Постанова
Іменем України
17 грудня 2019 р.
м. Київ
Справа № 334/3472/17
Провадження № 51-3346 км 19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080050001373 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпро, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимого, останнього разу 11 серпня 2011 року за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. 15 листопада 2016 року звільненого умовно достроково на строк 1 рік 6 місяців 4 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2019 року визнано винуватими і засуджено ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією майна.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11серпня 2011 року та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.
Вирішено питання зарахування строку попереднього ув'язнення в строк відбування покарання, процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 , який був раніше судимим за розбій, засуджено за те, що він 24 березня 2017 року приблизно о 14.15 год., діючи умисно, з метою заволодіння чужим майном, знаходячись в приміщенні під'їзду № 2 буд. АДРЕСА_3 , наніс ОСОБА_8 один удар в область потилиці, внаслідок чого, останній втратив свідомість і впав на підлогу. В цей час ОСОБА_7 почав обшукувати потерпілого. Коли ОСОБА_8 прийшов до тями та побачив ОСОБА_7 , то почав чинити опір останньому, на що той в свою чергу наніс один удар кулаком однієї з рук в область підборіддя та один удар кулаком в область правої щоки потерпілого, в наслідок чого, ОСОБА_8 , якому були спричинені легкі тілесні ушкодження, знову втратив свідомість. Переконавшись, що ОСОБА_8 непритомний, ОСОБА_7 заволодів майном потерпілого на суму 1828 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 стверджує про незаконність постановлених щодо ОСОБА_7 судових рішень, які просить скасувати та закрити кримінальне провадження. Надаючи свою оцінку доказам, стверджує, що суд безпідставно критично оцінив показання свідків, які перебувають в дружніх стосунках з ОСОБА_7 , та врахував докази сторони обвинувачення, які, на думку захисника, є недопустимими. Додатково звертає увагу, що ОСОБА_7 має травму руки, яка, за переконанням захисника, унеможливлювала нанесення удару потерпілому. Посилається на неконкретність пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор висловив доводи, заперечуючи проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді кримінального провадження суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом, а тому не перевіряються твердження захисника про те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, що є невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, особою, яка раніше вчинила розбій, відповідає обставинам, з'ясованим судом, встановлених під час кримінального провадження, підтверджений ретельно перевіреними у судовому засіданні і детально наведеним у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.
Зокрема, окрім іншого, в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_8 повідомив деталі вчиненого щодо нього злочину, акцентуючи увагу на тому, що він запам'ятав в обличчя нападника, який заволодів його майном, включаючи мобільний телефон. Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 10 квітня 2017 року потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_7 серед інших представлених на впізнання осіб, показавши на нього як на особу, що вчинила розбійний напад. Одночасно в протоколі цієї слідчої дії вказано, що її учасники, в тому числі ОСОБА_7 не мають зауважень до її проведення.
Також за показаннями свідка ОСОБА_9 . ОСОБА_7 попрохав продати телефон, який він в подальшому продав ОСОБА_10 . Наступного дня ОСОБА_7 приїхав і просив повернути телефон. За даними розписки ОСОБА_11 від 29 березня 2017 року добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон Pixus hit; imei: НОМЕР_1 ; imei 2: НОМЕР_2 .
Ці докази у сукупності з іншими, наведеними у вироку, узгоджуються між собою та спростовують твердження сторони захисту про те, що в матеріалах провадження відсутні докази, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину щодо ОСОБА_8 .
Одночасно є безпідставними твердження, викладені у касаційній скарзі захисника, про те, що суд мав урахувати показання свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , надані на підтвердження невинуватості ОСОБА_7 .
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно не врахував суперечливі показання вказаних свідків, які перебувають в дружніх стосунках з ОСОБА_7 , належним чином мотивувавши своє рішення.
Також є необґрунтованими посилання захисника на те, що ОСОБА_7 має травму руки, яка, за переконанням захисника, унеможливлювала нанесення удару потерпілому. Ці доводи сторони захисту були предметом ретельної перевірки місцевого суду, який визнав їх безпідставними.
Так, відповідно до висновку експерта №994д в анамнезі в ОСОБА_7 згідно з представленим рентгенологічним знімком правої кістки, мав місце перелом основи 5-ї п'ясної кістки, який був виявлений на рентгенологічному знімку кісток правої кисті від 02 грудня 2016 року.
Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 пояснила, що наявна в ОСОБА_7 застаріла травма кисті правої руки не перешкоджала останньому завдати удари нею.
У колегії суддів немає підстав сумніватися в правильності висновків, зроблених експертом, який попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, а у касаційній скарзі захисника не наведено доводів, які б ставили під сумнів цей висновок експерта.
У касаційній скарзі захисник не наводить інших мотивованих тверджень, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, та правильність кваліфікації дій останнього за вказаною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність.
У касаційній скарзі відсутні посилання на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які у будь якому разі зумовлюють скасування оскаржених судових рішень.
При цьому є необґрунтованими доводи захисника щодо неконкретності пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, оскільки обвинувальний акт відповідно до положень
ст. 291 КПК України містить формулювання обвинувачення, яке складається з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення тощо. Також у ньому вказано правову кваліфікацію дій ОСОБА_7 , яка містить не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону та точне формулювання, у тому числі і об'єктивної сторони, а й кваліфікуючі ознаки конкретного кримінального правопорушення.
З матеріалів кримінального провадження убачається, що не погоджуючись із постановленим вироком, прокурор, захисник ОСОБА_6 звернулися з апеляційними скаргами на вказане судове рішення.
При цьому апеляційна скарга захисника аналогічна його касаційній скарзі.
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи вказану скаргу та скаргу прокурора, повною мірою перевірив доводи, викладені в них, надав мотивовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг, постановивши ухвалу, яка відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
Так, суд належним чином перевірив та правильно визнав немотивованими твердження сторони захисту, наведені в апеляційній скарзі, про неповноту та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, відсутність належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 .
Також апеляційний суд перевірив доводи сторони захисту про те, що надані прокурором письмові матеріали є недопустимими доказами, оскільки не відкривались стороні захисту, та визнав їх безпідставними, умотивувавши своє рішення.
У касаційній скарзі захисник не зазначає інших тверджень з цього питання.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його конкретні обставини, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у нарколога не перебуває, має ряд хронічних захворювань, обставину, що обтяжує покарання- вчинення злочину щодо людини похилого віку. Обставини, що пом'якшують покарання встановлено не було.
Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
З огляду на викладене, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд
вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 січня 2019 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 22 травня 2019 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3