Справа № 643/11557/19
Провадження № 2/643/4287/19
12 грудня 2019 року м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Логвінова А.О.,
за участю секретаря судового засідання Коцюбинської М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
за участю учасників судового процесу:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивачів ОСОБА_4 ,
ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі по тексту позивач, ОСОБА_2 ) звернулись до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3 (далі по тексту відповідач, ОСОБА_3 ), в якому просять визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстрований відповідач, однак останній з 2010 року у вказаній квартирі не проживає, оплату комунальних платежів не здійснює, додаткових витрат на утримання квартири не несе, у добровільному порядку зняти з реєстрації своє місця проживання за вказаною адресою відмовляється.
Позивач ОСОБА_1 та представник позивачів у судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити. Також, не заперечували щодо заочного розгляду справи.
Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не надав.
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників судового процесу, показання свідків, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що з 03.10.1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі у них народився син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15.03.2011 року (справа № 2-1849/11) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано (а.с. 60).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 17.12.1998 року, договором про визначення ідеальних часток в квартирі, що належить на праві спільної сумісної власності від 04.01.2019 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори Полтавською К.С., договором дарування від 11.01.2019 року, посвідченим державним нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори Полтавською К.С., витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 12-13, 43, 61-64).
Згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 01.07.2019 року, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 14).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надала показання, що вона з 1987 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_3 та є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 не проживає з 2010 року. Також свідок зазначила, що вона не бачила щоб позивачами чинились перешкоди відповідачу у користуванні вказаною квартирою.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 надала показання, що вона з 2014 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . З моменту коли вона почала проживати у вказаному будинку вона не бачила щоб ОСОБА_3 мешкав за адресою: АДРЕСА_2 . Також свідок зазначила, що вона не бачила щоб позивачами чинились перешкоди відповідачу у користуванні вказаною квартирою.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 надав показання, що він перебуває у дружніх відносинах зі сторонами по справі та йому відомо, що ОСОБА_3 тривалий час, без поважних причин, не мешкає разом з позивачами за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа Московського відділу поліції ГУ НП в Харківській області від 27.11.2019 року, згідно наявних облікових даних Московського відділу поліції скарги від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , щодо порушення його житлових прав та неправомірних дій з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01.01.2017 року по теперішній час до Московського відділу поліції не надходили (а.с. 59).
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Крім того, за нормами міжнародного права, зокрема ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як у громадських інтересах і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
У даних правовідносинах підлягає застосуванню положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України, що регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Статтею 405 ЦК України визначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майна.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Враховуючи, що ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачам на праві спільної часткової власності, не проживає понад один рік, що в свою чергу встановлює перешкоди у користуванні власниками своєю власністю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачі мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Позивач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Повне рішення суду складено 23.12.2019 року.
Суддя А.О. Логвінов