Ухвала
Іменем України
23 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 654/2876/18
провадження № 51-6139 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 липня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_5 .
Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 15 липня
2019 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Токарівка Білозерського району Херсонської області, раніше судимого 17 березня 2014 року вироком Голопристанського районного суду Херсонської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців; звільненого з місця відбування покарання
25 грудня 2015 року,
засуджено за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років
з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 23 березня 2018 року приблизно о 05 год. 30 хв. умисно, керуючись корисливим мотивом, через відкриту хвіртку незаконно проник на територію домоволодіння
АДРЕСА_1 , після чого незаконно проник до будинку потерпілої ОСОБА_6 , 1951 року народження, де вчинив на неї напад з метою заволодіння її майном, поєднаний
із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілої,
який полягав у завданні їй ударів електрошокером у ділянки голови та тулуба,
а також ударів палицею та скляною банкою по різним частинам тіла, у тому числі
й голові. Внаслідок цього ОСОБА_5 заволодів грошима потерпілої в сумі 2500 грн, які остання зберігала під подушкою в одній з кімнат будинку та розпорядився ними на власний розсуд.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року вирок залишено без змін.
У касаційній скарзі захисник просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_5 на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність шляхом зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення на ч. 1 ст. 125, ст. 162 КК. Вважає, що стороною обвинувачення не було доведено наміру ОСОБА_5 на заволодіння чужим майном. Внаслідок цього у вироку суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не зазначено, на яке саме майно було спрямовано посягання, не вказано найменування предмета злочину
та не визначено його вартості. Стверджує, що апеляційний суд своїх висновків належним чином не мотивував, а тому ухвала не відповідає вимогам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду, перевіривши матеріали провадження
за касаційною скаргою захисника та обговоривши її доводи, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника слід відмовити на таких підставах.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу
про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини,
що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Розбій - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою такого насильства; він належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів і посягає на два об'єкти: право власності й особу (її здоров'я та життя).
Проникнення - це вторгнення у житло, інше приміщення чи сховище з метою вчинення крадіжки, грабежу чи розбою. Воно може здійснюватися як таємно,
так і відкрито, як з подоланням перешкод або опору людей, так і безперешкодно тощо.
За встановлених судом фактичних обставин дії ОСОБА_5 були спрямовані на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з проникненням
у житло.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що застосування електрошокера (удар електрострумом) це насильство, яке є небезпечним для життя та здоров'я.
Згідно з вироком суду вказані обставини підтверджуються: показаннями потерпілої ОСОБА_6 ; свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 23 березня 2018 року, відповідно до якого було оглянуто домоволодіння за місцем проживання потерпілої ОСОБА_6 , де було зафіксовано місце вчинення
та сліди злочину (сліди безладу, розламаний стілець, сліди крові на підлозі на кухні) та інше; протоколом пред'явлення особи для впізнання від 27 березня 2018 року, відповідно до якого потерпіла впізнала ОСОБА_5 серед чотирьох пред'явлених для впізнання осіб як особу, яка 23 березня 2018 року вчинила на неї розбійний напад та заволоділа 2500 грн; протоколом пред'явлення особи
для впізнання від 27 березня 2018 року, згідно з яким свідок ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_5 серед чотирьох пред'явлених для впізнання осіб як особу,
яка вранці 23 березня 2018 року в с. Нова Збур'ївка Голопристанського району Херсонської області сіла до маршрутки та вийшла в м. Гола Пристань; висновком судово-медичної експертизи № 257 від 02 травня 2018 року, відповідно до якого
у потерпілої виявлено рубець голови як наслідок загоєння забитої рани її волосяної частини, який виник від тупого предмета, не виключено що саме 23 березня
2018 року та відноситься до легких тілесних ушкоджень; висновком судової трасологічної експертизи № 139-тр від 24 квітня 2018 року, згідно з яким слід підошви взуття, відкопійований на відрізку темної дактилоскопічної плівки співпадає зі слідом підошви взуття, вилученого за місцем проживання ОСОБА_5 ; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-592 від 24 липня 2018 року, відповідно до якого на наданій на дослідження мотузці, фрагментах дерев'яної палиці, вилучених 23 березня 2018 року під час огляду місця події, встановлені клітини з ядрами, генетичні ознаки яких співпадають з генетичними ознаками крові ОСОБА_5 ; висновком судової молекулярно-генетичної експертизи № 8-591 від 04 липня 2018 року, за яким на наданій ОСОБА_5 на дослідження куртці із зовнішньої поверхні правого рукава, належать особі жіночої генетичної статі
та співпадають з генетичними ознаками зразка крові потерпілої ОСОБА_6 .
Як убачається зі змісту вироку суду, у формулюванні обвинувачення чітко зазначено,
що ОСОБА_5 заволодів грошима потерпілої у сумі 2500 грн, які остання зберігала під подушкою в одній з кімнат будинку.
Таким чином, доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не було доведено наміру ОСОБА_5 на заволодіння чужим майном, внаслідок чого
у вироку суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не зазначено,
на яке саме майно було спрямовано посягання, не вказано найменування предмета злочину та не визначено його вартість, є безпідставними.
Апеляційний суд, як убачається зі змісту ухвали від 24 жовтня 2019 року, ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність,
яке полягало у неправильній кваліфікації дій ОСОБА_5 , дав на них мотивовану відповідь та не знайшов підстав для зміни вироку в цій частині, повною мірою врахувавши всі обставини.
З урахуванням встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи,
а також перевірених апеляційним судом, дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 187 КК кваліфіковані правильно, з чим погоджується і колегія суддів.
Призначене засудженому ОСОБА_5 покарання у межах санкції ч. 3 ст. 187 КК, відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Його не можна вважати явно несправедливим.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Касаційна скарга захисника не містить доводів про істотне порушення судами
першої та апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону,
які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення або призвели до порушення прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Оскільки з наведених у касаційній скарзі захисника мотивів убачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника
ОСОБА_4 .
Беручи до уваги наведене, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 на вирок Голопристанського районного суду Херсонської області
від 15 липня 2019 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня
2019 року щодо ОСОБА_5 .
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3