Дата документу 20.12.2019
Справа № 937/8822/19
Провадження № 2/937/3785/19
20 грудня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Редько О.В.,
при секретарі Колесніковій Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, -
Позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із позовом про визнання договору купівлі-продажу 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 укладений 29 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсним.
Визнати за позивачем право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_2 на підставі договору міни № 184 посвідченого нотаріально від 19.04.1995 року.
Скасувати арешт накладений на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 накладений постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Копмаль Г.В. АМ № 669850 про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 06 листопада 2009 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що йому на підставі договору дарування від 21 жовтня 2014 року належить 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 . 5/6 частин вказаної квартири йому подарувала бабуся. Інша 1/6 частина належить відповідачу на підставі договору міни № 184 від 19.04.1995 року.
За вказану належну відповідачу частку він сплатив останньому 20000 грн., на підтвердження чого відповідач склав розписку. З метою переоформлення права власності вони звернулись до приватної нотаріальної контори та дізнались про те, що на 1/6 частину квартири відповідача накладено арешт в рамках виконавчого провадження про стягнення аліментів. 29.11.2017 року позивач разом з відповідачем склали письмовий договір купівлі-продажу частини квартири під час складення якого домовились через три місяці посвідчити його нотаріально, після того як відповідач належним чином оформить документи та зніме арешт з майна. У подальшому відповідач не виконав обіцянь, оскільки не з'явився до нотаріуса для нотаріального посвідчення угоди купівлі-продажу, питання про зняття арешту з його частини квартири не вирішив. Такі дії відповідача порушують права позивача у зв'язку із чим він не має можливості переоформити частину квартири на своє ім'я, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Від представника позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечує проти винесення заочного рішення у зв'язку з неявкою відповідача.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, місце та час проведення судового засідання повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позовну заяву у встановлений законом строк суду не надав.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, вивчивши і дослідивши матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст.15, ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, та кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Судом встановлені наступні обставини.
На підставі укладеного договору дарування частини квартири від 29.11.2014 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Земенковою Ю.А., зареєстрований за № 1680, позивач ОСОБА_1 є власником 5/6 частин квартири АДРЕСА_1 /а.с.7-8/, що також підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30220797 від 29.11.2014 /а.с.9/.
1/6 частина квартири АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі договору міни укладений 19.04.1995 року, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольської нотаріальної контори Горох Л.І, зареєстрований в реєстрі за № 184 /а.с.10/.
05 вересня 2017 року ОСОБА_2 склав розписку відповідно до якої отримав від ОСОБА_1 20 000 грн. в рахунок грошової компенсації вартості належної йому частини квартири по АДРЕСА_2 . Претензій по вартості квартири до ОСОБА_1 не має, зобов'язується в подальшому оформити договір дарування належної йому частини квартири на користь ОСОБА_1 /а.с.15/.
29 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу частини квартири, відповідно до умов п. 9 якого, за спливом одного року з моменту підписання вказаного договору сторони зобов'язані нотаріально посвідчити вказаний договір /а.с.19/.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли домовленості з усіх істотних умов.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 cт. 220 ЦК України, якщо сторони договору домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України визначається, що право власності як право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України здійснення права власності полягає в володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з часу передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, судом було встановлено, після укладення вищезазначеного договору купівлі-продажу частини квартири 29 листопада 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаний договір не було нотаріально посвідчено та зареєстровано.
З викладених в позові обставин вбачається, що між сторонами за договором купівлі-продажу частини квартири умови договору виконані повністю, однак договір не відповідає діючому цивільному законодавству, не засвідчений нотаріально і тому зареєструвати право власності на нерухоме майно не виявляється можливим.
Виходячи з викладеного, суд вважає можливим визнати дійсним договір купівлі-продажу частини квартири від 29 листопада 2017 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 .
Згідно положень ст. 59 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», особа, яка вважає; що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
П. 2.1. Положення про Єдиний реєстр заборон на відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом міністерства юстиції України № 31/5 від 9 червня 1999 року, передбачено зняття заборони на підставі рішення суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
В судовому засіданні, позивачем наданими доказами було доведено, що за договором купівлі-продажу частини квартири, укладеного 29 листопада 2017 року сторонами було виконані умови договору.
Разом з тим, наявність обтяження вказаного майна порушує право власності позивача, зокрема, право щодо переоформлення вказаного майна.
За вказаних обставин, право власності позивача на придбану ним частину квартири порушено, оскільки він позбавлений права переоформити свої права на вказану частину квартири, тому позовні вимоги в частині скасування наявного арешту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,263,265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності - задовольнити повністю.
Визнати дійсним договір купівлі продажу від 29.11.2017 року 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 (Покупець) та ОСОБА_2 (продавець).
Визнати право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 за договором купівлі продажу частини квартири від 29.11.2017 року.
Скасувати арешт нерухомого майна: 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 , накладений постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Копмаль Г.В. АМ № 669850 про арешт майна боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження від 06 листопада 2009 року, номер запису про обтяження: 9226068, дата та час державної реєстрації 09.11.2009, 12:05:02.
Заочне рішення може бути переглянуте Мелітопольським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - відсутній, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Мелітопольського
міськрайонного суду
Запорізької області: О.В. Редько