Справа №173/3063/19
Провадження №1-кс/173/1068/2019
іменем України
23 грудня 2019 р. м. Верхньодніпровськ
Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області - ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську клопотання слідчого СВ Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Верхньодніпровського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040430001043 від 20.12.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,-
21.12.2019 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Верхньодніпровського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури про накладення арешту за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040430001043від 20.12.2019 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання слідчий посилається на наступне: 20.12.2019 до ЧЧ Верхньодніпровського ВП ЖВП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення від невстановленої особи про те, що за адресою: вул. Дніпровська 44, м. Верхньодніпровськ Дніпропетровської області працює незаконний зал ігрових автоматів.
20.12.2019 за адресою: АДРЕСА_1 , в присутності двох понятих проведено обшук приміщення, за результатами якого було виявлено та вилучено наступне:
- комп'ютерні монітори різним виробників, в кількості 21 одиниця;
- системні блоки з комплектуючими різних виробників, в кількості 20 одиниць;
- системний блок з комплектуючими, з написом «КАССА» на ньому;
- комп'ютерні клавіатури різних виробників кількості 10 одиниць;
- комп'ютерні миші різних виробників в кількості 18 одиниць;
- маршрутизатори «Tenda», в кількості 5 одиниць;
- архіватор відеоспостереження;
- usb-флеш накопичувачі різних виробників, в кількості 6 одиниць;
- 11 пляшок пива.
20.12.2019 вилучені в ході обшуку речі визнано речовими доказами та передано на зберігання до камери схову Верхньодніпровського ВП.
З метою перевірки даного факту, а також з метою повного та всебічного розслідування по кримінальному провадженню та встановлення всіх обставин скоєння злочину, виникає необхідність у накладенні арешту на вищевказане вилучене майно під час проведення огляду місця події шляхом заборони володіти, розпоряджатися та користуватися вилученим майном.
Слідчий суддя встановив, що 20.12.2019 року внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040430001043 за ознаками скоєння злочину, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовуєтьсяу встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскаціїмайна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 171 КПК України встановлено, що у клопотанні слідчого,прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
У клопотанні зазначено про необхідність накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
До клопотання про арешт майна стороною обвинувачення копію постанови слідчого про визнання речей та документів речовими доказами.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого закономУкраїни про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Статтями 8,9 КПК України до основних засад кримінального провадження віднесені законність та верховенство права, зміст яких полягає у тому, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Щодо накладення арешту на вищевказане майно, то крім самої лише констатації у клопотанні, що вилучене майно підлягає арешту з метою збереження речових доказів та недопущення їх втрати, відчуження, пошкодження, зміни або знищення клопотання не містить переконливих доводів, що це майно може бути певним чином знищено або ж воно зникне, що воно може бути пошкоджено, передано, перетворено чи відчужено, що зашкодить кримінальному провадженню, та що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно з ч. 1ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, якими є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
З аналізу клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя не вбачає підстав вважати, що арешт майна в даному кримінальному провадженні є необхідним, оскільки доводи, наведені в клопотанні, не обґрунтовують критерії розумності та співмірності застосування арешту майна, що свідчить про недотримання прокурором вимог встановлених КПК України щодо необхідності такого арешту та не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна.
Крім того в порушення п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчим, прокурором в клопотанні не зазначено відповідні документи, що підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном. В клопотанні сторони обвинувачення не зазначено адрес фізичних, чи юридичних осіб, які є власниками майна, переліку таких власників вилученого майна, що позбавляє суд можливості виконати вимоги ч. 1 ст. 172 КПК України, - судового виклику власника майна для розгляду даного клопотання.
Проте з змісту поданого клопотання взагалі не вбачається, хото є власником чи володільцем вилученого під час обшуку майна.
На підставі вищевикладеного слідчий суддя, приходить висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні вимог за клопотанням про арешт майна..
Керуючись ст. ст.167-169,170,171,309,310,395 КПК України, слідчий суддя-
У задоволенні вимог за клопотання слідчого СВ Верхньодніпровського ВП Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040430001043 від 20.12.2019 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 203-2 КК України - відмовити
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту її проголошення.
. Слідча суддя ОСОБА_1