Справа №: 671/1652/19
25 листопада 2019 року Волочиський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючої судді Ніколової С.В.
при секретарі Хрупайло Т.В.,
розглянувши, в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, у відкритому судовому засіданні в м. Волочиську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, а саме на 11/100 частину нежитлового приміщення перукарні по АДРЕСА_1 . На обгрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що дане нежитлове приміщення належить ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 19.04.1993року, установчої угоди від 27.11.1995 року та протоколу № 1 загальних зборів працівників МП "Олеся" від 20.02.1999 року. Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона, позивачка, як спадкоємець за законом прийняла спадщину відповідно до чинного законодавства. Однак, державний нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на зазанчене нежитлове приміщення.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, від позивачки надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутності, позов підтримує.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають повністю.
Вивчивши і дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Частиною 1 статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають, зокрема, діти спадкодавця. Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 24.04.2015 року. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло 11/100 частини нежитлового приміщення перукарні, що розташована за адресою по АДРЕСА_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, 29 квітня 1993 року відділ соціально-економічного розвитку районної державної адміністрації продав нежитлове приміщення, а саме перукарню, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 товариству покупців, створене членами трудового колективу МП "Олеся", учасником якого була спадкодавець ОСОБА_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу 29 квітня 1993 року та актом передачі майна, яке придбане товариством покупців членів трудового колективу МДП "Олеся" згідно договору купівлі-продажу від 29 квітня 1993 року.
Згідно з даними установчого договору, 27 листопада 1995 року було створено мале підприємство "Олеся", засновниками якого стали ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4
20 лютого 1999 року на загальних зборах працівників МП "Олеся" було прийнято рішення про закриття МП "Олеся", створено ліквідаційну комісію та розподілено майно підприємства, у зв'язку із чим були визначені частки слідуючим членам МП "Олеся", а саме: ОСОБА_5 - 67%, ОСОБА_3 11%, ОСОБА_6 11% та ОСОБА_4 11%., дані обставини підтверджуються протоколом №1 загальних зборів працівників МП "Олеся" від 20 лютого 1999 року. ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 оформили право власності на належні їм частки зазначеного вище нежитлового приміщення, а ОСОБА_4 за життя не встигла оформити належне їй право на дане приміщення.
Згідно з договором від 25.05.2015 року, ОСОБА_5 , у власності якої перебувало 67/100 частини нежитлового приміщення, та ОСОБА_6 , у власності якої перебувало 11/100 частини нежитлового приміщення, подарували належні їм частки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивачці ОСОБА_1 , в результаті чого ОСОБА_2 стала власником 33/100 частини, ОСОБА_3 - 23/100 частини, ОСОБА_1 - 22/100 частини даного нежитлового приміщення.
Після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцем за законом першої черги є її дочка, позивачка ОСОБА_1 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 356/2015, заведеної після смерті ОСОБА_4 .
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30 травня 2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
16 липня 2019 року державним нотаріусом Волочиської державної нотаріальної контори відмовлено позивачці ОСОБА_1 у оформленні спадщини на нежитлове приміщення, перукарню, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , через відсутність правовстановлюючого документа.
Враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства та встановлені обставини, суд прийшов до висновку про задоволення позову та визнання за позивачкою право власності на 11/100 частини нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .
Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 328, 1216-1218, 1258, 1261, 1268 ЦК України, суд
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на 11/100 частину нежитлового приміщення перукарні по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи: ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ; ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_4 .
Рішення складено 25.11.2019 року.
Суддя