79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
"12" грудня 2019 р. Справа № 914/1001/19
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого судді Данко Л.С.,
суддів Мирутенка О.Л.,
Скрипчук О.С.,
секретар судового засідання: Харів М.Ю.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе!” № 866 від 22.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3796/19 від 23.10.2019),
на рішення Господарського суду Львівської області від 26 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 02.10.2019, м. Львів, суддя Горецька З.В.)
у справі № 914/1001/19
порушеній за позовом
позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал Тех Сервіс”, м. Бровари Київської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгово-виробнича компанія “Перша приватна броварня “Для людей - як для себе”, м. Львів
про стягнення боргу в сумі 500 971,71 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог),
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Божко А.В. - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги №1011787 серія АА від 02.12.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльність серія КВ №000539 від 10.06.2019);
від відповідача: Макарник І.В. - адвокат (довіреність б/н від 21.06.2019, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000634 від 14.07.2017);
23.05.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Глобал Тех Сервіс» до ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення 1 193 465,64 грн., з яких: 707 554,67 грн. основна сума боргу, 165589,89 грн. інфляційні втрати за період прострочення з 09.09.20217 по 31.03.2019 включно; 57 633,01 грн. 3% річних за період прострочення з 09.09.2017 по 10.05.2019 включно; 262 688,07 грн. - пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення з 22.05.2018 по 10.05.2019 включно (Т-1, а.с.6-9).
24.06.2019 позивачем подано заяву б/н від 21.06.2019 про зменшення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 173 507,95 грн. за період прострочення з 09.09.2017 по 30.04.2019 включно, 3% річних у розмірі 58 225,26 грн. за період прострочення з 09.09.2017 по 24.05.2019 включно та пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення в розмірі 269 238,50 грн. за період прострочення з 22.05.2018 по 24.05.2019 включно (Т-1, а.с.159).
Позовні вимоги мотивовано тим, що між ним та відповідачем склалися господарські правовідносини щодо сервісного обслуговування позивачем холодильного обладнання відповідача на підставі договору №02/01/17 від 30.12.2016. Вказує при цьому, що відповідач здійснював оплату наданих йому послуг невчасно, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в сумі 500 971,71 грн. (згідно вище наведеної заяви про зменшення позовних вимог), яка складається 269 238,50 грн. пені, 3% річних в сумі 58225,26 грн. та інфляційні втрати на суму 173 507,95 грн. Дана сума в добровільному порядку не сплачена, що слугувало підставою для звернення позивачу в суд за захистом своїх інтересів в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі № 914/1001/19 позовні вимоги - задоволено. Стягнуто з ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» на користь ТОВ «Глобал Тех Сервіс» борг в розмірі 500 971,71 грн., з яких: 173507,95 грн. інфляційні, 58 225,26 грн. три проценти річних від простроченої суми та 269 238,50 грн. пені. Призначено судове засідання для вирішення питання про повернення судового збору та про розподіл судових витрат на 15.10.2019 (Т-2, а.с.17-25).
Дане рішення мотивоване доведенням позивачем факту несвоєчасної сплати відповідачем за надані послуги згідно договору №02/01/17 від 30.12.2016, а тому нарахування останнім інфляційних, трьох процентів річних та пені визнано обґрунтованими.
Згідно, додаткового рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2019 у справі №914/1001/19 заяву ТОВ «Глобал Тех Сервіс» про ухвалення додаткового рішення у справі №914/1001/19 задоволено. Стягнуто з ТОВ «ТВК «Перша Приватна броварня «Для людей - як для себе!» на користь ТОВ «Глобал Тех Сервіс» - 7514,58 грн. судового збору та 8609,55 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Відмовлено в задоволенні заяви про зменшення позовних вимог в частині зменшення на суму 300 000,00 грн. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми боргу в розмірі 300 000,00 грн. відмовлено (Т-2, а.с.48-53).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2019 у справі № 914/1001/19 заяву ТОВ «Глобал Тех Сервіс» про повернення судового збору задоволено частково. Повернуто ТОВ «Глобал Тех Сервіс» з державного бюджету судовий збір в розмірі 5887,40 грн., який сплачено згідно платіжного доручення №731 від 13.05.2019 (Т-2, а.с.54-56).
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (надалі - ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!») не погодившись з ухваленим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи.
Скаржник в своє обґрунтування посилається на те, що судом не взято до уваги того, що згідно п.3.3. договору на сервісне обслуговування, замовник сплачує вказану в рахунку суму протягом 60 днів з моменту отримання оригіналу такого. При цьому вказує, що протягом всього часу дії даного договору, відповідач, який є замовником жодного разу не одержував від позивача, який є виконавцем, оригіналу рахунку, на підставі якого мала би здійснюватися оплата за спірним договором. Відповідно до цього скаржник вказує на те, що він на свій власний розсуд здійснював оплату у відповідності до підписаних актів здачі-приймання робіт (наданих послуг).
Також, скаржник вказує на те, що місцевим господарським судом не дано жодної правової оцінки заяві керівника ТОВ «Глобал Тех Сервіс» Майдана А.О., яка засвідчена приватним нотаріусом Майстренко В.В. в сукупності з нотаріально завіреною заявою головного бухгалтера - Кузнєцової О.Є.
Окрім того, зазначає також про те, що позивач надав копії наступних доручень відповідача №8913 від 10.01.2018 № 9852 від 14.02.2018, №11758 від 26.04.2018, №11763 від 26.04.2018, №15799 від 21.08.2018, №17106 від 19.10.2018, №17881 від 15.11.2018 в яких не міститься посилань на будь-який рахунок, а наявне посилання на договір №02/01/17 від 30.12.2016.
Щодо стягнення судом інфляційних витрат, то скаржник вказує на те, що такі в даній справі взагалі не можуть бути стягненні, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, що передбачено відповідними пунктами договору №02/01/17.
Відповідно до цього, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі №914/1001/19 та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Позивач - ТОВ «Глобал Тех Сервіс» у відзиві б/н від 02.12.2019 заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що ним до кожного акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) при їх підписанні надано було скаржнику оригінал відповідного рахунку, що підтверджується, посиланням скаржника у його власних платіжних дорученнях н правильні реквізити відповідних рахунків позивача, виставлених позивачем та наданих ним для сплати скаржнику за виконанні роботи (надані послуги) у рамках діючого між позивачем та скаржником договору. Також позивач посилається на те, що скаржник беззастережно визнавав існування прострочення заборгованості перед позивачем (як у ході переговорів так і в ході листування) , що підтверджується зокрема наявним в матеріалах справи гарантійного листа, який підписаний уповноваженим представником скаржника - фінансовим директором Геновим А.І., який і підписував від імені скаржника всі первинні документи бухгалтерського обліку в рамках договору та визнав наявність простроченої заборгованості скаржника перед позивачем, тим самим фактично визнаючи отримання оригіналів рахунків позивача. Що стосується твердження скаржника про безпідставність нарахування та стягнення з нього інфляційних нарахувань за рішенням суду першої інстанції, то вказує на те, що вказує на те, що розмір грошових зобов'язань скаржника перед позивачем визнавався в гривнях та підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг). Відповідно до цього, в силу приписів ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України у разі порушення грошового зобов'язання, визначеного в гривнях, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції. Відтак просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2019 склад судової колегії по розгляду справи №914/1001/19 визначено: головуючий суддя Данко Л.С., судді - Скрипчук О.С. та Мирутенко О.Л.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2019 (суддя доповідач - Данко Л.С.) апеляційну скаргу ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» №866 від 22.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3796/19 від 23.10.2019) на рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі №914/1001/19 залишено без руху з підстав наведених в такій.
07.11.2019 на адресу суду від скаржника поступила заява від 07.11.2019 №928 про відкликання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі №914/1001/19 підписана директором ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» Г.А.Амбарцумян Г.А. і скріплена печаткою підприємства.
Також, 07.11.2019 в канцелярію суду від скаржника поступила заява від 07.11.2019 №930 в якій скаржник зазначає, що у зв'язку із зміною обставин відпали причини для відкликання апеляційної скарги, а відтак просить не приймати жодного рішення щодо повернення апеляційної скарги на підставі п.2 ч.5 ст. 260 ГПК України. Дана заява підписана директором ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» Г.А.Амбарцумян Г.А. і скріплена печаткою підприємства.
08.11.2019 від скаржника в канцелярію суду поступило клопотання від 07.11.2019 №933, яким долучено до матеріалів справи оригінал платіжного доручення №91 від 07.11.2019 про сплату судового збору на суму 11 271,88 грн.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 ( в складі колегії: головуючого судді Данко Л.С., суддів - Мирутенка О.Л. та Скрипчук О.С.) клопотання ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволити. Поновити ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі №914/1001/19. Відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Зупинено дію рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі №914/1001/19. Витребувано у Господарського суду Львівської області матеріали справи №914/1001/19.
19.11.2019 в канцелярію суду поступили матеріали справи №914/1001/19.
Ухвалою суду від 29.11.2019 призначено розгляд справи №914/1001/19 у судовому засіданні на 12.12.2019.
В судове засідання 12.12.2019 з'явились представники сторін, які підтримали свої доводи і заперечення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі та відзиві на неї.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі №914/1001/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
30.12.2016 р. ТОВ «Глобал Тех Сервіс» (виконавець) та ТОВ «ТВК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (замовник) укладено договір на сервісне обслуговування №02/01/17 (Т-1, а.с.28-30) предметом якого визначено сервісне обслуговування виконавцем холодильного обладнання замовника (холодильні шафи), відповідно до переліку, вказаного в додатках до цього договору.
Згідно п.3.3. договору передбачено, що після одержання від виконавця оригіналу рахунку на підставі підписаного двома сторонами та погодженого акту приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджений замовником, та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно вимог чинного законодавства, замовник сплачує вказану в рахунку та погодженому акті суму банківським переказом, протягом 60 (шістдесяти) банківських днів. У випадку несвоєчасної сплати рахунку виконавця, замовник сплачує йому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.
Як вбачається з обставин справи на виконання умов вищезазначеного договору в період з 01.01.2017 по 23.11.2018 включно позивач виконав (надав), а відповідач прийняв роботи (послуги) на загальну суму 4 694 777,42 грн. відповідно до актів здачі-приймання робіт (Т-1, а.с.36-96, 124-127).
Відповідач перерахував 3 987 222,75 грн. на поточний рахунок позивача для оплати за виконані роботи (надані послуги) згідно з актами 1-28. Відповідно до цього станом на 15.05.2019 за даними бухгалтерського обліку позивача відповідач перерахував грошові кошти в сумі 3987222,75 грн. на користь позивача відповідно до договору та актів №1-28.
Згодом відповідач перерахував 707 554,67 грн. на поточний рахунок позивача в рахунок погашення основного боргу, згідно платіжних доручень, а саме: 300 000,00 грн., який зарахований на поточний рахунок позивача 15.05.2019 та 407 554,67 грн. який зарахований на поточний рахунок позивача 24.05.2019.
Відповідно до цього, позивач врахувавши те, що відповідач повністю погасив основну суму боргу перед позивачем за договором №02/01/17 від 30.12.2016 станом на 24.05.20019 включно, а тому з врахуванням індексу споживчих цін на товари та послуги в квітні 2019 року просить стягнути з відповідача на його користь - 500 971 грн., з яких інфляційні втрати становлять суму в розмірі 173 507,95 грн. за період з 09.09.2017 по 30.04.2019 включно, 3% річних в розмірі 58 225,26 грн. за період з 09.09.2017 по 24.05.2019 включно та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення в розмірі 269 238,50 грн. за період з 22.05.2018 року по 24.05.2019 року включно.
В подальшому, згідно заяви позивача від 21.06.2019 зменшено позовні вимоги, а саме: інфляційні втрати становлять 173 507,95 грн. за період прострочення з 09.09.2017 по 30.04.2019 включно, 3% річних становлять 58 225,26 грн. за період прострочення з 09.09.2017 по 24.05.2019 включно та пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми прострочення за кожен день прострочення становить 269 238,50 грн. за період прострочення з 22.05.2018 по 24.05.2019 включно (Т-1, а.с.159).
При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:
Згідно вимог ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частинам 1-2 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цим актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини
У відповідності до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується положенням ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно вимог ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
З матеріалів та обставин справи вбачається, що сторонами 30.12.2016 року було укладено договір на сервісне обслуговування № 02/01/17 (Т-1, а.с.28-30) предметом якого визначено сервісне обслуговування виконавцем холодильного обладнання замовника (холодильні шафи), відповідно до переліку, вказаного в додатках до цього договору. При цьому встановлено та не заперечено відповідачем, що ним неналежно виконувались умови даного договору в частині оплати наданих послуг, в розмірі 707 554,67 грн. Дана заборгованість сплачена відповідачем платіжним дорученням №22742 від 15.05.2019 на суму 300 000,00 грн. (Т-1, а.с.153) та №22972 від 24.05.2019 на суму 407554,67 грн. (Т-1, а.с.154).
Матеріалами справи встановлено, що борг в розмірі 300 000,00 грн. сплачено відповідачем до моменту звернення з позовом, що вбачається з того, що позовну заяву відправлено 21.05.2019 року та зареєстровано місцевим господарським судом 23.05.2019 р. Відповідно до цього, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про те, що право позивача в частині заборгованості на суму 300 000 грн. не було порушено.
Згідно з матеріалами заяви про зменшення позовних вимог, в якій зазначено , що відповідач суму основного боргу в розмірі 707 554,67 грн. сплати повністю, а тому просить стягнути 500 971,71 грн. з яких: інфляційні в сумі 173 507,95 грн. за період прострочення з 09.09.2017 р. по 30.04.2019 включно, 3% річних в сумі 58225,26 грн. за період з 09.09.2017 по 24.05.2019 включно та пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний день прострочення в сумі 269 238,50 грн. за період з 22.05.2018 по 24.05.2019. З даного вбачається, що ця заява по своїй суті є збільшенням позовних вимог в частині нарахованих 3% річних, інфляційних та пені, оскільки позивачем збільшено період нарахування.
Відповідно до цього, враховуючи наведене вище місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено в задоволенні заяви позивача про зменшення позовних вимог в частині зменшення на суму 300 000 грн. за безпідставністю, що відображено у додатковому рішенні від 15.10.2019 у даній справі.
Як вбачається з позовної заяви позивачем нараховано відповідачу пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків в частині оплати наданих послуг.
Як в суді першої так і апеляційної інстанції відповідач в своє обґрунтування посилається на те, що у відповідності до положень п.3.3. («оплата») договору на сервісне обслуговування №02/01/17 від 30.12.2016 встановлено, що після одержання від виконавця оригіналу рахунку на підставі підписаного двома сторонами та погодженого акту приймання-передачі виконаних робіт, що підтверджений замовником, та наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої виконавцем згідно вимог чинного законодавства, замовник сплачує вказану в рахунку та погодженому акті суму банківським переказом, протягом 610 (шістдесяти) банківських днів, однак протягом всього часу дії даного договору, відповідачем жодного разу не отримано від позивача оригіналу рахунку на підставі якого мала би здійснюватися оплата.
З огляду матеріалів та обставин справи можна стверджувати про те, що твердження відповідача про те, що він не отримував рахунки, спростовується тим фактом, що в платіжних дорученнях як підстава платежу міститься посилання саме на рахунки. Крім цього наявна нотаріально завірена заява головного бухгалтера позивача - Кузнєцової О.Є., як підтверджує те, що в рамках договору №02/01/17 від 30.12.2016 були сформовані рахунки, які надсилались відповідачу.
Також в матеріалах справи наявний гарантійний лист, який підписано уповноваженим представником відповідача - фінансовим директором Геновим А.І., який і підписував від імені відповідача всі первинні документи бухгалтерського обліку в рамках спірного договору та визнав наявність простроченої заборгованості перед позивачем, тим самим фактично визнав отримання оригіналів рахунків позивача.
Відповідно до цього, місцевим господарським судом правомірно зроблено висновок про доведення факту несвоєчасної оплати відповідачем за надані послуги.
У відповідності до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення зобов'язання є зокрема сплата неустойки та відшкодування збитків. Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, ст. 3 даного закону, встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак взявши до уваги розрахунок пені наявний в матеріалах справи, судова колегія апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість такого та правомірність стягнення з відповідача 269 238,50 грн. пені.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому судова колегія зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом ), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач згідно вимог позовної заяви на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України заявив до стягнення з відповідача 58 225,26 грн. - три проценти річних, які нараховані за період з 09.09.2017 р. по 24.05.2019 р. та інфляційні втрати з 09.09.2017 р. по 30.04.2019 р. в розмірі 173 507,95 грн., які є обґрунтованими, а відтак правомірно задоволенні до стягнення з відповідача місцевим господарським судом.
Що стосується тверджень скаржника про безпідставність нарахування та стягнення з нього інфляційних втрат на підставі того, що втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, що передбачено відповідними пунктами договору №02/01/17. Однак, дане спростовується тим, що розмір грошових зобов'язань скаржника перед позивачем визначалося в гривнях, тобто в національній валюті України, що підтверджується зокрема актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) та іншими документами.
Враховуючи наведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем в порядку ст. ст. 73, 74, 76, 77 ГПК України не доведено суду обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог відповідно до чого правомірним є висновок про відсутність підстав скасування рішення місцевого господарського суду від 26.09.2019 в даній справі.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 року у справі № 914/1001/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Поновити дію рішення Господарського суду Львівської області від 26.09.2019 у справі № 914/1001/19.
3. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
5. Матеріали справи повернути в Господарський суд Львівської області.
Повну постанову складено 23.12.2019.
Головуючий суддя Л.С.Данко
Суддя О.Л.Мирутенко
Суддя О.С.Скрипчук