Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/6206/17
Провадження №2/552/1905/19
23 грудня 2019 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Круценко Р.Г.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Полтаві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» 2 жовтня 2017 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 27.09.2010 відповідач ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 5000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків у розмірі 30 % на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказував, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на нього зобов'язань станом на 31.08.2017 заборгованість за договором складає 63601,99 грн, з яких: 4890,78 грн заборгованість за кредитом, 51859,13 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 3347,22 грн заборгованість за пенею та комісією, 500 грн та 3004,86 грн суми штрафів.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 63601,99 грн та судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 2 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» суму за кредитним договором в розмірі 63601,99 грн, 1600 грн судових втрат, а всього - 65201,99 грн.
Відповідачем 24 жовтня 2019 року подано до суду заяву про перегляд зазначеного заочного рішення суду.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від т18 листопада 2019 року скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Полтави від 30 листопада 2017 року по справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Відповідачем ОСОБА_2 2 грудня 2019 подано до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 27 вересня 2010 року не містить даних про те, яка картка видана, її номер, строк дії. Наданий позивачем розрахунок заборгованості вважає неналежним та недопустимим доказом. Також відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позивачем строків позовної давності, про що подав до суду окрему письмову заяву 2 грудня 2019 року.
Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в спрощеному позовному провадженні до суду не подавалися.
Позивач в судові зсідання з розгляду справи по суті 04.12.2019 та 23.12.2019 не з'явився, матеріали справи містять заяву представника позивача з проханням розглядати справу без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала повністю з підстав, зазначений в поданому до суду відзиву на позовну заяву. Також просила суд застосувати наслідки пропуску позивачем строків звернення до суду. Просила вирішити питання про відшкодування понесених відповідачем судових витрат.
Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що 27.09.2010 між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети - заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.7).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. На цю обставину звернула увагу Велика палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті-заяві позичальника про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку від 27.09.2010 процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.09.2010, посилався на Тарифи банку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pagts/70/.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи банку, Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначених банком розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (27.09.2010) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на те, що принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема і при вирішенні питання щодо необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначає про відступ від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладений у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14).
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 27.09.2010, укладеного між ПриватБанком та відповідачем ОСОБА_2 , станом на 31.08.2017 (а.с.4-6), позивач обраховує отримання клієнтом кредитних коштів на загальну суму 4890,78 грн, решта заборгованості безпідставно йому нарахована позивачем
З наведеного розрахунку також вбачається, що банком також за рахунок кредиту погашено відсотки на загальну суму 2695,43 грн, а також 1122,78 грн пені.
Тому на час розгляду справи її заборгованість за кредитом становить:
4890,78 грн - 2695,43 грн - 1122,78 грн = 1072,57 грн.
Саме на зазначену суму заборгованості суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.
Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких би вбачалось, що даним кредитним договором передбачено сплату процентів та штрафні санкції за порушення строку повернення одержаних коштів, сам строк, до якого мають бути повернуті такі кошти, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам, пені. комісії та сум штрафів заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Вирішуючи вимоги відповідача про застосування позовної давності при розгляді справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до ч.1 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як встановлено судом, відповідно до кредитного договору №б/н від 27.09.2010 кінцевий термін повернення кредитних коштів відповідає строку дії картки.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
З наданого до суду розрахунку заборгованості за договором вбачається, що востаннє відповідач сплатив суму в розмірі, що значно перевищує щомісячний платіж, 23.09.2014.
Тому 23.09.2014 перебіг позовної давності перервався та розпочався заново.
Позивач звернувся до суду з позовом 02.10.2017, тобто, з пропуском трирічного строку позовної давності.
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
За таких обставин, враховуючи наявність клопотання відповідача, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.
Оскільки судом в задоволенні позову відмовлено, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Відповідачем ОСОБА_3 були понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384,20 грн, які у зв'язку з відмовою в задоволенні позову підлягають стягненню з позивача.
Також позивачем документально підтверджено оплату витрат на правову допомогу в розмірі 8500 грн (а.с.112).
Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, враховуючи норми ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката, приймає до уваги складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, та приходить до висновку про стягнення з позивача АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача ОСОБА_2 1000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн 20 коп, 1000 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, всього - 1384 грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, буд.1Д.
Відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 23 грудня 2019 року.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко
23.12.2019