове рішення у даній справі, яким господарський суд позов задовольнив частково. Стягнув з Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 68140,75 грн. пені, 52183,29 грн. - 3% річних, 1222178,58 грн. - інфляційних втрат та 4660,75 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено ( пункти 1, 2 та 3 резолютивної частини судового рішенння, том ІІ, а.с. 115, 116-125).
Не погоджуючись з даним судовим рішенням суду першої інстанції Комунальне підприємство «Стрийтеплоенерго» 24.10.2019 за вх. № 01-05/3809/19 звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 132 -136), просить рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2019 року у справі № 914/1029/19 скасувати та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги за спірний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року у відповідності до контррозрахунку відповідача, а саме на загальну суму 21211,19 грн., з яких пеня 17595,65 грн., інфляційні втрати 0 0,00 грн., 3% річних - 3615,54 грн.
Доводи апелянта-1/відповідача (Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго»).
Заперечуючи проти позову відповідач/апелянт-1 зазначає, що розрахунки за спожитий природний газ за договором здійснювалися власними коштами та на підставі постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256 за рахунок субвенцій. На переконання відповідача, позивач здійснює нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат починаючи з жовтня 2017 р., однак з незрозумілих причин зарахування субвенційних коштів, які надійшли в лютому-березні 2018 р. проводить з листопада 2018р., хоча такі мали бути зараховані за жовтень 2017 р. Наступні кошти, які надійшли з державного бюджету на виконання постанови КМУ від 04.03.2002р. №256 були спрямовані на погашення заборгованості за листопад 2017 р., однак зараховані позивачем за грудень 2017 р. - січень 2018 р. Відтак, за жовтень-листопад 2017 р. розрахунки з позивачем здійснювалися відповідачем виключно на підставі постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256; за грудень 2017р. розрахунки здійснювалися як субвенційними коштами, так і власними коштами, прострочення платежів не допущено; за січень 2018 р. відповідачем здійснювалися розрахунки виключно власними коштами та допущено зовсім незначні прострочення платежів; за лютий 2018р. відповідачем здійснено розрахунки субвенційними коштами: 7607800,27 грн. згідно платіжного доручення №22 від 27.03.2018 р. та 35815,01 грн. згідно платіжного доручення №23 від 30.03.2018р., а в решті власними коштами (допущено прострочення 1 день); за березень 2018р. відповідачем Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» здійснено розрахунки субвенційними коштами в сумі 3150000,00 грн. згідно платіжного доручення від 26.04.2019р. та в решті власними коштами без прострочень; за квітень 2018 р. розрахунки здійснено власними коштами, без прострочень. Відповідач вважає, що оскільки з 01.01.2018 р. позивач є учасником розрахунків на підставі постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256, останній зобов'язаний зараховувати оплати, які надійшли від відповідача як субвенція з державного бюджету в погашення заборгованості за природний газ за минулі періоди. З огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не міг самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, у зв'язку з чим відсутня його вина у простроченні платежів, а отже і відсутнє правопорушення, що згідно ст. 614 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача - Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» заходи відповідальності, передбачені п. 8.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України, де розрахунки здійснювалися субвенцій ними коштами. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем/апелянтом суду першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені на 80%. З огляду на викладене в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги за спірний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року у відповідності до контррозрахунку відповідача, а саме на загальну суму 21211,19 грн., з яких пеня 17595,65 грн., інфляційні втрати 0 0,00 грн., 3% річних - 3615,54 грн. Судові витрати покласти на позивача.
Не погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції у справі № 914/1029/19 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 24.10.2019 за вх. № 01-05/3812/19, 01-05/3818/19 звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІ, а. с. 151-155), просить рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2019 року у справі № 914/1029/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки, а саме пені в сумі 68140,75 грн. скасувати, прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» щодо стягнення неустойки, а саме пені у сумі 68140,75 грн. у стягненні якої було відмовлено, в іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2019 року у справі № 914/1029/19 залишити без змін.
Аргументи апелянта-2/позивача (Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»).
Поданий позов Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач/апелянт-2) обґрунтовує тим, що 10.10.2017 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір постачання природного газу №6225/1718-ТЕ-21, на виконання якого відповідачу протягом жовтня 2017р. - квітня 2018р. було поставлено природний газ на загальну суму 41566120,22 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався остаточний розрахунок за природний газ здійснювати до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Оскільки розрахунки за поставлений газ здійснювалися відповідачем несвоєчасно, всупереч строку, встановленого договором, позивач Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернуся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 310 643,37 грн. у тому числі: 136 281,50 грн. пені, 52 183,29 грн. 3% річних та 122 178,58 грн. інфляційних втрат (розрахунок вказаних платежів - в матеріалах справи) у зв'язку з простроченням внесення платежів, тому зменшення місцевим господарським судом розміру пені на 50%, і задоволення стягнення пені у сумі 68140,75 грн. (просили 136281,50 грн., суд задовольнив лише 68140,75 грн.) вважає безпідставним.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2019 склад судової колегії по розгляду справи №914/1029/19 визначено: головуючий суддя Данко Л.С., судді - Скрипчук О.С. та Мирутенко О.Л.
Західний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді Данко Л.С., суддів Мирутенка О.Л., Скрипчук О.С. ухвалою від 29.10.2019 р. у справі № 914/1029/19 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» відкрив апеляційне провадження, а апеляційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - залишив без руху з підстав зазначених в ухвалі від 29.10.2019 р. у справі № 914/1029/19.
Ухвалою суду від 14.11.2019 р. у справі № 914/1029/19 задоволено клопотання АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про поновлення строку на апеляційне оскарження, поновлено зазначеному скаржнику строк на апеляційне провадження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою. Ухвалами суду від 14.11.2019 р. та від 15.11.2019 р. справу № 914/1029/19 за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2019 р. (том ІІ, а. с. 177, 178), про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені (том ІІ, а. с. 179, 180).
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 р. у даній справі на підставі клопотання представника Комунального підприємства «Стрийтеплоенерго» (том ІІ, а. с. 181) та у зв'язку з неприбуттям представника АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» розгляд справи № 914/1029/19 відкладено на 17 грудня 2019 р. на 12 год.40 хв. про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені (том ІІ, а. с. 186, 187, 188).
04.12.2019 р. за вх. № 01-04/7332/19 відповідачем/апелянтом -1: Комунальним підприємством «Стрийтеплоенерго» подано відзив на апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України», проти апеляційної скарги заперечує, у відзиві просить апеляційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, з урахуванням доводів викладених в апеляційній скарзі КП «Стрийтеплоенерго» та цьому відзиві, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги за спірний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року у відповідності до контррозрахунку відповідача, а саме на загальну суму 21211,19 грн., з яких пеня 17595,65 грн., інфляційні втрати 0 0,00 грн., 3% річних - 3615,54 грн. Судові витрати покласти на позивача (том ІІ, а. с. 189-192).
У судове засідання, яке відбулося 17.12.2019 р. представник позивача/апелянта-2: АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» прибув, викладене в апеляційній сказі підтримав, апеляційної скарги КП «Стрийтеплоенерго» - не визнав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, вважає зменшення місцевим господарським судом розміру пені на 50% безпідставним, просить в цій частині судове рішення місцевого суду скасувати і в цій частині постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 68140,75 грн., в іншій частині судове рішення залишити без змін.
У судове засідання, яке відбулося 17.12.2019 р. представник відповідача/апелянта-1: КП «Стрийтеплоенерго» прибув, викладене в апеляційній сказі підтримав, апеляційної скарги АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - не визнав, надав пояснення аналогічні викладеному у своїй апеляційній скарзі, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги за спірний період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року у відповідності до контррозрахунку відповідача, а саме на загальну суму 21211,19 грн., з яких пеня 17595,65 грн., інфляційні втрати 0 0,00 грн., 3% річних - 3615,54 грн., судові витрати покласти на позивача по справі.
Обставини, встановлені колегією суддів.
Як вбачається з матеріалів даної справи (том І. а. с. 24-33, 34-35, 36) та встановлено місцевим господарським судом 10.10.2017р. між позивачем (постачальником) АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та відповідачем (споживачем) КП «Стрийтеплоенерго» було укладено Договір постачання природного газу № 6225/1718-ТЕ-21 з додатками: № 1 до цього договору від 15 січня 2018 та № 2 від 06.04.2018 р. (надалі - Договір).
Відповідно п. 1.1., 1.2. Договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно п. 3.7. Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на виконання зобов'язань за Договором, позивачем протягом жовтня 2017 р. - квітня 2018 р. поставлено, а відповідачем прийнято природний газ, загальною вартістю 41566120,22 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу за вказаний період:
- акт приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р. на суму 1665962,04 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2017р. на суму 6559692,54 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2017р. на суму 7683604,15 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2018р. на суму 8530121,30 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2018р. на суму 8957193,13 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2018р. на суму 7778763,35 грн.;
- акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2018р. на суму 390783,71 грн.
Акти підписані повноважними представниками сторін Договору та скріплені їх печатками (том І, а. с. 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43).
Пунктом 6.1. Договору передбачено, зокрема, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 “Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій” спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договору.
На підставі п. 2 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018 р. до Договору (том І, а. с. 34-35), абзац третій п. 6.1. Договору викладено в наступній редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором”.
Також, на підставі п. 4 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018р. до Договору, пп. 4 п. 11.3. Договору викладено в наступній редакції: “будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002р. №256, проколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору”.
З наявних матеріалів справи судом встановлено, що за поставлений природний газ за Договором відповідач розрахувався у повному обсязі, шляхом перерахування власних коштів і коштів, які перераховані постачальнику на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 “Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету”.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом, не заперечується представниками сторін, що спір виник внаслідок нарахування постачальником споживачу пені у сумі 136281,50 грн., 3% річних у сумі 52183,29 грн. та інфляційних втрат у сумі 122178,58 грн. за несвоєчасний розрахунок за одержаний природний газ. Заперечуючи проти позову, споживач стверджує, що мали місце лише незначні прострочення, натомість прострочення на які вказує позивач виникли внаслідок невірного зарахування останнім субвенційних коштів та нарахування пені, 3% річних та інфляційних на заборгованість, яка була сплачена коштами, перерахованими згідно постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з абзацами 1-3 п. 7 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2005р. №20 від (в редакції, чинній до 01.01.2018) для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства “Енергоринок”, які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), в спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Колегія суддів зазначає, що 08.11.2017 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 951, на підставі якої з 01.01.2018 р. втратила чинність постанова КМУ від 11.01.2005 р. №20, а також внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 (надалі - Порядок). З 01.01.2018 р. припинено розрахунки з використанням спільних протокольних рішень, що укладалися відповідно до Постанови від 11.01.2005 р. №20.
Як встановлено судом та підтверджено представниками сторін у судових засіданнях, оплата за поставлений газ за Договором, проводилася відповідачем власними коштами та коштами, перерахованими на підставі спільних протокольних рішень до жовтня 2017 р., натомість, починаючи з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. включно, оплата за поставлений газ здійснювалася власними коштами та коштами, перерахованими згідно Порядку (постанови КМУ від 04.03.2002 р. №256).
Пунктом 1 Порядку передбачено, зокрема, що такий визначає відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення.
Відповідно до положень абзацу 1, 3 п. 8-1 Порядку (в редакції, чинній на 01.01.2018р.), кошти, отримані як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, отримані постачальниками від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, вивезення побутового сміття та рідких нечистот та іншими суб'єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, використовуються протягом бюджетного року за цільовим призначенням.
Суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на розподіл природного газу, кошти, отримані згідно з абзацами другим та сьомим цього пункту, спрямовуються на оплату природного газу оптовим продавцям та власникам ресурсу природного газу (в тому числі ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”), на оплату послуг з транспортування природного газу оператору газотранспортної системи та (або) сплату грошових зобов'язань з податків, зборів і платежів до державного бюджету, в тому числі податку на додану вартість в межах нарахувань на обсяг планової тарифної виручки, встановленої НКРЕКП на плановий період.
Крім цього, згідно з абзацами 21, 23, 25, 27 п. 8-1 Порядку (в редакції, чинній на 01.01.2018р.) для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім енергопостачальників, оптового постачальника електричної енергії, які проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Енергопостачальники та державне підприємство “Енергоринок” проводять розрахунки за спожиту електричну енергію через відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідно до Закону України “Про електроенергетику”. Уповноважений банк перераховує кошти в обсягах, що повинні бути перераховані енергопостачальником до державного бюджету, із зазначеного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника, відкритий в органі Казначейства.
Розрахунки, передбачені цим пунктом, проводяться протягом п'яти банківських днів.
Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі “Призначення платежу” платіжних доручень додатково зазначають “постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256” та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок.
Казначейство, зокрема, протягом одного операційного дня здійснює виконання платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що визначений Порядком (в редакції, чинній з 01.01.2018) правовий механізм передбачає можливість підприємства у 2018 році розрахуватися з компанією за заборгованість, існуючу станом на 01.01.2018 р. за пільгами та житловими субсидіями населенню за попередній період, проте жодного посилання на можливість включення до обсягу асигнувань, виділених державою, боргів за договорами між суб'єктами господарювання, які виникли в період до 01.01.2018 р., і які не є боргами за пільги та житлові субсидії населенню, Порядок не містить.
Також, використання відповідачем асигнувань, отриманих у 2018 році згідно з Порядком (в редакції, чинній з 01.01.2018 р.), з метою погашення боргу перед постачальником, свідчить про власне волевиявлення споживача щодо використання бюджетних коштів, однак не позбавляє підприємство обов'язку відшкодування втрат кредитора, пов'язаних з простроченням грошового зобов'язання.
За таких обставин місцевий суд прийшов до правомірного висновку, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256 Порядок не передбачає зміну порядку та строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, тому порушення державою обов'язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов'язань.
Аналогічний правовий висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в постанові від 12.03.2019 р. у справі № 910/3657/18.
Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У пункті 6.2. Договору сторонами визначено, що оплата за природний газ повинна бути здійснена до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пп. 4 п. 6.3. Договору, оплата за природний газ здійснюється таким чином: шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
На підставі наявних матеріалів справи судом встановлено, що вартість поставленого споживачу природного газу за Договором була частково сплачена коштами, перерахованими згідно Порядку, а саме:
- 4400061,56 грн. перераховано 05.02.2018 р. (двома платежами: 4387600,00 грн. та 12461,56 грн.);
- 2700,00 грн. перераховано 12.02.2018 р.;
- 18621,94 грн. перераховано 28.02.2018 р.;
- 9581437,07 грн. перераховано 01.03.2018 р.;
- 7607800,27 грн. перераховано 27.03.2018 р.;
- 35815,01 грн. перераховано 30.03.2018 р.;
- 3150000,00 грн. перераховано 26.04.2018 р.
Здійснюючи перевірку доводів апелянта/відповідача щодо відсутності з його сторони прострочень, невірним зарахуванням постачальником коштів, які надійшли згідно Порядку, що призвело до безпідставного нарахування пені, 3% річних та інфляційних та водночас аналізуючи долучений до позовної заяви розрахунок, наявні платіжні документи, банківські виписки по рахунку, судом встановлено наступне.
Природний газ поставлений на підставі Акту приймання-передачі від 31.10.2017 р. (том І, а. с. 37) на суму 1665962,04 грн. був оплачений відповідачем виключно власними коштами, остаточний розрахунок відбувся 24.01.2018 р. В даному випадку мало місце прострочення оплат. На момент перерахування позивачу 05.02.2018 р. коштів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, заборгованість за поставлений природний газ у жовтні 2017 р. була сплачена, відповідно в АТ “НАК “Нафтогаз України” підстави для зарахування вказаних грошових коштів в якості оплати за жовтень 2017 р. були відсутні.
Природний газ поставлений на підставі Акту приймання-передачі від 30.11.2017 р. (том І, а. с. 38) на суму 6559692,54 грн. був оплачений відповідачем частково власними коштами, а також за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України (далі за текстом - КМУ) від 04.03.2002р. № 256, а саме: за період з 01.01.2018р. - 05.02.2018р. оплати здійснювалися власними коштами; 05.02.2019р. зараховано 4400061,56 грн. (згідно постанови КМУ від 04.03.2002 р. № 256); за період з 06.02.2018 р. - 12.02.2018 р. - оплати власними коштами; 12.02.2018 р. зараховано 2700,00 грн. (згідно постанови КМУ від 04.03.2002 р. №256); з 13.02.2018 р. - 15.02.2018 р. - оплати власними коштами. В даному випадку мало місце прострочення оплат, виключно за тими, які вносилися власними коштами. Таким чином, на момент перерахування позивачу 28.02.2018 р. коштів відповідно до постанови КМУ від 04.03.2002 р. №256, заборгованість за поставлений природний газ у листопаді 2017 р. була сплачена, відповідно в АТ “НАК “Нафтогаз України” підстави для зарахування вказаних грошових коштів в якості оплати за листопад 2017 р. були відсутні.
Природний газ поставлений на підставі Акту приймання-передачі від 31.12.2017р. (том І, а. с. 39) на суму 7683604,15 грн. був оплачений відповідачем частково власними коштами, а також за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, а саме: за період з 15.02.2018р. - 28.02.2018р. оплати здійснювалися власними коштами; 28.02.2018р. зараховано 18621,94 грн. та 01.03.2018р. - 3150000,00 грн. (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256). В даному випадку мало місце прострочення оплат, виключно за тими, які вносилися власними коштами. Таким чином, заборгованість за поставлений природний газ у грудні 2017 р. була остаточно сплачена 01.03.2018 р. коштами, які надійшли згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256.
Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 31.01.2018 р. (том І, а. с. 40) на суму 8530121,30 грн. був оплачений відповідачем частково власними коштами, а також за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, а саме: 01.03.2019р. зараховано 6004584,15 грн. (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256); за період з 01.03.2018р. - 22.03.2018р. - власними коштами. Остаточний розрахунок відбувся 22.03.2018р. (власні кошти).
Природний газ поставлений на підставі Акту приймання-передачі від 28.02.2018 р.(том І, а. с. 41) на суму 8957193,13 грн. був оплачений відповідачем частково власними коштами, а також за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256, а саме: за період з 22.03.2018р. - 27.03.2018р. - власними коштами, 27.03.2018р. зараховано 6757013,50 грн. (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256). Остаточний розрахунок відбувся 27.03.2018р. за рахунок коштів, перерахованих згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256.
Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 31.03.2018 р. (том І, а. с. 42) на суму 7778763,35 грн. був оплачений відповідачем частково власними коштами, а також за рахунок коштів, перерахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256, а саме: 27.03.2018 р. зараховано 850786,77 грн. (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256), за період з 28.03.2018 р. - 30.03.2018 р. - власними коштами, 30.03.2018 р. перераховано 35815,01 грн. (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256), за період з 02.04.2018 р. - 25.04.2018 р. власними коштами, 26.04.2018 р. перераховано 3150000,00 грн. (згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256), 26.04.2018р. власними коштами. Остаточний розрахунок відбувся 26.04.2018 р. (власні кошти).
Природний газ поставлений на підставі акту приймання-передачі від 30.04.2018р. (том І, а. с. 43) на суму 390783,71 грн. був оплачений відповідачем власними коштами. В даному випадку прострочення оплат відсутнє. Остаточний розрахунок відбувся ще 02.05.2018 р.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що всі грошові кошти, які надійшли позивачу за поставлений природний газ за Договором та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256, зараховані позивачем правильно, у порядку черговості та згідно пп. 4 п. 6.3. Договору.
Разом з тим, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки споживачем допущено прострочення внесення платежів у встановлений в п. 6.2. Договорі строк, він вважається таким, що прострочив.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 3 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018р. до Договору, п. 8.3. Договору викладено в новій редакції: “Сторони погодили, що з урахуванням п. 11.3. цього договору, підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256 не звільняє споживача від обов'язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.)”.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (у відповідності до постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013 р. №14 та Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012), суд зазначає, що такі нараховані позивачем арифметично правильно (враховуючи те, що в договорі сторони погодили нарахування сум передбачених ст.625 ЦК України на суми сплачені згідно постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002р.), а тому 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем по даній справі розмірі.
Приписами ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, п. 8.2. Договору передбачалося, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 р. № 20.
На підставі п. 3 Додаткової угоди №1 від 15.01.2018 р. до Договору, п. 8.2. Договору викладено в новій редакції: “У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. №256.
Здійснивши перерахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що розрахунок розміру пені вчинено позивачем арифметично правильно, нарахування пені здійснювалося виключно на суми заборгованості, сплаченої власними коштами, відповідно нарахування пені на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256, позивачем не здійснювалося.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені на 50% за наслідками розгляду клопотання КП “Стрийтеплоенерго” про зменшення пені, з'ясувавши думку представника апелянта/позивача з приводу вказаного клопотання (який заперечив проти задоволення клопотання, про що подав відповідно апеляційну скаргу), суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зменшення розміру пені є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе стягнення неустойки.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Клопотання про зменшення розміру пені обґрунтоване наступними обставинами:
- відповідач є комунальним підприємством, засновником якого являється Стрийська міська рада;
- споживачем послуг, які надаються відповідачем являється переважно населення;
- відповідач перебуває у вкрай несприятливому фінансовому становищі, спричиненим значною дебіторською заборгованістю (зокрема, несвоєчасне фінансування бюджету за надані населенню субсидії та пільг споживачам КП “Стрийтеплоенерго”);
- відсутність можливості розпоряджатися коштами, які надходять та одразу підлягають розподілу та автоматичному перерахунку на користь гарантованого постачальника;
- тариф на електроенергію, який затверджений на в тарифі на теплову енергію для категорії споживачів “населення” станом на 01.10.2017р. становив 188,10 грн., відносно фактично затвердженого НКРЕКП - 168,48 грн. (ріст складає 11,6%); на момент завершення оплати за Договором (квітень 2018 р.), тариф складав 223,47 грн. (ріст склав 132,64%);
- на виконання наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №630 від 14.12.2012р. Стрийською міською радою прийнято рішення № 353 від 02.06.2017р. про погодження та прийняття інвестиційної програми на 2017 рік, в тарифі НКРЕКП на теплову енергію складову “виробничі інвестиції” затверджено в сумі “ 0”, відповідач змушений вільні обігові кошти спрямовувати на затверджену інвестиційну програму;
- стягнення пені в заявленому розмірі спричинить додаткове збільшення збитків підприємства, яке не матиме жодних джерел для їх покриття, адже підприємство змушене щомісячно здійснювати чималі поточні платежі за постачання, транспортування та розподіл природного газу щоб не допустити зриву опалювального сезону 2019-2020р.р., а також прострочення оплат за природний газ та виникнення додаткових штрафних санкцій.
Колегія суддів, взявши до уваги наведені відповідачем обставини, долучені до клопотання документи, а також те, що згідно оборотно-сальдової відомості за І півріччя 2019 р., дебіторська заборгованість відповідача складає 23056,00 тис. грн., врахувавши, що відповідач не являється безпосереднім споживачем природного газу, що поставлявся за Договором, неспроможність самостійно оплатити поставлений газ (значна частина вартості сплачена державними коштами на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. № 256), прострочення оплат відбулося не з прямої вини споживача, станом на квітень 2018 р. заборгованість за Договором була сплачена у повному обсязі, до стягнення з відповідача за цим рішенням підлягають 3% річних та інфляційні, погоджується з висновком місцевого суду, що клопотання відповідача/апелянта підлягає частковому задоволенню, шляхом зменшення пені на 50% від заявленого розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 68140,75 грн. пені.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 19.09.2019 р. у справі № 914/1029/19 залишити без змін, апеляційні скарги КП «Стрийтеплоенерго» та АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на судове рішення від 19.09.2019 р. у справі № 914/1029/19 залишити - без задоволення.
Судові витрати за перегляд рішення суду першої інстанції апеляційним судом покласти на апелянтів.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що за змістом п. 4.3. Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. №7, у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено та, що таким чином, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у розмірі 4660,00 грн.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 19 вересня 2019 року у справі № 914/1029/19 - залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.
2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянтів.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови складено та підписано 24.12.2019 року.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя О.С.Скрипчук