79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" грудня 2019 р. Справа №914/542/19
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Плотніцького Б.Д.
секретар судового засідання Матіїшин Х.В.
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент”, б/н від 12.09.2019 (вх. № 01-05/3508/19 від 24.09.2019)
на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 (повне рішення складено 23.08.2019)
у справі №914/542/19 (суддя Король М.Р.)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейл Лоджистікс”
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент”
про: стягнення 21384 грн.
За участю представників від:
позивача: Оприсняк Б.Р.- адвокат;
відповідача: Шапошніков І.Б. - адвокат;
У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Рейл Лоджистікс” звернулось до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент” 2138,84 грн., з яких 1 002,90грн. -основний борг та 1 135,94грн. - штрафні санкції
Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у справі №914/542/19 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейл Лоджистікс” 1002,90 грн. основного боргу, 109,80 грн. штрафних санкцій та 999,37 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- 07.03.2018 між сторонами у справі укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-67/03-18;
- відповідачем здійснено передоплату позивачу вартості послуг за Договором у загальному розмірі 3935320,00грн.;
- на виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу, а відповідачем прийнято Послуги, загальною вартістю 3705862,90грн.;
- п.4.13. Договору передбачено плату за користування рухомим складом у зв'язку із зупинкою (затримкою) вагонів на шляху прямування через будь-які непередбачувані обставини, що не залежали від позивача. При цьому, на здійснення нарахування передбаченої п.4.13. Договору плати не впливають наявність чи відсутність вини відповідача у такій затримці (зупинці) та зв'язку такої затримки (зупинки) із діяннями відповідача;
- враховуючи те, що на шляху прямування вагонів, яким здійснювалися спірні перевезення, мали місце зупинки (затримки) тривалістю понад 96 годин, позивачем здійснено розрахунок плати, на підставі п.4.13. Договору, сформовано та направлено відповідачу акти виконаних робіт, загальною вартістю 230460,00грн., а саме: №03/18-П від 30.06.2018р. на суму 35070,00грн., №04/18-П від 31.07.2018р. на суму 121242,00грн., №07/18-П від 30.09.2018р. на суму 50100,00грн., №08-18-П від 24.10.2018р. на суму 24048,00грн.;
- оскільки періоди дислокації вагонів на шляху прямування, зазначені позивачем у спірних актах, підтверджуються інформацією з архіву вагонних операцій філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про вагони, яким здійснювалися спірні перевезення, а відповідач у листах вих.№000111 від 07.08.2018р., вих.№000222 від 04.10.2018р., хоч і відмовився здійснити оплати на підставі отриманих ним Актів, проте, підтвердив наявність затримки вагонів у спірний період, позивач вправі був здійснити нарахування передбаченої п.4.13. Договору плати за користування рухомим складом;
- позивачем надіслано, а відповідачем отримано спірні Акти у встановленому Договором порядку;
- за умовами Договору відповідач був зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати отримання Актів прийняти і затвердити (підписати) такі, а отже, зі спливом вказаного строку позивач вправі був зарахувати здійснену відповідачем передоплату в рахунок здійснення оплати зазначених у Актах послуг, що передбачено п.4.6. Договору;
- оскільки в матеріалах справи відсутні та сторонами не подано доказів оплати у повному розмірі вартості визначених у Актах послуг, позовні вимоги про стягнення 1002,90грн. основного боргу, що виник внаслідок нездійснення передбаченої п.4.13. Договору плати за користування рухомим складом, є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю;
- оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем правомірно нараховано 109,80грн. пені на підставі п.5.2. Договору;
- оскільки відповідно до тексту позовної заяви, позивачем визначено розмір штрафних санкцій як сума пені та основного боргу разом із інфляційними втратами, сума основного боргу та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, позовні вимоги про стягнення 1135,94грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення 109,80грн. пені.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у справі №914/542/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що:
- предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку з нарахуванням позивачем плати за користування вагонами через затримку (зупинку) вагонів на шляху прямування;
- Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, передбачено складення акту визначеної форми, наказу та повідомлення у випадку затримки вагонів на шляху прямування;
- суд першої інстанції не врахував, що позивачем не подано до матеріалів справи жодного акту загальної форми, складеного на станціях затримки вагонів;
- оскільки акти визначеної форми, накази та повідомлення про затримку вагонів залізницею не складались, правові підстави для нарахування позивачем плати на підставі п.4.13. Договору відсутні;
- суд першої інстанції не врахував порушення позивачем визначеного п.2.4. Договору строку надання актів/ звітів на погодження та підписання;
- для застосування п.4.13 Договору необхідно не лише встанови факт затримки вагонів, але і з'ясувати причини такої затримки, чого судом першої інстанції не було зроблено;
- в силу приписів ст.212 ЦК України вважається, що обставини визначені в спірних актах не настали, оскільки їх настанню недобросовісно своєю бездіяльністю сприяв позивач, якому це було вигідно.
Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/542/19 розподілено до розгляду судді - доповідачу Кордюк Г.Т. Введено до складу судової колегії суддів Кравчук Н.М. та Плотніцького Б.Д., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2019.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент”, б/н від 12.09.2019 (вх. № 01-05/3508/19 від 24.09.2019), на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у справі №914/542/19 залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент” на рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у справі №914/542/19, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 02.12.2019.
19 листопада 2019 року до суду від Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент” поступив відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у справі №914/542/19 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
При цьому, позивач зазначає, що:
- Правила користування вагонами та контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, регулюють порядок нарахування плати між відправниками, отримувачами та залізницею та не мають жодного відношення до плати за користування рухомим складом, визначеної п.4.13. Договору;
- відповідно до п.4.13. Договору єдиною підставою для нарахування плати за користування вагонами є факт затримки (зупинки) вагонів понад встановлений термін;
- факт затримки вагонів підтверджується наданою філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» інформацією про фактичний час знаходження вагонів на конкретних станціях, а також визнається відповідачем у листах вих.№000111 від 07.08.2018р., вих.№000222 від 04.10.2018р.;
- п.4.13. Договору не містить жодного застереження щодо надання позивачем документів, що підтверджують затримку (зупинку/простій) вагонів на шляху прямування;-
- посилання апелянта на те, що дії позивача сприяли настанню простою вагонів є безпідставними та необгрунтованими, оскільки централізоване управління процесом перевезень здійснює Укрзалізниця;
- враховуючи встановлений Договором порядок погодження актів виконаних робіт, такі вважаються прийнятими відповідачем без жодних зауважень та застережень, а тому підлягають оплаті зі сторони відповідача.
В судовому засіданні 02.12.2019 за згодою представників сторін було оголошено перерву до 16.12.2019.
16.12.2019 до суду від апелянта поступила заява про залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду, оскільки такий поданий позивачем після закінчення встановленого судом процесуального строку.
Окрім того, 16.12.2019 до суду від апелянта поступило клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Львівська залізниця».
В судове засідання прибули представники сторін.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав подані до суду заяви про залучення до участі у справі третьої особи та залишення відзиву на апеляційну скаргу без розгляду.
Суд апеляційної інстанції відхиляє покликання апелянта на пропуск позивачем строку на подання відзиву на апеляційну скаргу оскільки: відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження; ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.10.2019 відкрито апеляційне провадження та встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 15.11.2019; позивач подав відзив на апеляційну скаргу 15.11.2019, що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті, тобто в межах встановленого Законом та судом строку.
Окрім того, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Львівська залізниця», оскільки: за змістом ч.1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін; предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рейл Лоджистікс” та Приватним акціонерним товариством “Миколаївцемент”, стороною якого залізниця не виступає, а тому рішення у даній справі не впливає на права або обов'язки Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії Львівська залізниця».
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу, висловили свої міркування з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у даній справі оскаржується Приватним акціонерним товариством “Миколаївцемент” лише в частині задоволення позовних вимог. В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, а позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у даній справі залишити без змін.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (далі - Експедитор) та Приватним акціонерним товариством «Миколаївцемент» (далі - Клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-67/03-18 (далі - Договір), відповідно до п.1.1. якого, Клієнт доручає, а Експедитор, в порядку та на умовах цього Договору та Додатків до нього, зобов'язується за дорученням Клієнта, за винагороду і за його рахунок надавати Клієнту транспортно-експедиторські послуги з надання залізничних вагонів, перевезень вантажів Клієнта по маршрутах, вказаних у Додатках до цього Договору, та інші види узгоджених сторонами транспортно-експедиторських послуг, а також послуги з організації оплати провізних платежів (далі - Послуги).
Згідно з п.4.3. Договору оплата послуг Експедитора здійснюється Клієнтом у розмірі 100% передоплати, виходячи з планованого обсягу перевезення, не пізніше, ніж за 5 (п'ять) календарних днів до початку заадресування порожніх вагонів на станцію завантаження, на підставі виставленого Експедитором рахунку.
Відповідно до п.8.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2019р., а в частині розрахунків до повного їх виконання.
Окрім того, між сторонами укладено Додатки до Договору №2 від 02.06.2018, №3 від 01.08.2018 та №4 від 23.08.2019, якими сторони погодили, що Експедитор організовує перевезення вантажів Клієнта у власних (орендованих) вагонах по маршрутам: ст. Іване-Пусте Львівської залізниці - Миколаїв-Дністровський Львівської залізниці.
На виконання п.4.3. Договору відповідачем здійснено передоплату послуг, які позивач зобов'язався надати у відповідності до умов Договору, у загальному розмірі 3 935 320,00грн., з яких 13.03.2018 - 2 708 500,00грн., та 12.06.2018 - 1 226 820,00грн., що не заперечується сторонами.
Позивачем надано відповідачу Послуги за Договором, загальна вартість яких становить 3 705 862,90грн. з ПДВ, що підтверджується актами виконаних робіт №01/18 від 31.03.2018р. на суму 1361090,80грн. з ПДВ, №02/18 від 31.03.2018р. на суму 3563,14грн. з ПДВ, №3/18 від 31.03.2018р. на суму 103707,00грн. з ПДВ, №01/18-ПК на суму 167648,40грн. з ПДВ, №04/18 від 30.04.2018р. на суму 893796,70грн. з ПДВ, №05/18 від 30.04.2018р. на суму 11468,04грн. з ПДВ, №06/18 від 30.04.2018р. на суму 65938,80грн. з ПДВ, №07/18 від 30.04.2018р. на суму 4938,93грн. з ПДВ, №02/18-ПК від 30.04.2018р. на суму 20730,36грн. з ПДВ, №08/18 від 30.06.2018р. на суму 252450,00грн. з ПДВ, №09/18 від 31.07.2018 на суму 459000,00грн. з ПДВ, №05/18-ПК від 31.07.2018р. на суму 788,52грн. з ПДВ, №06/18-ПК від 30.09.2018р. на суму 113011,08грн. з ПДВ, №09/18-ПК від 24.10.2018р. на суму 57,12грн. з ПДВ, №10/18 від 30.09.2018р. на суму 247674,00грн. з ПДВ.
Окрім того, згідно з п.4.13. Договору у разі затримки (зупинки) вагонів на шляху прямування через неправильне оформлення перевізних документів, великого скупчення вагонів, митного оформлення вагонів на шляху прямування та/або інших непередбачуваних обставин, що не залежать від Експедитора, Клієнт оплачує Експедитору плату за користування рухомим складом, починаючи з 97-ої години по станції затримки (зупинки) вагона у розмірі 1002,00 гривень (одна тисяча дві грн., 00 коп.), в тому числі ПДВ за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба рахується як повна. Плата нараховується до дати фактичного відправлення вагона зі станції затримки включно.
На підставі п.4.13. Договору позивачем складено та направлено відповідачу акти виконаних робіт загальною вартістю 230 460,00грн. з ПДВ, а саме: №03/18-П від 30.06.2018 на суму 35070,00грн. з ПДВ, №04/18-П від 31.07.2018 на суму 121 242,00грн. з ПДВ, №07/18-П від 30.09.2018 на суму 50 100,00грн. з ПДВ, №08-18-П від 24.10.2018 на суму 24 048,00грн. з ПДВ (далі - Акти).
Листами вих.№000111 від 07.08.2018 та вих.№000222 від 04.10.2018 відповідач відмовився прийняти відповідні послуги та оплачувати вартість таких зазначаючи, що зазначені в Актах затримки вагонів відбулися внаслідок неналежного виконання обов'язків по перевезенню вантажу ПАТ «Укрзалізниця», а зі змісту п.п.3.1.4.,4.5. та 5.1.2. Договору випливає, що відповідальність за додаткові витрати для Клієнта може наступати лише при наявності його вини.
Відповідно до п.3.1.5. Договору, Клієнт зобов'язується приймати і затверджувати (підписувати) Звіти/Акти виконаних робіт Експедитора протягом 3-х банківських днів з дати їх отримання від Експедитора. У разі виникнення розбіжностей щодо Звіту/Акту виконаних робіт, Клієнт зобов'язаний затвердити (підписати) Звіт/Акт виконаних робіт (у цей же термін) з розбіжностями і обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. Якщо Звіт/Акт виконаних робіт експедитора затверджений (підписаний) особою Клієнта, яка не уповноважена здійснювати такі дії, Клієнт зобов'язаний повернути Експедитору Звіт/Акт виконаних робіт разом з документом, що підтверджує повноваження особи, яка затвердила (підписала) Звіт/Акт виконаних робіт. У разі несвоєчасного повернення Клієнтом (протягом 5-ти банківських днів з дати отримання від Експедитора Звіту/Акту виконаних робіт) на адресу Експедитора затвердженого (підписаного) Звіту/Акту виконаних робіт та/або без додатка документів, які підтверджують повноваження особи, яка затвердила Звіт/Акт виконаних робіт, Звіт/Акт виконаних робіт експедитора вважається Клієнтом прийнятим без будь-яких зауважень і заперечень.
Відповідно до п.4.6. Договору, якщо перерахована Клієнтом сума передоплати перевищує суму витрат, реально понесених Експедитором, сума перевищення залишається у розпорядженні Експедитора для виконання наступних заявок Клієнта або може бути зарахована в рахунок оплати винагороди Експедитора, в рахунок оплати плати за користування вагонами Експедитора або, на підставі письмового звернення Клієнта, підлягає поверненню на його поточний рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання Експедитором письмового звернення Клієнта, спрямованого по факсу, електронною поштою чи іншим способом.
Враховуючи вказані умови Договору, позивач зазначає, що вказані вище Акти вважаються прийнятими відповідачем за мовчазною згодою, а тому, позивачем здійснено списання вартості таких з суми здійснених відповідачем передоплат, внаслідок чого розмір основного боргу відповідача перед позивачем становить 1002,90грн.
Позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №936 від 03.12.2018 про сплату вказаного боргу, що підтверджується експрес накладною від 13.12.2018.
Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю “Рейл Лоджистікс” до суду з даним позовом.
Оцінивши матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначалось вище, 07.03.2018 між сторонами укладено Договір транспортно-експедиторського обслуговування №1-67/03-18 (далі -Договір).
Відповідно до ст.316 ГК України, яка кореспондується зі ст. 929 ЦК України та зі ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Згідно з п.4.13. Договору у разі затримки (зупинки) вагонів на шляху прямування через неправильне оформлення перевізних документів, великого скупчення вагонів, митного оформлення вагонів на шляху прямування та/або інших непередбачуваних обставин, що не залежать від Експедитора. Клієнт оплачує Експедитору плату за користування рухомим складом починаючи з 97-ої години по станції затримки (зупинки) вагона у розмірі 1002,00 гривень (одна тисяча дві грн., 00 коп.), в тому числі ПДВ за один вагон на добу, при цьому кожна почата доба рахується як повна. Плата нараховується до дати фактичного відправлення вагона зі станції затримки включно.
Враховуючи те, що на шляху прямування вагонів, яким здійснювалися перевезення, мали місце зупинки (затримки) тривалістю понад 96 годин, позивачем здійснено розрахунок плати, визначеної на підставі вищевказаного п.4.13. Договору, сформовано та направлено відповідачу акти виконаних робіт, загальною вартістю 230 460,00грн., а саме: №03/18-П від 30.06.2018 на суму 35 070,00грн. (далі - Акт №3), №04/18-П від 31.07.2018 на суму 121 242,00грн. (далі - Акт №4), №07/18-П від 30.09.2018 на суму 50 100,00грн. (далі - Акт №7), №08-18-П від 24.10.2018 на суму 24 048,00грн. (далі - Акт №8).
Періоди дислокації вагонів на шляху прямування, зазначені позивачем у спірних Актах підтверджуються інформацією з архіву вагонних операцій філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про вагони, яким здійснювалися спірні перевезення.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність нарахування позивачем передбаченої п.4.13. Договору плати за користування рухомим складом.
Покликання апелянта на відсутність правових підстав для нарахування позивачем плати на підставі п.4.13. Договору у зв'язку з тим, що залізницею не складались акти, накази та повідомлення про затримку вагонів, передбачені Правилами користування вагонами та контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (далі - Правила), судом відхиляються з огляду на наступне:
За приписами п.8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Згідно з п.9 розділу ІІІ Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Пунктом 10 розділу ІІІ Правил встановлено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п.12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.
Отже, документи, про які зазначає скаржник у апеляційній скарзі, складається у випадку затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.
Однак, предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за Договором, яка виникла у зв'язку з нарахуванням позивачем плати за користування рухомим складом на підставі п.4.13. Договору.
Пунктом 4.13. Договору передбачено плату за користування рухомим складом у зв'язку із зупинкою (затримкою) вагонів на шляху прямування через будь-які непередбачувані обставини, що не залежали від позивача. При цьому, на здійснення нарахування передбаченої п.4.13. Договору плати не впливають наявність чи відсутність вини відповідача у такій затримці (зупинці) та зв'язку такої затримки (зупинки) із діяннями відповідача.
Покликання апелянта на те, що затримці вагонів недобросовісно своєю бездіяльністю сприяв позивач, якому це було вигідно, судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки докази, які підтверджують, що затримка вагонів відбулась з вини позивача в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не подані.
Крім того, відповідач у листах вих.№000111 від 07.08.2018р., вих.№000222 від 04.10.2018р., хоч і відмовився здійснити оплати на підставі отриманих ним Актів №3, №4 та №7, проте, підтвердив наявність затримки вагонів у спірний період, заначивши, що «затримки вагонів, зазначені в акті, відбулися внаслідок неналежного виконання обов'язків по перевезенню вантажу ПАТ «Укрзалізниця», а не вантажовідправником чи вантажоодержувачем».
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач вправі був здійснити нарахування передбаченої п.4.13. Договору плати за користування рухомим складом.
Відповідно до п.3.1.5. Договору, Клієнт зобов'язується приймати і затверджувати (підписувати) Звіти/Акти виконаних робіт Експедитора протягом 3-х банківських днів з дати їх отримання від Експедитора. У разі виникнення розбіжностей щодо Звіту/Акту виконаних робіт, Клієнт зобов'язаний затвердити (підписати) Звіт/Акт виконаних робіт (у цей же термін) з розбіжностями і обов'язковим письмовим обґрунтуванням розбіжностей. Якщо Звіт/Акт виконаних робіт експедитора затверджений (підписаний) особою Клієнта, яка не уповноважена здійснювати такі дії, Клієнт зобов'язаний повернути Експедитору Звіт/Акт виконаних робіт разом з документом, що підтверджує повноваження особи, яка затвердила (підписала) Звіт/Акт виконаних робіт. У разі несвоєчасного повернення Клієнтом (протягом 5-ти банківських днів з дати отримання від Експедитора Звіту/Акту виконаних робіт) на адресу Експедитора затвердженого (підписаного) Звіту/Акту виконаних робіт та/або без додатка документів, які підтверджують повноваження особи, яка затвердила Звіт/Акт виконаних робіт, Звіт/Акт виконаних робіт експедитора вважається Клієнтом прийнятим без будь-яких зауважень і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, Акти №3 та №4 отримано відповідачем 14.08.2018 (підтверджується накладною та описом вкладення у цінний лист від 13.08.2018), Акт №7 отримано відповідачем 15.12.2018 (підтверджується накладною та описом вкладення у цінний лист від 10.10.2018), Акт №8 отримано відповідачем 19.11.2018 (підтверджується накладною та описом вкладення у цінний лист від 10.10.2018).
Крім того, відповідач у листі вих.№000111 від 07.08.2018, підтвердив, що станом на момент його написання ним отримано Акти №3 та №4; у листі №000222 від 04.10.2018 - Акт №7.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем отриманих від позивача Актів, підписаних з розбіжностями у порядку та строки, визначені п 3.1.5. Договору, такі Акти вважається прийнятими відповідачем без будь-яких зауважень і заперечень.
Як зазначалось вище, відповідачем здійснено передоплату вартості Послуг у загальному розмірі 3 935 320,00грн., що не заперечується сторонами.
На виконання умов Договору, позивачем надано відповідачу, а відповідачем прийнято Послуги загальною вартістю 3 705 862,90грн. (без врахування спірних актів)
Відповідно до п.4.6. Договору якщо перерахована Клієнтом сума передоплати перевищує суму витрат, реально понесених Експедитором, сума перевищення залишається у розпорядженні Експедитора для виконання наступних заявок Клієнта або може бути зарахована в рахунок оплати винагороди Експедитора, в рахунок оплати плати за користування вагонами Експедитора або, на підставі письмового звернення Клієнта, підлягає поверненню на його поточний рахунок протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання Експедитором письмового звернення Клієнта, спрямованого по факсу, електронною поштою чи іншим способом.
Відтак, позивач правомірно зарахував кошти зі здійсненої відповідачем передоплати в рахунок погашення заборгованості з оплати вартості послуг, зазначених у спірних Актах, а матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 1 002, 90 грн.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно норми ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Пунктом 5.2. Договору встановлено, що за порушення Клієнтом зобов'язань, передбачених п.5.3. і розділом 4 цього Договору, у частині розрахунків, Клієнт зобов'язаний сплатити Експедитору за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не спростовано факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем підставно нараховано 109,80грн. пені.
Враховуючи все викладене вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на скаржника в порядку ст.ст.129, 282 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, -
Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 15.08.2019 у справі №914/542/19 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Миколаївцемент” - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
3. Порядок та строк оскарження встановлені ст. ст.288, 289 ГПК України.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2019