Провадження № 3/243/3463/2019
Справа № 243/11421/19
23 грудня 2019 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Ільяшевич О.В., розглянувши матеріали, які надійшли із Слов'янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Слов'янська Донецької області, громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області, 27 травня 2005 року, яка не працює, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , , -
за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
10 вересня 2019 року близько о 11 годині, ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у знаходженні останнього без нагляду в м. Слов'янську, де він катався на тролейбусі, за що передбачена адміністративна відповідальність встановлена ч. 1 ст. 184 КУпАП.
25 вересня 2019 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення: серія: ГР № 404104, за ч. 1 ст. 184 КУпАП, в якому останній, були роз'яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, та положення статті 63 Конституції України. Заяв чи клопотань від неї не надійшло.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час розгляду адміністративної справи в суді, в судове засідання не з'явилась. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , яка просить суд розглянути адміністративну справу без її участі(а.с.4).
Судом досліджені також наступні документи, додані до протоколу про адмінправопорушення:
протокол про адміністративне правопорушення серія ГР № 404104 від 25 вересня 2019 року складеного уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку, згідно із яким 10 вересня 2019 року близько о 11 годині, гр. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ухилялася від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо виховання свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що виразилось у знаходженні останнього без нагляду в м. Слов'янську, де він катався на тролейбусі(а.с.3).
письмові пояснення ОСОБА_1 , яка підтвердила той факт, що її син ОСОБА_3 20 вересня 2019 року нібито пішов до школи, а сам поїхав до м. Слов'янська де катався на тролейбусі, крім того зазначила, що її син періодично бродяжничає. (а.с.6);
Дослідивши адміністративний матеріал, суддя приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Частина 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків та характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
З об'єктивної сторони аналізований проступок може виражатися в різних видах адміністративно-караних дій (бездіяльності) з боку батьків або осіб, які їх замінюють, зокрема: а) невиконання цими особами обов'язків по вихованню та навчанню неповнолітніх дітей; б) вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень; в) вчинення неповнолітніми, які не досягли віку, по настанні якого можлива кримінальна відповідальність, діянь, передбачених Кримінальним кодексом України.
Під невиконанням обов'язків по вихованню та навчанню дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, в результаті якого відсутня належна турбота про виховання і освіту неповнолітніх.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП не притягувалася В матеріалах справи відсутні дані щодо перебування на обліку в соціальній службі та будь-які фактичні дані, які б підтверджували вчинення неповнолітньою дитиною адміністративного правопорушення.
З доданих матеріалів видно, що ОСОБА_1 направила дитину до школи, втім дитина самостійно до школи не пішла, а поїхала кататися до м. Слов'янська, при цьому з пояснень ОСОБА_1 видно, що були випадки того, що дитина самостійно залишала будинок та їхала до м. Слов'янська.
На думку суду, сама по собі та обставина, що дитина замість того, щоб піти до школи поїхала до м. Слов'янська без відома матері, не свідчить, що з боку матері відсутні заходи впливу на дитину і що вона своєю поведінкою ухилилася від виховання дитини, Так суду не надано будь-яких даних про те, що мати не вживає заходів щодо усунення такої поведінки дитини, як то не виконує рекомендації шкільного психолога та або/вчителів щодо вирішення цієї проблеми. Суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів того, що дитина не пішла до школи та фактично пішла з дому внаслідок фізичної та психологічної неможливості знаходження її як вдома так і в учбовому закладі з причин, зокрема, нестерпної та напруженої психологічної обстановки.
Суд вкотре наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену в протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебирає на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням». Тим більше «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої (тоді як за КК України мінімальний штраф становить тридцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
В рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд зауважує, що рішення у справі «Карелін проти Росії» на даний момент не набрало законної сили, але суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.
Відповідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, суддя вважає необхідним провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП закрити через відсутність у її діях складу правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 40-1 п. 1 ч. 1 ст. 247, 280, 283 -284, 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП України провадженням закрити, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Слов'янський міськрайонний суд Донецької області.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Ольга Віталіївна Ільяшевич